Антропологи у Другій світовій: успіхи і провали прикладних досліджень (частина 1)

На 1942 рік у США склалася велика комунікаційна проблема: американські солдати не завжди усвідомлювали, чому вони мають воювати у цій війні, тоді як американське суспільство взагалі мало досить поверхневе розуміння про те, що відбувалось поза межами країни.

У відповідь на інформаційні виклики президент США Франклін Делано Рузвельт у 1942 році створив організацію “Управління військової інформації” (УВІ), метою якої були інформаційні кампанії як всередині країни, так і за кордоном. Завдання організації полягало в тому, щоб за допомогою преси, радіо, кіно та інших засобів реалізовувати інформаційні кампанії, спрямовані на розуміння американцями ходу війни, її цілей та діяльності уряду США. Крім того, УВІ мало відділення, що спеціалізувалося на територіях за межами США, де розгорнуло масштабну інформаційно-пропагандистську кампанію.

Чим активнішими ставали бойові дії, тим більше заступник директора відділу Далекого Сходу УВІ, британський спеціаліст з історії Китаю, Джордж Тейлор розумів, що організації потрібне розширення штату спеціалістів. Джордж Тейлор вірив, що саме розуміння культури противника є необхідною умовою для перемоги. Так, УВІ найняло більше десятка антропологів для досліджень Японії та роботи над пропагандистськими кампаніями.

Закордонна філія УВІ стала місцем роботи для кращих з кращих американських антропологів, які застосовували свої навички з розуміння інших культур для того, щоб пояснювати культурну специфіку ворогів військовому і політичному керівництву країни. Зокрема, антропологи отримали від Джорджа Тейлора завдання проаналізувати особливості японського національного характеру і потенційний вплив на японське суспільство застосування різних військових стратегій проти Японії.

Однак розрив між уявленням про Японію, що його мало УВІ, і уявленням про Японію тих, хто приймав рішення в армії та Білому домі, виявився драматичним. Джордж Тейлор вбачав в цьому величезну небезпеку. Для того, щоб ефективніше доносити знання про японську культуру і суспільство, Тейлор перемістив своїх підопічних прямо до Пентагону, де його працівники могли безпосередньо контактувати з військовими.

Продовження тут

Антропологи у Другій світовій: успіхи і провали прикладних досліджень (частина 2)

Початок ось тут

Головний розрив в уявленнях про Японію полягав у тому, що серед американського політичного істеблішменту було поширене переконання, що японці “культурно неспроможні капітулювати”, а тому битимуться до останнього живого солдата. Чим довше тривали бойові дії, тим важливішою для Тейлора ставала не так сама війна з японцями, як війна з упередженнями політиків і військових щодо японців. Щоб подолати вкорінені стереотипи, ученим потрібні були аргументи. Тоді антропологам УВІ доручили дослідити значення імператора в японському суспільстві.

Однією з тих, хто отримав це завдання, стала тодішня топова американська антропологиня Рут Бенедикт. Не маючи можливості проводити класичні польові виїзди на територію ворога, вона здійснила ретельне дослідження патернів японської повсякденної культури, вивчаючи історію, мистецтво та спілкуючись з тими японцями, котрі емігрували до США. Згодом після війни на цих матеріалах вона випустить культову книгу “Хризантема і меч”, яка стане бестселлером і розійдеться величезними тиражами і в США, і в Японії.

У результаті дослідження уявлень про імператора серед японців було отримано звіт, з яким УВІ прийшло до Рузвельта і переконало його не включати до умов капітуляції конкретні вимоги щодо особи імператора в разі неминучого закінчення війни. Причому переконали настільки вдало, що потім це не довелось вдруге доводити його наступнику Трумену.

Утім результати роботи антропологів УВІ виявились суперечливими. З одного боку, їм вдалось принести суттєві зміни в майдсет військових і політичної еліти, з іншого − більшість їхніх рекомендацій так і не було взято до уваги. Навесні 1945 року Тейлор повідомляв Трумена, що на думку антропологічної команди УВІ японці вже готові капулювати, адже тиск з боку СРСР та Азійського фронту переконали їх в неможливості продовжувати війну. Проте навіть маючи цю інформацію від фахівців американські військові та політичні лідери продовжили розробку плану щодо використання ядерної зброї проти цивільних цілей у Японії. Хоча на той момент це вже не було ні політичною, ні військовою необхідністю.

Це тільки один невеликий епізод роботи антропологів під час Другої світової війни, насправді ж про співпрацю вчених і урядів можна розповісти значно більше, що я і робитиму поступово в наступних постах.

«Санітарки сказали: “Якщо є дружина, нас немає”»: за лаштунками життя жінок, що доглядають тяжко поранених ветеранів

ГО “Принцип” - це організація, яка системно працює з браком гідного ставлення до воїнів та їхніх родин з боку держави і суспільства. Разом із співзасновницею “Принципу” Любов’ю Галан розповідаємо про нове дослідження доглядальниць важкопоранених ветеранів для подкасту “Накипіло”:

🔸Як рідні поранених воїнів починають виконувати за державу її функції?
🔸Що найбільше лякає близьких поранених?
🔸Чи існує в доглядальниць час на себе?
🔸Як регулюється сфера догляду за пораненими воїнами в інших країнах?

Слухайте повний епізод за посиланням 👇
https://radio.nakypilo.ua/podcast/sanitarky-skazaly-yakshho-ye-druzhyna-nas-nemaye-za-lashtunkamy-zhyttya-zhinok-shho-doglyadayut-tyazhko-poranenyh-veteraniv/

Етнографія і репортажистика

Зазвичай учасники_ці етнографічних досліджень присутні в кожному слові текстів, але через конфіденційність невидимі читачеві візуально. Особливо, якщо це дослідження, що стосується чутливих тем. Однак у сфері практичних досліджень дещо інші правила гри, ніж у суто академічній, і геть інші цілі, тому вони передбачають можливість розширення інструментарію донесення інформації до аудиторії.

Нещодавно було опубліковано наше спільне з правозахисним центром “Принцип” дослідження доглядальниць важкопоранених ветеранів “За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця”. Тепер воно вийшло далеко за межі жанру аналітичної записки. У моєму досвіді це було вперше, коли дослідження стало базою для створення документального журналістського продукту. Можу тільки подякувати за емпатію і делікатність Оксані Сенів, яка маючи за основу результати дослідження, зробила репортаж про повсякденне життя двох наших учасниць, Олени та Тетяни.

Тільки після цього репортажу я зрозуміла, про що саме було наше дослідження. Бо ж насправді це не тільки про турботу, несправедливість та труднощі, це про справжню і щиру любов. Таку, яка дає сили. Завжди і попри все. Такої любові не можна навчитися, але побачивши її, можна точно зробити висновки для себе і про себе.

Дякую нашим учасницям за те, що впустили нас всіх у своє життя і за всю ту турботу, яку вклали у своїх рідних, дякую Принципу за позицію і реальні дії, дякую Любові Галан за чуйність і стійкість, дякую Оксані Сенів за професійність, повагу і глибину, дякую Одарці Козак за організацію і за те, що зробила це все можливим.

Репортаж за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=3tdnvEmWLj0

#anthropologicalvideo

Як соціальна антропологія може допомогти задизайнити кращі продукти та сервіси?

Друзі, ми з Oleksiy Moskalenko разом з R9. Research Community хочемо трохи поміркувати на тему зв'язку антропології і дизайну та розказати, як антропологічні підходи можуть допомагати розробляти продукти та покращувати сервіси, зокрема, і державні.
Запрошуємо на живу зустріч 18 липня о 19.00 в БЦ Платформа.

Деталі тут: https://www.facebook.com/events/3653798418171115/?notif_id=1720193911819122&notif_t=plan_edited&ref=notif

Оплата тут: https://secure.wayforpay.com/payment/r9julymeetup

906 лютого. Як нас змінила війна? і яка вона – "нова нормальність"?

Повномасштабне російське вторгнення до України для більшості українців стало шоком. Третій рік поспіль ми намагаємось відрефлексувати свій досвід і оцінити його потенційний вплив на наше майбутнє. “Як це взагалі можливо?” спершу змінилось на “Коли це скінчиться?”, а тоді на “Як з цим жити?”. Питань у таких рефлексіях завжди більше, ніж відповідей.

Мені дуже хочеться думати, що антропологічні знання можуть допомогти осмислити оце наше “як з цим жити” і запропонувати баланс між реальним контекстом України сьогодні та універсальними для всіх людських культур патернами поведінки.

🔸Як війна зруйнувала нашу повсякденну циклічність?
🔸Як ми конструюємо нову етику в соціальних взаємодіях?
🔸Як різні досвіди війни позначаються на суспільстві?
🔸На чому тримається наша солідарність?
🔸Чи справді наш світ ніколи не буде колишнім?

