Вже певно всі знають про моє зацікавлення родиною Тишкевичів. Проте не лише ними обмежується сфера моїх наукових інтересів. Річ у тім, що землі навколо Махнівки в XVII ст. через шлюб від Тишкевичів перейшли до Радзивілів - найбагатшого і найбільш впливового Литовського роду.
Якщо вам цікаво дізнатися про Радзивілів трохи більше раджу чудове відео від проекту Сармат і його ведучого Васіля Калача: https://www.youtube.com/watch?v=KA_1FWv2ixY

Ну ти глянь, що творять, не встиг я подивитися відео про Радзивілів, як вони випустили відео про Тишкевичів
https://youtu.be/nL8mY55QIXs?si=EugfSjK5RdRc4RDr

Пан Ілля, автор OpenHeritage зробив на сайті розділ "Мертвих генеалогічних проектів" Багато хто каже, що це сумно, хтось каже, що це недоречно. А мені здається це не сумно, а навпаки важливо. Кладовища не для мертвих, а для живих. Це не місце суму, але місце пам'яті. Це нагадування про те, що ми смертні. Але не тільки ми, але і наші проєкти, наша робота, наші досягнення теж смертні.
Пан Ілля привідкрив скриньку в яку більшість бояться заглядати: в цій скриньці пусто, але на самому дні маленький аркушик паперу на якому втомленою рукою нашкрябано "... а що ти зробив для цифрового безсмертя своєї праці? Озирнись. Подумай. Зроби резервну копію..."

https://openheritage.online/uk/cemeteries/02fbdc70-132a-4048-aac4-3a9b34485e79

Досліджую старі листи, написані у 1771 році овруцьким чашником Мартином Кумановським. Здебільшого зміст відверто нудний: детальні зведення доходів від маєтку в Янові (до того ж чомусь у рублях 🤮), історії про підробку печаток, нескінченні видатки та інші фінансові розрахунки.
Проте наприкінці документа трапилася чудова деталь: «І кави зі Львова нам привезіть...».

Виходить, що роки минають, але головні традиції незмінні — усі просять львівської кави так само як і три століття тому.

​​Тишкевичизна — цифровий архів роду

Що залишається від шляхетського роду через століття після того, як зникають його маєтки, змінюються кордони, а нащадки роз’їжджаються світом? Імена в документах, герби на старих печатках, генеалогічні зв’язки, карти, інвентарі, листи, фотографії та пам’ять про місця, де колись вирувало життя.

Проєкт «Тишкевичизна» — це спроба зібрати все це докупи й перетворити розрізнені сліди минулого на єдиний цифровий архів роду Тишкевичів. Не просто родове дерево чи колекція документів, а цілий дослідницький простір, де рід можна побачити одночасно на карті, у часі, в документах, генеалогічних зв’язках, історичних матеріалах і цифрах.

Я уже тривалий час займаюся дослідженням Тишкевичів, тож вирішив не лише зробити публічними ці напрацювання, але й дати можливість іншим дослідникам доповнювати цифровий архів новими знахідками, виправленнями та родинними історіями. Бо «Тишкевичизна» — це не остаточна відповідь на всі питання про рід, а спроба створити місце, з якого ці питання можна ставити й досліджувати разом.

Про проєкт читайте детальніше тут: https://base.monobank.ua/p/202608139Qkn5bYiTDVmNh

P.S. Цей цифровий архів не з’явився сам собою. Його створення стало можливим завдяки людям, які підтримують «Записки диванного архівіста» через Монобазу. Саме ваша підтримка дає можливість не лише копатися в архівах, а й перетворювати результати цих пошуків на цифрові проєкти, доступні всім. Щиро дякую кожному, хто долучився до цієї справи. «Тишкевичизна» — один із результатів цієї підтримки, і я сподіваюся, що попереду буде ще багато подібних цікавинок.

А для підписників рівня «Магістр генеалогії» маю особливу пропозицію: якщо ви роками досліджуєте власний рід, маєток, населений пункт чи іншу історичну тему, я можу допомогти вам організувати аналогічний цифровий архів для вашого дослідження. Не обов’язково обмежуватися папками на комп’ютері та таблицями — власну дослідницьку базу можна перетворити на повноцінний публічний сайт із генеалогією, джерелами, картою, хронологією та статистикою.

Історія однієї вінницької нотаріальної контори крізь роки.
Цікаво було б подивитися чи збереглися по ній якісь архіви...