Міркую сьогодні ось про що.

Якщо основна генеалогічна інформація — це записи про народження, шлюби та смерті, а я зараз їду на весілля до друга, то чи можна це вважати робочою, генеалогічною поїздкою?

З одного боку, я просто їду на весілля.

З іншого — відбувається подія, яка років через сто цілком може зацікавити якогось іншого мене, який сидітиме в архіві й шукатиме інформацію про цю родину.

Тобто, можливо, я зараз не просто збираюся привітати молодят. Можливо, я їду збирати генеалогічний матеріал. Ба більше — я буду особисто присутній при його створенні. І байдуже, що методика проведення таких досліджень поки не описана в науковій літературі. Програма передбачає застілля, а це, погодьтеся, вже суттєва перевага.

Тож офіційно оголошую сьогоднішню поїздку «експедицією зі збору первинних генеалогічних матеріалів»

Якщо що — я на роботі!

​​Вирішив я сьогодні зранку, доки всі сплять, а робота ще не почалася трохи пограти в Stalker 2, тим паче вийшло нещодавно нове доповнення.
І куди ви думаєте мене відправила гра? Правильно, в архів! 🙄

Навіяно постами в UAGenealogy.

Мій улюблений тип генеалогічних новачків - не знає де знаходяться справи, не знає як знайти їх на FS, не знає як користуватися Інспектором, не знає як писати запити в архів, не знає як користуватися пошуком в UAG, не читав Посібники.

Але зате ідеально розпізнає "сарказм" який хтось начебто дозволяє собі вжити в його сторону в коментарях. Як лев кидається на захист своєї честі й гідності, навіть якщо на них ніхто не посягав.

Де я взагалі? Чергова генеалогічна мандрівка на край Всесвіту. Повірте, скоро буде неочікувано цікавий проєкт від мене.

Сьогодні відвідав ще одне своє родинне село — Ширмівку. Мої предки жили тут понад сто років тому, а тепер я вже не знаю в селі нікого. Але генеалогія вона така: якщо вже приїхав у село, то гріх не заїхати на кладовище й не пошукати знайомі прізвища.

От і заїхав. І замість прізвищ натрапив на ось таку незвичайну могилу 1970-х років.
Похований тут хлопчик, школяр — принаймні, судячи з цього доволі дивного надмогильного каменя. Здалеку мені спочатку здалося, що перед могилою хтось стоїть. Підійшов ближче — ні, просто такий пам’ятник.

Чомусь здається мені, що ввечері в погану погоду місцеві просто так не ходять повз кладовище, бо може таке привидітися, що й додому не дійдеш...

Є в українській генеалогії та краєзнавстві одна цікава проблема: ми дуже добре навчилися шукати своїх предків в українських, польських, та навіть прости господи, російських архівах. А от коли справа доходить до турецьких — починається якась архівна terra incognita.

Але справа в тому, що там цілком можуть існувати дуже цікаві документи що стосуються наших земель! Звісно навряд чи в турецьких архівах можна буде знайти якісь сенсаційні документи про кожного другого українського селянина. Але річ в масштабі потенційно доступного матеріалу, який ще не досліджений. Османська імперія століттями була присутня в історії українських земель. Південь України, Причорномор’я, Крим, Поділля, Київщина і навіть Волинь — усе це існувало в системі політичних, адміністративних, військових та торговельних зв’язків з Османською імперією. І, відповідно, залишало після себе документи.

А ми значну частину цього масиву фактично не використовуємо. Причина досить прозаїчна — мова. Османська турецька, арабське письмо, специфічна адміністративна термінологія, особливості запису географічних назв та імен. Навіть якщо потрібний нам документ давно лежить оцифрований десь у турецькому архіві, для більшості українських дослідників він залишається практично невидимим.

І ось тут, мені здається, заховані дуже перспективні напрямки для майбутніх досліджень. Не лише історія дипломатії чи військових кампаній, а цілком конкретна мікроісторія: населені пункти, землевласники, переселення, торгівля, полонені, втечі, прикордонні конфлікти, адміністративні зв’язки. А можливо — і такі речі, про які ми поки навіть не здогадуємося, бо просто не дивимося в цей бік.

