Друзі, а чи відомо вам, що Петро Франко, син Івана Франка написав оповідання "Махнівська попівна" про саме ту Махнівку, що поблизу славнозвісного села Кумінівка?
Історія розповідає про те, сяк Махнівський замок брали приступом козаки в часи Хмельниччини. З сучасного погляду, оповідання дещо посереднє, не вирізняється історичною правдивістю, а скоріше навпаки, дещо упереджене з шаблонними, примітивними персонажами.
Але все-таки приємно почитати про майже рідні краї.
https://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0003275
P.S. Чи знаєте ви якісь інші твори, історичні чи художні, про Махнівку?
Історія розповідає про те, сяк Махнівський замок брали приступом козаки в часи Хмельниччини. З сучасного погляду, оповідання дещо посереднє, не вирізняється історичною правдивістю, а скоріше навпаки, дещо упереджене з шаблонними, примітивними персонажами.
Але все-таки приємно почитати про майже рідні краї.
https://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0003275
P.S. Чи знаєте ви якісь інші твори, історичні чи художні, про Махнівку?
🔥10
Як раз на Самайн (Гелловін) почав дослідження нового населеного пункту, а там такі цікаві прізвища трапляються: Упир (або Опир), Куць (це одне з імен чорта), Біда, Блекота (отруйна рослина) і моя родина - Безсмертні.
Дуже цікава підбірка, так і кортить розкопати історію села і зрозуміти звідки ті прізвища походять!
P.S.
- Може у вас в роду є шляхта, дворяни, князі?
- Краще! В мене в роду є нечиста сила!
Дуже цікава підбірка, так і кортить розкопати історію села і зрозуміти звідки ті прізвища походять!
P.S.
- Може у вас в роду є шляхта, дворяни, князі?
- Краще! В мене в роду є нечиста сила!
😁30👍7🔥2🥰1
Чергова цікавинка з метрик:
"Четверного числа, у прохожей (по ея словам так как она беременного(?) вида) Киевской губернии уездного города Таращи жительки, однодворца Федора Іоаннового Васковскаго, отданого (по ея словам) сего 1835 года в месяце март в военную службу, первобрачной жени, Александри Іоанновой Васковской, на обратном пути из Почаева в дом своего жительства в сем Кашперовском приходе родилась дочь Марфа"
Що спонукало жінку на останніх місяцях вагітності піти в прощу з Таращі в Почаїв? Переживала за чоловіка у війську і хотіла аби тамтешні монахи молилися за нього? Хотіла замолити гріх незаконної дитини (не факт що вона сказала правду про час віддачі у військо чоловіка)? Шукала благословення для дитини?
В будь-якому випадку завдяки Кашперівському священнику Василю Бутовському ми маємо змогу бачити такий розлогий метричний запис з поясненнями і це дуже добре.
P.S. Як бачите, час іде, а проблеми в людей ті ж самі, чоловік у війську, а жінка змушена сама думати про майбутнє дітей. Проте є і велика різниця. Тоді українські чоловіки служили в чужому війську і воювали за чужі інтереси, а зараз вони служать в своєму війську і воюють за своїх рідних і близьких. Тож по можливості закликаю вас закинути пару гривень на будь-який збір для військових прямо зараз.
"Четверного числа, у прохожей (по ея словам так как она беременного(?) вида) Киевской губернии уездного города Таращи жительки, однодворца Федора Іоаннового Васковскаго, отданого (по ея словам) сего 1835 года в месяце март в военную службу, первобрачной жени, Александри Іоанновой Васковской, на обратном пути из Почаева в дом своего жительства в сем Кашперовском приходе родилась дочь Марфа"
Що спонукало жінку на останніх місяцях вагітності піти в прощу з Таращі в Почаїв? Переживала за чоловіка у війську і хотіла аби тамтешні монахи молилися за нього? Хотіла замолити гріх незаконної дитини (не факт що вона сказала правду про час віддачі у військо чоловіка)? Шукала благословення для дитини?
В будь-якому випадку завдяки Кашперівському священнику Василю Бутовському ми маємо змогу бачити такий розлогий метричний запис з поясненнями і це дуже добре.
