Ще трошки антропологічного з власних подорожей.
Декілька років тому ми з чоловіком поїхали в Іран. Подорож була вкрай насичена, і щоб більше зануритися в місцеве життя, ми скористалися каучсьорфінгом.

Жили в одного ширазця, який зміг показати багато такого, чого, звісно, не так легко було би помітити чи зрозуміти, якби були самі.

І от про одну з найбільших прикметних особливостей, які я поки що бачила лише в Ірані, зараз розкажу.

Ми їдемо з мечеті на машині. На годиннику десь північ, якщо не пізніше. І на рівному місці ми потрапляємо в страшний затор. Машини рухаються, але вкрай повільно. Аббас, наш кауч, питає, чи ми розуміємо, що відбувається. Каже: придивіться, може, ви самі помітите.

Ну, всі їдуть дуже повільно, вікна в машинах спущені, у багатьох грає якась музика. Причина пробки нам все одно не очевидна.

І тут Аббас нам показує, як одна пасажирка починає перемовлятися з водієм з сусіднього ряду. Вони про щось говорять, а тоді бачимо, що вона передає йому якийсь папірець.

Аббас починає пояснювати.
Виявляється, в Ірані, де так просто не пороззнайомишся і не позустрічаєшся, молодь вигадала такий оригінальний спосіб знайомства.

На центральні вулиці ввечері виїжджають машини, в яких сидять зазвичай по двоє, максимум троє людей.
Вони відчиняють вікна і їдуть дуже повільно. Проїжджають повз сусідні машини, дивляться /оцінюють, хто там сидить, якщо подобається – починають так перекидатися фразами. Якщо хочуть поспілкуватися вже далі спокійніше, то виконується така схема: друга людина з машини пише номер телефону і простягає папірець іншій автівці через вікно. Далі діло за невеликим. Зідзвонюються, вирішують, що робити далі й куди їхати, а тоді ці дві машини з'їжджають одна за одною з головної дороги кудись у двори, а там вже нормально і спокійно туситимуть.

Ось такий собі аналоговий тіндер на колесах. Не подобається водій – просто їдеш далі до наступної машини. Не сподобалося коротке спілкування – так само. Сподобалося – ось телефон, поїхали за мною, тусимо до світанку, і ніхто не заважатиме.

Судячи з кількості машин і того, скільки часу ми там провели, то такий вид знайомства в Ширазі явно користувався особливим попитом.

​​«Може, разом на обід?»: їжа, віддалена робота та корпоративна культура

🥺 З початком віддаленої роботи люди почали не тільки працювати наодинці, але і їсти наодинці. Що ми втратили, коли у нашому житті не стало спільних обідів з колегами, і як карантин змінив наші гастрономічні вподобання? Про все це говорили в авторській передачі Олени Брайченко «У своїй тарілці». Посилання на весь випуск ось тут 👉 http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2946490

А взагалі говорили ось про таке:

🔸 Як антропологи досліджують їжу?
🔸 Чому їжа – це дзеркало соціальних відносин?
🔸 Що наша їжа розповідає про нас іншим?
🔸 Як спостерігаючи за обідом в офісі, дізнатися, чи здорова в компанії корпоративна культура?
🔸 Чому не варто втручатись у те, що і як їдять працівники?
🔸 Навіщо ділитися їжею?

❓А чим для вас є обіди з колегами? Поділіться у коментарях

P.S. Крім передачі «У своїй тарілці» Олена Брайченко веде також крутезний телеграм-канал їzhakultura.пульс про гастрономічну культуру українців. Заходьте за посиланням https://t.me/yizhakultura 😉

Дитинство під час пандемії: презентація дослідження

😷 Вже півтора роки ми живемо у світі, де щодня звучать слова «пандемія», «коронавірус» і «локадаун». Дорослі часто говорять про всілякі нью нормал, «більше ніколи не буде так, як раніше» і вміння швидко адаптуватись до несподіванок. А про що говорять діти?

