Апдейт станом на зараз:

1. Ноутбук в ремонті, але я так вас люблю, що намагаюсь зробити нову частинку аушки з планшету. Якщо встигну, викладу сьогодні довгоочікувану частинку, в якій хьонлікси НАРЕШТІ повзаємодіють (це не евфемізм).

2. У нас пропала третя реакція, я не знаю, що з цим робити :(

3. Всі файли з аушки залишились на ноуті, тому шукаю автарки персонажів наново, і подивіться, який це рай для очей!

Дід з батей зчепились по пʼяні

Тизер нової роботи

Мало хто знає, що колись, у часи, коли на наших землях ще панували старі боги, а люди шанували рід і відовство, допоки Володимир ще не хрестив Русь, окрім знайомих нам земель на кшталт Волині, Полісся і Приазовʼя, існував чарівний край Заземелля.

Він був цілком звичайним - із золотими нивами, стрімкими річками, берегом буйного моря і працьовитими сміливими людьми.
Принаймні, так здавалося.

Дивні речі відбувалися у тамтешніх лісах! Кожний шинкар з прилеглих земель вам скаже: тримайтеся подалі від Заземелля, адже цей гостинний край відпускає дорогих гостей з великою нехіттю.
І якби тільки це!
Бавиться з людьми місцева нечисть, плутає, змінює-подмінює, бере у свій круг, і з хорошого парубка, після такої зустрічі, виходить хороший упир. А дівиці з Заземелля - хай боги милують - кого тільки не народжують після забав із лісними духами і морським людом.
Звісно ж, ніхто з тамтешніх мешканців про таке вголос не скаже, але боги дали нам очі, щоб бачити!
Чесним людям не місце в осередку буйства нечисті, це вам будь-хто скаже, шановні путники.

Але ми ж то з вами люди розсудливі, чи не так?
Спитаєте, а як же ж так сталося, що ані в літописах, ані в дослідженнях вчених мужів ніякого Заземелля і згадки немає?

На то я вам відповім: вірите, чи ні, але Заземелля настільки полюбилося потойбічним силам, що вони вкрали його з людських карт і зберігли у власному світі, де чари панують над нудьгою, а страшні казки - зовсім не вимисел, а сама справжня бувальщина. Згадки про дивні землі з людської памʼяті і записів теж зникли, бо якій добрій відьмі схочеться, щоб її житло почали шукати цікаві перехожі і знайшли в її погребі виводок малих василисків? Боги з ним, з погребом, але звіряток вже нащо бентежити?

Як я про все це дізнався?
Йдіть поближче, адже це не моя тайна.

Довелося мені на дарницькому кладовищі зустріти хлопця, що йшов, не торкаючись ногами землі. Він спитав у мене сірники, то ми й розговорилися. Розповів він мені про Заземелля, а я, звісно, питаю: звідки ж ти знаєш про це?
І знаєте, що хлопець відповів? Каже, «А я сам звідти. Негаразди у мене трапилися з нашим лішим, то я до вас і відбув - кладовище, воно й в Києві кладовище. Ось займаюсь, потроху, духів супроводжую, порядок підтримую. До вас же ж лізе нечисті більше, ніж у нас в селі на затемнення, тільки ви ж не бачите ані чорта!»

Ото ми й з ним домовились: я ходжу вдень, прибираю могилки потроху, огорожу лагоджу, вивішую на дерева якісь дзвіночки, що він мені дав, а за це вночі він розповідає мені історії із далекого Заземелля, якого ніде немає, і ви не знайдете.

А за те, що ви так добре мене слухали, перед тим, як йти, заспіваю вам ось це:

Чорне болотяне марево
Бродить під хижими соснами
Той хто живий - з тим і граємо
Дикими збитими стаями.

Ліс - аж до неба розпростаний.

Білими ручками в жевриво,
Білими ніжками в паводок.
Чари плетемо мереживом
Щоб за тобою простежити.

Ніч починається наново.

Духи зусиллями вбогими 
Щезнику красно подякують -
Плачуть сльозами прозорими.
То не для них скарб заховано.

Мертві не ходять по папороть.

Заземельска народна пісня