P.S. Як бачите, час іде, а проблеми в людей ті ж самі, чоловік у війську, а жінка змушена сама думати про майбутнє дітей. Проте є і велика різниця. Тоді українські чоловіки служили в чужому війську і воювали за чужі інтереси, а зараз вони служать в своєму війську і воюють за своїх рідних і близьких. Тож по можливості закликаю вас закинути пару гривень на будь-який збір для військових прямо зараз.
👍32❤1
А ми продовжуємо серію містично-детективних історій про село Кашперівка Махнівського повіту.
В попередніх "серіях" ми поговорили про нечисту силу що відобразилася в прізвищах жителів села а також дізналися про дивну смерть від гикавки
Цікаво, що від гикавки в 1829-му році померла Горпина, друга дружина Василя Безсмертного, але ще більш неймовірна історія трапилася з тим таки Василем Безсмертним в 1826-му році! За рік до того 28 лютого 1825-го помирає його перша дружина Марина (див скрін №1) А за трохи більше ніж рік, а саме 8 березня 1826-го року покійниця Марина народжує Василеві сина Феофілакта (див скрін №2)
Здається, я починаю розуміти чому від гикавки померла Горпина, наступниця Марини... Непрості ці Безсмертні, ой непрості!
В попередніх "серіях" ми поговорили про нечисту силу що відобразилася в прізвищах жителів села а також дізналися про дивну смерть від гикавки
Цікаво, що від гикавки в 1829-му році померла Горпина, друга дружина Василя Безсмертного, але ще більш неймовірна історія трапилася з тим таки Василем Безсмертним в 1826-му році! За рік до того 28 лютого 1825-го помирає його перша дружина Марина (див скрін №1) А за трохи більше ніж рік, а саме 8 березня 1826-го року покійниця Марина народжує Василеві сина Феофілакта (див скрін №2)
Здається, я починаю розуміти чому від гикавки померла Горпина, наступниця Марини... Непрості ці Безсмертні, ой непрості!
🤔9👍2🤯2
Ті читачі “Записок диванного архівіста”, які давно стежать за каналом, знають, що я наполегливо досліджую історію села Куманівка, що знаходиться в Махнівському ключі. Одна з головних загадок, яка мене не полишає, – це питання, коли ж було засновано це село.
Кілька років тому хтось у Вікіпедії зазначив, що Куманівка заснована у 1849 році. Але така дата виглядає сумнівною, адже я на власні очі бачив метричні записи 1790-х років. Зрозуміло, що село існувало значно раніше кінця XVIII століття.
Я вирішив заглибитися в дослідження і звернувся до люстрацій та тарифів подимного податку. Ці документи дозволили мені припустити, що Куманівка була заснована між 1724 і 1731 роками. У люстрації 1724 року село ще не згадується, але в документі за 1731 рік воно вже присутнє. Більше того, там зазначено, що в Куманівці проживало сім родин слобожан. Серед них, до речі, була і родина моїх предків.
На той час селом володіли Радзивіли, а саме Барбара Радзивілова з роду Завішів та її чоловік Миколай Фаустин Радзивіл. Я навіть знайшов документи 1740-х років, у яких Барбара номінувала священників для Куманівської церкви.
Виходячи з цих даних, я побудував таку теорію. На початку XVIII століття все Правобережжя перебувало в руїнах: пусті села, зруйновані замки, незасіяні поля. Барбара, яка відома своєю активністю, отримавши землі Махнівського ключа, видала привілеї на заснування нових або відновлення старих поселень. Це пояснює, чому в 1731 році в Куманівці мешкало сім слобожан. Їх звільнили від податків, що може вказувати на той факт, що село було новозаснованим.
Проте кілька днів тому я натрапив на витяг із документа 1650 року, який стосується розподілу маєтків Януша Тишкевича. У списку маєтків згадується й Куманівка. Ця знахідка усе змінила.
Тепер виходить, що як мінімум станом на 1650 рік Куманівка вже існувала. На жаль, я поки що не знайшов оригіналу цього документа. Він, швидше за все, зберігався у Варшавських гродських книгах, і ймовірність віднайти цей оригінальний документ в повному вигляді дуже мала.
Тож наступне завдання – з’ясувати, ким були ті сім слобожан, які жили в Куманівці у 1731 році. Чи це були давні мешканці села, яких звільнили від податків, чи переселенці, які відновили зруйноване поселення? Це питання поки залишається відкритим.
Кілька років тому хтось у Вікіпедії зазначив, що Куманівка заснована у 1849 році. Але така дата виглядає сумнівною, адже я на власні очі бачив метричні записи 1790-х років. Зрозуміло, що село існувало значно раніше кінця XVIII століття.
Я вирішив заглибитися в дослідження і звернувся до люстрацій та тарифів подимного податку. Ці документи дозволили мені припустити, що Куманівка була заснована між 1724 і 1731 роками. У люстрації 1724 року село ще не згадується, але в документі за 1731 рік воно вже присутнє. Більше того, там зазначено, що в Куманівці проживало сім родин слобожан. Серед них, до речі, була і родина моїх предків.
На той час селом володіли Радзивіли, а саме Барбара Радзивілова з роду Завішів та її чоловік Миколай Фаустин Радзивіл. Я навіть знайшов документи 1740-х років, у яких Барбара номінувала священників для Куманівської церкви.
Виходячи з цих даних, я побудував таку теорію. На початку XVIII століття все Правобережжя перебувало в руїнах: пусті села, зруйновані замки, незасіяні поля. Барбара, яка відома своєю активністю, отримавши землі Махнівського ключа, видала привілеї на заснування нових або відновлення старих поселень. Це пояснює, чому в 1731 році в Куманівці мешкало сім слобожан. Їх звільнили від податків, що може вказувати на той факт, що село було новозаснованим.
Проте кілька днів тому я натрапив на витяг із документа 1650 року, який стосується розподілу маєтків Януша Тишкевича. У списку маєтків згадується й Куманівка. Ця знахідка усе змінила.
Тепер виходить, що як мінімум станом на 1650 рік Куманівка вже існувала. На жаль, я поки що не знайшов оригіналу цього документа. Він, швидше за все, зберігався у Варшавських гродських книгах, і ймовірність віднайти цей оригінальний документ в повному вигляді дуже мала.
Тож наступне завдання – з’ясувати, ким були ті сім слобожан, які жили в Куманівці у 1731 році. Чи це були давні мешканці села, яких звільнили від податків, чи переселенці, які відновили зруйноване поселення? Це питання поки залишається відкритим.
🔥16👍9
Друзі, давайте проведемо маленьке опитування. Чи читали ви мою книгу "Люди без облич"?
Anonymous Poll
40%
Читав(-ла), сподобалося
2%
Читав(-ла), не сподобалося
43%
Не читав(-ла), але планую
15%
Не читав(-ла) і не планую
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Хвилинка генеалогічного гумору. Пам'ятайте цю пісеньку, коли намагаєтеся розв'язати свої родинні загадки
😁16🤔1
Сьогодні я вирішив спробувати перевірити наскільки реально спробувати опрацьовувати рукописні документи 18 ст. за допомогою штучного інтелекту. Робив це на прикладі Житомирських актових книг, що у мене вийшло описав тут: https://telegra.ph/Dosv%D1%96d-anal%D1%96zu-ZHitomirskih-aktovih-knig-18-st-za-dopomogoyu-shtuchnogo-%D1%96ntelektu-01-21
Telegraph
Досвід аналізу Житомирських актових книг 18 ст. за допомогою штучного інтелекту
Вирішив спробувати проаналізувати рукописні тексти складені польською мовою у 18 ст. за допомогою останніх доступних комерційних моделей штучного інтелекту. За основу взяв ЦДІАК Ф.8 "Цивільно-військова порядкова комісія Київського воєводства" Мова документа…
❤11🔥9👍6
Кожного разу, коли я їду поїздом з Києва, на мене находить меланхолійний настрій. Я згадую історію загибелі мого пра-прадіда Йосипа. Його вбили біля залізниці, коли він повертався з Києва. Вбили, пограбували, а тіло кинули на узбіччя колії, щоб усе виглядало як нещасний випадок — начебто його збив поїзд. Про що він думав у свою останню поїздку? Можливо, підбивав підсумки останньої угоди чи планував наступні. Або ж просто мріяв нарешті потрапити додому, уявляючи, як його зустрінуть дружина й діти.
Генеалогічні дослідження часто нагадують сухий каркас — схеми родоводу, виписки з метричних книг, переліки імен і дат. Але щоб оживити історію, їй потрібна плоть і кров — деталі, почуття, життєві обставини, що додають сенсу.
