​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

​​Друзі, на сьогоднішній вечір раджу нічого не планувати. О 19-й ми знову зберемося на добре знайомому генеалогічному дивані — для неспішних, але змістовних посиденьок. А що роблять дослідники, коли їх стає більше ніж двоє? Правильно — читають справу про поділ спадщини магнатів Тишкевичів!

Цього разу до нас приєднається пан Юрій Любимий — розробник сервісу CoBook (https://cobook.today/). Поговоримо про те, як CoBook допомагає швидко й безболісно транскрибувати та індексувати архівні справи, які плани має сервіс на майбутнє, а також не оминемо тему штучного інтелекту — з усіма його спокусами й застереженнями для генеалогічних досліджень. І так, звісно ж, будемо транскрибувати справу — бо навіщо інакше збиратися.

Формат традиційний: затишно, по-дружньому, без краваток і офіційних костюмів, але з живою розмовою. Тож заварюйте чай або каву, діставайте печиво, ваші словники зі старопольської — і приходьте поговорити на стрім, який відбудеться тут, на каналі «Записки диванного архівіста», сьогодні, 22 січня, о 19:00.

Друзі, залітайте на стрім, ми уже розпочали. Щоб приєднатися натискаєте кнопку "Увійти" прямо тут в каналі.

P.S. Питання які у вас будуть виникати можна буде задавати в коментарях до цього допису.


Для тих хто пропустив стрім доступний відео-запис: https://youtu.be/zHbRxMUQsrg

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

Чи є життя для генеалога, коли всі метричні книги опрацьовано? Безперечно, якщо ви вмієте працювати з актовими книгами Речі Посполитої.
У цьому матеріалі хочу на практиці розібрати кейс роботи зі справою з Бібліотеки Академії наук Литви, щодо поділу спадщини родини шляхтичів Тишкевичів. Ви побачите, яку унікальну інформацію приховують майнові суперечки шляхти та як серед переліку ланів і боргів відшукати своїх прямих предків. Також ділюся лайфхаками з транскрибування давніх текстів за допомогою сервісу CoBook (https://cobook.today/) , який значно спрощує роботу з «мовним бар’єром» якщо ви не дуже добре знаєте старопольську.
Час розширювати горизонти своїх досліджень!

https://telegra.ph/Sprava-pro-pod%D1%96l-mayetnostej-rodini-Tishkevich%D1%96v-01-26

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

Як грілися наші предки?
Зима в минулому була не просто порою року, а справжнім іспитом на витривалість. Без центрального опалення та склопакетів наші пращури перетворювали свої домівки на справжні фортеці тепла. Як саме це вдавалося?

1. Піч - серце та душа хати
Як правило вона займала до чверті кімнати, довго розігрівалася, але потім годинами віддавала м’яке тепло. Лежанка - найкраще місце для сну, такий собі прототип сучасної «теплої підлоги», тільки у форматі ліжка.

2. Призьба та солом’яна ізоляція
Насип землі навколо хати не давав холоду проникати під підлогу. Стіни білили вапном, а всередині «утеплювали» килимами.

3. Багатошаровість у гардеробі. Замість однієї товстої куртки - багато шарів натуральних тканин.

4. Грілки «минулого покоління»: розігріта в печі цеглина або камінь, загорнуті у тканину, мішечки з гарячим зерном чи піском.

5. Гурт - це тепло. В морози вся родина трималася купи. Взаємне тепло та спільна праця біля вогню допомагали пережити найлютіші хуртовини.

Змогли вони, зможемо і ми👌

Усе починається класично: «А ким, власне, був мій прадід?»

Мій товариш, дослідник Тарас Демчук, поставив собі це невинне питання — і не зчувся, як опинився серед особових справ працівників польських залізниць міжвоєнної Польщі. А там, як водиться в генеалогії, все пішло не за планом.

Замість одного конкретного прадіда з’явилися фонди, описи, понад дві тисячі прізвищ на одну літеру й раптом — молодший брат прадіда з докладною біографією, медичними довідками, робочими нагородами та відзнаками.

У своїй статті Тарас показує, чому картотека залізничників — це не нудна канцелярія, а справжній подарунок для генеалога: з «втраченими» роками, війнами, міграціями та дуже людськими деталями, які подекуди ні звідки, окрім як із таких справ, не дістати.

Рекомендовано до прочитання всім, особливо якщо у вашій родині хтось колись працював на залізниці
https://telegra.ph/Kartoteka-pracіvnikіv-polskih-zalіznic--nedoocіnene-dzherelo-dlya-genealogіi-01-30

​​Товариство, маємо підозріло добрі плани 🙂
У голові крутиться ідея Другого Інвентарного Марафону. Ще цікавішого, ще дивнішого і ще більш затягуючого — такого, щоб після нього ви раптом виявили в себе несподівані таланти до опрацювання інвентарів.

