Ресурси РПК повідомили, шо 16 липня о 01:35 1 гелікоптер Sikorsky турецьких ПС був збитий в районі Гіре Бахар регіону Мартир Деліл Вест Зап.


@MiddleEastinUkrainian
#Ірак #Туреччина #РПК

Свобода жіночого життя YPJ

Сьогодні ми святкуємо початок 13-го року Рожавської революції!

Рожавська революція була побудована на крові тисяч мучеників, безперервній роботі народних організацій та великих зусиллях, спрямованих на подолання обмежень, спричинених ембарго та нападами фашистської турецької держави.

Навіть попри всі ці труднощі, Революція продовжує будувати демократичне майбутнє, засноване на філософії Абдулли Оджалана! Рожавська революція є прикладом демократичного, екологічного суспільства і, в першу чергу, визволення жінок!

Bijî Şoreşa Rojava!

Ще один мирний житель загинув внаслідок турецького обстрілу

На днях турецькі винищувачі обстріляли село Баріске в Шиладзенському районі, в результаті чого загинув мирний житель, 32-річний Осман Рекані.

Рекані був пешмерга, але в момент загибелі займався бджільництвом.

19 липня 2012 року курди відсвяткували свій власний «День свободи», коли жителі Кобані взяли під свій контроль власну долю, відкинувши сирійські війська Асада і розпочавши встановлення власного самоврядування. Наступного дня, 20 липня, жителі Афріну приєдналися до них у цьому прагненні, що спричинило хвилю успішного опору в наступні дні і місяці по всьому регіону, що отримало назву Рожава. Героїчний опір цих мужніх курдських чоловіків і жінок одразу ж надихнув на солідарність глядачів по всьому світу, і народи всіх країн об'єдналися на захист Кобані.

19 липня - день зламу свідомості правителів.

Ресурси "Робітничої партії Курдистану" (РПК) опублікували кадри ударів по об'єктах ЗС Туреччини в північному Іраку за допомогою БПЛА-камікадзе. У період з 13 по 16 липня 2024 року бойовики вразили їх чотири рази.

«Рожавська революція – це жіноча революція».

Якщо ми розробимо ефективну тактику самозахисту від особливої війни, чи зможемо ми стати силою рішення в хаосі третьої світової війни.

Тільки так ми зможемо вирватися з кола безсилля і об'єднати наші голоси по всьому світу, які вже лунають під початкову мелодію революції. В усьому світі, в першу чергу, молоді жінки виходять на вулиці, щоб висловити свій протест проти поглиблення кризи. Проте, з одного боку, цей протест є досить ізольованим, а з іншого - характеризується відсутністю лідерства. Це лідерство може перетворитися на керівну силу лише тоді, коли воно виражається в революційній ідентичності, здатній до об'єднання. Це вимагає спільного усвідомлення ролі та місії молодих жінок у суспільстві та процесах змін. Величезний потенціал цієї ідентичності також визнається і систематично атакується ворогом. Наприклад, молоді жінки перебувають у центрі фашистської пропаганди правих партій, які повсюдно піднімаються на ноги. Вони пропагують глибоко традиційний образ жінки і таким чином хочуть дати відповідь на вічний пошук молодими жінками цінностей і сенсу життя. При цьому вони натякають на соціальну відповідальність молодих жінок. Вони також використовують глибоко вкорінені цінності молодих жінок, такі як їхній зв'язок з природою та домом. У всьому світі ми бачимо, як молоді жінки відіграють провідну роль у русі за кліматичну справедливість. Саме їхні голоси кричать голосніше, ніж будь-хто інший.

Молоді жінки несуть відповідальність за формування та захист свого майбутнього. Її чутливе сприйняття навколишнього середовища робить її набагато більш обізнаною про наслідки руйнування клімату. Вона відчуває біль цього світу, який є також і її болем. Саме цей зв'язок використовує фашистська пропаганда, переосмислюючи цю глибоку цінність любові до батьківщини та солідарності, Welatparezî, у націоналістичних термінах. «Захищай свою країну» стає “Захищай свою націю”. Цими гаслами держави-гегемони намагаються заповнити численні порожні місця в своїх арміях молодими жінками. Вся їхня стратегія рекрутингу спрямована насамперед на молодих жінок з метою їхньої мілітаризації. Все це спрямовано на стабілізацію держави. Це об'єднує держави-гегемони з їх відверто фашистськими настроями.

Мілітаризація суспільства та її першопроходець - молода жінка - забезпечує правлячій системі необхідну легітимацію для подальших воєн.

