Короче,я постараюсь коротко описати ситуацію. Я зараз у таборі в Лейпцигу, вже майже 3 тижні. Розмовляла з лікарями в Міграційній та в лікарні спочатку в Дрездені,потім у Лейпцигу (де мене реанімували через серйозну гіпокалемію). Лікарі писали письма щоб у мене був швидший трансфер на соц. житло,але мене до сих пір немає у списках (які до 15 числа.) Зараз ще запалення нирок,і як назло у вихідні,і лікарям зараз у таборі начхати. Короче тут дуже важко,сильно холодно,туалет на вулиці,а я інвалід,важко ходити,благо мені хоч дали інвалідний візок.
Не знаю що робити. Мені потрібна мед. страховка якнайшвидше,вже ходили і в координаційну службу питали,всі кажуть тупо чекати. Що робити якщо я чекати не можу.

Хочу написати апдейт. Зараз я знову в лікарні,була в реанімації з черверга,нещодавно перевели в звичайну палату. Зараз мене вже стабілізували,але нажаль є й проблеми такі з якими мені тут зараз не допоможуть,бо вони хронічні і дуже складні. Для тих хто тут новенький коротко розповім що зі мною, у мене рідкісне генетичне захворювання синдром Елерса-Данлоса,і 20+ діагнозів,з яких одні з найважчих пов'язані з моїм кишківником,який у мене не працює,і який в Україні мені #1 колопроктолог країни хотів видалити,але не став бо боявся ускладнень пов'язаних з синдромом Елерса-Данлоса. В Німеччині я сподіваюсь саме отримати потрібну мені медичну допомогу,але для цього мені потрібна буде страховка,яку я отримаю з соц. житлом...яке я чекаю вже дуже довго. Планую писати листи щоб прискорити цей процес (хоча раніше вже були листи від лікарів,і якось не допомогло.) Спробую ще раз. Поки що нажаль все виглядає песимістично.

На жаль з листопада не було можливості малювати в діджі зовсім,що сумно. Я дуже сумую за анімацією та малюванням,але нічого зараз не можу зробити