​Вчора мав щастя подарувати примірник книги "Люди без облич" одному чоловікові, без розповідей якого моя історія не була б повною. Це Сергій Долюк, житель села Великий Степ, який в цьому році святкуватиме своє 96-річчя. Ми з паном Сергієм познайомилися два роки тому абсолютно випадково.
Ми з татом дізналися, що один з наших родичів жив якийсь час в цьому селі і вирішили просто поїхати і попитати у старших людей, може вони щось памʼятають про старі часи і про наших рідних. На превелике щастя нам трапився Сергій Петрович, який розказав нам багато цікавинок, про які ви зможете прочитати в книзі. Не буду вам їх переказувати, аби не робити спойлери.
Тож мені було дуже приємно вчора вручити йому примірник книги і ще раз поговорити. Сергій Петрович сказав, що чекав на нас, бо памʼятав обіцянку приїхати з книгою. А ще він пригадав кілька нових цікавих фактів, які уже напевно потраплять в другу редакцію книги :)

А поки у вас ще є можливість замовити книгу "Люди без облич" або листівки з ілюстраціями з книги. Не баріться
https://forms.gle/g6xuDxth9GzuUFYb7

Дослідження родоводу - це та справа, яку легко починати, але майже неможливо закінчити. Навіть після того, як напишеш книгу де викладеш усі наявні документи, знаходяться нові цікавинки. От наприклад завдяки @Ola_Suprun яка підкинула мені посилання на архів газетних видань, вдалося відшукати важливу родинну знахідку.
Ті з вас, хто читали мою книгу "Люди без облич", можуть памʼятати, що у одного з героїв книги Тимофія Тимощука і його дружини Онисії було двоє дітей з однаковим іменем Микола. Перший син, якому дали це імʼя, загинув, коли його переїхали коні. Згодом народився мій дідусь, якому теж дали імʼя Микола. Я не знав ані дати, ні навіть року коли це сталося, аж доки не натрапив на замітку в газеті "Голос Праці", що видавалася в Бердичеві, за 3 липня 1924-го року. В статті сільський кореспондент села Куманівка вимагає справедливості щодо вбивства 12-річного хлопчика Миколи Тимощука, якого переїхали кіньми "сільська влада Миколаївки разом з районним статистом Козятинського району", які влаштували перегони на конях. Винуватці кинулися тікати, а міліціонери вирішили не давати ходу справі.
З цієї короткої замітки мені вдалося дізнатися точну дату смерті хлопчика а також орієнтовну дату народження. Ну і звісно ж найважливіше, що тепер стали зрозумілі обставини цієї смерті, адже сімейні перекази про це говорили небагато.
Тож, друзі, не ігноруйте таке важливе джерело інформації як архіви газет, шукайте інформацію про ваші родини тут: https://libraria.ua. Також діліться даними, де ще в архівах чи онлайн можуть знаходитися давні газети.

Друзі, хочу поділитися з вами цікавим джерелом, яке потенційно може бути цікавим для розуміння історії українських регіонів, зокрема Правобережжя. Мова про «Архив Юго-Западной россии, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе». Ця серія книг складалася з 8 частин і містила 35 томів, в ній були наведені документи що стосувалися історії православної церкви та її боротьби з католицькою, історії Визвольної війни, селянських та гайдамацьких рухів, становища різних соціальних станів, колонізації Правобережної України.
Особисто мені були надзвичайно цікаві томи частини 7 "Акты о заселений Юго-Западной россии" (тут варто читати України) та частини 3 які стосувалися козацьких війн і гайдамацьких повстань.

Так як зараз я досліджую тему заселення Правобережжя в 18 ст., то ці документи є надзвичайно корисною і цікавою базою для вивчення теми. Проте далеко не всі томи цього видання можна знайти онлайн в повному обсязі. Я заморочився і відшукав деякі пропущені томи, тому хочу поділитися з вами, можливо комусь буде це цікаво.