Зачаєні похмурі хащі, незвідані океанські глибини, зачакловані сади довкруж маєтків.

Ворожість природи та спроби домовитися з її мешканцями — мотив, який відслідковуємо ще з античної літератури. І не дивно: упродовж всього існування людство опановувало незнайомі території та долало щораз нові загрози.

В готичній літературі «темні лиховісні сили», що керують людськими долями, зринають імлою та бурями, немов сама природа жива та… одержима. Але в сучасності маємо інші виклики: занапащені екосистеми, глобальне потепління, невідворотність посух. І сучасне ж осмислення цієї проблеми.

Екогорор — це напрямок горору, який намагається осягнути й відобразити жах, спричинений природою. Її бунт, її прокляття, її відмову коритися людям. Унаслідок необережності та жорстокості останніх.

Елементи екогорору бачимо в романі «Залишена» Оксани Ковальчук. Полісся таємниче, древнє та бринить одвічною помстою.

В «Убивці лісу» Прімі Мохамед хащі не терплять зайд, прагнуть їхньої смерті. І, на жаль, небезпідставно.

Старі домовленості втратили силу. Шкоди завдано невідворотної. Екогорор свідомий апокаліпсису сьогодні і не додає йому префіксу пост-.

Директ для передзамовлення та замовлення згаданих книжок за посиланням.

#горорна_середа