Система загнана в глухий кут. Там, де ще кілька років тому голоси проти війни були найгучнішими, а саме серед молоді, ми бачимо все більш приглушену і відсутню зворотну реакцію. Війна стала нормою. Не в тих регіонах, де вона насправді вирує, не серед молоді, яка насправді постраждала від неї, не для народів, які не мають іншого вибору, окрім як захищати себе. Але в тих частинах світу, які можуть просто вимкнути радіо. Людство стало емоційно заціпенілим. Емоції систематично крадуть, захоплюють і замінюють іншими. Так само, як у TikTok можна за мілісекунди перейти від найжорстокіших сцен війни до найбанальніших кулінарних відео, так і стосунки молодих людей у серці капіталізму стають довільними. Але війна глибоко розходиться з реальністю молоді, а особливо молодих жінок. Відповіді на екзистенційні питання про сенс ніколи не можна знайти у війську. Тому що в основі війни лежить не захист суспільства, не захист землі і цінностей. Це чиста патріархальна боротьба за владу. І ця боротьба за владу ведеться не для того, щоб знайти рішення світових проблем. Однак молодою жінкою рухає саме це прагнення до рішень, до осмисленої ролі, адже саме вона продовжує найбільше відчувати страждання світу та його народів. Однак через крайню ізоляцію, яка позбавляє їх будь-якої можливості діяти, багато хто впадає в глибоку психологічну кризу і лише ще більше занурюється у віртуальну реальність. Для багатьох це коло здається нездоланним. Це тому, що ідеологія лібералізму не пропонує реального виходу з нього. Вона душить молоду жінку в поверховості.

Нам потрібно виробити власну позицію проти цієї ідеологічної війни.

Перш за все, необхідно розуміти стратегію ворога. Напади на молоду жінку повинні бути чітко розпізнані як напади. Для цього ми повинні усвідомити, на що насправді нападають і чому. Які цінності у нас намагаються вирвати, яка тисячолітня патріархальна традиція за цим стоїть. Це усвідомлення дасть можливість молодим жінкам стати політичною силою в суспільстві. Тому що політика насправді виражає те, чим є молоді жінки. Глибокий зв'язок із суспільством і зростаючу відповідальність за те, щоб відстоювати його гідне життя. Політичність - це те, що проявляється в її ідентичності. У цьому сенсі, однак, вона становить великий виклик. Саме тут вступає в дію лібералізм. Він створює нібито політичні ідентичності, які насправді є не більше, ніж поверхневим вираженням капіталістичної споживацької поведінки. Достатньо лише слухати правильну музику і купувати правильний одяг, щоб вписатися у «феміністичний» куточок.

Замість того, щоб посилатися на справжні суспільні цінності, які складають політичну позицію, створюється лише більше куточків, в які можна себе зарахувати і в яких система може легко контролювати вас. Іншою проблемою, яка стає очевидною, є дуже спрощені стереотипи ворога, які створює таке розуміння політичної позиції. Наприклад, можна говорити лише про представників цілої репресивної системи, замість того, щоб зрозуміти корінь і масштабний вплив фашизму чи патріархату. Не можна бачити ворога лише в «Meloni» чи «AfD». За цими маріонетками фашизму стоїть дуже прорахована стратегія. Виражаючись в окремих людях, політиках чи партіях, він може дуже легко сховатися за спинами всіх інших гравців системи, не викликаючи ажіотажу чи невдоволення. Це нормалізує глибоко праву і патріархальну політику.

Тому до світових проблем потрібно підходити з цілісним політичним аналізом і вираженням цього аналізу.

Для цього необхідно зробити перший крок, щоб вийти з ізоляції і включитися в боротьбу за життя для всіх. Необхідно сформувати загальне розуміння світу. Цей універсальний характер повинен бути об'єднаний в ідентичності всіх молодих жінок світу. Коли Абдулла Оджалан говорить про соціалістичну націю жінок, це саме те, про що він говорить. Основою для цього є цінності, які потрібно будувати, захищати або, перш за все, боротися за них. Універсальна, міжнародна мережа в боротьбі ґрунтується на спільних цінностях культури, любові, товаришування та зв'язку з власним народом. Наша жіноча культура матеріалізує наше спільне існування, але вона також створює цінності. У створенні жіночої нації як вищого принципу організації революції Абдулла Оджалан є авангардом кожної молодої жінки. У ньому душа всесвіту поєдналася з найпотужнішою формою організації. Для Абдулли Оджалана все існування виражається в його житті, а також у житті тисяч революціонерів і цілого народу. Саморозвиток жінок розвиває істину лише в міжнародній солідарності. Адже міжнародні, глобальні конфлікти цього світу впливають і на реальність кожної жінки. Тому універсальна ідентичність може бути побудована лише шляхом поєднання малого з великим.

Отже, якщо ми, молоді жінки, хочемо правильно зрозуміти нашу роль і нашу місію в цей час, ми повинні усвідомлювати всі ці виміри боротьби, які Абдулла Оджалан дав нам і продовжує давати нам щодня своїм невпинним опором в умовах тотальних катувань.