Але будьмо чесні: без приємних бонусів марафони не працюють.

Тож давайте радитися. Пишіть:
– які подарунки справді потішили б вас?
– де, на вашу думку, їх можна взяти або як назбирати на них кошти?

Обіцяю уважно кивати головою і записувати найкращі ідеї в уявний зошит 📓

Друзі. У нас неймовірна новина. Справді неймовірна.

Сьогодні ми оголошуємо про співпрацю між Інвентаріумом і CoBook. І скажу вам чесно — це велика співпраця. Дуже велика. Мабуть, найкраща співпраця в історії інвентарів. Люди так кажуть.

Тепер кожен користувач Інвентаріуму може створити проєкт транскрибування в CoBook. Швидко. Легко. У кілька кліків. Ніхто раніше так не робив. Ми зробили.

Усі знають: знайти інвентар свого населеного пункту — це важливо. Дуже важливо. Але цього замало. Інвентар треба прочитати. А це складно. Складно, повірте мені. Старі тексти, дивні слова, почерки — жахливі почерки.

І люди питали: як це читати? що тут написано? чи правильно я зрозумів? Раніше відповіді не було. Тепер — є.

Бо тепер у нас є CoBook.

Інтеграція з CoBook усе змінює. Справді, ви можете повірити.

Ви завантажуєте скани інвентаря — і працюєте. Самі або з іншими дослідниками. Командна робота. Люди люблять командну роботу. CoBook це підтримує. І робить це дуже добре.

Що ви отримуєте?

- Швидке транскрибування. Дуже швидке.
- Автодоповнення слів. Розумне. Красиве.
- AI для перекладу. Сучасний AI. Найкращий.
- Автоматичний індекс осіб. Комп’ютер сам усе рахує. Фантастика.
- А в кінці — зручний експорт. Ви це полюбите.

Спробуйте CoBook. Прямо зараз.

Поділіться враженнями. Людям це сподобається.

І разом — я вам обіцяю — ми зробимо історію знову близькою. Дуже близькою.

P.S. Якщо ви зрозуміли хто посприяв укладанню цієї угоди - пишіть в коментарі хто це був :)

🎬 Демонстраційне відео інтеграції Інвентаріуму та CoBook.

Показуємо, як створити інвентарний проєкт в CoBook прямо з Інвентаріуму — швидко і без зайвих дій.

👉 Дивіться відео: https://cobook.today/demo?video=FrfEdEfBgsI

Товариство, а ви чого мені не нагадали, що я вчора забув опублікувати чергову п'ятничну генеалогічну мудрість?

Друзі 🙂
Маємо гарні новини!

За ці кілька днів інтеграція Інвентаріум і CoBook принесла нам 6️⃣ нових інвентарних проєктів. Шість! Не п’ять. І навіть не чотири…

Щоправда, створення проєкту — це лише початок історії. Попереду найцікавіша частина — робота з джерелами. Приємно бачити, як інвентарі поступово оживають і переходять зі звичайних сканів у реальний структурований матеріал 🦾.

Запізніла п'ятнична генеалогічна мудрість:

​​Якщо ви раптом подумали, що я закинув дослідження Тишкевичів — мушу вас розчарувати. Ні, не закинув, буду ще вас мучити різними архівними цікавинками. Литовські архіви знову прислали мені нові справи, і я майже відразу виловив одну смачну історичну дрібничку.

Отже, маємо випис із київських земських книг про продаж маєтку Слободище. Євстахій Тишкевич продає його своєму брату Федору (Фридриху) Тишкевичу так-так, тому самому Федору, який згодом передасть Махнівку своєму синові Янушу, справу про це я нещодавно закінчив опрацьовувати. Такий собі сімейний кругообіг нерухомості в природному середовищі Тишкевичів.

Але справжня родзинка тут не в самій угоді, а в тому, хто її записа в актову книгу! Запис зробив Йосип Немирич — прадід того самого відомого Юрія Немирича. Якщо “того самого” для вас нічого не каже, то це людина у якого в резюме: написана і видана книга “Роздуми про війну з московитами”, участь в підготовці Гадяцького договору і служба генеральним писарем при при гетьмані Івані Виговському.

І от тут починається найцікавіше. Юрій Немирич був аріанином, а це, як ви розумієте, автоматично означало проблеми в спілкуванні з “добрими католиками”. Зокрема з нашим давнім знайомим Янушем Тишкевичем — власником Махнівки, цим новонаверненим і дуже палким католиком.

