Я тут знову повернувся до роботи над моєю другою книгою, яка має розповідати історію села Куманівка і як раз пишу розділ про місцеву церкву. Ніколи не думав, що церковна історія так мене зацікавить але here we are.
І от вам маленька цікавинка, що вивчав священник в семінарії в 1847 році:

«Священникъ Захарія Макаріевъ Крыжановскій сынъ дячковскій обучался въ Кіевской духовной семинарии предметам: Священному Писанію, Богословію, Библейской церковной всеобщей и россійской истории, гражданской всеобщей и россійской истории, обрядословію каноническому праву, патралогіи, логике, психологіи, словесности, математике, физике, народной медицине, латинскому, греческому и немецкому языкамъ»

Цікаво було б співставити з тим, що вивчають православні священники зараз.

Друзі в рамках акційного розпродажу тестів ДНК і в світлі моїх останніх дописів про родинні знахідки за допомогою цих тестів - раджу усім хто чекав найнижчої ціни - не чекати більше. Це вона!

🧬🧬🧬MyHeritage DNA - $33🧬🧬🧬

📝Всі інстуркції для замовлення в Україну

🧬Спільна ДНК: генеалогічні тести, акції, спільні замовлення та відправка

Читаю документ про продаж Зоєю Борщевською помістя в Куманівці. Найцікавіше - її лист до власного чоловіка:

"Любезный супругъ Иванъ Осиповичъ. Такъ какъ именіе мое состоящее в [...] с.Кумановке [...] продано г.А.И. Іогансену, я должна явится в Кіевъ для подписания купчей крепости [...] болезненное же состояніе здоровья моего не дозволяетъ мне явится для этой надобности, то посему умолномачиваю васъ явиться вместо меня подписатъ проектъ и купчую крепость [...]"

Тепер таким чином буду доручати дружині забрати замість мене посилки на Новій Пошті:

"Люб'язна моя дружино, Тетяно Андріївно, так як поштова карета уже прибула, я маю з'явитися у відділення Нової Пошти для отримання доставленої мені посилки. Хворобливе ж моє здоров'я і трудоголізм не дозволяють мені явитися для цієї потреби. Тому уповноважую Вас явитися замість мене і отримати посилку"

Сподіваюся ми обійдемося для цієї задачі без гербового паперу, бо от наприклад Зоя Павлівна вирішила не економити на цьому :)

Щоб ви собі розуміли як "робилися гроші" в 19 ст.

- На вулиці 1875р. дружина надвірного радника Зоя Борщевська купує маєток в Куманівці на 727 десятин за 40 000 рублів сріблом

- Наступає 1879 рік, Борщевська продає (угода зривається але сам факт промовистий) маєток в Куманівці на 719 десятин за 60 000 рублів + 20 000 рублів боргу в кредитному товаристві який мав погасити покупець

Нормальна така дохідність в 100%, нам таке і не снилося.

От я і зрозумів причину чому Зоя Борщевська з попереднього допису так дешево купила помістя в Куманівці у Феліції і Кароліни Кумановських.

Феліція і Кароліна були "вероисповедания римо-католического и происхождение польскаго о чем сие удостоверение выдано" (с), а російська імперська влада не дозволяла полякам продавати помістя іншим полякам, а от росіянам дозволяла. На момент продажу Кароліна жила з чоловіком в Королівські Польскому у Варшаві, а Феліція в Чорткові в Австрійській імперії. Вести справи з продажу вони доручили якомусь Антону Черномському, а той продав Борщевській помістя за неринковою заниженою ціною і підозрюю отримав гарну подяку за це від Борщевської.
А коли уже Борщевська в 1879-му продавала маєток - то уже хотіла отримати за нього справжню ринкову вартість, бо росіянка продавала росіянинові. От він простий спосіб збагатитися для росіянина в 19 ст. купити у поляка землю.

(На скріні печатка Австрійської імперії, з листа Чеконської)

Цілих чотири дні я розбирав судову справу чиншовиків Куманівки проти поміщика щодо порушення їх чиншових прав.
Ретельно перекладав важливі моменти, готувався написати статтю про стосунки між імперською владою, поміщиком, чиншовиками і селянами. Справа не маленька десь 100 сторінок, але я дуже старався все зрозуміти, прочитати, не втратити суть, аби вам розказати класну історію.
І от нарешті я дійшов до рішення у справі... а вона написана таким почерком, що я нічого не можу розібрати. Дві сторінки які звели нанівець всю мою роботу

Технології штучного інтелекту уже поруч :) Запитав у Microsoft Copilot, що він знає про родину Кумановських, а він мені накидав цитат з моєї ж статті в Локальній історії, але все переплутав :))

Дорогі друзі!

Хочу щиро подякувати всім читачам каналу "Записки диванного архівіста" за те, що ви цього року не лише читали дописи на каналі, а й приймали активну участь в обговореннях, рекомендували наш канал своїм друзям і знайомим.
Ви - справжня підтримка і натхнення для мене. Дуже вам усім дякую!

У 2023-му році ми разом дізналися багато нового і цікавого: провели розслідування вбивства, читали унікальні архівні матеріали і дослідження. Ось деякі найцікавіші дописи за минулий рік, якщо ви щось пропустили:

1. Розслідування вбивства Теодора Кумановського (цей допис і кілька наступних)
2. Допис про **Унійні візитації церков на Правобережжі у 18 ст.**
3. Міні-стаття Селяни Житомирського повіту на службі в надвірному полку Потоцьких
4. Історія про те, як радянська влада переслідувала вчителів в 1930-х роках
5. Декілька дописів про мій досвід організації генеалогічно-краєзнавчого дослідження: перший “Про управління генеалогічними досліденнями”, а другий: “Швидкий пошук по описах фондів”
6. Два дописи про дива ДНК-тестування. Перший допис про те, як я знайшов мою 4-юрідну сестру. Другий - про те, як за допомогою ДНК-тесту донька знайшла свого батька


Ваші коментарі і рекомендації допомогли мені створити ще більше цікавого контенту. Без вас, моїх читачів, наш канал не був би таким цікавим. Ви - моя головна драйвова сила і я завжди вдячний вам за вашу підтримку.

Бажаю вам успішного 2024-го року, наповненого цікавими відкриттями і новими архівними пригодами! А Україні - перемоги!

Редакція каналу "Записки диванного архівіста"

Любі друзі!
Пробачте, що давно не було навкологенеалогічного контенту (я обіцяю виправитися).

Але зараз я збираю трохи грошей на купівлю дизельного генератора і ремонт 4 старлінків для Артилеристів з 40-ї ОАБр
Тому якщо маєте можливість, закиньте копієчку от сюди і поділіться посиланням на збір. Дуже дякую!

send.monobank.ua/jar/8FLxxmUJE8

​​Працюю зараз над матеріалом про підпільну організацію, що діяла в 1920-х роках і натрапив на один дуже цікавий документ. Це записка агента ЧК, наведу її повністю:

"В комендатуре ЧК в "предварилке" содержится семинарист Перковский, который в частной беседе со мной, по секрету, указывая на арестованного с простреленой рукой, сказал, что это командир повстанческой сотни, был ранен в бою и затем арестован. Я попробовал разговориться с ним, но он отвечал уклончиво и неохотно. И в свою очередь задал мне вопрос "Скажите, пожалуйста, на чем все это держится?" Разумея под словом "это" советскую власть. И тут же сам дал ответ "Только на насилии...."

Уявіть собі: На вулиці 1921-й. Усе Правобережжя живе в передчутті великого антибільшовицького повстання. Залишки армії УНР воюють в навколишніх лісах. Ви 21-річний семінарист, майбутній вчитель, на очах в якого розгорталися події Української Революції. Ви бачите, що творять навколо комуністи, як лютує ЧК. От надходить і ваш час - арештовують. У тій же камері, де ви опиняєтеся, ви бачите повстанського сотника і здається, що надії геть немає, що боротьба програна. Ще вчора у вас була держава і армія, надія на майбутнє повстання. А сьогодні - холодна підлога камери і підсадний агент, який випитує ваші таємниці.
І навіть в цей момент ви тонко відчуваєте світ, усвідомлюєте на чому втримується ця радянська влада... Тільки на насиллі.
Маленька записка, кілька слів Йосипа Перковського, а яка болюча і трагічна історія за ними ховається

Зараз читаю документи справи, яку бердичівські чекісти вели в 1920-х.

Мене в цій справі дуже бісять дві речі:
По-перше постійні довбані скорочення "пед.сов", "Б.У.Ч.К", "нач.мил" - та напиши ти вже нормально речення, що ти тварина комуняцька, чорнило економиш чи папір!?
А по-друге, звичка на документах писати резолюції червоною ручкою так, що потім неможливо прочитати ні текст, ні резолюцію.

