Честь, друже 🫡

Чому «Бабай» або мої бабайські підсумки року

Насправді напишу такі загальні підсумки кількох років, раз ми вже відкриваємо цією порадою віконечко за 19 грудня.

#темний_адвент

Перше знайомство зі спільнотою «Бабай» у мене трапилось в 2021-му

Тоді росіяни стягували до наших кордонів усе, що могли, настрої були тривожні, я дивилась якийсь випуск на ютуб каналі «Фантастичних talk(s)», де Світлана Тараторіна і Наталя Довгопол говорили про «Бабай». Якраз стартував один з великих бабайських конкурсів, тож це був такий піар на каналі дружньої спільноти. Я вирішила, що написання оповідання мене розважить, і написала «Інтерʼєрних ляльок Естер».

Мої враження про перший конкурс були яскравими. Навіть середні оповідання в моїй групі на конкурсній платформі видавались мені кращими, ніж оповідання, які я читала у вже виданих збірках оповідань. Вони були свіжі і сміливі у своїй розвʼязній жорстокості до читача. Що вже казати про такі перлини, як «Медоїди» Оксани Ковальчук чи «Колискову» Дмитра Деревянка.

Автори так чи інакше шукають нетворкінг в спільнотах, які надихають. Мене надихав «Бабай». Там я познайомилась з редакторкою спільноти Серафимою Білою і ще з цілою когортою класних письменників і письменниць, бачать боги письма, це покращило мої тексти:) Серафима редагувала мій новий роман, до речі.

Далі було багато класних цікавих проєктів: участь «Бабая» у фестивалях - від Аль Мору і ФАНКОНУ до Книжкової Країни — я долучалась або до подій, або до укладання горорної програми, співпраця з видавництвом «Жорж» — зараз на передзамовленні «бабайська» збірка детективів на основі трукрайму «Я бачу зло», в роботі збірка готичних детективних оповідань, яку уклали на основі суперконкурсу від «Бабая» і «Жоржа» (там ще й класний призовий фонд був).

Зараз уже найяскравіші автори «Бабая» починають видавати сольні книжки — майже закінчився тираж збірки оповідань «Скотомогильник» Дімки Ужасного (видавництво Жупанського), ми чекаєм на нонфік «Анатомія жаху» Серафими Білої, «Залишену» Оксани Ковальчук, «Куб» Євгена Товстонога, «Бога з формаліну» Дмитра Деревянка, «Примар Менґура» Нати Гриценко, другий том «Заколоту» Володимира Кузнєцова.

Тому моя вам порада: знайдіть спільноту, яка вас надихатиме. А якщо хочете писати горор — придивіться до конкурсів «Бабая».

Я тим часом піду виставляти оцінки у своїй підсудній групі на конкурсі «Чиста темрява».

Побажайте мені встигнути до дедлайну:)

А у нас готове інтерв'ю з перекладачкою книги "Останні дні" Адама Невілла Натою Гриценко:

«Я завжди наголошую, що горор варто сприймати ширше за стереотипи: він не зобов’язаний лише лякати — він може викликати огиду, дискомфорт, сумніви. Але “Останні дні” мене справді здивували: вони повертають той рідкісний, класичний страх — і це чудово».

Уже встигли прочитати книгу?

💔Втрата близької людини гірчить сильніше за полин. У голові крутяться образи щасливого майбутнього без смерті, яка втрутилася і поламала всі плани. Але чи дійсно ми готові до зустрічі з тими, хто відійшов у засвіти, якщо вони раптом повернуться?

🧟Шведський письменник Йон Айвіде Ліндквіст пропонує власне бачення розвитку подій у зомбі-романі «Ні живі, ні мертві», який увійшов до горорної лінійки «Видавництва Богдан».

🔗Детальніше про нелегкий вибір посеред скандинавської спеки читайте у огляді на сайті.

Нам усім це треба ☝️🎉