Читаю зараз книгу психотерапевта Ірвіна Ялома "Ліки від кохання" і знайшов там один гарний вислів:

"Якщо людина хоче навчитися жити з мертвими, вона має спершу навчитися жити з живими"

Це справді гарно ілюструє тезу про те, що генеалогія це справа не для кожного. Треба любити свою родину, аби витрачати стільки часу на пошуки інформації про них. Водночас, ці дослідження також допомагають прийняти своїх рідних, зрозуміти їх неідеальність, обставини, в яких вони жили, зрозуміти, чому вони стали саме такими людьми. Отже наші мертві також вчать нас жити поруч з нашими живими. Це теж своєрідна психотерапія

Зустрів в метричних книгах цікаву примітку про померлого:

"Села Верболоз посполитий, верболозький титор Петро Коломієць ... 90 років"
Отак долучився чоловік до будівництва церкви в молодості, а йому потім це на смертному одрі в 90 років пригадали, в метрику записали. В тепер ми і через 200 років це пам'ятаємо.

Не закликатиму вас жертвувати на церкву зараз. А проте є справа, яка може увіковічнити ваше ім'я на століття - донатьте Збройним Силам України, які винищують росіян на нашій землі і колись про вас так само згадають.

​​Панове шляхтичі і посполиті!
В наявності знову є моя книга "Люди без облич", новий тираж, щойно з друкарні. Книгу можна замовити тут:

https://forms.gle/1idLzW9pjvJQzJtX9

Про що книга: "Люди без облич"- це розповідь про історію однієї української родини від середини 18 століття і до нашого часу. Ця історія заснована на сімейних переказах й архівних документах, які я збирав та відновлював по частинках з 2011 року.
Навіщо вам купувати цю книгу: Якщо ви досліджуєте власний родовід і думаєте, яким чином можна викласти сімейну історію, аби це було цікаво і захопливо — ця книга для вас може стати гарним прикладом. Якщо ви цікавитеся "малою історією" історія родини, історія, населеного пункту, історія регіону — ця книга може розповісти вам про долю цілої родини з Правобережжя крізь століття. Ну і якщо ви просто хочете прочитати як я страждав розплутуючи сімейні загадки розкопані в архівах, а ще прочитати цікаві художні вставки, де я намагаюся оживити героїв книги — то книга "Люди без облич" точно для вас!

Прочитати відгуки від тих, хто уже прочитав книгу можна

тут https://www.goodreads.com/book/show/60885644?ac=1&from_search=true&qid=n187NMHqn9&rank=1

або тут
https://www.facebook.com/groups/UAGenealogy/posts/5898158520279954/

або тут
https://www.facebook.com/groups/UAGenealogy/posts/5265408343554978/


Тож якщо ви надумали замовити книгу — заповніть форму https://forms.gle/WdurFqxPvHaBkA2W9

Вперше зустрічаю в метриці, що хтось одружується з покриткою, хай навіть вдівець. Звісно такі випадки існували, але от я вперше натрапив

Ще одна цікава знахідка:
"Села Вернигородка житель живущий на своей собственной земле [...]"

Рік запису - 1841-й, чиншеву шляхту вже декласували, до маніфесту про скасування кріпацтва ще 20 років. Цікаво, хто цей Мойсей Васильович, колишній чиншовик, який не зміг довести шляхетство, але зберіг право на свою землю? Чи селянин який викупив у графині Тишчевич, яка володіла селом, клапоть землі?

Цікавий приклад того, як колись розлучалися з накладанням 7-річної епітимії

В рамках моїх краєзнавчих досліджень Правобережжя, я написав, а "Локальна Історія" опублікувала, статтю "Останній злет і падіння Махнівки" про останнього київського воєводу, магната, підприємця і банкіра Прота Потоцького і його спробу відродити містечко Махнівка.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/ostannii-zlet-i-padinnia-makhnivki/

Офіційно найбільш дивне ім'я, яке я зустрічав в метриках - Сила

Цікаві знахідки в метриках с. Вернигородка продовжуються: "[...] Білопільської волості циган Стефан Федорович Марченко і його законна дружина Марія Моісеєва [...]"

Зазвичай вказували селянин якого села є батьком дитини, а тут циган якої волості. Ну і імена у цигана і його дружини якісь дуже українські... Дивина та й годі!

Читаю оце зараз "Український мультифронтир" і стільки думок рояться в голові. Ця книга змусила подивитися інакше на дуже велику кількість ідей, що уже були сформовані в моїй голові. До а
прикладу в уривку з праці "Ukraine between East and West" є фраза, що збереженню єдиної української нації, серед іншого, сприяло неповне окатоличення західноукраїнських земель. Я це трактую як збереження певних культурних схожостей, що дало можливість в 20 столітті злуці УНР і ЗУНР.
Питання, звісно, кому тут завдячувати цьому збереженню схожості. Насамперед православним західних українських земель. Але частково і уніатам, які були з точки зору католиків "частково своїми", а отже з ними не треба було аж так боротися, як боролися з православними. При цьому уніати залишили собі таку культурну орієнтацію (східний обряд), що дозволила акцептувати в головах в людей по обидва боки Збруча можливість об'єднання в одну державу. А то були б ми зараз як серби з хорватами: одна мова, різні віри, різні держави. Тобто Унія то таки "двосічний меч" який не спрямований вістрям на "схід", а скоріше рубає у дві сторони.

