Друзі!
Хочу нагадати вам, що найкращий подарунок на зимові свята — це книга. Тож якщо ви маєте друзів чи рідних, які цікавляться генеалогією можете сміливо дарувати їм книгу "Люди без облич"
Замовити книгу можна тут: https://forms.gle/AqUjSczD6mdUtAEK6

А отут можна прочитати відгуки на книгу від тих, хто придбав її раніше: https://www.goodreads.com/book/show/60885644

Гортаю зараз Фонд 442 ЦДІАКУ і натрапив на цікаву справу: «Дело о вступлении в брак каменецкого палача Смерачинского с заключенной Каменецкой тюрьмьі Гурской»

Такий собі «стокгольмський синдром» часів середини 19 ст.? :)

Цими днями закінчую читати неймовірно цікаву і корисну для будь-якого дослідника книгу Юрія Легуна "Генеалогія селян Подільської губернії: джерела". Хоча Поділля не відноситься до регіону мого дослідження, проте ця книга дозволяє систематизувати джерела селянської генеалогії і зрозуміти для себе чи всі можливі документи були знайдені і опрацьовані. Так чи інакше кожен, хто хоче провести дослідження дещо серйозніше аніж "три метрички, дві сповідки" рано чи пізно спробує створити свою власну систему обліку джерел, тому книга "Генеалогія селян Подільської губернії" стане в пригоді.
Звісно це не художній текст, тому до його прочитання і осмислення доведеться докласти трохи зусиль. Проте результат того вартий. Особисто для себе я додав декілька обов'язкових пунктів до списку "треба обов'язково дослідити". Тож дуже раджу цю книгу!

Вкотре натрапляю на цікавинки, досліджуючи фонд 442 ЦДІАКу. Як думаєте який шанс, що цей Борух якийсь далекий родич Міли Куніс?

Вирішив зібрати свій не дуже довгий список каналів в ТГ (а вийшов нічогенький), які читаю з навкологенеалогічної тематики

Але спочатку сам пишу, сам читаю:

🧬Спільна ДНК - Спільні відправки, а інколи і закупи, генеалогічних ДНК-тестів від MyHeritage та FTDNA. Новини про знижки та акційні пропозиції від цих компаній та моніторинг новин ДНК-генеалогії

🌴Цей канал Генеалог Сергій Фазульянов - знахідки, фішки, книжки, генеалогічна радість, біль і крінж КВЕД 96.09 від мене і не тільки

🌳Центр вивчення генеалогії "Пращур" - канал центра під керівництвом ікони генеалогічного стилю Віктора Долецького. Знахідки, цікаві кейси, динамічний генеалогічний тікток, розвінчування генеалогічних стереотипів від найбільшої генеалогічної фірми України. Теж резидент генеалогічної столиці України - Вінниці

🐫Нотатки орієнталіста. Orientalist notes - канал дослідника історії західних татар (волинські, литовські, білоруські татари) та сходознавця Олексія Савченка. Автор розповідає не тільки про Схід та Африку з погляду західного дослідника, але й про історію співжиття українців та "східних" спільнот на теренах України та її сусідів.

🔣KGB files - Розсекречені історії з архіву СБУ. Канал журналіста та дослідника документів спецслужб Еда Андрющенка. Нещодавно у Еда вийшла книга "АРхіви КГБ. Невигадані історії"

📜Записки диванного архівіста - канал про дослідження родинної історії і пошуки інформації в архівах від В'ячеслава Тимощука, дослідника власного родоводу та автора книги "Люди без облич"

📓Archive artifacts - Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ. Канал дослідника та архівіста Володимира Бірчака, що зараз боронить Україну на фронті.

📰Локальна історія - канал єдиного українського історичного глянцю. Дайджести кращих історичних статей тижня, а також давні світлини, архівні матеріали, відеоінтерв'ю зі світовими істориками, підбірка кращих репортажних фото та багато іншого цікавого

🍯Гриби, гроби і дисертації - канал фольклористки, антропологині Дар'ї Анцибор, присвячений навколофольклорним та антропологічним нотаткам. Авторка пише про експедиційні реалії, цікаві етнографічні знахідки, наукові спостереження, розвиток української й не тільки культури.

🍒 Їzhakultura — авторський канал Олени Брайченко (та одноіменного проєкту), що розповідає про гастрономічну культуру України.

📖Джерела до історії і генеалогії козацтва - канал новин археографічного видавництва Р.В.В., що видає праці українських археографів Івана Синяка, Сергія Горобця, Олександра Різниченка та інших присвячені історії та дослідженню родоводів українського козацтва

По трохи поповнюю бібліотеку цікавими книгами. Ця розповідає історію панщини в Речі Посполитій. Зараз стало модним виправдовувати кріпацтво і доводити, що воно не було обтяжливим для селян. Відбувається "рух маятника" в зворотню сторону, адже в часи совітів ігнорувалося все крім "тяжкої долі селянина і робітника якого експлуатував пан".
Власне з цією книгою спробуємо розібратися з питанням панщини, а заодно здобути навик читання польською

Коли я розповідаю про свої генеалогічні дослідження, то інколи чую у відповідь: "Ти напевно хотів знайти в роду якихось шляхтичів, що так наполегливо копався в старих метричних книгах. Ти розчарований, що у тебе в роду одні лише селяни"
Ні, я не розчарований, бо оці українські селяни це і є "сіль землі", найкращі люди, завдяки яким збереглися традиції, культура, знання хто ми такі. Хай вони були низько біля землі, на відміну від нас теперішніх птахів високого польоту, але зате їх неможливо було відірвати від цієї землі. Вони її зберегли і передали нам. Власне, моя книга "Люди без облич" це саме така спроба розказати історію таких людей, довести, що їхня важливість в історії недооцінена. Тому ніколи не засмучуйтеся, коли у ваших генеалогічних розвідках натрапите на предків-селян, навпаки, пишайтеся цим!

Ну і як тут не згадати уривок з вірша Роберта Бернса "A Man's a Man for A' That":

"… Що з того пустого
Дворянства гербового?
Шляхетний дух, шляхетний ум
Шляхетніш того всього…"

Учора отримав з видавництва третій наклад книги "Люди без облич", а уже сьогодні до усіх, хто робив передзамовлення поспішають їхні книжечки.
І ви теж, якщо ще не встигли, маєте можливість замовити книгу за цим посиланням: https://forms.gle/LbsRAus9shJU2n4z5

Чи потрібно читати такі документи як «клірові відомості» якщо у вашій родині ніколи не було священників? Потрібно. Бо навіть там може знайтися цікава інформація.
От до прикладу читачі книги «Люди без облич» памʼятають історію Катерини Лежнюк, та її багатьох десятків похресників. У Катерини був рідний брат Андрій, мій пра-пра-пра-прадід, який трохи відставав від сестри по кількості охрещених дітей, але все ж і він мав їх достатньо багато. І от, випадково читаючи клірову відомість за 1801-й рік, я натрапляю на інфорамацію про те, що Андрій Тимощук завідував церковними грошима і був «ключником» при церкві села Куманівки. Отже родина дійсно мала дуже близький стосунок до місцевої церкви, не дарма і Андрій і Катерина часто ставали хресними батьками

Одна з найбільших загадок, що я їх намагаюся розгадати і які стосуються Куманівки, є те, як шляхтичі Кумановські після банкрутства Прота Потоцького змогли вхопити собі його володіння Куманівку. Короткий виклад подій виглядає так:
• Живуть собі Кумановські гербу Остоя, володіють селом Куманівці Літинського повіту
• І є великий магнат, банкір і підприємець Прот Потоцький гербу Пилява, що живе в Махнівці і володіє Куманівкою
• Мартин Кумановський позичає гроші в борг Проту Потоцькому, а згодом Потоцький банкрутує
• Власність Потоцького розпродують за борги, про що пишуть в газеті «Kuryer Litewski» від 8 червня 1798 року, в цьому номері сказано, що Мартин Кумановський якимось чином вдається відхопити Куманівку, село назва якого підозріло схожа на його прізвище.
• Син Мартина Теодор Кумановський одружується є Анєлею Потоцькою (біс її знає чи то була якась родичка Прота Потоцького чи ні)

І от сьогодні я знаходжу ще одну цікаву зачіпку, переглядаючи метрики. В грудні 1789 року в селі Куманівка, народжується дівчинка Тереза батьком якої є "пан Гуляницький диспозитор Кумановецький" Диспозитор - це управитель маєтку, якого очевидно поставив новий власник Мартин Кумановський, адже і сам Кумановський і Гуляницький належать до одного і того ж гербу Остоя.
Мартин очевидно сам в Куманівці ніколи не жив, вона перейшла у спадок його синам Еразму і Теодору, а потім після того як селяни Куманівки вбили Теодора за те що той гвалтував жінок і дочок селян, Куманівка стала належати доньці Теодора Феліції Кумановській. І саме до Феліції ходив мій пра-прадід Йосип забирати своїх волів, про що я розповідаю в головному розділі книги "Люди без облич"

Отримав від видавництва 4-й наклад книги "Люди без облич". Хто давно хотів замовити, але все ніяк не наважувався — це ваш шанс.

https://forms.gle/cMdMJXzjsLqKxDz1A

P.S. Мох красивий, але не продається. Просто показую.

​В одному з минулих постів, я розповідав про цікаву знахідку, яку мені вдалося відшукати в клірових відомостях. Хоча моя родина ніколи не належала до кліру, проте  мій 4-рази-прадід Андрій був ключником при місцевій церкві. Це відкриття я зробив випадково, готуючи матеріали до нової книги про історію села Куманівка. І от сьогодні, продовжуючи свої дослідження, я знайшов справу про висвячення в стихарні дячки Хоми Келдишевича, сина померлого священника з Куманівки.  Окрім самого прохання про висвяту і характеристики молодого дяка (йому було всього 18 років) до справи доданий документ про "Одобрєнїє" прихожанами місцевої церкви кандидатури дяка. Під цим документом стоїть декілька підписів мешканців села, а точніше хрестиків написаних власноруч, адже селяни не були письменними. Один з цих "підписів" належить ключнику Андрію Тимощуку! (див. другий запис зверху)
Тільки уявіть я тримав в руках документ, на якому мій предок далеких 222 роки тому поставив підпис! Можливо це маленька знахідка для генеалогії, але велика знахідка особисто для мене!