Чи є життя для генеалога, коли всі метричні книги опрацьовано? Безперечно, якщо ви вмієте працювати з актовими книгами Речі Посполитої.
У цьому матеріалі хочу на практиці розібрати кейс роботи зі справою з Бібліотеки Академії наук Литви, щодо поділу спадщини родини шляхтичів Тишкевичів. Ви побачите, яку унікальну інформацію приховують майнові суперечки шляхти та як серед переліку ланів і боргів відшукати своїх прямих предків. Також ділюся лайфхаками з транскрибування давніх текстів за допомогою сервісу CoBook (https://cobook.today/) , який значно спрощує роботу з «мовним бар’єром» якщо ви не дуже добре знаєте старопольську.
Час розширювати горизонти своїх досліджень!

https://telegra.ph/Sprava-pro-pod%D1%96l-mayetnostej-rodini-Tishkevich%D1%96v-01-26

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

Як грілися наші предки?
Зима в минулому була не просто порою року, а справжнім іспитом на витривалість. Без центрального опалення та склопакетів наші пращури перетворювали свої домівки на справжні фортеці тепла. Як саме це вдавалося?

1. Піч - серце та душа хати
Як правило вона займала до чверті кімнати, довго розігрівалася, але потім годинами віддавала м’яке тепло. Лежанка - найкраще місце для сну, такий собі прототип сучасної «теплої підлоги», тільки у форматі ліжка.

2. Призьба та солом’яна ізоляція
Насип землі навколо хати не давав холоду проникати під підлогу. Стіни білили вапном, а всередині «утеплювали» килимами.

3. Багатошаровість у гардеробі. Замість однієї товстої куртки - багато шарів натуральних тканин.

4. Грілки «минулого покоління»: розігріта в печі цеглина або камінь, загорнуті у тканину, мішечки з гарячим зерном чи піском.

5. Гурт - це тепло. В морози вся родина трималася купи. Взаємне тепло та спільна праця біля вогню допомагали пережити найлютіші хуртовини.

Змогли вони, зможемо і ми👌

Усе починається класично: «А ким, власне, був мій прадід?»

Мій товариш, дослідник Тарас Демчук, поставив собі це невинне питання — і не зчувся, як опинився серед особових справ працівників польських залізниць міжвоєнної Польщі. А там, як водиться в генеалогії, все пішло не за планом.

Замість одного конкретного прадіда з’явилися фонди, описи, понад дві тисячі прізвищ на одну літеру й раптом — молодший брат прадіда з докладною біографією, медичними довідками, робочими нагородами та відзнаками.

У своїй статті Тарас показує, чому картотека залізничників — це не нудна канцелярія, а справжній подарунок для генеалога: з «втраченими» роками, війнами, міграціями та дуже людськими деталями, які подекуди ні звідки, окрім як із таких справ, не дістати.

Рекомендовано до прочитання всім, особливо якщо у вашій родині хтось колись працював на залізниці
https://telegra.ph/Kartoteka-pracіvnikіv-polskih-zalіznic--nedoocіnene-dzherelo-dlya-genealogіi-01-30

​​Товариство, маємо підозріло добрі плани 🙂
У голові крутиться ідея Другого Інвентарного Марафону. Ще цікавішого, ще дивнішого і ще більш затягуючого — такого, щоб після нього ви раптом виявили в себе несподівані таланти до опрацювання інвентарів.

Але будьмо чесні: без приємних бонусів марафони не працюють.

Тож давайте радитися. Пишіть:
– які подарунки справді потішили б вас?
– де, на вашу думку, їх можна взяти або як назбирати на них кошти?

Обіцяю уважно кивати головою і записувати найкращі ідеї в уявний зошит 📓

Друзі. У нас неймовірна новина. Справді неймовірна.

Сьогодні ми оголошуємо про співпрацю між Інвентаріумом і CoBook. І скажу вам чесно — це велика співпраця. Дуже велика. Мабуть, найкраща співпраця в історії інвентарів. Люди так кажуть.

Тепер кожен користувач Інвентаріуму може створити проєкт транскрибування в CoBook. Швидко. Легко. У кілька кліків. Ніхто раніше так не робив. Ми зробили.

