Нічна "облава" в Маріуполі.
В Кальміуському районі Маріуполі та частині Центрального району (найближчого до виїзду з міста в напрям Нікольського) росіяни проводили масовану облаву з пошуку "навідників дронів".
Облава повʼязана з ураженням місця розташування та базування розрахунків ППО окупантів напередодні вночі з 21 на 22 травня 2025 р. в Мангуської громаді Маріупольського району по ліні с. Агробаза - с. Шевченко

За результатом облави жодного члена Маріупольського Спротиву не виявлено, проте сам її факт та причини варіфікують ураження, про яке ми не мали можливості повідомити день-в день з огляду на питання безпеки.

🏢 WhatsApp.
🐦 Х/Twitter
🌐 Linkedin

Кавуни помстились за Херсонщину та Каховську дамбу 🥳

В результаті застосування примусово-добровільного підходу з формування "ЮнАрмії" в Маріуполі, те що починалось з 7 дітей російських посіпак на сьогодні - структура з 10 загонів загальною кількістю понад 200 дітей.
Спочатку або вступай в ЮнАрмію, або виженемо зі школи та батьків "на підвал"
Потім - або смерть на фронті, або смерть в тюрмі.
Росія - страна очевидного вибору між поганим і ще гіршим

#ЦентрВивченняОкупації

🏢 WhatsApp.
🐦 Х/Twitter
🌐 Linkedin

На керівника одного з найбільших підприємств кацапського ВПК — «Курганпрібор» — Андрєя Кондратьєва скоєно напад у під'їзді його власного будинку в Кургані.

Невідомий кілька разів ударив Кондратьєва молотком по голові. Зараз він перебуває в лікарні. Нападник утік.

Молотком - це прям сильно. Напевно, якись "герой сво" не інакше - їх почерк 🥳🤷‍♂️

Маріуполь. Три питання за три роки окупації.

20 травня - роковини повної окупації Маріуполя. Багато згадок, вигадок, спогадів та трактувань з “сьогодні” того, що відбувалось в минулому. Проте, мені здається, ми нарешті заслужили право на три питання. Три болючих питання, які потребують відповіді.
На четвертий рік війни беззаперечним залишається факт, що Маріуполь став місцем найбільшої нелюдяності росіян та найбільшого горя українців. На щастя для вісх нас. І на горе для всіх маріупольців. Людей, які пережили пекло і при поверненні в Україну у підсумку були позбавлені будь-яких підтримки від держави. Держави яка залишила їх на самоті в блокаді і в евакуації. Тому, прийшов час спитати зараз. Не чекаючи закінчення війни, тому ще не задане питання ризикує залишитись таким назавжди.

Отже, питання перше. Головне і не про травневі шашлики, як не дивно. Питання просте до неможливості. Як так сталось, що росіяни бравим маршем пройшли від Чонгару до Маріуполя за три доби через все Приазов’є? Як взагалі вони перейшли Чонгар без підриву мостів, без розстрілу колон? Історію, яку взяв на себе Залужний та невідомий сапер про “не спрацювали дроти” ми чули, але хто їй повірить? Де чудова історія від екс-голови СБУ Баканова про розмінування та призначення російських агентів на керівні посади? Відверто - саме цій чонгарський прорив став запорукою блокади Маріуполя. Прорив, за який ніхто з тих мав би відповісти - не відповів.

Питання номер два. Чиє рішення було кинути та здати Маріуполь “по-тихому”? Це зараз здається, що увага до Маріуполя була прикута з перших днів. Але, це геть не так. Маріуполя не було в щоденних сводках та зверненнях до українців аж допоки Блінкін на брифінгу в Білому домі не сказав, що в Маріуполі влаштували справжнє пекло. І ця згадка - допомога і заслуга чисельних друзів, контактів та знайомих маріупольців з блогерами, ЗМІ в Україні та по всьому світу. Єдиний марафон мовчав до цього та мовчав би й далі. Просто Маріуполь виявився несподівано гучним голосом України. Ми били на спалах і ми достукались, прорвавши змову мовчання навколо міста. Тому, саме тому немає питання, чи хтось вирішував здати Маріуполь. Питання лише “хто” і “нащо”. Яке логічно розширяється до того, що якщо вже прийняли таке рішення - чому воно не було надано вниз? Скільки життів це могло врятувати? Цього ми не дізнаємось, мертвих не повернемо. Проте ми мусимо реалізувати своє право на справедливість.

