До 24.02.22., коли мова була про напрямки співробітництва в сфері воєнної безпеки між Україною і США, то в сторін були протилежні очікування і пріорітети.

Україна завжди робила наголос на матеріально-технічній допомозі для стримування/відбиття агресії Московії. А по простому «Дайте нам американці зброї різної і побільше». Ну або хоча б побільше ПТРК Javelin.

США на це все казали «Добре, але…» і в основному наголос робили на інституційному вимірі співробітництва - давайте покращувати процес оборонного планування і державної політики в воєнній сфері загалом, особливо, якщо так хочеться в НАТО. І як наслідок, вітали новий цикл оборонного огляду чи Закон про нацбезпеку.

Ідея американців була в тому, щоб зробити нас більш самодостатніми в середньо- і довгостроковій перспективі через якісні інституції/планування в відповідній сфері.

Інколи здавалося, що в США все зводилося до інституцій і планування, хоча ні тим ні іншим танки Московії палити не будеш. В цьому власне була слабкість підходу США - пріорітети співробітництва базувалися на оцінці, що конфлікт із Московією буде і далі контрольований/тліючий, не вийде за рамки, і в України достатньо часу - цикл воєнного будівництва 5-7 років, хоча направду Україна спочатку мала вирішувати кризу боєготовності, а не будувати щось. Плюс, навіть добрі інституції і процеси в воєнній сфері не вирішують проблему розширення ресурсної бази як такої.

Після 24.02.24 пріоритет взаємодії змістився на матеріально-технічну допомогу тут і зараз, а віднедавна пішли розмови і про перспективу. І виявилося, що підхід «Дайте нам побільше зброї» таки працює. Бо армія - це про ведення бойових дій, перш за все. Все інше вторинне. Хоча до 24.02.22 здавалося, що все зводиться до «відповідності стандартам НАТО», а як і чим воювати то вже таке.

Але ясно, що зараз тушіння пожежі. Пожежі через те, що не підготувалися краще до війни, хоч і могли на наші обмежені ресурси. А саме якісні інституції і добре оборонне планування/політика в відповідній сфері дозволяє вижимати максимум із завжди обмежених ресурсів.

Тому, якщо говорити про середньо і довгострокову перспективу, треба знову повертатися до питання якісного оборонного планування/політики в сфері воєнного будівництва, що базуватиметься на оцінці загроз і нашого способу ведення війни.

Але і не забувати про матеріально-технічну допомогу, без якої теж ніяк. Добре, що тепер в України багато аргументів на тему якісного використання допомоги.

В кінці кінців, це історія про те, що не можна впадати в крайності, а варто шукати баланс. Нам підтягувати інституції, а партнерам не все зводити лише до них, не забуваючи про такий вимір взаємодії як матеріально-технічна допомога.

Перепрошую за перерву в щотижневих оглядах. Виправляюся.

https://youtu.be/WCvdfLan-ko

Спочатку посполиті носяться із тезою "Там (в Московії) всього дуже багато", генеруючи істерику в процесі, а потім іде новина на контракт по відновленню Т-62 для потреб ЗС Московії, бо за 7 місяців московити втратили більшу половину танкового парку своїх збройних сил

Так до перемоги нам іще працювати. Але то абсолютно осяжна перспектива. За допомогою західної допомоги, яка стабільно надходить і по ТТХ переважає, будемо і далі системно перемелювати ворога чергуючи оборону і наступ залежно від ситуації.

Головне ж те, що темпи спалення ресурсів на ведення війни в Московії явно переважають темпи регенерації. А в цьому суть війни - знищувати ворожі ресурси швидше чим вони відновлюються до того моменту коли ворог змушений рахуватися із такою реальністю.

"Війни ведуться людьми і перемагають в них люди, а не машини. Людський вимір війни буде визначальним в кампаніях і битвах майбутнього так як він був визначальний в минулому". (Field Manual 100-5 Operations 1986 року)

З Днем тих, хто захищає цю країну.

На 24.02.22 в нас не було М142/М270 із БК, AGM-84 Harpoon, AGM-88 HARM, Excalibur, арти калібру 155 мм і БК, не було багато західних ПЗРК і ПТРК, та ще багато чого. А тепер все це є. І все це через той рівень професіоналізму і відданості який показали захисники і захисниці країни.

В московитів же було (та і поки ще є) багато різного важкого озброєння і БК, але цілей своїх вони не досягнули, бо немає тої якості бійців, яка є в нас.

Тому людський вимір війни визначальний.
І тому перемога за нами.

По оцим танцям Білорусі скажу так - раніше почнемо, то раніше закінчимо, якщо білоруси наскільки недалекі.

Сьогодні не 24.02. Є чітка позиція США, що Україна протистояння із Московією не програє.

Якщо Білорусь доєднується до агресії активно, то це автоматично іще більше ніштяків від США для сил оборони України.

https://t.me/milinua/19114

1940-45 - Велика Британія і США скинули на Третій Рейх за різними підрахунками від 1,3 до 2 млн тон бомб.

