Чудовий допис історика Артема Папакіна про те, чому варто обережно (а ще краще НЕ варто) використовувати ШІ для покразення родинних чи історичних фото:

"[...] "Штучний інтелект" заповнює пошкоджені чи неясні місця уявними деталями. І на відміну від людини, яка перед додаванням цих деталей здалася б питанням - а що на цьому пошкодженому місці могло бути? - ШІ орієнтований передусім на результат, незалежно від реальності, тому ладен заповнити порожнечу будь-чим [...] "

https://www.facebook.com/1006925077/posts/10237738654018055/

За годину розпочинається головна подія серпневої диванної архівістики!

Великі позачергові онлайн-збори почесного товариства “Качка на дивані”

Тож сподіваюся усі, хто планує відвідати цю подію вже отримали свої посилання на дзвінок і готові до розваг!

Деталі тут: https://t.me/archivist_notes/517

🎙 Дякую усім, хто вчора відвідав «Великі позачергові онлайн-збори почесного товариства “Качка на дивані”»

Ми зібралися вперше не для того, щоб працювати, а щоб трохи розважитися. І це, чесно кажучи, було найтепліше, що траплялося з проєктом за весь час.

📺 Запис розмови: https://www.youtube.com/watch?v=VkdSU4Ip_IA

Дякую кожному, хто прийшов. Хто вгадував відповіді швидше, ніж я встигав дочитати питання. Хто наважився вийти «на сцену» й жартувати вголос перед незнайомими людьми — це, до речі, потребує сміливості. Хто просто дивився й ставив лайки. Хто не зміг бути в ефірі, але писав, що слідкує.

І найбільше — дякуємо за те, що ви робите щодня без жодних стрімів в Описовому Блукачі. Хтось із вас зараз читає цей допис у перерві між справами. Хтось розбирає чужий почерк 1864 року о пів на дванадцяту ночі, бо «ще одну — і спати». Хтось перевіряє чужі варіанти, хоча міг би просто розпізнавати своє. Ніхто вас не просив, ніхто за це не платить, дедлайнів немає. Ви просто вирішили, що ці справи мають бути знайденими.

Завдяки цьому рішенню 27 406 справ уже розпізнано. Колись хтось знайде в них своїх прадідів і навіть не дізнається, чиї руки це зробили. А ми знаємо.

Наступного разу зберемося знову. Формат вам, судячи з усього, зайшов 😊

Дякуємо, що ви є.

📢 Інвентаріум знову живий.

Поки хтось уже встиг подумати, що Інвентаріум, як і багато архівних фондів, «назавжди тимчасово недоступний через невідомі обставини», мушу вас заспокоїти. Ми нікуди не зникли.

Просто сайт проходив курс архівної реставрації. Підкрутили те, що скрипіло, полагодили те, що впало, і переконалися, що нічого не загубилося десь між фондом, описом і справою.

Тепер усе працює. Принаймні настільки, наскільки це можливо. Тож можна знову повертатися до звичних справ: знаходити інвентарі, додавати нові записи й допомагати іншим дослідникам.

Дякую всім, хто терпляче чекав. А тим, хто за цей час устиг натиснути F5 на сайті Інвентаріуму більше разів, ніж відкривав метричні книги за останній місяць, — окрема повага. Якщо раптом знайдете якусь дивину чи помилку — не лякайтеся. Просто напишіть мені. Програмісти, як і архівісти, рідко знаходять усі помилки з першого перегляду.