Повний текст статті за посиланням👇
https://www.pravda.com.ua/articles/2024/07/25/7467293/

#anthropologicalwriting

Друзі, знайомтесь, це Тетяна Клещукова, дружина ветерана і учасниця нашого з "Принцип" дослідження про турботу за важкопораненими ветеранами.

Тетяна погодилась не просто поділитись досвідом із нами, але й розповісти історію своєї родини публічно Оксані Сенів для репортажу Суспільне Новини. Посилання на нього буде в кінці посту, знайдіть можливість подивитись.

Тетяна - та людина, якою хочеться захоплюватись і з якої хочеться брати приклад. Тетяна - та людина, завдяки якій слово "любов" починає набувати геть нових сенсів. Тетяна - та людина, завдяки якій в нашому світі досі є місце добру і вірі в людей.

Сьогодні Тетяна потребує нашої допомоги, адже грецька клініка погодилась взяти на лікування та реабілітацію її чоловіка, який отримав дуже важке поранення, захищаючи нас усіх. Буду вдячна за ваш сьогоднішній донат для Тетяниної родини.

Допомогти Тетяні та її чоловікові можна отут:

Реквізити підтримки 👇

https://send.monobank.ua/jar/4cwiMhHoZT
4441111062042092 Клещукова Тетяна

Приват
https://www.privat24.ua/send/crmpl
5363542017034506 Клещукова Т.О.

Ось тут репортаж про родину Тетяни:

https://www.youtube.com/watch?v=3tdnvEmWLj0

Цьогоріч на Українському урбаністичному формумі говоритимемо про важливе.

Під час першої першої панелі форуму пропонуємо подумати, якими ми хочемо бачити українські міста сьогодні та в майбутньому, як може виглядати наше право на місто.

Наскрізними темами дискусії стануть:
📌 вплив війни на суспільство;
📌 важливість адаптації міст до потреб ветеранів;
📌 центральність житла як у соціальному, так і просторовому розвитку міст.

Ми спробуємо поміркувати про точкові зміни на місцевому рівні, а також про довгострокові трансформації на рівні державних політик.

Спікерки:
📍 Анастасія Боброва, дослідниця, кураторка Українського урбаністичного форуму
📍 Любов Галан, співзасновниця та голова Правозахисного центру для військових Принцип
📍 Тіна Полек, aнтропологиня, співзасновниця Центру прикладної антропології

Модератор: Ivan Verbytskyi, директор Cedos

Цьогоріч форум пройде 13–14 вересня в Чернівцях.

Реєстрація 👉 bit.ly/3V5MA70

На ремонт техніки

Востаннє я бачила його десь семикласником - молодший брат моєї близької подруги, який бешкетував і заважав нашим серйозним підлітковим справам. Сьогодні цей хлопчик геть дорослий і боронить нас усіх в найгарячіших точках на сході України.

Після Покровська йому з побратимами терміново потрібні кошти на ремонт техніки. І це найменше, що ми всі можемо зробити.

Подякувати за службу і відвагу можна ось тут 👇
https://send.monobank.ua/jar/8uPc8ZXngn

«Увесь час я поряд із ним»: Що таке доглядова праця жінок та чому вона недооцінена в українському суспільстві

Divoche.media розповідають про наше з "Принципом" дослідження близьких поранених ветеранів.

🔸 Чому часто доглядова праця для жінок - це не тільки про догляд за пораненим?
🔸 Які наслідки може мати тривалий догляд за важко пораненою людиною?
🔸 Як бюрократія стає частиною повсякденних обов'язків доглядальниць?
🔸 Яка підтримка насправді потрібна доглядальницям?
🔸 Чим держава допомагає родинам поранених?
🔸 Як навчитись доглядати за важко пораненою людиною?

Текст статті за посиланням 👇
https://divoche.media/2024/08/20/uves-chas-ia-poriad-iz-nym-shcho-take-dohliadova-pratsia-zhinok-ta-chomu-vona-nedootsinena-v-ukrainskomu-suspilstvi/?fbclid=IwY2xjawExnAFleHRuA2FlbQIxMQABHfunypPnunJQ8sMYqNYEfWKd0cBcufYvCQRW82Mnoq5s-RkuCB8wz3kKtA_aem_8uEfzGfU3Np-A8c1S8D_oQ

#anthropologicalreding