В січні лютому 1991 року Сили міжнародної коаліції застосували проти сил Іраку 88,5 тисяч тон боєприпасів.

Московія вважає, що може поставити на коліна Україну 48-50 тонами які можуть сумарно доставити ті Шахід-136, які прорвуться до цілей.

Плюс іще треба вважати, що 40 кг які несе один Шахід-136 це не те ж саме що 400 кг які несе Х-101 - далеко не всі цілі вдасться вразити.

Тому дякуйте Богу і ПС ЗСУ, що Московія не може застосувати пілотовану авіацію.

Свідки сєкти «Шахід 136 переломить хід війни на користь Московії» можуть видалося самі або будуть видалені.

Це не майданчик де тодеруватиметься підрив моралі і готовності українців до подальшої боротьби.

Німецьке керівництво в 1914 році вважало, що починати війну варто зараз, бо якщо Московія проведе цикл модернізації збройних сил, то німці втратять перевагу.

Японське керівництво в 1941 році вважало, що краще починати війну із США зараз, хоч і шанси на перемогу не такі щоб великі, бо далі буде лише гірше.

Тому Пітун, який себе переконав в тому, що варто почати велику війну проти України зараз, бо далі прийдеться воювати на гірших умовах, не перший такий «стратегічний геній».

В багатьох посполитих є питання - «Чому США і їх партнери не намагаються на масу російської техніки відповідати такою ж масою своєї техніки для України?» А по простому «Де сотні західних танків і ББМ, ствольноі арти, авіації і всього іншого?»

Проте схоже на те, що США і їх партнери обрали асиметричний підхід.

У Московії більше ствольної і реактивної арти та БК до неї, то ось тримайте M142/M270 та GMLRS чи Excalibur, щоб боротися із складами БК чи точково із ворожими платформами. При цьому логістика використання М142/М270 не так щоб напряжна.

Для того, щоб в повітрі відкрити більше можливостей тримайте протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM для подавлення ППО і можливості застосовувати розвідувально-ударні безпілотники.

Для боротьби із ворожою бронею на додачу до купи ПТРК і гранатометів отримуйте засоби дистанційного мінування місцевості, щоб сковувати ворожий маневр бронетехніки.

На морі ось вам трохи наземних ПКР, щоб ворог боявся заходити в північно-західну частину Чорного моря.

Якщо нам зараз масово дати західне класичне важке озброєння, то є всі шанси що наша логістика не впорається задовольняти потреби, а потім система матеріально-технічного забезпечення стане із ремонтами.

Все вище сказане не відміняє того, що в середньостроковій перспективі нам треба отримувати класичне важче озброєння від США і їх партнерів.

Або так само і далі будемо тиснути щодо отримання ATACMS тут і зараз, бо інтегрувати і застосувати то всьо не є проблема.

На всяк випадок нагадаю, що завдання ППО - це зменшення ефективності застосування засобів повітряного нападу ворога. Ще раз - зменшення, а не зведення до нуля, чого не може жодна ППО коли стикається із масованими ударами (saturation attacks).

Наше щастя, що ці літаючі балалайки із 40 кг БЧ, не мають каналу передачі відео в режимі реального часу. Тоді було б непереливки на фронті - літаючі балалайки вибивали б пріорітетні цілі типу системи ураження чи ППО. Згадайте, чим займалися ті ж Харопи, які мають меншу БЧ, в Другу Карабахську війну.

А так, нічого нам цивільним в тилу нити. На наших воєнних московити кинули в рази більше смертоносної сталі.

Бачив в компатріотів в останній час є питання "А чому Україна не виробляла щось подібне як Іран в формі Шахід-136. Наче ж технології там незахмарні".

Проблема в тому, що це так не працює. Нововведення в армії - це трошки складніший процес через те, що армійці люди консервативні по своїй природі. От є стандарт війни, який був випробуваний в WWII, значить так і будемо готуватися воювати.

Зміни чи відхід від канону - це дуже часто наслідок обмежень із якими стикається гравець. От Іран зробив ставку на ракети і БПЛА в тому числі через те, що внаслідок різних обмежень, не міг йти по класиці.

Тому будь-яка зміна - це не лише про наявність технологій, але і про обставини, в рамках яких формують відповідну реакцію.

Порушив традиційний для себе режим радіомовчання в компанії головної редакторки Громадського радіо пані Тетяни Трощинської.

https://youtu.be/mezQi-RPl6g

Паньство давайте закриємо збір тим, хто воює на гарячому Бахмутському напрямку.

https://t.me/OstanniyCapitalist/19148

Хай лише сили оборони України вийдуть на дистанцію масової роботи ствольною і реактивною артилерією в районі переправ через Дніпро, то бажання московитів гратися в вуличні бої в Херсоні швидко зникне без забезпечення. Не порівнюйте себе, московити, з оборонцями міста Марії.

В автора каналу ще є акаунт у Твітурі. https://mobile.twitter.com/MBielieskov дякую Serhiy Kornyliuk за картинку.

https://savelife.in.ua/materials/analytics/strongborotba-za-stratehichnu-initsiatyv/

Доповідь закінчив 🫡.