​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

​​Читати старі фінансові документи корисно не лише для практики розуміння старопольської мови, а й для усвідомлення того, скільки насправді заробляв власник маєтку у XVII ст. Наведу фрагмент справи, яку я зараз перекладаю:

“… oprócz czynszów od poddanych ze zboru, to jest od kramarzów, z jatek, od piekarzów, od szewców - złotych siedemnaście, groszy dwadzieścia i trzy; łoju ćwierć kamienia; na roki ozory, flaki. Przez trzy miesiące arendy dorocznej od Żyda - złotych dwieście pięćdziesiąt.”

Орієнтовний переклад зі спробою точніше передати сенс виглядає так:

«… окрім чиншів від підданих, зі збору маємо, а саме: від крамарів, з яток м’ясних лавок, від пекарів, від шевців - сімнадцять злотих двадцять три гроші; лою чверть каменя; на терміни виплат: язики, фляки рубці. За три місяці щорічної оренди від єврея - двісті п’ятдесят злотих».

Отже, власник містечка Войславичі (а саме про нього йдеться в документі) отримував чинш від підданих, причому доволі скромний. Окрім цього, селяни відбували панщину - в середньому два дні на тиждень, з плугом або пішо. Додатково сплачувався грошовий податок від міщан: торговців, м’ясників, пекарів, шевців - разом 17 злотих 23 гроші на рік. Був і «натуральний» податок. Лій (жир) та тельбухи - рубці й язики - сьогодні звучать дещо дивно. Чесно кажучи, важко зрозуміти, чому не брали чогось ціннішого, але джерело фіксує саме це.

І тепер найцікавіше. За три місяці оренди власник маєтку отримував від єврея-орендаря 250 злотих, тобто близько 1000 злотих на рік. Думаю, не потрібно окремо пояснювати, що йдеться про корчмаря, бо іншого способу заробити таку суму в містечку просто не існувало. Якщо зіставити цифри, картина виходить промовиста: по 17 злотих з усіх ремісників і торговців - і 1000 злотих з одного корчмаря. Саме в таких сухих фінансових записах дуже добре видно, на чому насправді трималася економіка ранньомодерного містечка і де концентрувалися справжні гроші.

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

​​Друзі, на сьогоднішній вечір раджу нічого не планувати. О 19-й ми знову зберемося на добре знайомому генеалогічному дивані — для неспішних, але змістовних посиденьок. А що роблять дослідники, коли їх стає більше ніж двоє? Правильно — читають справу про поділ спадщини магнатів Тишкевичів!

Цього разу до нас приєднається пан Юрій Любимий — розробник сервісу CoBook (https://cobook.today/). Поговоримо про те, як CoBook допомагає швидко й безболісно транскрибувати та індексувати архівні справи, які плани має сервіс на майбутнє, а також не оминемо тему штучного інтелекту — з усіма його спокусами й застереженнями для генеалогічних досліджень. І так, звісно ж, будемо транскрибувати справу — бо навіщо інакше збиратися.

Формат традиційний: затишно, по-дружньому, без краваток і офіційних костюмів, але з живою розмовою. Тож заварюйте чай або каву, діставайте печиво, ваші словники зі старопольської — і приходьте поговорити на стрім, який відбудеться тут, на каналі «Записки диванного архівіста», сьогодні, 22 січня, о 19:00.

Друзі, залітайте на стрім, ми уже розпочали. Щоб приєднатися натискаєте кнопку "Увійти" прямо тут в каналі.

P.S. Питання які у вас будуть виникати можна буде задавати в коментарях до цього допису.


Для тих хто пропустив стрім доступний відео-запис: https://youtu.be/zHbRxMUQsrg

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

Чи є життя для генеалога, коли всі метричні книги опрацьовано? Безперечно, якщо ви вмієте працювати з актовими книгами Речі Посполитої.
У цьому матеріалі хочу на практиці розібрати кейс роботи зі справою з Бібліотеки Академії наук Литви, щодо поділу спадщини родини шляхтичів Тишкевичів. Ви побачите, яку унікальну інформацію приховують майнові суперечки шляхти та як серед переліку ланів і боргів відшукати своїх прямих предків. Також ділюся лайфхаками з транскрибування давніх текстів за допомогою сервісу CoBook (https://cobook.today/) , який значно спрощує роботу з «мовним бар’єром» якщо ви не дуже добре знаєте старопольську.
Час розширювати горизонти своїх досліджень!

https://telegra.ph/Sprava-pro-pod%D1%96l-mayetnostej-rodini-Tishkevich%D1%96v-01-26

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

Як грілися наші предки?
Зима в минулому була не просто порою року, а справжнім іспитом на витривалість. Без центрального опалення та склопакетів наші пращури перетворювали свої домівки на справжні фортеці тепла. Як саме це вдавалося?

1. Піч - серце та душа хати
Як правило вона займала до чверті кімнати, довго розігрівалася, але потім годинами віддавала м’яке тепло. Лежанка - найкраще місце для сну, такий собі прототип сучасної «теплої підлоги», тільки у форматі ліжка.