💻 Протягом останніх кількох місяців ми з колегами за підтримки Українського культурного фонду провели велике соціо-антропологічне дослідження «Діти Covid-19», у якому якраз намагались почути думки дітей з приводу пандемії. Чи вплинув коронавірус на їхнє життя? І якщо так, то яким воно стало, і чого діти під цим впливом навчились.

⚡️І от нарешті 5 листопада о 16.00 ми зможемо поділитися свіжесенькими-щойно-з-поля інсайтами і чесними історіями з дитячого повсякдення під час пандемії:

🔎 Дитинство під час ковіду: навіщо вивчати пандемію з перспективи дітей?
🔎 Zoom-освіта: чому дистанційна школа — це не лише про навчання?
🔎 Карантинне дозвілля: чим ще себе зайняти?
🔎 Пандемія і простір: дитинство в чотирьох стінах.

❗️У кращих традиціях нью нормал подія буде у зумі. Реєстрація ось тут за посиланням https://bit.ly/children-covid19-registration. Усі зареєстровані на презентацію учасники/-ці отримають електронний примірник звіту за день до заходу на вказану під час реєстрації пошту.

Детальніше у фейсбук-події ось тут 👇

https://www.facebook.com/events/601295534647963?ref=newsfeed

#covid19

​​Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства

🔥 Нарешті всі дані проаналізовано, тексти написано, правки внесено і верстки зверстано. Тепер можу з чистою совістю ділитися результатами нашої з Тетяною Саніною та Юлією Соболь піврічної роботи. За посиланням можна завантажити повний текст дослідження впливу пандемії на повсякдення дітей в Україні 👇
https://drive.google.com/file/d/13OM2y6mC6NnHQOoIY3omdcEfK1fvJBUI/view

😎 Дослідження складається з якісної антропологічної частини з купою інсайтів та репрезентативної кількісної частини, що її проводив Київський міжнародний інститут соціології.

У звіті можна прочитати про таке:

🔸 Як на дітей вплинула пандемія?
🔸 Хто підтримував дітей під час карантину?
🔸 Чому школа це не лише про освіту?
🔸 Як діти хитрували на карантині, і що в цьому корисного?
🔸 Якою була дистанційна дружба?
🔸 Дозвілля на карантині: чим іще себе зайняти?
🔸 Чого дітей навчила пандемія?
🔸 Як локдаун змінив сприйняття дому?
🔸 Пандемія і місто з дитячої перспективи.

Опис проєкту, основні результати, інформацію про команду, а також щоденник дослідження можна прочитати ось тут на нашому сайті 👇
https://childrencovid19.org.ua/

❓Буду дуже рада почути ваші враження або питання у коментарях

Як пандемія COVID вплинула на дитинство?

🎥 Для тих, хто любить відео формат, ось тут коротенько ділюсь інсайтами з нашого дослідження впливу пандемії COVID-19 на повсякдення українських дітей:

🔸Чи пройшло достатньо часу для того, щоб документувати вплив пандемії?
🔸 Навіщо вивчати пандемію з точки зору дітей?
🔸 Які наслідки пандемії для дітей, і чи завжди вони негативні?
🔸 Чого навчилися діти під час пандемії?
🔸 Чого крім навчання потребували діти від школи?
🔸 Як діти переосмислювали свій дім?
🔸 Як пандемія вплинула на стосунки дітей з батьками?
🔸 Чи було онлайн спілкування з друзями рівноцінним живому?
🔸 Чому більшість дітей не хочуть вчитись дистанційно?

#anthropologicalvideo #covid19

Про емоційну підтримку, булінг і дистанційну школу

🤷‍♀️ Ми багато знаємо про те, як дистанційна освіта вплинула на успішність у навчанні, але дуже мало знаємо про ті емоції, які проживали діти цей період.

👩‍🏫 Результати дослідження «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства» показали, що школи з більшою-меншою успішністю зуміли налагодити виключно систему передачі і контролю знань. Однак водночас пандемія спричинила величезні прогалини у комунікації між дітьми та вчителями і дітьми. Діти переживали фрустрацію, страх, непевність, розчарування, але вони часто не вміли відрефлексувати ці стани і не мали з ким ними поділитись.

👆 Окрім того, дослідження показало ще одну неочевидну річ – дистанційна школа допомогла дітям уникнути булінгу. Адже ті, кого цькували в класі, змогли нарешті відпочити та ізолюватись вдома від своїх кривдників. Попри ймовірність онлайн-булінгу все ж можна говорити, що пандемія дозволила дітям забути про щоденне цькування у класі.

😔 Однак це не означає, що дистанційка магічним чином вирішила всі проблеми. Дуже часто діти, які зазнавали кривди від однокласників, це ті, кого не приймали в колективі, і в кого майже не було друзів. А тому, опинившись вдома, вони лишились без спілкування взагалі, навіть поверхневого і вимушеного, яке було в школі. Тому дистанційна освіта ще більше загострила емоційний стан таких дітей. І знову ж таки вони лишились в цьому стані наодинці, без жодної допомоги.

Про ці та інші виклики дистанційної школи детальніше розповідаю ось тут.

#anthropologicalvideo
#covid19

Вйо до антропології!

👑 Наговорила тут "Телебаченню Торонто" всякого антропологічного про розкіш. За посиланням можна вдосталь надивитись на золоті йоршики і послухати про таке:

🔸 Що таке демонстративне споживаня?
🔸 Звідки взявся пшонка-стайл?
🔸 Що розказують про нас наші будинки?
🔸 У чому проблема розкоші по-українськи?

❓ А що ви думаєте про розкіш в Україні? Пишіть у коментарях 😉

#anthropologicalvideo

Антропологія трудоголізму

За посиланням шукайте трішки антропологічних коментарів про культ трудоголізму для журналу 34 home:

🔸 Навіщо люди перепрацьовують?
🔸 Чому роботу по різному контролюють в різних культурах?
🔸 У чому специфіка контролю роботи в пострадянському бізнесі?
🔸 Як перепрацьовування самовідтворюється і стає традицією?

#anthropologicalwriting

Антропологія, корпоративна культура, та чому українці перебудовують балкони?

🎄Рік закінчується, а от антропологічні розмови – ні. Поговорили з Ольгою Масловою про антропологію та її перспективи в подкасті «Наука як по маслу» на громадському радіо. Посилання ось тут.

🔎 Що таке антропологія, і чому це не соціологія?
🔎 Чому антропологія – це про «чому»?
🔎 Що антропологи роблять в науці, а що - у бізнесі?
🔎 Чому з антропологією в Україні все погано, і як це змінити?
🔎 Як COVID 19 допомагає поширювати антропологічне знання?
🔎 Навіщо потрібне антропологічне дослідження дитинства під час пандемії?
🔎 І ще раз про те, чому українці склять свої балкони)

Тішитимусь, якщо поділитесь враженнями в коментарях 😉.

Чи хочуть діти повертатися до школи?

😷 Дельта, омікрон, зростання захворюваності коронавірусом, червоні, помаранчеві зони, вакцинація для педагогічних працівників, перехід на дистанційне навчання, повернення до офлайн навчання, знову перехід на дистанційне навчання - все це реалії, у яких живуть українські діти протягом останніх двох років.

📝 Разом зі “Сніданок з 1+1” розбирались у тому, чи хочуть діти повертатись до школи, і як насправді вони сприймають дистанційну освіту:

📌 Чому про дистанційну освіту треба питати думку дітей, а не тільки дорослих?
📌 Як карантин вплинув на соціалізацію дітей?
емоційна підтримка під час пандемії: від кого її чекати?
📌 Чого дітей навчила пандемія?
📌 Як діти опинились в нерівних умовах навчання?
📌 Які переваги дистанційної освіти з перспективи дітей?
📌 Чим школярам можуть допомогти дорослі?
📌 Як дистанційна школа дозволила дітям виспатись?
📌 Як пандемія допомогла уникнути булінгу, і чому це ще не вирішення проблеми?
📌 Чи онлайн спілкування рівноцінне живому для сучасних дітей?

Нагадую, що вся ця розмова базується на даних антропологічно-соціологічного дослідження “Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства”. Повну версію звіту можна прочитати ось тут.

