Чи замислювалися ви коли-небудь, яка мета вашого генеалогічного чи краєзнавчого дослідження?

Звісно, у процесі пошуку ми краще пізнаємо себе, глибше розуміємо історію й те, як загалом влаштований світ. Але чи залишиться після нас щось матеріальне — щось, що освітить або хоча б трохи полегшить шлях іншим дослідникам?

Можливо, це буде написана книжка. Або проіндексовані метричні книги по селу за двісті років. Чи віднайдена в архіві справа, про яку раніше ніхто не знав. А може, стаття в журналі, відеолекція, навчальний курс, блог із підбіркою джерел, рілзи чи тіктоки для початківців. Або хоча б якийсь ІТ-проєкт у сфері генеалогії. Будь-що, що допоможе іншим, полегшить їхній шлях, покаже напрям і дозволить просунутися в пошуках ще далі.

Мені здається, кожен дослідник, який займається генеалогією, має до цього прагнути. Це як у відомому вислові: кожен солдат мріє стати генералом. Проте мріяти замало — потрібно ще й діяти. Поширювати інформацію про генеалогію, архівні цікавинки та старі документи. І, на мою думку, робити це варто на всіх доступних платформах.

Звісно, найбільш очікувані місця для публікації матеріалів краєзнавця-генеалога — це сайти «Локальної історії», «Історичної правди» чи подібних ресурсів. Але чи здивуєтеся ви, якщо я скажу, що моя стаття про інвентарі вийшла на фаховому ресурсі для агрономів? Здавалося б, де генеалогія й краєзнавство, а де насіння, посівні площі та боротьба зі шкідниками.

А я вам скажу: інвентарі минулого — надзвичайно цікаві документи і для агрономів сучасності. Вони дають можливість оцінити, що саме і в яких кількостях вирощувалося в українських господарствах понад двісті років тому.

Тож закликаю вас ділитися своїми знаннями навіть на найбільш неочікуваних платформах. Розповідайте про генеалогію, краєзнавство й історію всюди, де тільки можна: заводьте блоги, пишіть у соцмережах, ведіть канали в телеграмі чи ютубі, організовуйте вебінари, лекції та навчальні курси, готуйте статті й публікуйте їх там, де підказує вам серце.

Але спершу — прочитайте мою статтю про інвентарі на сайті «СуперАгроном»:
https://superagronom.com/blog/1152-zaglyanemo-v-minule-yakim-bulo-silske-gospodarstvo-u-18-stolitti-v-ukrayini

Друзі ось чудовий приклад того, як за допомогою AI можна швидко і легко розпізнати описи і зробити їх доступними для всієї спільноти!

Якщо кожен з вас спробує цей спосіб і зробить одну (чи дві чи навіть три) маленьку корисну справу для всієї спільноти, то разом це зробить минуле значно ближчим для нас усіх!

Вітаю шановне панство!
Не знайшовши зручного опису фільтраційних справ ДАВіО фонд Р-2063 окрім сканованих фото на сайті covidscansharing без можливості наскрізного пошуку, а тільки вичитувати кожне фото. Тому за допомогою ШІ створив індексований список опису 1 в 5 томах та опис 2. Оброблено 1249 фото, отримано 49438 записів.
Але зважайте що це проіндексовано за домогогою ШІ, конторольні сторінки звичайно я перевіряв і все відповідає оригіналу, але не весь масив фото.
В таблиці вказано назву фото з якого проіндексовані записи, щоб кожен міг перевірити в оригіналі конкретні записи.

Тут за посиланням індексовані описи
https://drive.google.com/drive/folders/1UfJacSpjX3VCKSo9v_tH0VF83UhL9DMD

Тут лежать оригінали фото

https://drive.google.com/drive/folders/1JvTZsK8dkN855lq5qwLH9aYMsmknZ--M?usp=sharing

​​Другий Інвентарний Марафон триває.

Є перші результати, перші герої, перші мозолі на очах і перші драматичні зітхання над почерком XVIII століття. Другий Інвентарний Марафон потроху набирає обертів, турнірна таблиця оживає, інтрига з’являється.

Тож є важливі новини.

По-перше. Виявилося, що не всі інвентарі однаково стражденні. Деякі з них — друковані. Тобто без «чи це літера, чи це муха сіла». Тому тепер за такі транскрибування BookPoints рахуються з коефіцієнтом 0,3. Бо справедливість — це коли рукописний біль цінується дорожче.

Правило діє для всіх інвентарів, транскрибованих після 25 лютого 2026 року. Без образ, тільки справедливість.

По-друге. Після фінішу буде перевірка якості робіт потенційних переможців. Якщо в текстах знайдуться фантазії, альтернативна палеографія чи надмірна творча інтерпретація — бали можуть схуднути. Бо марафон — це не тільки швидко, а й акуратно.

І третє, найприємніше. Тепер транскрибовані інвентарі можна переглядати безпосередньо на сторінці самого інвентаря. Можна милуватися, можна звіряти, можна тихенько заздрити.

Працюємо далі!

​​П'ятнична генеалогічна мудрість

Друзі, як казав класик, πάντα ῥεῖ καὶ οὐδὲν μένει — усе тече, ніщо не залишається незмінним. І хто ми такі, щоб із цим сперечатися? Світ змінюється шаленими темпами — і навіть наша улюблена генеалогія, яка, здавалося б, могла застигнути, як комаха в бурштині, насправді постійно розвивається й ускладнюється.