2. Призьба та солом’яна ізоляція
Насип землі навколо хати не давав холоду проникати під підлогу. Стіни білили вапном, а всередині «утеплювали» килимами.

3. Багатошаровість у гардеробі. Замість однієї товстої куртки - багато шарів натуральних тканин.

4. Грілки «минулого покоління»: розігріта в печі цеглина або камінь, загорнуті у тканину, мішечки з гарячим зерном чи піском.

5. Гурт - це тепло. В морози вся родина трималася купи. Взаємне тепло та спільна праця біля вогню допомагали пережити найлютіші хуртовини.

Змогли вони, зможемо і ми👌

Усе починається класично: «А ким, власне, був мій прадід?»

Мій товариш, дослідник Тарас Демчук, поставив собі це невинне питання — і не зчувся, як опинився серед особових справ працівників польських залізниць міжвоєнної Польщі. А там, як водиться в генеалогії, все пішло не за планом.

Замість одного конкретного прадіда з’явилися фонди, описи, понад дві тисячі прізвищ на одну літеру й раптом — молодший брат прадіда з докладною біографією, медичними довідками, робочими нагородами та відзнаками.

У своїй статті Тарас показує, чому картотека залізничників — це не нудна канцелярія, а справжній подарунок для генеалога: з «втраченими» роками, війнами, міграціями та дуже людськими деталями, які подекуди ні звідки, окрім як із таких справ, не дістати.

Рекомендовано до прочитання всім, особливо якщо у вашій родині хтось колись працював на залізниці
https://telegra.ph/Kartoteka-pracіvnikіv-polskih-zalіznic--nedoocіnene-dzherelo-dlya-genealogіi-01-30

​​Товариство, маємо підозріло добрі плани 🙂
У голові крутиться ідея Другого Інвентарного Марафону. Ще цікавішого, ще дивнішого і ще більш затягуючого — такого, щоб після нього ви раптом виявили в себе несподівані таланти до опрацювання інвентарів.

Але будьмо чесні: без приємних бонусів марафони не працюють.

Тож давайте радитися. Пишіть:
– які подарунки справді потішили б вас?
– де, на вашу думку, їх можна взяти або як назбирати на них кошти?

Обіцяю уважно кивати головою і записувати найкращі ідеї в уявний зошит 📓

Друзі. У нас неймовірна новина. Справді неймовірна.

Сьогодні ми оголошуємо про співпрацю між Інвентаріумом і CoBook. І скажу вам чесно — це велика співпраця. Дуже велика. Мабуть, найкраща співпраця в історії інвентарів. Люди так кажуть.

Тепер кожен користувач Інвентаріуму може створити проєкт транскрибування в CoBook. Швидко. Легко. У кілька кліків. Ніхто раніше так не робив. Ми зробили.

Усі знають: знайти інвентар свого населеного пункту — це важливо. Дуже важливо. Але цього замало. Інвентар треба прочитати. А це складно. Складно, повірте мені. Старі тексти, дивні слова, почерки — жахливі почерки.

І люди питали: як це читати? що тут написано? чи правильно я зрозумів? Раніше відповіді не було. Тепер — є.

Бо тепер у нас є CoBook.

Інтеграція з CoBook усе змінює. Справді, ви можете повірити.

Ви завантажуєте скани інвентаря — і працюєте. Самі або з іншими дослідниками. Командна робота. Люди люблять командну роботу. CoBook це підтримує. І робить це дуже добре.

Що ви отримуєте?

- Швидке транскрибування. Дуже швидке.
- Автодоповнення слів. Розумне. Красиве.
- AI для перекладу. Сучасний AI. Найкращий.
- Автоматичний індекс осіб. Комп’ютер сам усе рахує. Фантастика.
- А в кінці — зручний експорт. Ви це полюбите.

Спробуйте CoBook. Прямо зараз.

Поділіться враженнями. Людям це сподобається.

І разом — я вам обіцяю — ми зробимо історію знову близькою. Дуже близькою.

P.S. Якщо ви зрозуміли хто посприяв укладанню цієї угоди - пишіть в коментарі хто це був :)

🎬 Демонстраційне відео інтеграції Інвентаріуму та CoBook.

Показуємо, як створити інвентарний проєкт в CoBook прямо з Інвентаріуму — швидко і без зайвих дій.

👉 Дивіться відео: https://cobook.today/demo?video=FrfEdEfBgsI

Товариство, а ви чого мені не нагадали, що я вчора забув опублікувати чергову п'ятничну генеалогічну мудрість?

Друзі 🙂
Маємо гарні новини!

За ці кілька днів інтеграція Інвентаріум і CoBook принесла нам 6️⃣ нових інвентарних проєктів. Шість! Не п’ять. І навіть не чотири…

Щоправда, створення проєкту — це лише початок історії. Попереду найцікавіша частина — робота з джерелами. Приємно бачити, як інвентарі поступово оживають і переходять зі звичайних сканів у реальний структурований матеріал 🦾.