Підготував великий матеріал про пошук інвентарних описів та їх використання у генеалогічних дослідженнях. Спробував підсумувати свій досвід в цій справі і викласти його в максимально простому і доступному описі, який може бути корисний усім. Неможливо охопити всі територіальні особливості і описати універсальну інструкцію для будь-якого регіону, але я виділив основні підходи в пошуку, які будуть працювати для всіх теренів.
Сподіваюся кожен знайде в цьому матеріалі щось цікаве і корисне для себе. Якщо ви маєте чим доповнити цей матеріал - пишіть, разом ми зробимо його кращим.
Ну і звісно ж прошу про поширення і коментування цього допису, щоб про нього дізналося більше дослідників.
Успіхів усім у пошуках інвентарів!

Інвертарні описи маєтків, як джерело генеалогічної інформації

Зізнаюся: я люблю копирсатися в архівах. Це як дигерство, тільки замість підземель — старі папери, замість ліхтарика — цифровий сканер, і замість скарбів — рукописи з плямами від чорнил XVIII століття.

Буває шукаєш одне, але раптом відволікаєшся на хвилинку на новий, цікавий фонд і от — знахідка: план містечка Білопілля за 1780 рік. Так, того самого Білопілля, що нині тихо дрімає на Вінниччині, а колись входило до Махнівського повіту, було містечком і мало навіть оборонні споруди. Тепер я знаю, де була ринкова площа, де стояв замок, і де, ймовірно, хтось сварився за місце на ярмарку.

У цій статті — трохи історії міста, трохи про Тишкевичів і краплина архівного детективу.

Не вірите? Погляньте самі:

Білопілля: Містечко між річками й століттями https://telegra.ph/B%D1%96lop%D1%96llya-M%D1%96stechko-m%D1%96zh-r%D1%96chkami-j-stol%D1%96ttyami-04-28

Окей панове, зараз буде дещо дивне питання, ви не лякайтеся головне.

Чи є хтось з вас громадянином Литви, або можливо має литовський Residence Permit або має литовський e.Resident або є громадянином ЄС і можете пройти ідентифікацію за допомогою eIDAS?
Мені потрібна допомога з отриманням інформації з однієї литовської бібліотеки, а там лише такі умови доступу до інформації.

Друзі, відбулося чудо!
Сліпий прозрів! Виявилося, що дійсно фонд 904 в ДАВіО є оцифрований, тому виставляти мені рахунок за оцифрування не потрібно! І загублений наказ Мінюсту раптом знайшовся (а по телефону хамовита жіночка стверджувала, що ні про який наказ Мінюсту вона не знає) Тепер ДАВіО на його основі готують оновлений порядок надання платних послуг.
І все це чудо сталося за допомогою чарівної пігулки - скарги в ДАСУ!
Тож раджу усім кому архів буде виставляти рахунок за оцифрування уже оцифрованих справ користуватися цими ліками!

P.S. Маленьку западлянку вони мені таки зробили, заблокували на своєму SynologyDrive можливість скачати скани, тільки переглянути. Але нічого ми і це поборемо!

​​Перемігши у двобої за доступ до оцифрованих фондів зі змієм на ім’я "ДАВіО", я нарешті здобув те, що шукав: у скарбах цього змія знайшов п’ять останніх метричних книг села Ширмівка. Саме їх мені бракувало, щоб почати дослідження однієї з найменш відомих гілок мого родоводу.

І ось, переглядаючи записи початку XX століття, я знову бачу знайому й завжди страшну картину: сторінка за сторінкою, смерть за смертю — переважно діти. Скільки разів у різних селах я вже натрапляв на це, а звикнути все одно неможливо.

Трохи цифр. За 1913 рік у Ширмівці померла 141 особа: 101 дитина віком до 16 років і 35 дорослих. Тобто на одного дорослого — три дитини. Думаю, схожий розподіл буде й в інших населених пунктах того часу. Але ось що справді дивне: якщо ви підете на будь-яке старе кладовище з похованнями початку XX століття, ви не знайдете там такої кількості дитячих могил. Їх — одиниці. Перше, що спадає на думку — дитячі поховання просто не збереглися. Минуло понад сто років, час нещадний. Але чисто статистично: якщо дітей помирало втричі більше, ніж дорослих, то й до нашого часу їхніх могил мало б зберегтися бодай у два-три рази більше. А їх — немає. Чому?

Може, дітей не вважали «повноцінними» членами громади? Можливо, їм не ставили кам’яних чи металевих хрестів — обмежувалися дерев’яними, які зникали разом із пам’яттю? Може, за їхніми могилами не доглядали так ретельно як за похованнями дорослих?

Запитань наразі більше, ніж відповідей. А що ви думаєте з цього приводу?

Дочка православного священника одружується з католиком. На вулиці 1904-й рік. Цікаво це священник був такий прогресивний, чи вік дочки зіграв свою роль і допоміг подолати Велику Схизму? 🤭

Друзі, нещодавно ми з вами долучилися дружньою банкою до збору коштів на FPV-ретранслятор для воїнів ССО. З радістю повідомляю вас, що обладнання уже передане нашим військовим. Можливо, навіть перші росіяни уже здохли з використанням цього прекрасного пристрою!
Щиро дякую усім вам хто долучився до збору! Не забувайте підтримувати Сили Оборони України!

Звіт тут: https://www.instagram.com/p/DJo3ABysz9c/?igsh=emZ6OXN1MG95czZi

Друзі, чудова новина, відроджено проект "Карти-Пошукайки"!

Відродив проєкт "карти-пошукайки", який перестав оновлюватись у 2023 році.

- створена нова мапа (стара не підтримується)
- створена нова форма (стара не підтримується)
- перенесені дані з карти-пошукайки:
- додані дані, які були внесені користувачами, але не додані на саму мапу

Працює як і раніше, але тепер регулярно оновлюватиметься. Шукайте своїх, та додавайте нові дані.

Хочу спробувати новий експериментальний формат дописів на каналі.
Як ви знаєте, якийсь час тому я написав, а потім і видав книгу «Люди без облич». Можливо, хтось із вас уже читав цю книгу. Але сьогодні пропоную вам дізнатися про неї в дещо незвичному варіанті — «радіопередачі».

Уявіть собі провінційне радіо «Картопляна хвиля» та двох його ведучих.
Вона — Тамара Ефірченко, екзальтована жіночка трохи за 40, випускниця філологічного факультету Українського університету культурного слова (УУКС), де готують чудових фахівців із пафосу, інтриги й правильної інтонації.
Він — Борис Бубенський, молодий, але втомлений співак районної опери, з поставленим (проте не туди, куди треба) голосом і великими амбіціями.

Вони отримують редакційне завдання — розповісти в ефірі про книгу «Люди без облич». Ось що в них вийшло.

P.S. До речі, книгу все ще можна замовити за посиланням: https://forms.gle/yWH93B4iiTVEhw4q7

Редакція "Записок диванного архівіста" цього місяця "працює в полях".

До прикладу вчора подарував "Музею Хліба" у Білопіллі копію плану містечка 1780-го року, який був знайдений мною в фондах Бібліотеки Вільнюського Університету. Насправді я дуже люблю такі музеї, невеликі, але з душею, де працівники захоплюються своєю справою. Без фінансування, без підтримки, вони щороку роблять свою роботу, вкладаючи в неї багато часу і зусиль. Допомагати поповнювати експозиції таких музеїв для мене велика радість і честь.

Підгледів у автора дружнього каналу “Моє коріння : генеалогія” (до речі дуже рекомендую підписатися) цікаву гіпотезу щодо певного співпадіння назв населених пунктів, які потенційно можуть вказувати на міграцію населення з одного в інший.
Згадав, що і я помічав такі цікаві збіги, наприклад дивну схожість назв сіл в околицях Базалії і в околицях Махнівки. Нашвидкоруч накидав і собі карту, аби візуалізувати цю ідею і ось що вийшло: Мапа "Махнівка - Базалія"

А як ви думаєте, чи є можливість якось підтвердити таку міграцію населення?

Що спільного між старим замком, ринковою площею, зруйнованим костелом і Тишкевичами?
Правильно — це все Білопілля 1780 року. І це вам не “вісім хат і три лелеки” — йдеться про амбітний план власника перетворити Білопілля на потужне приватне містечко з укріпленнями, майстернями й ярмарками.