Дослідження стають комплекснішими, вимогливішими до часу, знань і ресурсів. Працювати «по-старому» означає автоматично відставати від тих, хто впроваджує нові методи, цифрові інструменти та сучасні підходи. А «диванна архівістика», як відомо, має бути на вістрі прогресу.

Саме тому канал «Записки диванного архівіста» відкриває власну Монобазу!

👉 https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1

Принцип простий: ви обираєте комфортний для себе рівень щомісячної підтримки — а я натомість створюю ще більше якісних матеріалів про історію, краєзнавство, генеалогію та застосування інформаційних технологій в архівній справі. У теорії ігор це називається win-win — і це саме той випадок.

Зараз для вас доступно три рівні підтримки:

1. Друг архівіста — обравши цей рівень, ви покажете свою підтримку й отримаєте такі переваги:

- ранній доступ до всіх відео та матеріалів;
- закриті дописи з історіями, які не виходять публічно;
- доступ до записів минулих стрімів;
- ваше ім’я у списку меценатів проєкту.

2. Архівний детектив — це рівень для серйозних дослідників, який надає такі переваги:

- усе з попереднього рівня;
- щомісячний закритий стрім-консультація;
- доступ до добірок джерел, генеалогічних гайдів та інструкцій;
- можливість ставити запитання для розбору на стрімі;
- закритий чат для обговорення складних випадків.

3. Магістр генеалогії — для тих, хто хоче бути всередині процесів, дізнаватися найбільше і найшвидше; переваги на цьому рівні найцікавіші:

- усе з попередніх рівнів;
- пріоритетний розгляд запитань і кейсів;
- участь у тестуванні нових генеалогічних інструментів і сервісів;
- запрошення до спільних дослідницьких міні-проєктів.

Майбутнє вже тут. Воно стукає у двері, пропонує нові можливості й водночас кидає виклики. І лише від нас залежить, чи скористаємося ми цим шансом.

Підтримайте проєкт і станьте частиною спільноти, яка рухає генеалогію вперед:

👉 https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1

Вчора працював в "відділі рукописів" Наукової Бібліотеки ЛНУ, знайшов там досить багато документів, що можуть бути цікавими генеалогічній спільноті.
Написав коротенький матеріал про рукописи, які можна знайти в бібліотеці

https://base.monobank.ua/p/20260303CnwMXBqXsophSt

​​Поки я у відпустці й не пишу жодних серйозних генеалогічних текстів, пропоную товариству невеличку філософську дискусію.

Як ви вважаєте: чи справді “все тече, все змінюється”, чи, можливо, історія все ж любить ходити по колу й час від часу повторювати старі трюки? От, наприклад, у XVI ст. фортеця Тустань контролювала добру третину гірських перевалів. Кожен, хто їхав ними з товарами, мусив сплатити мито — 14 злотих. Сума, між іншим, була доволі відчутна. Але вибір у купців, особливо тих, що везли сіль, був невеликий. А саме вони найчастіше користувалися цими шляхами. Правило було просте й зрозуміле ще в ті давні часи часи: хочеш їхати — плати.

Минуло якихось пів тисячі років. І що ж ми бачимо?
Сьогодні за вхід до Тустані мандрівник (себто я) заплатив 180 грн. Якщо перевести цю суму у злоті — виходить майже те саме. Роки минають, держави змінюються. Фортеці вже немає, але скелі стоять, сіль усе ще цінний ресурс, а мито… підозріло мало змінилося.

От і сиджу я тепер, дивлюся на ці підрахунки й думаю: то, може, історія й справді циклічна?

А як вважаєте ви?

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

У кожного генеалога є кілька задач, які вперто повторюються знову і знову. І рано чи пізно настає момент, коли замість черговий раз їх вирішувати, починаєш думати — а чи не можна змусити когось робити це за тебе.
Одна з таких задач - ідентифікація населених пунктів в інвентарях. "Що це за Калинівка?", "Яка саме це Олександрівка" це болючі питання для кожного з команди Інвентаріуму. Тож я трохи помізкував і переклав цю непросту роботу на ШІ, адже його залізні мізки не шкода. Що таке "Історичний локатор" і як він допомагає в дописі:

https://base.monobank.ua/p/2026030864zAJGpVKahRwr

Друзі, продовжую занурюватися в темні глибини інвентарів на всіх можливих платформах. Щойно вийшла моя розмова з паном Ярославом на каналі “Хроніки генеалога”.
Ми обговорюємо, чому інвентарі — це не просто старі папери, а справжні скарби для тих, хто любить копатися в родинних таємницях, як їх шукати, і що можна знайти, якщо дивитися уважно… іноді навіть між рядками.

Переглядайте відео, залишайте коментарі, поширюйте, бо хороші інвентарі люблять компанію:
https://www.youtube.com/watch?v=yFH7A9uTlQ8

І, якщо ви ще не підписані на “Хроніки генеалога”, саме час це виправити — бо де ще ще можна так невимушено блукати минулим і відчувати себе справжнім мисливцем за скарбами родоводу?