Кілька років тому він звернувся до молодих жінок, пишучи про їхню історичну відповідальність у цьому світі. Він писав: «Їх політична боротьба повинна ґрунтуватися на потребах народу. Вона також повинна розвивати спільні дії та організаційну роботу в антифашистській боротьбі з народами, організаціями молодих людей і молодих жінок у всьому світі, які чинять опір так само, як і вони. Для цього дипломатична робота повинна бути просунута вперед».

На нинішньому етапі кампанії тотального знищення капіталістичного модерну піонери революції народів спрямовують нас у виконанні наших історичних завдань. Жінки, які розпалюють вогонь революції в усьому світі - це жінки, які своєю боротьбою, безкомпромісною і рішучою революцією за свободу, щодня розпалюють цей вогонь в сотнях тисяч, мільйонах молодих жінок і таким чином несуть його вперед. Саме такі подруги, як Şehîd Sara, своїми словами стають думкою цієї боротьби. Саме такі подруги, як Şehîd Berîvan, стали голосом повстання завдяки своїм організаторським здібностям. Дії Şehîd Zîlan, яка стала справою змін. Разом з ними жінки в кожній пригнобленій нації по всьому світу боролися як першопрохідці і стали нашим дороговказом у своїй боротьбі.

Необхідність лідерства молодих жінок та особливий характер їхнього опору на нинішньому етапі виражають подруги Şehîd Bişeng Brusk та Şehîd Sara Hogir Riha.. Обіймаючи керівні посади в автономній жіночій організації «Komalên Jinên Ciwan», вони повели тисячі молодих жінок шляхом свободи, заклавши важливі підвалини для майбутнього, вільного від насильства. Їхньою боротьбою ми ще раз нагадуємо собі про безумовну необхідність організації, тільки так ми знайдемо вихід з цього хаосу. Тому що те, що характеризує боротьбу цих подруг, - це пошук виходу з гноблення і панування. У цьому виражається їхня любов до світу і до життя. З духом цих подруг зміцниться необхідна єдність всіх молодих жінок у всьому світі і таким чином буде вестися рішуча антифашистська, антипатріархальна, антикапіталістична боротьба, яка змусить все потворне в цьому світі змінитися на щось прекрасне. Літо наближається, а з ним і незліченні можливості зробити історичні кроки в боротьбі за свободу.

У той час, коли природа прокидається у своїх найяскравіших барвах, вона не встигає оговтатися від суворої зими.

Криза, в якій опинився світ, набуває нових вимірів. Ми повинні свідомо підходити до цього, щоб знайти власний шлях у цьому світі, особливо молоді жінки. Якщо ми не досягнемо необхідної ясності, нам загрожує небезпека відразу втратити себе. Тому що тільки з такою ясністю ми зможемо виробити свідоме ставлення, здатне протистояти війнам цього світу, які мають на меті підштовхнути жінок, природу і, таким чином, все суспільство до найглибшої форми гноблення. Нинішня ситуація в цьому світі досягла цієї точки кипіння не через випадкові події, а кипіла протягом тривалого часу і тепер збирає всі свої сили, щоб написати передбачуваний кінець історії. Однак ця мета не пише себе сама. Система потребує слуг, рабів, яких вона навчає бути її маріонетками, щоб підтримувати себе. Тих, кого вона позбавляє ідентичності, власної культури, ідеології. Але одного лише усвідомлення стану світу недостатньо. Ця свідомість має бути класифікована. Як колись писав Şehîd Bager: «Свідомість - це ідеологія в дії, життя за стандартом, з духовним провідником». Війна ідеологій, яка стає очевидною в кожній секунді Третьої світової війни, намагається зламати людину саме в цих точках. Патріархат як тиранія створив для себе потужну ідеологічну гегемонію. Ідеологія формує стратегію кожної системи. Створені ідеології, такі як лібералізм і постмодернізм, формують ціле покоління, яке стоїть на шляху до формування майбутнього. Спеціальна тактика війни використовується для того, щоб вкрасти мрії, цілі та утопії тієї частини суспільства, яка найбільше формуватиме майбутнє, а саме - молодих жінок. Для того, щоб зберегти цю систему живою, вона починається з цього моменту. Вона формує молоду жінку так, як вважає за потрібне. Вона повністю поглинає її і загрожує занурити в себе. Через дедалі більший вплив цифрових медіа вона щосекунди залежить від невидимого авторитету, який формує її думку (чи, радше, не думку) і подає стандарти нібито ідеального життя. Він визначає те, як вона говорить, одягається, поводиться, просто все. Чи можемо ми ще говорити про свідоме життя? Але як нам повернути власну свідомість, яка може вести нас у пошуках свободи?