Можна скласти родовід на кілька століть углиб, ретельно простежити всі родинні зв’язки, але цього замало. Уявляйте своїх предків, намагайтеся зрозуміти їх, осмислюйте їхні вчинки, зберігайте історії їхнього життя. Навіть якщо це лише дрібниці, які здаються вам несуттєвими.
За можливості самі пишіть щоденники, чи ведіть блоги, аби вашим нащадкам було звідки дізнатися історії про вас. Бо минуле важливе, його треба досліджувати, але і теперішнє потребує фіксації і збереження. Пам'ятайте, що ваше життя - це чиєсь майбутнє генеалогічне дослідження.
Генеалогічні дослідження часто нагадують сухий каркас — схеми родоводу, виписки з метричних книг, переліки імен і дат. Але щоб оживити історію, їй потрібна плоть і кров — деталі, почуття, життєві обставини, що додають сенсу.
Можна скласти родовід на кілька століть углиб, ретельно простежити всі родинні зв’язки, але цього замало. Уявляйте своїх предків, намагайтеся зрозуміти їх, осмислюйте їхні вчинки, зберігайте історії їхнього життя. Навіть якщо це лише дрібниці, які здаються вам несуттєвими.
За можливості самі пишіть щоденники, чи ведіть блоги, аби вашим нащадкам було звідки дізнатися історії про вас. Бо минуле важливе, його треба досліджувати, але і теперішнє потребує фіксації і збереження. Пам'ятайте, що ваше життя - це чиєсь майбутнє генеалогічне дослідження.
❤37👍6💯3💔2
Надзвичайно цікава стаття "Криза і можливості Великого згону" вийшла у 8-му номері журналу "Локальна історія" за 2024-й рік.
Ця важлива подія у історії Правобережжя, що відбулася 1678-1679 рр., зазвичай не дуже добре висвітлена і погано знана. А саме вона є причиною значних демографічних змін на Правобережжі.
https://publishing.localhistory.org.ua/product/slobozhanshhyna-8-2024/
Ця важлива подія у історії Правобережжя, що відбулася 1678-1679 рр., зазвичай не дуже добре висвітлена і погано знана. А саме вона є причиною значних демографічних змін на Правобережжі.
https://publishing.localhistory.org.ua/product/slobozhanshhyna-8-2024/
👍7
Не вперше уже пишуть мені люди і задають питання щодо досліджень унійних візитацій.
Я не є великим експертом в цій темі, але два роки тому написав невелику статтю, де поділився власним досвідом такого дослідження. З того часу, наскільки мені відомо деякі візитації стали доступними онлайн, але все ж методологія пошуку досі може бути корисною для дослідників.
У візитаціях ви зможете знайти детальний опис церкви, інформацію про священнослужителів. Також часто в цих документах міститься опис церковних земель з їх межами, це уже може бути генеалогічно значуща інформація.
Тож нагадую про цю статтю усім бажаючим:
https://telegra.ph/Un%D1%96jn%D1%96-v%D1%96zitac%D1%96i-cerkov-na-Pravoberezhzh%D1%96-u-18-st-05-01
Я не є великим експертом в цій темі, але два роки тому написав невелику статтю, де поділився власним досвідом такого дослідження. З того часу, наскільки мені відомо деякі візитації стали доступними онлайн, але все ж методологія пошуку досі може бути корисною для дослідників.
У візитаціях ви зможете знайти детальний опис церкви, інформацію про священнослужителів. Також часто в цих документах міститься опис церковних земель з їх межами, це уже може бути генеалогічно значуща інформація.
Тож нагадую про цю статтю усім бажаючим:
https://telegra.ph/Un%D1%96jn%D1%96-v%D1%96zitac%D1%96i-cerkov-na-Pravoberezhzh%D1%96-u-18-st-05-01
Telegraph
Унійні візитації церков на Правобережжі у 18 ст.
Генеалогічні дослідження — це річ, що майже завжди тісно переплетена з дослідженнями краєзнавчими. Хочете дізнатися історію своєї родини — вивчіть історію регіону, населеного пункту, де ваша родина проживала. А життя будь-якого українського села чи міста…
👍9🔥3❤1
Forwarded from @spravnakachka
Панове ІТ-шники відгукніться!
Планується розробка проєкту всеукраїнського генеалогічного індексу. На цей раз хотілось би обʼєднати зусилля та навички, а також просто познайомитись з програмістами в нашій генеалогічній тусовці.