Перекажу вам «срач» XVII століття. Було це чи ні — хай розбираються фахівці, але байка гарна. Під час сеймику в Житомирі Януш вирішив трохи підчепити пана-брата Немирича й задав йому, здавалося б, просте питання. Рішення сеймику ж треба скріплювати присягою? Треба. А як, мовляв, ти, Юрію, присягатимеш Святою Трійцею, якщо ти її, м’яко кажучи, не визнаєш? (аріани дійсно відкидали цей догмат)

Немирич не розгубився і відповів, що готовий «поклястися хоч четвіркою». І от тут у на сеймику стало гаряче. Для пана новонаверненого католика це прозвучало як богословський нокаут.

Скандал докотився аж до трибуналу у Варшаві. Але король, як досвідчений модератор XVII століття, вирішив не банити нікого й — «заради злагоди і спокою суспільного» — Немирича не покарав.

А я от дивлячись на ці актові записи, ловлю себе на думці, що людство з того часу не дуже й змінилося. Актові книги змінилися на чати і фейсбук сторінки, конфесії й формати сеймиків теж трохи не такі, але хороші підколи, образи й епічні відповіді — вічні.

Товариство, переді мною постала справжня морально-архівна дилема. Навіть не знаю, як правильно вчинити. Бо, з одного боку, я людина добра і схильна ділитися знаннями. А з іншого — хто з нас не мріяв хоч раз стати легендою сучасної генеалогії?

Коротше, нещодавно я знову поліз у тему автоматизованої обробки архівних документів за допомогою ШІ. В UAGenealogy цю тему вже не раз обговорювали, але зазвичай усе зводиться або до складних схем із програмуванням і розгортанням сервісів, або до майже медитативного ручного режиму: закидай файли в чат і чекай милості від алгоритмів.
А я, скажу чесно, не для того виріс, щоб вручну годувати ШІ кожним актовим записом. Мене цікавив лише автомат — налаштував і пішов пити чай, поки документи самі себе опрацьовують. І, уявіть собі, я такий варіант знайшов.
ШІ можна спокійно доручити розпізнавання документів, обробку, редагування й експорт — усе працює автоматично, стабільно і, що особливо підозріло приємно, безкоштовно. Старопольська? Без проблем. Церковнослов’янська? Легко. Латина? Та будь ласка. Ми з пані Каміллою навіть дістали середньовічне готичне письмо — і модель його проковтнула, не моргнувши.

І от тепер я сиджу й думаю. Чи зробити стрім і розповісти вам усе це — як налаштувати, що натискати і де радіти життю. Чи ж мовчки користуватися, обробляти справи зі швидкістю світла і поступово перетворюватися на напівміфічного архівного персонажа, про якого шепотітимуть у всіх чатах?

Словом, дилема.
Як вважаєте — ділитися чи берегти знання, як родинний архів? 😏

​​Кожен, напевно, стикався з такою проблемою: архівних документів багато, а ви в себе — один-єдиний. Як усе встигнути? Як опрацювати більше документів, відшукати більше інформації, дізнатися про всіх родичів?

Відповідь є, і вона проста — штучний інтелект. Розумна «залізна» машина може працювати паралельно з нами, робити це швидко й не втомлюватися. Багато хто в спільноті пише, що вже опрацьовує документи за допомогою ШІ. Але як саме це робити людині, яка не дуже розбирається в програмуванні? Ось це справді важливе питання.

І ми дамо на нього відповідь на лекції «Нестерпна легкість оцифрування».

— як працює OCR і чому він такий важливий;
— де штучний інтелект справді економить місяці праці, а де створює нові проблеми;
— чому 95% точності — це не перемога, а початок редагування;
— і чи можна довірити машині читати те, що писалося гусячим пером.

Проте ми не будемо лише говорити. Буде практична частина, під час якої я покажу, як пройти шлях від «що це за ШІ?» до «вау, я розпізнав документ». Просто. Зрозуміло. На прикладах.

Якщо ви хоч раз дивилися на результат обробки документа системами розпізнавання і думали: «Це точно не те слово, яке я бачу», — нам є про що поговорити.

Коли? П’ятниця, 13 лютого 2026 року, 19:00
(орієнтовна тривалість лекції — 1–1,5 години)

Де? Поки що не знаю: можливо, YouTube, можливо, Telegram — усе залежить від технічних можливостей, з якими в Україні у 2026 році все дуже непевно.

Тож реєструйтеся на лекцію за цим посиланням:
https://forms.gle/Ru4onfRaYgXEnbje6

І ви отримаєте посилання на трансляцію на свою електронну пошту

Друзі, я сподіваюся ви всі готові до сьогоднішнього прямого ефіру про використання ШІ в архівних дослідженнях?

Нагадую початок о 19:00 13 лютого 2026 р.

Дивитися ефір будемо тут: https://youtube.com/live/qz539gFZq7Q?feature=share

Задавати ваші запитання під час ефіру можна прямо тут в коментарях до цього допису.
До зустрічі на стрімі!

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість