От тільки я написав допис про золото, як в спільноті Бердичівське Історичне Товариство з'явився цікавенний допис про клад старовинних монет! https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02MdAr7t526m8yZycPtanJD3MoTuMMWSRdt2ett4uNcGboQwcwTKucPRUejZffwsiXl&id=100077366956648

Не можу стверджувати що це саме Йосип знайшов цей скарб, але збіг надзвичайно цікавий :)

Так уже вийшло, що я одночасно проводжу дослідження по десяткам напрямків. Опрацьовую фонди судів, шукаю інвентарні описи, досліджую історію церкви в Куманівці, шукаю інформацію про поміщиків, які володіли селом і ще багато багато іншого. Кожен з цих напрямків роботи знаходиться на своєму етапі, щось тільки сира ідея, а щось уже готовий план дій, тож інколи це буває дуже важко відслідковувати поточний статус завдань і нічого не забути.
Я створив власну систему управління дослідженням на основі доступних і безкоштовних онлайн-інструментів. Тож маю вас запитати, вам було б цікаво дізнатися про це більше? Чи краще писати про пошук скарбів і сімейні легенди?

Друзі, як я вам і обіцяв, написав невеликий текст щодо свого досвіду вопрядкування напрацювань по генеалогічним і краєзнавчим дослідженьням.
Сподіваюся стаття буде вам корисною

https://telegra.ph/Pro-upravl%D1%96nnya-genealog%D1%96chnimi-dosl%D1%96dzhennyami-09-03

Знічевʼя написав невеликий допис про те, як я намагаюся швидко опрацьовувати фонди архівів і перевіряю, чи є в них щось корисне для мене. Не буду стверджувати, що мій підхід є універсальним, але можливо цей досвід якось допоможе вам у ваших пошуках.
Вподобання і поширення матеріалу вітаються!

https://telegra.ph/SHvidkij-poshuk-po-opisah-fond%D1%96v-na-priklad%D1%96-DAKO-09-11

Сьогодні редакція каналу "Записки диванного архівіста" працює в ЦДІАК. І щоб ви розуміли наскільки я глибоко заліз в дослідження - я перший хто працює з цією справою. Можу уже вважати себе найбільшим в світі експертом з питань історії села Куманівка, по причині того, що більше воно нікому не потрібне :))

Коли робиш ДНК-тест комусь із родини, то якось підсвідомо намагаєшся стишити свої очікування щодо того, якими будуть результати. А ще намагаєшся пояснити тому, кого тестуєш, що не треба сподіватися одразу отримати якусь сенсацію. “Може знайдемо якогось далекого родича” чи “побачимо яка між нами генетична дистанція” і все. Але десь в глибині душі завжди сподіваєшся на щось особливе. І от цього разу особливе сталося. Завдяки ДНК-тесту мені вдалося з’єднати батька і доньку, які не знали про існування одне одного цілих 50 років (sic!). Це дуже heartbreaking-історія, яка закінчилася щасливо, хочу з вами нею поділитися:

https://telegra.ph/Pro-DNK-genealog%D1%96yu-%D1%96-v%D1%96dnajdennya-zagublenih-rodich%D1%96v-10-22

Я тут знову повернувся до роботи над моєю другою книгою, яка має розповідати історію села Куманівка і як раз пишу розділ про місцеву церкву. Ніколи не думав, що церковна історія так мене зацікавить але here we are.
І от вам маленька цікавинка, що вивчав священник в семінарії в 1847 році:

«Священникъ Захарія Макаріевъ Крыжановскій сынъ дячковскій обучался въ Кіевской духовной семинарии предметам: Священному Писанію, Богословію, Библейской церковной всеобщей и россійской истории, гражданской всеобщей и россійской истории, обрядословію каноническому праву, патралогіи, логике, психологіи, словесности, математике, физике, народной медицине, латинскому, греческому и немецкому языкамъ»

Цікаво було б співставити з тим, що вивчають православні священники зараз.

Друзі в рамках акційного розпродажу тестів ДНК і в світлі моїх останніх дописів про родинні знахідки за допомогою цих тестів - раджу усім хто чекав найнижчої ціни - не чекати більше. Це вона!

🧬🧬🧬MyHeritage DNA - $33🧬🧬🧬

📝Всі інстуркції для замовлення в Україну

🧬Спільна ДНК: генеалогічні тести, акції, спільні замовлення та відправка

Читаю документ про продаж Зоєю Борщевською помістя в Куманівці. Найцікавіше - її лист до власного чоловіка:

"Любезный супругъ Иванъ Осиповичъ. Такъ какъ именіе мое состоящее в [...] с.Кумановке [...] продано г.А.И. Іогансену, я должна явится в Кіевъ для подписания купчей крепости [...] болезненное же состояніе здоровья моего не дозволяетъ мне явится для этой надобности, то посему умолномачиваю васъ явиться вместо меня подписатъ проектъ и купчую крепость [...]"

Тепер таким чином буду доручати дружині забрати замість мене посилки на Новій Пошті:

"Люб'язна моя дружино, Тетяно Андріївно, так як поштова карета уже прибула, я маю з'явитися у відділення Нової Пошти для отримання доставленої мені посилки. Хворобливе ж моє здоров'я і трудоголізм не дозволяють мені явитися для цієї потреби. Тому уповноважую Вас явитися замість мене і отримати посилку"

Сподіваюся ми обійдемося для цієї задачі без гербового паперу, бо от наприклад Зоя Павлівна вирішила не економити на цьому :)

Щоб ви собі розуміли як "робилися гроші" в 19 ст.

- На вулиці 1875р. дружина надвірного радника Зоя Борщевська купує маєток в Куманівці на 727 десятин за 40 000 рублів сріблом

- Наступає 1879 рік, Борщевська продає (угода зривається але сам факт промовистий) маєток в Куманівці на 719 десятин за 60 000 рублів + 20 000 рублів боргу в кредитному товаристві який мав погасити покупець

Нормальна така дохідність в 100%, нам таке і не снилося.

От я і зрозумів причину чому Зоя Борщевська з попереднього допису так дешево купила помістя в Куманівці у Феліції і Кароліни Кумановських.

Феліція і Кароліна були "вероисповедания римо-католического и происхождение польскаго о чем сие удостоверение выдано" (с), а російська імперська влада не дозволяла полякам продавати помістя іншим полякам, а от росіянам дозволяла. На момент продажу Кароліна жила з чоловіком в Королівські Польскому у Варшаві, а Феліція в Чорткові в Австрійській імперії. Вести справи з продажу вони доручили якомусь Антону Черномському, а той продав Борщевській помістя за неринковою заниженою ціною і підозрюю отримав гарну подяку за це від Борщевської.
А коли уже Борщевська в 1879-му продавала маєток - то уже хотіла отримати за нього справжню ринкову вартість, бо росіянка продавала росіянинові. От він простий спосіб збагатитися для росіянина в 19 ст. купити у поляка землю.

(На скріні печатка Австрійської імперії, з листа Чеконської)

Цілих чотири дні я розбирав судову справу чиншовиків Куманівки проти поміщика щодо порушення їх чиншових прав.
Ретельно перекладав важливі моменти, готувався написати статтю про стосунки між імперською владою, поміщиком, чиншовиками і селянами. Справа не маленька десь 100 сторінок, але я дуже старався все зрозуміти, прочитати, не втратити суть, аби вам розказати класну історію.
І от нарешті я дійшов до рішення у справі... а вона написана таким почерком, що я нічого не можу розібрати. Дві сторінки які звели нанівець всю мою роботу

Технології штучного інтелекту уже поруч :) Запитав у Microsoft Copilot, що він знає про родину Кумановських, а він мені накидав цитат з моєї ж статті в Локальній історії, але все переплутав :))

Дорогі друзі!

Хочу щиро подякувати всім читачам каналу "Записки диванного архівіста" за те, що ви цього року не лише читали дописи на каналі, а й приймали активну участь в обговореннях, рекомендували наш канал своїм друзям і знайомим.
Ви - справжня підтримка і натхнення для мене. Дуже вам усім дякую!

У 2023-му році ми разом дізналися багато нового і цікавого: провели розслідування вбивства, читали унікальні архівні матеріали і дослідження. Ось деякі найцікавіші дописи за минулий рік, якщо ви щось пропустили:

1. Розслідування вбивства Теодора Кумановського (цей допис і кілька наступних)
2. Допис про **Унійні візитації церков на Правобережжі у 18 ст.**
3. Міні-стаття Селяни Житомирського повіту на службі в надвірному полку Потоцьких
4. Історія про те, як радянська влада переслідувала вчителів в 1930-х роках
5. Декілька дописів про мій досвід організації генеалогічно-краєзнавчого дослідження: перший “Про управління генеалогічними досліденнями”, а другий: “Швидкий пошук по описах фондів”
6. Два дописи про дива ДНК-тестування. Перший допис про те, як я знайшов мою 4-юрідну сестру. Другий - про те, як за допомогою ДНК-тесту донька знайшла свого батька


Ваші коментарі і рекомендації допомогли мені створити ще більше цікавого контенту. Без вас, моїх читачів, наш канал не був би таким цікавим. Ви - моя головна драйвова сила і я завжди вдячний вам за вашу підтримку.

Бажаю вам успішного 2024-го року, наповненого цікавими відкриттями і новими архівними пригодами! А Україні - перемоги!

Редакція каналу "Записки диванного архівіста"

Любі друзі!
Пробачте, що давно не було навкологенеалогічного контенту (я обіцяю виправитися).

Але зараз я збираю трохи грошей на купівлю дизельного генератора і ремонт 4 старлінків для Артилеристів з 40-ї ОАБр
Тому якщо маєте можливість, закиньте копієчку от сюди і поділіться посиланням на збір. Дуже дякую!

send.monobank.ua/jar/8FLxxmUJE8

​​Працюю зараз над матеріалом про підпільну організацію, що діяла в 1920-х роках і натрапив на один дуже цікавий документ. Це записка агента ЧК, наведу її повністю:

"В комендатуре ЧК в "предварилке" содержится семинарист Перковский, который в частной беседе со мной, по секрету, указывая на арестованного с простреленой рукой, сказал, что это командир повстанческой сотни, был ранен в бою и затем арестован. Я попробовал разговориться с ним, но он отвечал уклончиво и неохотно. И в свою очередь задал мне вопрос "Скажите, пожалуйста, на чем все это держится?" Разумея под словом "это" советскую власть. И тут же сам дал ответ "Только на насилии...."

Уявіть собі: На вулиці 1921-й. Усе Правобережжя живе в передчутті великого антибільшовицького повстання. Залишки армії УНР воюють в навколишніх лісах. Ви 21-річний семінарист, майбутній вчитель, на очах в якого розгорталися події Української Революції. Ви бачите, що творять навколо комуністи, як лютує ЧК. От надходить і ваш час - арештовують. У тій же камері, де ви опиняєтеся, ви бачите повстанського сотника і здається, що надії геть немає, що боротьба програна. Ще вчора у вас була держава і армія, надія на майбутнє повстання. А сьогодні - холодна підлога камери і підсадний агент, який випитує ваші таємниці.
І навіть в цей момент ви тонко відчуваєте світ, усвідомлюєте на чому втримується ця радянська влада... Тільки на насиллі.
Маленька записка, кілька слів Йосипа Перковського, а яка болюча і трагічна історія за ними ховається

Зараз читаю документи справи, яку бердичівські чекісти вели в 1920-х.

Мене в цій справі дуже бісять дві речі:
По-перше постійні довбані скорочення "пед.сов", "Б.У.Ч.К", "нач.мил" - та напиши ти вже нормально речення, що ти тварина комуняцька, чорнило економиш чи папір!?
А по-друге, звичка на документах писати резолюції червоною ручкою так, що потім неможливо прочитати ні текст, ні резолюцію.