Панове, нагадаю, що у "Записок диванного архівіста" є чат, де, за потреби, можна висловити автору дописів своє "фє" або "щире захоплення", обговорити актуальні події і новини 19 століття і просто влаштувати срач на історичну тему.

Приєднуйтеся: https://t.me/+UBOmvXkduvqAJpXX

От що буває, коли священник веде метрики, не зʼясовуючи детально, яке ж прізвище у батьків новонародженого. Потім чоловіку довелося звертатися в суд, аби довести, що він Подворний, а не Подворнюк.

P.S. Зверніть увагу на специфічну мову чи безграмотність секретаря "народного" суду: "[...] котрій зʼясовав, що до цього часу фамілія його була Подворний, но почомуто в метріці записано Подворнюк [...]"

Вперше бачу щоб в метричному записі про шлюб вказували вулицю звідки наречений 😄

Друзі, а чи відомо вам, що Петро Франко, син Івана Франка написав оповідання "Махнівська попівна" про саме ту Махнівку, що поблизу славнозвісного села Кумінівка?
Історія розповідає про те, сяк Махнівський замок брали приступом козаки в часи Хмельниччини. З сучасного погляду, оповідання дещо посереднє, не вирізняється історичною правдивістю, а скоріше навпаки, дещо упереджене з шаблонними, примітивними персонажами.
Але все-таки приємно почитати про майже рідні краї.
https://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0003275

P.S. Чи знаєте ви якісь інші твори, історичні чи художні, про Махнівку?

Метрики 1917-го року особливо цікаві тим, що одразу видно коли до села "докотилася столична політика"
17 червня в документі ще вказують "крестьянин", а 7 вересня уже "гражданин"
🙃

Як раз на Самайн (Гелловін) почав дослідження нового населеного пункту, а там такі цікаві прізвища трапляються: Упир (або Опир), Куць (це одне з імен чорта), Біда, Блекота (отруйна рослина) і моя родина - Безсмертні.

Дуже цікава підбірка, так і кортить розкопати історію села і зрозуміти звідки ті прізвища походять!

P.S.
- Може у вас в роду є шляхта, дворяни, князі?
- Краще! В мене в роду є нечиста сила!

В генеалогії головне - це рухатися по дереву не лише в минуле, але і в майбутнє

​​Чергова цікавинка з метрик:

"Четверного числа, у прохожей (по ея словам так как она беременного(?) вида) Киевской губернии уездного города Таращи жительки, однодворца Федора Іоаннового Васковскаго, отданого (по ея словам) сего 1835 года в месяце март в военную службу, первобрачной жени, Александри Іоанновой Васковской, на обратном пути из Почаева в дом своего жительства в сем Кашперовском приходе родилась дочь Марфа"

Що спонукало жінку на останніх місяцях вагітності піти в прощу з Таращі в Почаїв? Переживала за чоловіка у війську і хотіла аби тамтешні монахи молилися за нього? Хотіла замолити гріх незаконної дитини (не факт що вона сказала правду про час віддачі у військо чоловіка)? Шукала благословення для дитини?
В будь-якому випадку завдяки Кашперівському священнику Василю Бутовському ми маємо змогу бачити такий розлогий метричний запис з поясненнями і це дуже добре.

P.S. Як бачите, час іде, а проблеми в людей ті ж самі, чоловік у війську, а жінка змушена сама думати про майбутнє дітей. Проте є і велика різниця. Тоді українські чоловіки служили в чужому війську і воювали за чужі інтереси, а зараз вони служать в своєму війську і воюють за своїх рідних і близьких. Тож по можливості закликаю вас закинути пару гривень на будь-який збір для військових прямо зараз.

Дуже незвичайна причина смерті жінки в 1829-му році в Кашперівці: "Від гикавки". Цікаво, що це насправді була за хвороба.

P.S. А ви всі, любі підписники каналу, будьте мені здорові в Новому Році, не гикайте, досліджуйте свої родоводи і діліться цікавими знахідками!

А ми продовжуємо серію містично-детективних історій про село Кашперівка Махнівського повіту.

В попередніх "серіях" ми поговорили про нечисту силу що відобразилася в прізвищах жителів села а також дізналися про дивну смерть від гикавки
Цікаво, що від гикавки в 1829-му році померла Горпина, друга дружина Василя Безсмертного, але ще більш неймовірна історія трапилася з тим таки Василем Безсмертним в 1826-му році! За рік до того 28 лютого 1825-го помирає його перша дружина Марина (див скрін №1) А за трохи більше ніж рік, а саме 8 березня 1826-го року покійниця Марина народжує Василеві сина Феофілакта (див скрін №2)

Здається, я починаю розуміти чому від гикавки померла Горпина, наступниця Марини... Непрості ці Безсмертні, ой непрості!