➡️ inventarium.org.ua

Повертаємося до пошуку скарбів. Тільки цього разу без технічних пригод. Ну… сподіваюся. 🙂

Вже певно всі знають про моє зацікавлення родиною Тишкевичів. Проте не лише ними обмежується сфера моїх наукових інтересів. Річ у тім, що землі навколо Махнівки в XVII ст. через шлюб від Тишкевичів перейшли до Радзивілів - найбагатшого і найбільш впливового Литовського роду.
Якщо вам цікаво дізнатися про Радзивілів трохи більше раджу чудове відео від проекту Сармат і його ведучого Васіля Калача: https://www.youtube.com/watch?v=KA_1FWv2ixY

Ну ти глянь, що творять, не встиг я подивитися відео про Радзивілів, як вони випустили відео про Тишкевичів
https://youtu.be/nL8mY55QIXs?si=EugfSjK5RdRc4RDr

Пан Ілля, автор OpenHeritage зробив на сайті розділ "Мертвих генеалогічних проектів" Багато хто каже, що це сумно, хтось каже, що це недоречно. А мені здається це не сумно, а навпаки важливо. Кладовища не для мертвих, а для живих. Це не місце суму, але місце пам'яті. Це нагадування про те, що ми смертні. Але не тільки ми, але і наші проєкти, наша робота, наші досягнення теж смертні.
Пан Ілля привідкрив скриньку в яку більшість бояться заглядати: в цій скриньці пусто, але на самому дні маленький аркушик паперу на якому втомленою рукою нашкрябано "... а що ти зробив для цифрового безсмертя своєї праці? Озирнись. Подумай. Зроби резервну копію..."

https://openheritage.online/uk/cemeteries/02fbdc70-132a-4048-aac4-3a9b34485e79

Досліджую старі листи, написані у 1771 році овруцьким чашником Мартином Кумановським. Здебільшого зміст відверто нудний: детальні зведення доходів від маєтку в Янові (до того ж чомусь у рублях 🤮), історії про підробку печаток, нескінченні видатки та інші фінансові розрахунки.
Проте наприкінці документа трапилася чудова деталь: «І кави зі Львова нам привезіть...».

Виходить, що роки минають, але головні традиції незмінні — усі просять львівської кави так само як і три століття тому.

​​Тишкевичизна — цифровий архів роду

Що залишається від шляхетського роду через століття після того, як зникають його маєтки, змінюються кордони, а нащадки роз’їжджаються світом? Імена в документах, герби на старих печатках, генеалогічні зв’язки, карти, інвентарі, листи, фотографії та пам’ять про місця, де колись вирувало життя.

Проєкт «Тишкевичизна» — це спроба зібрати все це докупи й перетворити розрізнені сліди минулого на єдиний цифровий архів роду Тишкевичів. Не просто родове дерево чи колекція документів, а цілий дослідницький простір, де рід можна побачити одночасно на карті, у часі, в документах, генеалогічних зв’язках, історичних матеріалах і цифрах.

Я уже тривалий час займаюся дослідженням Тишкевичів, тож вирішив не лише зробити публічними ці напрацювання, але й дати можливість іншим дослідникам доповнювати цифровий архів новими знахідками, виправленнями та родинними історіями. Бо «Тишкевичизна» — це не остаточна відповідь на всі питання про рід, а спроба створити місце, з якого ці питання можна ставити й досліджувати разом.

Про проєкт читайте детальніше тут: https://base.monobank.ua/p/202608139Qkn5bYiTDVmNh

P.S. Цей цифровий архів не з’явився сам собою. Його створення стало можливим завдяки людям, які підтримують «Записки диванного архівіста» через Монобазу. Саме ваша підтримка дає можливість не лише копатися в архівах, а й перетворювати результати цих пошуків на цифрові проєкти, доступні всім. Щиро дякую кожному, хто долучився до цієї справи. «Тишкевичизна» — один із результатів цієї підтримки, і я сподіваюся, що попереду буде ще багато подібних цікавинок.

А для підписників рівня «Магістр генеалогії» маю особливу пропозицію: якщо ви роками досліджуєте власний рід, маєток, населений пункт чи іншу історичну тему, я можу допомогти вам організувати аналогічний цифровий архів для вашого дослідження. Не обов’язково обмежуватися папками на комп’ютері та таблицями — власну дослідницьку базу можна перетворити на повноцінний публічний сайт із генеалогією, джерелами, картою, хронологією та статистикою.

Історія однієї вінницької нотаріальної контори крізь роки.
Цікаво було б подивитися чи збереглися по ній якісь архіви...