Умовно кажучи, українська генеалогія вже навчилася стукати у польські та австрійські архівні двері. Наступний рівень — навчитися читати табличку на дверях в турецькі архіви. І я підозрюю, що за цими дверима на нас чекає чимало цікавого. А поки подивіться цікаве відео про пошуки документів в Османському архіві: https://www.youtube.com/watch?v=n1IXPd17cZc

Докину трохи до давньої дискусії "Махнівка це Київщина чи Волинь"
Стаття Петра Кралюка в №3.2026 журналу Локальна Історія:

"Водночас адміністративні межі постійно змінювалися. Наприклад з а Російської імперії центром Волині став Житомир, який історично до неї не належав. Частина цих територій раніше входила до Київського воєводства, але через адміністративне переформатування центр перенесли з міркувань зручности управління [...] Якщо говорити про історичний і культурний простір, це передусім сучасні Волинська і Рівненьська області, а також південна частина Берестейщини [...] сюди також відносять північ Львівщини, північ Тернопільщини (Кременець, Почаїв) і частину Хмельниччини."

Хвилинка-цікавинка. Ось вам приклад, що бувають в світі православні католики.

P.S. Шкода, що він був звичайним селянином, якщо б Петро став священником, то в когось в рпц точно б стався приступ коли його б висвячували

Якось нещодавно я дав собі обіцянку менше займатися розробкою генеалогічних сервісів і більше — власне дослідженнями.

Бо останнім часом я тільки те й роблю, що розробляю, адмініструю і підтримую весь цей зоопарк генеалогічних сервісів. Іноді здається, що замість предків я вже досліджую сервери, запити і ключі доступу. Обіцяти собі я це, звісно, пообіцяв. Але залишилося найскладніше — дотриматися обіцянки. Не встиг я й кліпнути, як зрозумів, що всі вихідні знову займався розробкою нового функціоналу Інвентаріуму.

І нічого ви мені за це не зробите.

Генеалогічні дослідження почнуться з понеділка. Ну або з наступного понеділка. Тут уже як деплой ляже.

​​Інвентаріум тепер уміє розмовляти з ChatGPT

Раніше, щоб знайти інвентар села свого прапрадіда, треба було знати шифр справи, назву повіту, бажано ще й трохи польської, а в ідеалі — мати терпіння аби все це знайти. Це був складний процес: зайти на сайт Інвентаріуму, придумати, як саме назву того села могли записати в різних джерелах, перебрати варіанти пошуку, відкрити записи й розібратися з архівними шифрами

Тепер значну частину цієї роботи можна віддати ChatGPT або Claude.

Можна просто запитати:

«Що є в Інвентаріумі про Махнівку?»

А асистент сам звернеться до реєстру, знайде відповідні записи, розбереться з інформацією про населений пункт і поверне результати з архівними шифрами та посиланнями.

Тобто замість того, щоб спочатку шукати потрібний запис в Інвентаріумі, можна почати з нормального людського питання.

А все це стало можливим завдяки MCP-серверу Інвентаріуму. Якщо зовсім без технічної магії, то ми додали спеціальний місток між Інвентаріумом та AI-асистентами. Він дозволяє ChatGPT або Claude не просто знати про існування Інвентаріуму, а безпосередньо звертатися до його реєстру, шукати в ньому записи й використовувати знайдені дані у відповіді.

Потрібно лише підключити цю можливість. Нову функцію наразі відкрито для волонтерів Інвентаріуму, а також для підписників Монобази «Записок диванного архівіста» рівня «Архівний детектив» і вище.

Як усе це підключити до ChatGPT або Claude — розповідаю нижче 👇

https://base.monobank.ua/p/20260914EC6gTUhPfHs1MY

Люблю самовпевнених людей :)

"Ніхто не пробував читати метрики за допомогою ШІ, а я взяв і зробив"...

І де такі унікуми тільки беруться :))

​​Чи любите ви ігри? А краєзнавчі ігри?

Чи, може, вам здається, що краєзнавство — це коли людина третій вечір поспіль читає опис маєтку 1847 року, де половина слів написана так, ніби писар принципово не хотів, щоб їх хтось прочитав?

Насправді краєзнавче дослідження — це весело, захопливо і місцями навіть небезпечно. І зараз я вам це доведу.

Лише для підписників «Записок диванного архівіста» я запустив гру, в якій можна в ігровій формі досліджувати історію улюблених населених пунктів.

👑 Королівство Руське відроджується і шукає нову шляхту

Король Прадідослав Данилович називає себе позашлюбним сином короля Русі Данила Романовича. Принаймні, він так стверджує. Прадідослав повернув собі трон, але тепер виникла невелика проблема: треба довести законність своїх претензій. А для цього потрібні люди, які вміють знаходити прадідів у документах, яких ніхто не може прочитати. Тобто, фактично, потрібні ви.