А оце вже дуууууже цікаво!
Я продовжую йти слідами Бердичівських чекістів, які полювали за "контр-революційною організацією" на Правобережжі в 1920-х і натрапив на одну дуже цікаву згадку. В однієї з арештованих під час обшуку було знайдене фото з підписом "Попович". На допиті вона прокоментувала, що мова про Олександра Поповича який вбитий більшовиками під Крутами.
Я погуглив, дійсно такий чоловік був захоплений після бою і страчений.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Цікаво що фото Олександра не збереглося, але можливо воно досі десь лежить серед матеріалів справи!

У нас з дружиною відбувається "генеалогічне змагання". Суперечка у кого з наших предків було більше дітей. Поки лідирує мій прапрадід Йосип з рахунком 18 дітей. Але йому на п'яти наступає Федір, прапрапрадід дружини - 17 дітей.

P.S. Але у Федора є ще потенційна можливість виграти - кілька років, за які поки відсутні документи.

Друзі, я тут знову збираю на різні корисні будівельні штуки для артилеристів 40 ОАБр. Їм треба облаштовувати нові позиції майже щодня, а на це потрібно багато будівельних матеріалів.
Хочу їм купити 5 рулонів сітки рабиці, 5 рулонів будівельної плівки і запчастини до бензопил. Разом виходить 24155 грн.

Розумію, що це можливо трохи скучний збір, не на дрони, які всі так люблять, але думаю ви і самі розумієте, що це теж збір на корисну справу. Тому якщо є можливість закинути пару гривень, то буду вам крепко вдячний

https://send.monobank.ua/jar/6FuCrXxR9p

Читаю зараз книгу психотерапевта Ірвіна Ялома "Ліки від кохання" і знайшов там один гарний вислів:

"Якщо людина хоче навчитися жити з мертвими, вона має спершу навчитися жити з живими"

Це справді гарно ілюструє тезу про те, що генеалогія це справа не для кожного. Треба любити свою родину, аби витрачати стільки часу на пошуки інформації про них. Водночас, ці дослідження також допомагають прийняти своїх рідних, зрозуміти їх неідеальність, обставини, в яких вони жили, зрозуміти, чому вони стали саме такими людьми. Отже наші мертві також вчать нас жити поруч з нашими живими. Це теж своєрідна психотерапія

Зустрів в метричних книгах цікаву примітку про померлого:

"Села Верболоз посполитий, верболозький титор Петро Коломієць ... 90 років"
Отак долучився чоловік до будівництва церкви в молодості, а йому потім це на смертному одрі в 90 років пригадали, в метрику записали. В тепер ми і через 200 років це пам'ятаємо.

Не закликатиму вас жертвувати на церкву зараз. А проте є справа, яка може увіковічнити ваше ім'я на століття - донатьте Збройним Силам України, які винищують росіян на нашій землі і колись про вас так само згадають.

​​Панове шляхтичі і посполиті!
В наявності знову є моя книга "Люди без облич", новий тираж, щойно з друкарні. Книгу можна замовити тут:

https://forms.gle/1idLzW9pjvJQzJtX9

Про що книга: "Люди без облич"- це розповідь про історію однієї української родини від середини 18 століття і до нашого часу. Ця історія заснована на сімейних переказах й архівних документах, які я збирав та відновлював по частинках з 2011 року.
Навіщо вам купувати цю книгу: Якщо ви досліджуєте власний родовід і думаєте, яким чином можна викласти сімейну історію, аби це було цікаво і захопливо — ця книга для вас може стати гарним прикладом. Якщо ви цікавитеся "малою історією" історія родини, історія, населеного пункту, історія регіону — ця книга може розповісти вам про долю цілої родини з Правобережжя крізь століття. Ну і якщо ви просто хочете прочитати як я страждав розплутуючи сімейні загадки розкопані в архівах, а ще прочитати цікаві художні вставки, де я намагаюся оживити героїв книги — то книга "Люди без облич" точно для вас!

Прочитати відгуки від тих, хто уже прочитав книгу можна

тут https://www.goodreads.com/book/show/60885644?ac=1&from_search=true&qid=n187NMHqn9&rank=1

або тут
https://www.facebook.com/groups/UAGenealogy/posts/5898158520279954/

або тут
https://www.facebook.com/groups/UAGenealogy/posts/5265408343554978/


Тож якщо ви надумали замовити книгу — заповніть форму https://forms.gle/WdurFqxPvHaBkA2W9

Вперше зустрічаю в метриці, що хтось одружується з покриткою, хай навіть вдівець. Звісно такі випадки існували, але от я вперше натрапив