Наприкінці квітня 2022 року на бойові позиції на запорізько-маріупольському напрямку вийшла рота «Азову», сформована з добровольців, які зголосилися на заклик командування полку деблокувати оточений Маріуполь.

Більшість з хлопців, які відгукнулися на цей клич, не мали бойового досвіду. Як і сотні добровольців «Азову» до них, вони пішли за покликом серця. Розуміючи, що якщо не вони, то хто? Сьогодні кожен із них — невід'ємна частина бригади.

У цьому ексклюзивному відео воїни розповідають про свій перший бій. Про очікування зіткнення з противником, перемогу над страхом, перший контакт з ворогом та спробу окупантів штурмувати азовські позиції.

Дивіться на нашому YouTube-каналі вже зараз!

Другий випуск відео-рубрики «Азовці PRO» вже на нашому YouTube-каналі

Бойові медики «Азову»: головний сержант Асан «Хасан» Ісенаджиєв, старший сержант Олександр «Ріп» Бойко, старший сержант Олександр «Міпо» Івлєв та запрошена гостя з волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри» Ріна Резнік, відповідають на питання щодо особливостей та нюансів роботи військових медиків.

Які існують напрямки діяльності медиків у війську? Як зберігати концентрацію на полі бою? Що відчуває медик, коли надає першу допомогу ворогу? Як відрізнити неякісний турнікет від оригіналу? За якими протоколами медики проходять навчання, та які джерела інформації гості випуску рекомендують для базової підготовки?

У новому випуску «Азовці PRO» бойові медики відповідають на ці та інші питання та діляться своїм досвідом надання допомоги на полі бою.

Дивіться на нашому YouTube вже зараз та підписуйтеся на канал.

__________________________

Бригада «Азов» продовжує набір до своїх лав. Крім добровольців в бойові підрозділи та спеціалістів в служби забезпечення, потрібні також і медики.

Анкета для вступу на сайті www.azov.pro

Сьогодні виповнюється рік, відколи останній оборонець Маріуполя вийшов з «Азовсталі» за наказом.

Після 86-ти днів оборони міста в надважких умовах, безперервних боїв і бомбардувань, смертей побратимів, поранень і втрати кінцівок, задля порятунку важкопоранених, які більше не могли тримати зброю у руках, ми вийшли у полон.

Близько 700-та азовців досі залишаються в неволі.

Все, що ми робимо нині, має на меті одне — звільнити кожного з них.

І навіть якщо весь світ залишить нас, перестане підтримувати, ми не припинимо боротись. Бо маємо за кого.

Ми не знатимемо спокою, поки бодай один боєць «Азову» лишатиметься у полоні.

Бо найголовніше для нас — було і є — не підвести свого побратима, не відступити тоді, коли він розраховує на допомогу.

Їхні сім'ї чекають своїх рідних. «Азов» чекає своїх бійців. Україна чекає своїх героїв.

Повернемо всіх. Визволимо кожного.

Маріуполь у щільному оточенні. «Азовсталь» — останній бастіон Маріупольського гарнізону — знаходиться під постійними обстрілами ворожої авіації та артилерії.

На території заводу кілька тисяч українських воїнів відчайдушно бʼються з противником. В бункерах в муках, без можливості отримати належну допомогу, гинуть поранені.

Про що бійці «Азову» думали тоді? На що сподівались? Які варіанти розглядали? Піти на прорив чи залишатись на «Азовсталі» до кінця?

Прийняти останній бій означало лишити важкопоранених побратимів напризволяще.

У цьому відео бійці «Азову», які пройшли полон та повернулись додому, згадують останні дні оборони «Азовсталі».

Це розповідь про відданість і справжнє братерство; про вміння приймати складні рішення, від яких залежать життя сотень людей; про величезну відповідальність, яку можуть брати на себе лише справжні командири.

Останні дні «Азовсталі». Життя або смерть.

Вже на нашому YouTube-каналі.

23-го травня в Україні відзначається День морської піхоти.

Рік тому бійці Військово-морських сил ЗСУ в Маріуполі плечем до плеча стояли разом з азовцями та іншими суміжними підрозділами, стримуючи ворожу навалу.

Морські піхотинці тоді продемонстрували справжні професіоналізм і мужність, а танкісти та артилеристи морської піхоти проявляли себе на найвищому рівні, знищуючи переважаючі сили противника.

Сьогодні українські морпіхи продовжують гідно нести службу та бити ворога на найгарячіших ділянках фронту.

Вітаємо всіх причетних зі святом!

У 1941 році Організація Українських Націоналістів постановила щороку 23-го травня святкувати День Героїв. Цього дня, у 1938 році у Роттердамі радянськими спецслужбами було вбито полковника Армії УНР, засновника ОУН Євгена Коновальця. Саме його ім'ям в «Азові» названа військова школа, яка готує сержантів бригади за новітніми стандартами.

День Героїв — це день тих, хто віками боровся за волю України. За її народ. За її історію та символи. День тих, хто продовжує битися на смерть за неї сьогодні.

Це неперервний ланцюг хоробрих та самовідданих людей, які поставили свободу Батьківщини вище за свої інтереси та власні життя: воїни часів Київської Русі, козаки, січові стрільці, вояки УНР, підпільники ОУН, бійці УПА та всі ті, хто нині взяв до рук зброю і став на захист своєї країни.

Сучасне покоління українських воїнів щодня продовжує справу героїв минулого; власною кров'ю вписує свої імена в перелік тих, хто здобув славу в боях за свободу України.

І слава ця не вмре, не поляже.