Що на вас чекає:

📜 Нобілітація самим королем.

Бо яка краєзнавча розвідка без дворянського титулу?

🏘️ Власне володіння на карті Королівства.

Можна отримати патент на дослідження свого населеного пункту — і він з'явиться на карті Королівства Руського.

🔎 Щоденні питання про ваші населені пункти.

Прізвища, власники, церкви, архівні справи, старі назви та інші речі, через які нормальні люди відкривають архівний каталог і вже не виходять звідти до ранку.

За відповіді ви отримуватимете вплив і зможете розширювати свої володіння.

🚩 Хоругви та шляхетські війни.

Можна об'єднуватися з іншими шляхтичами й досліджувати регіон разом.

Але стережіться: на ваші маєтності можуть претендувати ворожі угруповання. І тоді замість звичайної генеалогічної суперечки почнеться цілком пристойний шляхетський позов.

Найцікавіше, що кожна відповідь є публічною і потрапляє до літопису відповідного населеного пункту. Тобто поступово гра перетворюється на спільне краєзнавче дослідження. Один знайшов прізвище. Другий — власника маєтку. Третій — згадку про церкву. Четвертий раптом знаходить документ, який змінює всю картину. І так із маленьких відповідей поступово складається історія цілого села чи містечка.

І ще одна важлива річ: тут немає правильних чи неправильних відповідей. Дослідник знає те, що досліджує. А якщо він помилився — ну що ж, це вже привід знайти документ і довести королю, що він неправий.

Якщо вам подобається така ідея — приєднуйтеся.

👉 Нобілітуватися: @pradidoslav_danylovych_bot

🗺️ Карта Королівства: https://noblesse-oblige.vercel.app

Шляхетність зобов'язує!

Трохи про покращення фоток предків за допомогою ШІ

Друзі, я майже впевнений, що ви сидите ще в якихось краєзнавчих та генеалогічних дослідницьких групах — у Telegram, Facebook, а хтось, можливо, навіть у Viber.

Тому буду дуже вдячний, якщо ви розкажете в цих групах про нашу гру «Шляхетність зобов’язує».

Можете просто взяти мій попередній допис про гру, а можете написати щось від себе — як вам зручніше. Головне — використайте своє власне реферальне посилання яке можете знайти на цій сторінці: https://noblesse-oblige.vercel.app/me.

Бо тут є маленька шляхетна винагорода: за кожного приведеного вами учасника ви отримаєте +1 питання дня у грі, щойно цей новобранець відповість на свої перші 7 запитань.

Тобто все просто: ви приводите людей → вони грають → ви отримуєте додаткові питання → ми всі маємо більше дослідників, більше територій і більше приводів з’ясовувати, кому насправді належить якесь село.

Чим більше нас буде, тим цікавіше буде грати.

Тож поширюймо.

Шляхетність зобов’язує!

​​Люблю моменти, коли родинна історія раптом перестає бути просто родинною.

Кілька років тому 95-річний Сергій Петрович розповів мені одну дивну історію про мого родича Олексу Тимощука і його можливий звʼязок з українськими повстанцями.

Я записав цю історію, але кілька деталей ніяк не складалися докупи. Звідки агітаційні листівки взялися у звичайному селі ? Хто були ті нічні гості? І як одна річ, яку Олекса потай передав молодому сусідові, через багато років допомогла тому вже зовсім в іншому місці й за зовсім інших обставин?

У мене було дві версії. Кілька років я не міг нормально підтвердити жодну з них.

А потім буквально вчора почув один уривок зі спогадів учасника похідної групи ОУН, яка діяла неподалік Бердичева.

І тут пазл нарешті почав складатися.

Тож сьогодні буде довгий допис. Про ОУН на Правобережжі, родинну пам’ять, мого двоюрідного прадіда і про те, як іноді одна фраза зі спогадів, знайдена через десятиліття, може пояснити історію, яку ти почув від старої людини багато років тому.

https://base.monobank.ua/p/202609206MRwxrGLjTW5pt

P.S. Зважаючи на особливу чутливість теми, закликаю всіх обережно коментувати допис. Аргументована дискусія — будь ласка. Будь-які антиукраїнські висловлювання та відверта пропаганда банитимуться нещадно.

Блаженні ті, хто підписалися завчасно, бо їхні стрічки наповняться архівними знахідками. Горе ж тим, хто скаже: “підпишуся потім”, — бо алгоритм сховає від них дописи.
Істино кажу вам: ось гряде Третє Пришестя Диванного Архівіста:

https://www.threads.com/@velimyr