Усі знають: знайти інвентар свого населеного пункту — це важливо. Дуже важливо. Але цього замало. Інвентар треба прочитати. А це складно. Складно, повірте мені. Старі тексти, дивні слова, почерки — жахливі почерки.

І люди питали: як це читати? що тут написано? чи правильно я зрозумів? Раніше відповіді не було. Тепер — є.

Бо тепер у нас є CoBook.

Інтеграція з CoBook усе змінює. Справді, ви можете повірити.

Ви завантажуєте скани інвентаря — і працюєте. Самі або з іншими дослідниками. Командна робота. Люди люблять командну роботу. CoBook це підтримує. І робить це дуже добре.

Що ви отримуєте?

- Швидке транскрибування. Дуже швидке.
- Автодоповнення слів. Розумне. Красиве.
- AI для перекладу. Сучасний AI. Найкращий.
- Автоматичний індекс осіб. Комп’ютер сам усе рахує. Фантастика.
- А в кінці — зручний експорт. Ви це полюбите.

Спробуйте CoBook. Прямо зараз.

Поділіться враженнями. Людям це сподобається.

І разом — я вам обіцяю — ми зробимо історію знову близькою. Дуже близькою.

P.S. Якщо ви зрозуміли хто посприяв укладанню цієї угоди - пишіть в коментарі хто це був :)

🎬 Демонстраційне відео інтеграції Інвентаріуму та CoBook.

Показуємо, як створити інвентарний проєкт в CoBook прямо з Інвентаріуму — швидко і без зайвих дій.

👉 Дивіться відео: https://cobook.today/demo?video=FrfEdEfBgsI

Товариство, а ви чого мені не нагадали, що я вчора забув опублікувати чергову п'ятничну генеалогічну мудрість?

Друзі 🙂
Маємо гарні новини!

За ці кілька днів інтеграція Інвентаріум і CoBook принесла нам 6️⃣ нових інвентарних проєктів. Шість! Не п’ять. І навіть не чотири…

Щоправда, створення проєкту — це лише початок історії. Попереду найцікавіша частина — робота з джерелами. Приємно бачити, як інвентарі поступово оживають і переходять зі звичайних сканів у реальний структурований матеріал 🦾.

Запізніла п'ятнична генеалогічна мудрість:

​​Якщо ви раптом подумали, що я закинув дослідження Тишкевичів — мушу вас розчарувати. Ні, не закинув, буду ще вас мучити різними архівними цікавинками. Литовські архіви знову прислали мені нові справи, і я майже відразу виловив одну смачну історичну дрібничку.

Отже, маємо випис із київських земських книг про продаж маєтку Слободище. Євстахій Тишкевич продає його своєму брату Федору (Фридриху) Тишкевичу так-так, тому самому Федору, який згодом передасть Махнівку своєму синові Янушу, справу про це я нещодавно закінчив опрацьовувати. Такий собі сімейний кругообіг нерухомості в природному середовищі Тишкевичів.

Але справжня родзинка тут не в самій угоді, а в тому, хто її записа в актову книгу! Запис зробив Йосип Немирич — прадід того самого відомого Юрія Немирича. Якщо “того самого” для вас нічого не каже, то це людина у якого в резюме: написана і видана книга “Роздуми про війну з московитами”, участь в підготовці Гадяцького договору і служба генеральним писарем при при гетьмані Івані Виговському.

І от тут починається найцікавіше. Юрій Немирич був аріанином, а це, як ви розумієте, автоматично означало проблеми в спілкуванні з “добрими католиками”. Зокрема з нашим давнім знайомим Янушем Тишкевичем — власником Махнівки, цим новонаверненим і дуже палким католиком.

Перекажу вам «срач» XVII століття. Було це чи ні — хай розбираються фахівці, але байка гарна. Під час сеймику в Житомирі Януш вирішив трохи підчепити пана-брата Немирича й задав йому, здавалося б, просте питання. Рішення сеймику ж треба скріплювати присягою? Треба. А як, мовляв, ти, Юрію, присягатимеш Святою Трійцею, якщо ти її, м’яко кажучи, не визнаєш? (аріани дійсно відкидали цей догмат)

Немирич не розгубився і відповів, що готовий «поклястися хоч четвіркою». І от тут у на сеймику стало гаряче. Для пана новонаверненого католика це прозвучало як богословський нокаут.

