Я давно кажу, що у нас катастрофічно мало так званої “побутової” історії — чогось такого, що оточувало б нас щодня, тихо нагадувало про минулі події і при цьому мало приємний локальний присмак. Бо історія — це не лише підручники, дати й портрети суворих дядьків у шапках, а й те, що лежить на кухонному столі поруч із чашкою чаю.

Але, на щастя, трапляються й приємні винятки. Наприклад, Гощанська кондитерська фабрика випускає чудові цукерки “Слава князів Острозьких” — тут вам і смачно, і історично. Справжній синтез гастрономії та краєзнавства.

Таку коробку можна подарувати з тонким натяком: “Нехай слава князів Острозьких надихає і тебе на великі справи”.
А можна підійти до питання більш дидактично — подарувати вже порожню коробку зі словами:
“Якщо не виправишся, будеш як москалі під Оршею — битий і без цукерок.”

Одним словом, як не крути — приємна річ. І цукерки, до речі, справді дуже смачні. А які ви знаєте бренди, пов’язані з історичними подіями?
(Окрім горілки “Гетьман”, звісно)

https://gzpt.com.ua/catalog/shokoladni-tsukerki/frukti-v-shokoladi/korobka-tsukerok-slava-knyaziv-ostrozkikh-420-g/

P.S. А взагалі ж ідея! Такі цукерки можна буде дарувати переможцям наступних Інвентарних марафонів. Історична мотивація, так би мовити.

​​П'ятнична генеалогічна мудрість

Підсумки першого місяця Інвентарного марафону

За перший місяць нам вдалося досягти справді неймовірних результатів:
- 82 інвентарні проєкти створено
- 48 інвентарних проєктів завершено

Крім того, маємо й значні технічні досягнення.

🗺 Мапа прізвищ
- https://cobook.today/surnames-map
- пошук доступний по 14794 згадках прізвищ
- дані охоплюють 57 населених пунктів

📚 CoBook Archive
- https://t.me/cobook_archive
- вже 43 інвентарні проєкти експортовано в архів
- вони доступні кожному для вільного завантаження

Щиро дякуємо кожному за вашу наполегливу працю! Разом ми робимо важливу справу — відкриваємо джерела і створюємо корисні матеріали для себе та інших дослідників.

Вкотре дивуюся наскільки ж сильно польська генеалогія відстала від української в сфері ІТ...
Авторський (sic! що б це не означало) додаток для індексації з ключем активації, щоб ключ отримати треба комусь писати якийсь запит. Додаток працює офлайн, тому забудьте про всі ці модні AI i LLM, дід індексував вручну і ти індексуй вручну 🙈

Хто хоче більше почитати, велком сюди https://www.facebook.com/groups/483927925655815/?multi_permalinks=1842502956464965

​​“Нам треба серйозно поговорити” подумали ми з паном Олександром, розробником славнозвісних генеалогічних інструментів “Справної Качки” та “Качиного Інспектора”.
Говорити будемо про штучний інтелект і його використання в генеалогії.

Як сучасні алгоритми допомагають знаходити предків, обробляти архівні дані та будувати родові дерева? Чи можна довіряти автоматичним висновкам і які підводні камені приховують чат‑боти та LLM?

Якщо ви дослідник‑генеалог і ще не використовуєте ШІ у своїй роботі — саме час виправити це. Якщо ж ви вже індексували не одну метрику за допомогою ШІ, теж приєднуйтесь — ми поділимося для вас новими цікавими кейсами. Цей стрім буде корисний усім, хто цікавиться історією родини, архівними документами або сучасними технологіями.

Коли:

Четвер, 19 березня 2026 р., 19:00

Розмова буде приватною: запрошені гості — спільнота «Генеалогічне ІТ», волонтери проєкту «Інвентаріум» та підписники Монобази каналу «Записки диванного архівіста». Вони зможуть брати участь у дискусії та обговоренні. Для всіх інших відео буде доступне у записі приблизно за тиждень-два після стріму.

Якщо бажаєте взяти участь у дискусії, ще встигнете підписатися на Монобазу: https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1#subscriptions

​​13000 інвентарів у реєстрі Інвентаріума.
Давайте ще раз. Повільно. З паузами, як у серйозних архівних відкриттях.

Тринадцять тисяч записів про інвентарі.
1–3–0–0–0.

Я досі не до кінця в це вірю. На початку 2025 року я знайшов 82 інвентарі й подумав: «Ого, це вже чимало. Майже колекція».
А потім почав обережно мріяти: ну, може, їх є ще… тисяча? Ну добре, максимум дві — і то, якщо дуже пощастить і ніхто нічого не загубив у фондах.

Ага. Звісно.

Тепер у нас 13000. І це той рідкісний випадок, коли реальність не просто перевищила очікування — вона їх акуратно описала, пронумерувала і склала в окрему справу.

І тут важливий момент: це не «само якось назбиралось».
За кожним із цих інвентарів стоять живі люди — волонтери-дослідники, які замість серіалів вечорами відкривали описи, переглядали справи, сумнівалися, перевіряли і вносили в реєстр. Ті самі люди, які знають, що «швидко подивлюсь один інвентар» — це мінімум на три години і легку втрату відчуття часу.

Фактично, це 13000 маленьких перемог. І трохи втомлених очей.

Друзі, за годину стартує наша розмова про використання ШІ в генеалогії.
Це буде зустріч “для своїх” — без зайвого пафосу, зате з максимально прикладними речами. Поговоримо про ключові виклики, які зараз стоять перед генеалогією, і чи може ШІ реально підвищити продуктивність дослідника, а не просто красиво “поговорити”.
Розберемо:
— які інструменти ШІ дійсно працюють у генеалогічних задачах
— як правильно з ними взаємодіяти, щоб отримувати релевантні результати
— коли відповідям ШІ можна довіряти, а коли варто вмикати режим скептичного архівіста
Тож готуйте чай або каву — і приєднуйтесь. Буде по суті.

https://base.monobank.ua/p/20260319513jm2Cb6iNqF2

​​П'ятнична генеалогічна мудрість

​​Товариство, пропоную провести перші “Диванні посиденьки” у вівторок, 24 березня 2026 р. о 19:00.

Цього разу вашої допомоги потребую я сам. Працюю над справою про розмежування маєтків Тишкевичів і Острозьких і вперся в проблему, яку самотужки поки не можу подолати. Тож спробую коротко розповісти про неї, а далі — спільними зусиллями влаштуємо невеликий мозковий штурм із локалізації топонімів XVII ст. на сучасній карті. Бо, як відомо, на дивані з картою і старим актом у руках географія XVII століття раптом стає дуже творчою наукою.

Регіон дослідження: межа між Київським і Брацлавським воєводствами — Пиківська, Глинська, Махнівська та Бердичівська волості.

Орієнтовний час розмови: близько 1 години (або поки не переможемо топоніми, або вони нас).

Збираємося тісним колом - підписники Монобази + дослідники команди Інвентаріуму

Посилання тут: https://base.monobank.ua/p/202603232BJSJXQDtJzTfF

От я й натрапив на найскладніший випадок в генеалогії: "Інвентар села Калинівка" без будь яких інших згадок про адміністративну приналежність.
Калинівок в Україні просто таки сотні, чи не кожен район має свою Калинівку, а деякі навіть не одну. Не уявляю як ідентифікувати цей населений пункт

У Львові влучання шахеду в будинок біля ЦДІАЛУ 😡

Ви можете займатися в житті чим завгодно, але пам'ятайте: завжди донатьте на дрони доки всіх окупантів не розірве на шматки і оцифровуйте справи в архівах поки вони цілі

​​Завжди кажу, що підписники «Записок диванного архівіста» — це найкращі люди у Всесвіті!

Вчора завдяки чудовій пані Наталії (@nata_zhyl), яка замовила в ЦДІАК оцифрування справи «Інвентар Махнівського ключа», вдалося ідентифікувати чимало нових інвентарів.

І виявилося (вкотре це трапляється!), що інвентарі в справі не зовсім відповідають її заголовку. Власне Махнівського ключа там меншість. Натомість знайшлися ще й Ямпільський і Краснянський ключі (сучасна Вінницька область), Чорнижський ключ (сучасна Волинська область), Ксаверівський, Івницький, Любарський ключі (сучасна Житомирська область) і — щоб архівне життя не здавалося надто простим — ще й Вінницьке староство.

Більше того, навіть кількість сторінок у справі не відповідає заявленій: їх там на кілька більше. Архівна класика — коли в описі одне, а всередині взагалі маленький історичний Всесвіт.

Я вже вніс усі ці нові інвентарі до реєстру Інвентаріуму і дуже сподіваюся, що сьогодні ощасливив якогось дослідника, який навіть не підозрював, що інвентар по його селу тихенько лежить у таємних махнівських інвентарних підземеллях.

Тож укотре повторю: єдиний надійний спосіб знайти всі інвентарі — це оцифрувати всі інвентарі і перевірити всі справи. Знову і знову повторюється одна й та сама історія: у справі значно, значно більше населених пунктів, ніж зазначено в описі. Тому іншого способу немає — треба отримати копію і переглянути всі скани.

Отже, нехай вашим гаслом на найближчий час стане просте архівно-патріотичне правило:
першим ділом — задонатив на підтримку Сил Оборони України, другим ділом — замовив оцифрування справи в архіві.

Цифруймо, бо ми того варті!

Оскільки сервіс “Історичний локатор” виявився дуже помічним в питанні ідентифікації населених пунктів я вирішив зробити його публічним. Тепер користувач може додати свій власний Gemini-ключ і користуватися сервісом маючи свої власні ліміти пошуку. Додатково покращив інтерфейс і додав декілька зручностей, які зроблять користувацький досвід більш приємним.

Також записав коротеньку відео-інструкцію як працювати з “Локатором” https://base.monobank.ua/p/202603264U1qrBVTQ35Wia

І детальніше про “Локатор” розповідаю в цьому дописі: https://base.monobank.ua/p/2026030864zAJGpVKahRwr

Питання і побажання по розвитку “Історичного локатора” можна залишати під цим дописом

Готую статтю про майновий конфлікт між Острозькими і Тишкевичами і натрапив на цікаву згадку, яка вкотре повертає нас до питання "де архіви?":

[...] Так почалося Повстання Косинського, в придушенні якого князь Януш Острозький брав одну з провідних ролей, адже зачіпалася його честь, як урядника на Білоцерківщині, тим паче, що повстанці захопили артилерію, боєприпаси та спалили архів білоцерківського старости, було пограбовано і дім самого Івана-Януша Острозького у Білій Церкві [...]

А немає архівів, пішли з димом. Нам залишається тільки досліджувати ті крихти, що вціліли.

​​П'ятнична генеалогічна мудрість

​​Друзі, ви частенько запитуєте: «А як тобі вдалося видати книгу? Що для цього потрібно?»

Знаю, що багато хто з вас, досліджуючи родовід, рано чи пізно ловить себе на думці: «А може і мені з усього цього зробити книжку?» Бо коли роками збираєш історії, документи і родинні легенди — хочеться, щоб усе це не лежало лише в папках і на жорсткому диску, а стало справжньою книгою.

Тож я вирішив запросити на розмову людину, яка знає про це не з чуток.

Мій співрозмовник — пан Андрій Криштальський: письменник, лауреат премії ім. Василя Стуса, засновник і директор видавництва «Терен». Саме у його видавництві побачила світ книга «Люди без облич», яку багато хто з вас уже читав.

Поговоримо про речі дуже практичні і трохи таємничі для більшості дослідників:

- наскільки видати власну книгу — справа легка чи, навпаки, пригода з елементами квесту;
- що насправді потрібно, щоб рукопис перетворився на книжку;
- скільки це коштує;
- чи може видання книги бути економічно виправданим;
- і, зрештою, чи читають люди генеалогічні книги, окрім самих родичів автора.

Обіцяю — буде жива і корисна розмова для всіх, хто потайки мріє потримати в руках власну книгу, але поки що не дуже розуміє, з якого боку до цього підходити.

До речі, ви можете запропонувати свої запитання до пана Андрія за цим посиланням https://forms.gle/QWgaZpZZfRh2xubKA — найцікавіші з них я поставлю під час розмови.

Орієнтовна дата виходу відео в ранньому доступі для підписників Монобази — 5 квітня. Для всіх інших воно з’явиться пізніше. Тож якщо не хочете чекати — раджу підписатися на Монобазу «Записки диванного архівіста»:

https://base.monobank.ua/archivist_notes