#covid19 #anthropologicalvideo

Антропологія і сон

🤓Я вже багато разів розповідала про наше дослідження дитинства в часи ковіду. Але крім запланованих від початку тем, у розмовах з дітьми спонтанно виникало чимало сюжетів, на які ми б спеціально ніколи не звернули увагу.

Про те, як пов’язані пандемія і сон, а також про те, чому шкільний розклад категорично не підходить підліткам, дивіться ось тут.

А повний звіт нашого дослідження можна завантажити за посиланням.

What the fuck is «примордіалізм»?

😕Пострадянські політики часто маніпулюють етнічністю, використовуючи її як аргумент на користь певних рішень чи проти них. У такому контексті часто звучить щось про «тяглість», «споконвічність». Етнічну належність певної групи людей вважають самоочевидною для всіх, такою, що не потребує додаткових пояснень.

❗️Те, у що зараз бавиться президент Російської Федерації, називаючи у своїх промовах українців і росіян єдиним «руським» народом, стало можливим завдяки теоретичному підґрунтю, закладеному в радянській етнографії. От про це я і пропоную поговорити детальніше.

☝️Поняття етнічності в пострадянських країнах здебільшого розглядається в межах примордіалізму (лат. «primordialis» — споконвічний). Якщо дуже спрощувати, то цей максимально дивний за звучанням термін позначає теорії, які вважають, що людей завжди об’єднувала приналежність до певної етнічної групи.

✍️ Найчастіше пострадянські вчені розуміють етнічність у межах дуалістичної теорії етносу. Цю теорію спеціально розробляли у 1970-х роках в Інституті етнографії АН СРСР під керівництвом його директора Юліана Бромлея для того, щоб обґрунтувати національну політику радянської держави. Бромлеївська теорія етносу вважає етнічність об’єктивною даністю, яка склалась історично та проявляється в мові, культурі, психіці тощо.

😬 І цим дуже легко маніпулювати. Бо якщо щось претендує на споконвічність, то це — гарний аргумент для того, щоб тлумачити історію у зручному для конкретних політичних планів напрямку.

🧐 Утім примордіалізм — не єдиний підхід до розуміння етнічності. Сучасна західна наука більшою мірою використовує концепцію конструктивізму. На відміну від примордіалізму конструктивізм розуміє етнічність як процес ідентифікації. Він ситуативний і передбачає рухливість та динамічність. Згідно з цим підходом, людина або група людей може неодноразово змінювати своє відчуття належності, а етнічність не є «статичним набором культурних практик, на основі яких індивіда можна зарахувати до певної групи».

⚠️ Наприклад, у Радянському Союзі була у паспорті графа «національність». І люди могли свідомо записувати себе росіянами, адже це мало вищий соціальний статус. Однак після розпаду Союзу ті самі люди вважали себе вже українцями, казахами чи якутами. І в цьому немає жодної суперечності.

💯Крім того, етнічна ідентичність – це не єдина можлива групова ідентичність. У різні історичні періоди і серед різних груп людей визначальною може бути релігійна, расова або взагалі локальна ідентичність. Тоді як етнічність грала в такому випадку далеко не найважливішу роль.

‼️Саме тому слід максимально критично ставитись до тлумачення історії Путіним, адже часто це не більш ніж використання застарілих ідеологічних конструкцій радянської науки.

Більше і ґрунтовніше про теорії етносу можна послухати ось тут.

#anthropologicaltheory

У чому сила українських збройних сил?

🧐 Є така штука в соціології, яка називається «правило Зіммеля». Звучить воно так: «ступінь внутрішньої зв’язаності групи залежить від ступеня зовнішнього тиску». Тобто чим більший тиск чиниться на людей, об’єднаних у групу за певними ознаками, тим сильніше вони будуть відчувати єдність.

🪞Крім того, коли дивишся на інших, завжди легше зрозуміти, ким ти не є, і через оце «не» означити себе і свою ідентичність. У такому випадку інші стають дзеркалом для нас самих.