Скандал докотився аж до трибуналу у Варшаві. Але король, як досвідчений модератор XVII століття, вирішив не банити нікого й — «заради злагоди і спокою суспільного» — Немирича не покарав.

А я от дивлячись на ці актові записи, ловлю себе на думці, що людство з того часу не дуже й змінилося. Актові книги змінилися на чати і фейсбук сторінки, конфесії й формати сеймиків теж трохи не такі, але хороші підколи, образи й епічні відповіді — вічні.

Товариство, переді мною постала справжня морально-архівна дилема. Навіть не знаю, як правильно вчинити. Бо, з одного боку, я людина добра і схильна ділитися знаннями. А з іншого — хто з нас не мріяв хоч раз стати легендою сучасної генеалогії?

Коротше, нещодавно я знову поліз у тему автоматизованої обробки архівних документів за допомогою ШІ. В UAGenealogy цю тему вже не раз обговорювали, але зазвичай усе зводиться або до складних схем із програмуванням і розгортанням сервісів, або до майже медитативного ручного режиму: закидай файли в чат і чекай милості від алгоритмів.
А я, скажу чесно, не для того виріс, щоб вручну годувати ШІ кожним актовим записом. Мене цікавив лише автомат — налаштував і пішов пити чай, поки документи самі себе опрацьовують. І, уявіть собі, я такий варіант знайшов.
ШІ можна спокійно доручити розпізнавання документів, обробку, редагування й експорт — усе працює автоматично, стабільно і, що особливо підозріло приємно, безкоштовно. Старопольська? Без проблем. Церковнослов’янська? Легко. Латина? Та будь ласка. Ми з пані Каміллою навіть дістали середньовічне готичне письмо — і модель його проковтнула, не моргнувши.

І от тепер я сиджу й думаю. Чи зробити стрім і розповісти вам усе це — як налаштувати, що натискати і де радіти життю. Чи ж мовчки користуватися, обробляти справи зі швидкістю світла і поступово перетворюватися на напівміфічного архівного персонажа, про якого шепотітимуть у всіх чатах?

Словом, дилема.
Як вважаєте — ділитися чи берегти знання, як родинний архів? 😏

​​Кожен, напевно, стикався з такою проблемою: архівних документів багато, а ви в себе — один-єдиний. Як усе встигнути? Як опрацювати більше документів, відшукати більше інформації, дізнатися про всіх родичів?

Відповідь є, і вона проста — штучний інтелект. Розумна «залізна» машина може працювати паралельно з нами, робити це швидко й не втомлюватися. Багато хто в спільноті пише, що вже опрацьовує документи за допомогою ШІ. Але як саме це робити людині, яка не дуже розбирається в програмуванні? Ось це справді важливе питання.

І ми дамо на нього відповідь на лекції «Нестерпна легкість оцифрування».

— як працює OCR і чому він такий важливий;
— де штучний інтелект справді економить місяці праці, а де створює нові проблеми;
— чому 95% точності — це не перемога, а початок редагування;
— і чи можна довірити машині читати те, що писалося гусячим пером.

Проте ми не будемо лише говорити. Буде практична частина, під час якої я покажу, як пройти шлях від «що це за ШІ?» до «вау, я розпізнав документ». Просто. Зрозуміло. На прикладах.

Якщо ви хоч раз дивилися на результат обробки документа системами розпізнавання і думали: «Це точно не те слово, яке я бачу», — нам є про що поговорити.

Коли? П’ятниця, 13 лютого 2026 року, 19:00
(орієнтовна тривалість лекції — 1–1,5 години)

Де? Поки що не знаю: можливо, YouTube, можливо, Telegram — усе залежить від технічних можливостей, з якими в Україні у 2026 році все дуже непевно.