Про віднайдену мапу цього поселення кінця XVIII століття я вже трохи розповідав у «Записках диванного архівіста». Бо ви, мої любі читачі, маєте дізнаватися про все першими.

Але тепер — усе як годиться: з джерелами, контекстами, припущеннями й нотками картографічного захоплення.
Моя стаття «Забутий простір. Віднайдена мапа Білопілля кінця XVIII століття» вже на сайті Локальної історії

​​Вітаю, друзі!

Як ви знаєте, знайти генеалогічні джерела XVIII століття — справа не з легких. Одним із найцінніших, але водночас найскладніших у доступі типів джерел є інвентарі маєтків. Вони розкидані по різних архівах і фондах, часто недоіндексовані, а інформація про них — фрагментарна. Зрозуміти, чи існує інвентар по конкретному населеному пункту, — справжній виклик.

Саме тому я запускаю проєкт «Інвентаріум» → https://inventarium.org.ua/
Його мета — створити публічний реєстр інвентарів маєтків на українських землях, аби полегшити життя історикам, генеалогам і всім, хто досліджує минуле.

Цей проєкт — спільна справа, і без допомоги однодумців її не реалізувати.
Як можна долучитися:

Якщо вам цікава тема інвентарів і ви хочете допомогти — заповніть коротку форму в розділі «Долучитися до проєкту».

Якщо у вас вже є дані про інвентарі, яких ще немає в базі — будь ласка, додайте їх у розділі «Додати інвентар».

І не забувайте регулярно перевіряти, чи не з’явився новий інвентар по вашому населеному пункту!

Якщо маєте питання про проєкт або про пошук інвентарів — пишіть, я з радістю відповім.

P.S.
Оскільки ви — читачі каналу «Записки диванного архівіста», тобто найкраща аудиторія в світі 😉, ділюсь анонсом до офіційного запуску.
Прошу поки не поширювати інформацію публічно — скоро буде можна, і я обов’язково дам знати, коли саме 💛

Окей друзі, все рівно шила в мішку не сховаєш, тому будемо вважати, що сьогодні день офіційного запуску Інвентаріума.
Прошу вас максимально розповсюдити допис-анонс - https://t.me/archivist_notes/251

Підсумки першого дня життя проекту "Інвентаріум":

- 349 унікальних відвідувачів
- 9 доданих в реєстр інвентарів
- 2 волонтера долучилося до проєкту
- 1 лайк від Олексія Сокирка в FB (я не очікував, що серйозні історики читають UAGenealogy)

Як на мене непоганий старт, а ви як вважаєте?

🎉 Інвентарна радість для дослідників Галичини!

Шановне товариство галицьких дослідників, маємо чудову новину!
У базі «Інвентаріуму» з’явилося понад 300 нових інвентарів з території історичної Галичини — справжній скарб для тих, хто досліджує минуле.

Цей вагомий внесок зробив пан Роман Козак, волонтер проєкту. Його наполеглива праця заслуговує щирої подяки тож не забудьте її висловити!

🗺️ Завітайте на сайт і перевірте, чи не додалося щось нове про ваш населений пункт — можливо, на вас чекає несподівана знахідка.

🙌 Маєте інвентарі або знаєте, де їх шукати? Долучайтеся до волонтерської спільноти «Інвентаріуму»! Ваш внесок допоможе зробити базу ще повнішою. Кожен доданий документ — це крок до глибшого розуміння нашої історії.

👉 https://inventarium.org.ua/

Сьогодні в Інвентаріума день рекордів.

8-й день життя проєкту
789 - інвентарів в реєстрі всього
116 - інвентарів було додано волонтерами за сьогодні. Найбільша кількість з старту проєкту!

Якщо відверто, я не очікував такої активності. Це чудово, що ви, волонтери проєкту, своєю працею наповнює Інвентаріум сенсом. Разом ми робимо нашу Річ Посполиту, тобто дослівно Спільну Справу. Щиро вам усім дякую, не зупиняйтеся!

Новий день - новий рекорд! 139 пропозицій на додавання інвентарів в реєстр за добу
Ви неймовірні!

Дуже радію за дослідників Шепетівки, вони мають стільки інвентарів!
Але якщо чесно, радію не від щирого серця...