Третє питання, коли держава поверне нашим людям те, чого вони позбавились у тому числі - через неї. Ми можемо робити вигляд будь-який, справедливо винуватий путіна та росіян. Проте. Ми втратили все. Все. Абсолютна більшість маріупольців залишились лише з тим, що винесла вдягнутим на себе. При тому держава промовчала про підготовку до війни. Про необхідність евакуації. Про загрози блокади. Про евакуацію з Азовсталі через фільтраційні табори. Про все. Лише - позбавила шансу на отримання бодай надії на житло. Тому так. Допоки маріупольці будуть бідкатись чужими у власній країні і повертатись в окупацію тому, що там вони можуть вижити. А тут - ні.

Я знаю, що ці питання будуть без відповіді зараз. Але вони залишаться тут. Ні, це на всі, але перші і одні з головних питань від Маріуполя про Маріуполь. Я просто хочу, аби урядовці знали - наша історична пам’ять та вимушена біль набагато сильніші за роки війни. Та рано чи пізно ми примусимо відповідати того, хто має це зробити. Це я знаю напевно.

Одночасно з цим я не можу не порядкувати.
(Далі 👇)

(Продовження) На треті роковини не подякувати тим, завдяки кому Маріуполь встояв попри все 86 днів. В першу чергу нашому Гарнізону Маріуполя Земний уклін та вічна шана. Ми всі у невідплатному боргу в кожного з вас.
Нашим військовим, Ген Штабу та ГУРу, які робили дива з забеспечення Гарнізону та спроб звільнити місто.
Подякувати всьому журналістському пулу як українських так і міжнародних ЗМІ, друзям-блогерам (особливо Роману Шрайку, Юре Богданову, Павлу Казаріну, Анастасії Рінгіс, Зої Шу) які не “прогнулись" під формат марафону і донесли правду про Маріуполь. Що дозволило не просто його втримувати, але організувати хоча б скалічену, але евакуацію.
Екс-міністру закордонних справ Кулебі за те, як він намагався пробити Лаврова в Стамбулі евакуацію з Маріуполя і потім весь час відкривав двері до наших європейських друзів та донорів. Мовчки, без “фоточек” та дописів просто робив це.
Меріям Запоріжжя та Дніпра, які першими зустрічали та відгукнулись про допомогу Маріуполю. Це було безцінне.
Славе Вакарчуку та ОЕ за “Місто Марії”. Це справжнє і потрібне тоді і зараз. Я не знаю маріупольця, який досі не плаче коли чує цю пісню.
Поліцейськім та патрульним поліцейськім, які залишались в місті та забезпечували порядок, наскільки це було важливо. Ви - взірець та приклад для всій України. Приклад, як треба і як можна.
Всім маріупольцям, які пережили пекло в Маріуполі, які були поза Маріуполем - ви найкращі та найміцніші люди в світі. Ви приклад всім як не зламатись, обороти та перемогти навіть тоді, коли немає шансів.
Українському бізнесу, що входить в BOARD(Павлу Овчіннікову особистий уклін за Save the children), завдяки кому стало можливим запуск перших рабів ЯМаріуполь
І всім мільйонам украхнців, які щодня в ті часи були поруч, допомогли попри все і залишаються в наших серцях назавжди.
Дякую всім вам. Ви - теж частина нашого Маріуполя. Міста, яке встояло і не зламалось. Пережило і відновиться. Попри все.

🏢 WhatsApp.
🐦 Х/Twitter
🌐 Linkedin

‼️ Щойно завершився великий обмін полоненими між Росією та Україною. Він набуде чинності найближчим часом. Можливо, це призведе до чогось великого?, —
Трамп

UPD: завершився не обмін, а узгодження обміну.