Тож реєструйтеся на лекцію за цим посиланням:
https://forms.gle/Ru4onfRaYgXEnbje6

І ви отримаєте посилання на трансляцію на свою електронну пошту

Друзі, я сподіваюся ви всі готові до сьогоднішнього прямого ефіру про використання ШІ в архівних дослідженнях?

Нагадую початок о 19:00 13 лютого 2026 р.

Дивитися ефір будемо тут: https://youtube.com/live/qz539gFZq7Q?feature=share

Задавати ваші запитання під час ефіру можна прямо тут в коментарях до цього допису.
До зустрічі на стрімі!

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

Ну і обіцяний мною промт для створення додатку розпізнавання документів:

Потрібно спроєктувати веб-додаток для оптичного розпізнавання рукописних текстів XVII–XIX століть.

Основна функція:

Додаток має виконувати OCR рукописного тексту, написаного старопольською, староукраїнською, латиною або російською (дореформеною). Потрібно реалізувати автоматичне визначення мови, а також можливість вручну вибрати одну або декілька мов для розпізнавання.

Робота з файлами:

Текст складається з декількох сторінок (файлів). Кожна сторінка обробляється окремо. Для кожної дії користувач повинен мати можливість вибрати: виконати дію лише для поточної сторінки або для всіх сторінок одразу.

Функціональні кнопки:

1. “Розпізнати”

Виконує OCR вибраної сторінки або всіх сторінок. Під час виконання відображається прогрес-бар.

2. “Перевірити”

Аналізує розпізнаний текст на можливі помилки з урахуванням контексту всього транскрибування. Використовує словник власних назв користувача. Показує знайдені помилки, пропонує варіанти виправлення з поясненням. Для кожної помилки має бути кнопка “Застосувати виправлення”. Має бути можливість додавати примітки до тексту з поясненням варіантів або сумнівних місць.

3. “Перекласти”

Перекладає текст на сучасну українську мову без втрати сенсу, максимально близько до оригіналу. Можливість перекладу однієї сторінки або всіх сторінок. Відображається прогрес-бар виконання.

4. “Експортувати”

Експорт у форматах PDF та TXT. Якщо вибрано експорт усіх сторінок — створюється один об’єднаний файл. Відображається прогрес-бар виконання.


Редагування:

Повинна бути можливість ручного редагування тексту після розпізнавання. Після натискання “Перевірити” та виявлення помилок користувач може застосовувати запропоновані виправлення. Бажано реалізувати історію змін.

Словник термінів:

Реалізувати функціонал додавання словника власних назв і специфічних термінів. Додавання має бути можливе як по одному запису, так і масивом. Кожен запис містить поля “Термін” і “Контекст”. Словник використовується під час OCR, перевірки помилок та аналізу тексту.

Функціонал масштабування:
Реалізувати функціонал масштабування зображення: можливість рухати його в сторони збільшувати та зменшувати.

Інтерфейс:

Весь інтерфейс українською мовою. Дизайн має бути зручним для довгого читання історичних текстів. Потрібно врахувати поєднання кольорів тексту та фону для комфортного сприйняття. Мінімалістичний, читабельний, з чіткою ієрархією елементів.

Додаткові вимоги:

Архітектура має бути масштабованою та модульною. Потрібно описати рекомендований стек технологій, структуру бази даних, логіку обробки кожної кнопки, організацію OCR для рукописів, реалізацію багатомовності та механізм контекстного аналізу. Також описати можливі ризики та обмеження.

​​Пані та панове, дослідники, генеалоги й просто любителі давніх документів!

Корумпований Міжнародний олімпійський комітет відмовив нам у включенні пошуку й опрацювання інвентарів до переліку олімпійських видів спорту. Проте ми знаємо, що саме ці змагання є найцікавішими для всіх поціновувачів генеалогії.

Тому оголошуємо старт Другого Інвентарного Марафону «Скарб архівіста», який триватиме з 15 лютого по 15 квітня 2026 року!

Цього разу змагатимемося у швидкісному транскрибуванні справ. Допоможуть нам у цьому наші друзі з команди проєкту CoBook.