💪 Сьогодні всі українці можуть пересвідчитись, як безвідмовно це правило працює. Звісно, коли на Україну пішли російські танки, стало трохи байдуже, хто за кого голосував на останніх виборах і хто що думає про зняття мораторію на продаж землі. А ще стало зрозуміло, у чому різниця між українцями і росіянами в плані цінностей і світоглядного бекграунду. Але було б великою помилкою вважати, що зовнішня загроза – це єдине, що нас об’єднує.

📌 Норвезький антрополог Томас Гілланд Еріксен говорить про те, що групова ідентичність від початку передбачає існування певної вигоди для всіх людей у групі. Це може бути як щось матеріальне – наприклад, члени бандитського угрупування мають фінансову вигоду з кожного злочину. Або ж це може бути щось емоційне чи світоглядне – наприклад, християни отримують впевненість в житті після смерті. Заради цієї вигоди члени групи будуть готові відчувати приналежність, іти на жертви і довіряти один одному.

❤️ Я довго думала над тим, що творить українську ідентичність крім присутності «інших», з якими можна себе порівняти, і зрозуміла, що наші базові цінності – це сім’я, гідність і свобода. Зазіхання на будь-яку з них автоматично провокує різку і агресивну реакцію. Так було в 2014 році, так є зараз. Тому сила наших збройних сил у тому, що вони добре знають, що саме і від кого вони захищають, бо це є основою їхньої приналежності до групи, що має назву «українці».

🔥 Що означає ця приналежність? Вона означає єдність у відповідь на агресію і небувалу силу, яка за цією єдністю стоїть. Згадайте, як всю країну затригерив перший російський постріл, яку лють, а не страх, викликали дії Путіна в усіх регіонах України. І як ЗСУ вмить стали обличчям цієї люті та єдності в протистоянні ворожій армії.

💯 Я не військовий стратег, щоб робити якісь прогнози, але я точно знаю, що сім’я, гідність і свобода – це цінності, які працюють значно краще, ніж страх і покора.

🥴 І до речі, як світоглядний бекграунд примордіалізм безкінечно застарів у всіх відношеннях.

💙💛 Тому впевнена, що на нас чекає тільки перемога і багато-багато любові до наших ЗСУ!

​​💪 Друзі, в цей нелегкий час важливо не мовчати про те, що відбувається в Україні. Наскільки це можливо, спробую поділитись своїм досвідом і баченням на антропологічному  круглому столі «Empires, Borders and Wars: Anthropologists On and In the War in Ukraine».

❗️У кого є сили, бажання і можливість, вмикайте зум о 16.00 за Києвом. Лінк і деталі на афіші. Захід відбуватиметься англійською мовою.

🌈А от після перемоги ми проведемо ще не один антропологічних захід наживо! Не сумніваюсь у цьому ні на хвилину)

Антропологи про війну в Україні

⚡️Вчора Всесвітня рада антропологічних асоціацій (World Council of Anthropological Associations) організувала круглий стіл «Empires, Borders and Wars: Anthropologists On and In the War in Ukraine», у якому я теж брала участь.

💪 Панель репрезентувала антропологів (инь) з різних куточків світу – Канада, США, Португалія, Україна. Водночас серед слухачів і слухачок було ще більше різноманіття – від Японії до Індії та Південної Америки. Безмежно вдячна колегам за підтримку і за те, що готові говорити про Україну тут і зараз, транслюючи потім актуальну інформацію у власних країнах.

👉 Хотілось переказати вам основні меседжі, але бачу, що зараз не зможу нормально структурувати інформацію, тому краще просто викладу ось тут відео з повним записом події.

Зі свого боку я намагалась донести до антропологічної спільноти таке:

🔸 Західні антропологи звикли сприймати Україну як кейс або як поле. І після війни це лише посилиться. Бо війна – це екзотично і не схоже на західний світ. Тому я намагалась говорити про важливість комунікації з місцевими дослідниками і дослідницями, щоб уникнути викривлення контексту. А ще про те, що зайва екзотизація України може змусити антропологів наступити на власні старі колоніальні граблі.