Без паніки, ніхто нікого не буде примушувати писати код. Ціль просто зібратись, послухати мій пітч з баченням тех.реалізації проєкту, та обговорити почуте. Так званий brainstorm.
Цікаво? Заповнюйте анкету:
https://forms.gle/B9DxAH6P2Tz2QdEK8
Ви не програміст, але знаєте кому це може бути цікаво? – перешліть йому цю форму.
Дякую
Планується розробка проєкту всеукраїнського генеалогічного індексу. На цей раз хотілось би обʼєднати зусилля та навички, а також просто познайомитись з програмістами в нашій генеалогічній тусовці.
Без паніки, ніхто нікого не буде примушувати писати код. Ціль просто зібратись, послухати мій пітч з баченням тех.реалізації проєкту, та обговорити почуте. Так званий brainstorm.
Цікаво? Заповнюйте анкету:
https://forms.gle/B9DxAH6P2Tz2QdEK8
Ви не програміст, але знаєте кому це може бути цікаво? – перешліть йому цю форму.
Дякую
🔥12
Як добре ви знаєте населені пункти, які досліджуєте? Чи задумувалися коли-небудь, що не лише міста мають райони, а й села поділяються на так звані «кутки»?
Більшість таких назв відомі лише місцевим мешканцям або вихідцям із села, і саме тому ця інформація часто залишається в тіні. А даремно! Вона не лише цікава, а інколи й дуже корисна.
Так, до прикладу, в одному з архівів я натрапив на документ «Інвентарний опис сіл Кашперівка, П'ятигірка і Закиянка». Перші два населені пункти ідентифікував одразу, а от Закиянки в сучасних реєстрах не знайшов. Довго шукав відповідь, аж доки не поговорив із мешканкою Кашперівки. Вона розповіла, що Закиянка – це нинішня назва одного з кутків села. Колись це було окреме невеличке поселення за річкою Киянка (звідси й назва). З часом Кашперівка розрослася, поглинула його, і тепер Закиянка – лише частина села.
Історія не унікальна. Чимало сіл мають такі кутки, що зберігають у своїх назвах відлуння минулого. Тому я вирішив створити карту «Географічні кутки» 🗺 – проєкт, який допоможе зберегти та систематизувати ці дані.
💡 Долучитися до проєкту дуже просто:
🔹 Ознайомитися з картою можна тут: Географічні кутки
🔹 Надіслати пропозиції щодо кутків ваших населених пунктів можна за допомогою цієї форми.
Поки що зосереджуємося на селах та маленьких містечках, а великі міста залишимо на потім. Якщо ідея «зайде», то спробуємо масштабувати проєкт і зробити його публічним.
📝 Маєте зауваження чи пропозиції? Напишіть у коментарях! Разом ми можемо створити унікальну базу місцевої топоніміки.
Більшість таких назв відомі лише місцевим мешканцям або вихідцям із села, і саме тому ця інформація часто залишається в тіні. А даремно! Вона не лише цікава, а інколи й дуже корисна.
Так, до прикладу, в одному з архівів я натрапив на документ «Інвентарний опис сіл Кашперівка, П'ятигірка і Закиянка». Перші два населені пункти ідентифікував одразу, а от Закиянки в сучасних реєстрах не знайшов. Довго шукав відповідь, аж доки не поговорив із мешканкою Кашперівки. Вона розповіла, що Закиянка – це нинішня назва одного з кутків села. Колись це було окреме невеличке поселення за річкою Киянка (звідси й назва). З часом Кашперівка розрослася, поглинула його, і тепер Закиянка – лише частина села.
Історія не унікальна. Чимало сіл мають такі кутки, що зберігають у своїх назвах відлуння минулого. Тому я вирішив створити карту «Географічні кутки» 🗺 – проєкт, який допоможе зберегти та систематизувати ці дані.
💡 Долучитися до проєкту дуже просто:
🔹 Ознайомитися з картою можна тут: Географічні кутки
🔹 Надіслати пропозиції щодо кутків ваших населених пунктів можна за допомогою цієї форми.
Поки що зосереджуємося на селах та маленьких містечках, а великі міста залишимо на потім. Якщо ідея «зайде», то спробуємо масштабувати проєкт і зробити його публічним.
📝 Маєте зауваження чи пропозиції? Напишіть у коментарях! Разом ми можемо створити унікальну базу місцевої топоніміки.
🔥17👍7
Панове, на честь круглого числа підписників каналу (нас уже 500!) у мене для вас гарна новина:
В наявності знову є книга "Люди без облич", новий тираж, щойно з друкарні.
Про що книга: "Люди без облич"- це розповідь про історію однієї української родини від середини 18 століття і до нашого часу. Ця історія заснована на сімейних переказах й архівних документах, які я збирав та відновлював по частинках з 2011 року.
Навіщо вам купувати цю книгу: Якщо ви досліджуєте власний родовід і думаєте, яким чином можна викласти сімейну історію, аби це було цікаво і захопливо — ця книга для вас може стати гарним прикладом. Якщо ви цікавитеся "малою історією" історія родини, історія, населеного пункту, історія регіону — ця книга може розповісти вам про долю цілої родини з Правобережжя крізь століття. Ну і якщо ви просто хочете прочитати як я страждав розплутуючи сімейні загадки розкопані в архівах, а ще прочитати цікаві художні вставки, де я намагаюся оживити героїв книги — то книга "Люди без облич" точно для вас!
Прочитати відгуки від тих, хто уже прочитав книгу можна тут
або тут
або тут
Тож якщо ви надумали замовити книгу — заповніть форму
В наявності знову є книга "Люди без облич", новий тираж, щойно з друкарні.
Про що книга: "Люди без облич"- це розповідь про історію однієї української родини від середини 18 століття і до нашого часу. Ця історія заснована на сімейних переказах й архівних документах, які я збирав та відновлював по частинках з 2011 року.
Навіщо вам купувати цю книгу: Якщо ви досліджуєте власний родовід і думаєте, яким чином можна викласти сімейну історію, аби це було цікаво і захопливо — ця книга для вас може стати гарним прикладом. Якщо ви цікавитеся "малою історією" історія родини, історія, населеного пункту, історія регіону — ця книга може розповісти вам про долю цілої родини з Правобережжя крізь століття. Ну і якщо ви просто хочете прочитати як я страждав розплутуючи сімейні загадки розкопані в архівах, а ще прочитати цікаві художні вставки, де я намагаюся оживити героїв книги — то книга "Люди без облич" точно для вас!
Прочитати відгуки від тих, хто уже прочитав книгу можна тут
або тут
або тут
Тож якщо ви надумали замовити книгу — заповніть форму
❤19👍4
Читаючи київську газету "Пролетарская правда" за 1922-й рік натрапив на дуже цікаву замітку.
В редакцію написала обурена жінка, що опинилася у важкій життєвій ситуації. Ця робітниця за допомогою міліції віджала у власників одну кімнату в їх квартирі і заселилася туди жити. Але от біда, кляті власники тепер недолюблюють нещасну робітницю і усіляко їй це показують! Дійсно, як жити в таких умовах!?
Цікаво, що минуло більше ста років, а ситуація геть не змінилася. Так само наші "сусіди" віджали у нас частину "квартири" і дивуються чому ж ми не хочемо з ними брататися. Вони, як і ця робітниця вимагають покарати клятих "терористів"!
Що ж, приєднаймося і ми до цих закликів, але реалізуємо їх по-своєму. Бо таких нахабних сусідів справді треба карати. Тому панове пропоную вам прямо зараз зробити пожертву на будь-який актуальний збір для Сил Оборони України.
Давайте покажемо сусідам що буває коли береш чуже!
В редакцію написала обурена жінка, що опинилася у важкій життєвій ситуації. Ця робітниця за допомогою міліції віджала у власників одну кімнату в їх квартирі і заселилася туди жити. Але от біда, кляті власники тепер недолюблюють нещасну робітницю і усіляко їй це показують! Дійсно, як жити в таких умовах!?
Цікаво, що минуло більше ста років, а ситуація геть не змінилася. Так само наші "сусіди" віджали у нас частину "квартири" і дивуються чому ж ми не хочемо з ними брататися. Вони, як і ця робітниця вимагають покарати клятих "терористів"!
Що ж, приєднаймося і ми до цих закликів, але реалізуємо їх по-своєму. Бо таких нахабних сусідів справді треба карати. Тому панове пропоную вам прямо зараз зробити пожертву на будь-який актуальний збір для Сил Оборони України.
Давайте покажемо сусідам що буває коли береш чуже!
❤24🔥4