Коротко нагадаємо правила цього «спорту»:

1. Знайти в реєстрі Інвентаріуму будь-який інвентар, який вам сподобається.
2. На сторінці цього інвентаря натиснути кнопку та створити проєкт транскрибування в CoBook.
3. Транскрибувати сторінки інвентарю.
4. Створювати індекси до опрацьованих документів.
5. Завершити та експортувати проєкт.

За кожен транскрибований символ нараховуються BookPoints. Коефіцієнт залежить від мови документа:

- інвентарі російською — без додаткових бонусів;
- старопольською — у 3 рази більше BookPoints;
- староукраїнською (руською) — у 5 разів більше BookPoints.

Таким чином система враховує складність роботи з різними типами джерел.

CoBook підтримує командну роботу, однак BookPoints за конкретну сторінку отримує той, хто першим розпочав її опрацювання. Окрім транскрибування, учасники можуть створювати індекси — мовою оригіналу або українською. Індексація також приносить BookPoints і робить документи придатними для пошуку та подальших досліджень.

Додаткові бонусні BookPoints нараховуються за повністю завершені проєкти. Важливо не лише почати, а й довести роботу до кінця.

Звісно, ми не залишимо вас без призів!

За перше місце — фірмова футболка проєкту «Інвентаріум» та ДНК-тест MyHeritage.

За друге — копіювання однієї архівної справи (на вибір: ДАЖО або ЦДІАК), книга «Люди без облич» і комплект листівок.

За третє — книга «Українське радіо. Історія буремного століття».

Кількість набраних BookPoints визначатиме позицію в таблиці лідерів і шанси на перемогу.

Марафон триватиме лише два місяці. Але тексти, які з’являться завдяки цій роботі, залишаться надовго.

Кожна транскрибована сторінка — це ще один документ, який перестає бути тінню в архівному описі й стає доступним для пошуку, читання та дослідження. Це ще один крок до впорядкованої, відкритої історії.

Другий Інвентарний Марафон — це можливість не просто попрацювати з джерелами, а стати частиною процесу, який системно змінює доступ до минулого. І, можливо, саме ваша сторінка стане тією, з якої для когось почнеться нове відкриття.

Приєднуйтеся!

​​Друзі, хочу вам нагадати, що я написав книгу “Люди без облич”, а ви маєте унікальну можливість її замовити і прочитати!
Станом на зараз у мене ще є 9 примірників, тож у вас є цілих дев’ять шансів стати щасливим власником новенької книги. Відгуки про книгу ви можете почитати тут
А замовити книгу можна заповнивши форму замовлення отут

Оновлення!!!!
Дякую всім за замовлення, наразі книги закінчилися, наступний тираж буде орієнтовно за 3-4 тижні.
Усім хто встиг замовити відправлю книги максимально швидко!

Друзі, Лівобережжя не "мій регіон" тож я мало про нього пишу. Але от пан Віктор досліджує Гетьманщину і написав чудовий матеріал про козацькі ревізії. Ходіть читати!

Джерела : козацькі ревізії та присяги📜
Детальніше за посиланням:
https://telegra.ph/Dzherela--kozack%D1%96-rev%D1%96z%D1%96i-ta-prisyagi-12-29

Більше публікацій по джерелам тут

#джерела

​​Товариство!

Нагадуємо, що у нас стартував Інвентарний Марафон, і перші спортсмени-дослідники уже почали свої змагання за інвентарне золото! Ви можете стежити за турнірною таблицею тут: https://inventarium.org.ua/marathons/second

Але головне — не втрачайте нагоди приєднатися до наших марафонців! Зробити це надзвичайно просто: вам усього лише потрібно знайти будь-який інвентар, який вам подобається, і створити проєкт його транскрибування в CoBook прямо на сторінці в Інвентаріумі. Далі ви транскрибуєте інвентар — і отримуєте за це букпойнти, які виводять вас у топ нашого марафону!

Зараз лідерську позицію займає пан Віктор — чемпіон Першого Інвентарного Марафону. Та чи зможе він утримати лідерство надовго? Марафон — це складна дистанція для будь-якого дослідника, тож у кожного є шанси поборотися за перше місце.

Долучайтеся до транскрибування — оцініть самі, як легко і просто це робити за допомогою інтеграції CoBook та Інвентаріум

Citius, altius, inventarius!