🔸Осмислення війни в Україні науковою спільнотою вже почалось. Навіть в межах цього круглого столу не раз звучали питання про колоніалізм, деколонізацію, імперіалізм та інші -ізми. Я глибоко переконана у тому, що польові дослідження повинні передувати теоретичним рамкам. Тому перш ніж вдаватися до подібного аналізу, слід зануритись у повсякденне життя тут, а не просто копіпастити готові академічні шаблони.

🔸І останнє. Найважливіше. Антропологія – це про інсайдерську точку зору. Не про науковий чи політичний мейнстрім, а про те, щоб зрозуміти спільноту із середини, із точки зору локального контексту. Зараз ми нерідко бачимо теоретизацію про українців без українців. В антропологічному середовищі це не припустимо.

🙏 Вдячна всім, хто зміг долучитись, і всім, хто знайде час послухати цей запис та поділитись ним із зацікавленими.

❓Питання можете лишати в коментарях.

💙💛Тримаємось!

#anthropologicalvideo

​​Антрополог на війні. Спостереження з України.
Онлайн-семінар

💪 Друзі, продовжую ділитись антропологічними рефлексіями про війну в Україні. Цього разу разом із моєю подругою, українською антропологинею Юлією Буйських, братимемо участь у семінарі «Антрополог на війні. Спостереження з України», що його організовує Познанський інститут антропології та етнології імені Адама Міцкевича.

🔎 Доповідь Юлії стосуватиметься того, що саме формує «повсякденне» життя під час війни. Вона міркуватиме про турботу, стратегії виживання та комунікацію з близькими. Я, зі свого боку, спробую зосередитись на онлайн-повсякденні українців: спілкуванні і зі своїми, і з чужими, поведінці у соцмережах, онлайн-сусідстві та репрезентації війни у мемах.

Модеруватимуть подію наші колеги і друзі України Агнєшка Хвєдук (Agnieszka Chwieduk), Познанський інститут антропології та етнології імені Адама Міцкевича, i Томаш Кошєк (Tomasz Kosiek), Жешувський університет.

Запрошуємо вас у понеділок, 14.03.2022, на 14.00 за ось цим посиланням. Тривалість – 2 год. Робочі мови: англійська, польська.

Деталі у події на Facebook.

Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?

🔎 Продовжую намагатись говорити про війну з внутрішньої перспективи.

❓Як напад росії проживається українцями із середини в офлайн і онлайн світі? Які культурні патерни стоять на нашими стратегіями поведінки?

🕐 Цього разу матиму коротенький виступ у межах панелі, організованої Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.

Захід відбудеться завтра, 16 березня, о 15.00 – 17.30 за Київським часом.

Онлайн-трансляція ось тут https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA

Реєстрація ось тут https://ids-ac-uk.zoom.us/webinar/register/WN_p4jVsKOwS7ibnc85k-Z1pQ

Опис події ось тут https://www.ids.ac.uk/events/ukraine-global-development-and-economic-implications/

Ukraine – global development and economic implications?

The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced, the impacts of the war will potentially be wide reaching and have long-term consequences for global governance, security, economies and development.

So, what are the wider international development and economic implications of the conflict? Join our panel of speakers for analysis and discussion on the potential implications for critical areas such as global food security, international taxation and financial flows, social protection and global trade and poverty reduction.

Антрополог на війні: погляд з України (відео)

Друзі, ділюсь свіжим лінком для тих, хто має на це сили.

14 березня 2022 ми Юлією Буйських взяли участь у семінарі "Антрополог на війні: погляд з України" (Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy), організованому Instytut Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu і нашим дорогим другом Томашом Кошєком (Tomasz Kosiek).

Говорили про офлайн і онлайн досвід проживання українцями війни, ділились власними рефлексіями і спостереженнями про те, якою є війна із середини та які культурні патерни вона пробуджує.

Запис події доступний за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=hoqIKab5UAQ

#anthropologicalvideo

Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки

Сьогодні взяла участь у панелі "Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?", організованій Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.

Намагалась говорити про важливе. А саме – про те, чому у розумінні війни важлива інсайдерська точка зору, а також про виклики, які зараз стоять перед західною академією.

Запис події за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA