Настоящий

Ты не знаешь, что видишь на самом деле, а что тебе только кажется. Вот этот мир, этот большой и шумный город — ты уже успел к нему привыкнуть, пока рос, и он, вроде бы, настоящий. Ты можешь его осязать и слышать, в нём есть ароматные цветы, колко-холодная сладость мороженого, громкие выстрелы из игрушечного пистолета. Он точно настоящий.

Но за ним скрывается что-то другое.

Иногда ты видишь это мельком, иногда — ясно и отчётливо. А то вдруг — начинаешь целыми днями видеть только его, другое, непривычное. Потом оно исчезает, но ты знаешь: скоро вернётся опять. Там тот же большой город, но будто вывернутый наизнанку, вываливший наружу свои потроха, как раздавленная змея, которую ты как-то раз нашёл на дороге. Там темнее, и кажется, что повсюду кто-то уменьшил громкость. Там совсем по-другому пахнут цветы, а о мороженом даже думать не хочется. Там, если стоять возле стены тихо-тихо, можно услышать влажное чавканье, словно кто-то сжимает в руке липкую грязь, и ещё — звук, похожий на стук сердца, но глуше и медленнее.

Ты не можешь сказать наверняка, вправду ли взрослые ничего такого не замечают, или это просто какая-то тайна, которую тебе не нужно было узнавать. Ты снова думаешь о том, как понять, что же ты видишь на самом деле, а что — только кажется, и не знаешь, в общем-то, что такое «на самом деле».

Ты целишься из игрушечного пистолета в узловатый комок внутренностей на стене соседнего дома. Пистолет хоть и игрушечный, но тебе запрещают направлять его на людей; да и сам ты знаешь, что пулька из такого пистолета может ударить больно, особенно если стрелять в упор. Ты целишься в комок внутренностей и уже стреляешь, но в последний момент отводишь руку. Пулька ударяется в голую стену рядом с ним, а ты вдруг чувствуешь вину, будто только что чуть не выстрелил в щенка. Ты подбегаешь и трогаешь ладонью этот комок. Он немного тёплый, он сжимается и разжимается. Он точно настоящий.

Ерік Іскра
2020

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #замальовка #нутро

«Ти приходиш до кав’ярні знову — кожного разу з нею, і кожного разу ви усміхаєтесь, і ви закохані, і ви щасливі. На тобі червона куртка — її улюблена? — сорочка в клітинку та сірі джинси, і волосся трохи довше, кучерявиться біля вуха — гарно. Вона обирає той самий столик, а ти підходиш до мене й замовляєш два лате з карамеллю. Я пропоную чізкейк, а ти ввічливо відмовляєш і йдеш до неї — знову до неї, до неї, до неї. Вона усміхається тобі. Ти усміхаєшся їй.

Дай вгадаю — це тепер ваше місце? Ваша кав’ярня, ваш столик, ваша кава? Може, хвилин через десять по радіо навіть почне грати ваша пісня. Як в кіно. Це — ті самі стосунки, про які ти мріяв. Вона — тільки вона, і більше тобі нічого не треба, бо для чого тобі ще щось, коли є вона, з тобою, у вашому куточку в просторі?

Чи не так?»

Повний текст телеграфуємо: «Ти відмовляєшся»

Ціан
Липень, 2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #оповідання

Заплющ очі.
Що ти чуєш крізь темряву? Крізь гуркіт копит і стогін сурм Дикого Полювання, крізь виття пахолків Ерешкіґаль?
Це ритм. Ритм прадавнього танцю, знайомого кожному серцю на світі: варто лише почати вірити собі — і ти його почуєш.
Це ритм свічок і сердець.
Колесо світу робить оберт, і Великій цариці богів повертається її вінець і всі клейноди, а Пан Дикого Полювання всміхається кмітливим дітям, які цього року були дуже сміливими й дуже добре себе поводили. І не забули залишити для нього трохи молока та печива.
Далеко в лісі з-попід снігу підводить голову Олень. Він іще слабкий, і роги його заледве тримають зимове сонце.
Але скоро рік поверне на весну. Темрява відступить. Сонце осяє міста й тисячею вогненних стріл і лементом гончаків відмітить кроки темних сил, що дадуть заднього, коли зачують цей могутній ритм.
Ми не будемо говорити тобі: найтемніший час — перед світанком. Ми лиш нагадаємо, що в Історії історій, що розказується споконвіку, — всі боги та демони насправді стоять на боці героя. В нього за спиною. За правим і лівим плечем. І б'ють у бубни.
Одного дня ти прокинешся, розуміючи, що ніч скінчилася. Що зима позаду.
Тоді ти згадаєш тріпотливе світло Довгих Ночей, і подякуєш цим крихітним вогникам за те, що вони були з тобою в ті невидні ночі.
Ти подякуєш очам темних та світлих богів, що наглядали за тобою в ті дні.

Ілюстрація — Ерік Іскра.

Редакція «Андерхаунд» зичить своїм читачам світлих зимових свят та Сонцестояння.

«Загадкові й дивакуваті Лоулайди самі зробили перший крок, не відвернувшись від приниженого поета. Ділити з ними червоне вино і черствий хліб було приємніше, ніж жерти еклери та індійський чай на прийомі у Королеви — і хоч я, рудий та кароокий, почував себе Іудою на цій біблійній картині, вони все одно були раді цьому знайомству.

Белла і Саймон. Редакторка соціально-політичного журналу і хірург, який щойно повернувся у Лондон з Нового світу. Справжнісінькі бірмінгемці — темні й запальні, як вугілля, яке там добувають.

Вперше я зустрів їх у барі, а востаннє, перед тим, як у Лондоні почалося справжнє жахіття — на квартирі у Саймона».

Повний текст телеграфуємо: «чорний»

deartemisss
15.11.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #оповідання

«Не было слышно смеха и восторженных возгласов, не видно было и сидящих на плечах у родителей детей, ни один площадный торгаш не пытался протиснуться со своим лотком. Лишь разъярённая масса в разномастной броне, и лица мужчин и женщин, наполненные суровой решимостью. И редкие разборчиво слышные выкрики — “Убийцы!”, “Монстры!” и “Нелюди!” — в сторону конвоя.

Сидящая в клетке девушка усмехнулась.

Да.

Нелюди».

Повний текст телеграфуємо: «Ведьминская охота. Пролог»

Уривок із однойменного циклу.

Morrigan S. Crows
13.11.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #оповідання #фентезі #witchhuntress

У передсвятковий день ділимося віршами Уляни "Равлик" і бажаємо успіхів усім нам.

Привіт.
Тобі теж сняться особливі сни, про які ти забуваєш після пробудження та згадуєш, коли вони збуваються?
Чи супроводжує тебе в цих снах собака, багатоокий і багатопикий, плоть від плоті сну?..
Якщо так — не бійся. Це Ґас, він тебе не образить. Він просто буває поруч у снах людей, які переживають темні часи, та іноді тихенько виє на зорі. Він не рятує життя й не творить чудес. Але одного дня, коли ти захочеш згадати якусь історію чи слово, яке зовсім-зовсім стерлося тобі з пам'яті — не засмучуйся. Просто почекай ночі, і вві сні потойбічний пес принесе тобі й твоє слово, і твою історію. Така його служба.
І ще.
Кажуть, цієї новорічної ночі може не бути снігу. Кажуть, усе біле в цю ніч дістанеться зіркам, ліхтарям і квадратам освітлених вікон. Але ще — в місцях, чиєї назви мені не можна поки розкривати, — кажуть, що якщо новорічної, воротної ночі, коли сняться віщі сни та закладаються камені самосправджуваних пророцтв... Якщо такої ночі ти раптом побачиш силует хижого пса, що мчить собі кудись у своїх справах, знай: то Ґас несе в зубах слова й історії, а на хвості в нього — темні часи. Він несе їх далеко-далеко, геть в інші місця. І рік справді закінчується. І далі буде зовсім, зовсім інша історія.

Редакція «Андерхаунд» зичить тобі щасливого нового року. Хай ворог захлинеться власною війною, і хай твої боги й демони тебе бережуть.

«Ледь не всі, кого я знав, врешті обрали піти. Навіть з вірою в Його слова, з надією на повернення — може, не власне, але своїх нащадків — піти. Хтось обрав залишитись, бо знав, чому та навіщо.

В першу хвилю Виходу я й не думав про те, щоб приєднатись до неї. Тоді це навіть не називали ще Виходом. Я був кориснішим тут, аніж міг би бути на кораблях; цього було досить, щоб не замислюватись про участь в експедиції. В другу хвилю мене вперше спитали, чи не хочу я теж — на цьому слові мій керівник замовк, підбираючи продовження, а я тільки відповів: “Ні, дякую”.

Я не обирав, хоча мав би. Я просто лишався. Щось тримало мене — чи я тримався за щось».

Повний текст телеграфуємо: «Останній»

Ерік Іскра
02.11.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #оповідання #фантастика

«кажучи відверто, я не так вже й змінився з роками. але льові цікаво, він уважно читає всі зауваження вчителів, знаходить між аркушами засушену блакитну квітку, питає, чи можна забрати її собі. та хай забирає, якщо йому подобається таке сміття з ароматом ностальгії».

Повний текст телеграфуємо: «пісюни та соняшники»

murakaru
07.06.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #замальовка

«Він завше носив клітчасті сорочки, лиш один раз... — вона сухими пальцями зібрала покривало в себе на колінах і знайшла в геометричному малюнку ковдри невеличкий клаптик ніжно-рожевої тканини, — лиш один раз одяг однотонну: на Перше вересня, коли молодша донька пішла до школи. Стас був такий щасливий того дня…»

Повний текст телеграфуємо: «Печворк»

Дарія Селищева / Dahuanna
4.12.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #оповідання

«Може, колись ми таки сядемо та напишемо те, що хотіли. Вірогідність, що результат нас влаштовуватиме — десь 50 на 50; непогано, але можна краще, ми ж стільки часу витратили на той текст! Ну і добре, якщо це щось маленьке — а ну як ми роман задумали? Тоді 50 на 50 — це ну зовсім погані шанси. Жах, якщо доведеться переписувати. Найімовірніше ми й не будемо переписувати, а просто відкладемо десь у довгу шухляду та постараємося забути, що воно взагалі існує.

І так по колу, доки в нас із першого разу не вийде щось добре, що можна показати людям без сорому в очах.

Ну так от, сучки — відкиньте нахуй сором! Ви не погані автори, ви не пишете як лайно, у вас все вийде — вам просто треба знайти свій творчий процес».

Повний текст телеграфуємо: «Ядро історії»

Ціан
08.12.2021

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #прописемництво

«Редакция гарантирует отсутствие лосей в тексте.
Редакция не гарантирует обнаружение случайных лосей в непосредственной близости от читателя после прочтения.
Перед прочтением текста настоятельно рекомендуется повернуть экран под углом не менее 30 градусов до достижения точки оптимального дискомфорта».

Повний текст телеграфуємо: «Производственный ад Терри Гиллиама»

Morrigan S. Crows
13.01.2023

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#огляд

«Кажуть, коли помічаєш тінь, що рухається сама собою десь на краю поля зору — не дивись прямо на неї. Якщо ж глянув — відверни погляд, але й не втрачай її з очей; не наближайся і в жодному разі не повертайся спиною. Сама підійти вона не зможе, доки ти її бачиш, а якщо дивитимешся прямо, то…
Ні, про це трохи згодом».

Повний текст телеграфуємо: «Кроки в тумані»

Ерік Іскра
30.11.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє #замальовка

«Ті два випадки, коли франшиза спробувала зробити щось нове — це "Останній джедай" та "Бунтар Один". Перший настільки розділив спільноту, що "Disney", жахаючись, відкотив усе назад і вдав, що так і треба; а другий був просто середнім фільмом.

Можна багато говорити про недоліки та переваги обох стрічок в межах знайомої формули, але вони на таке не заслуговують, і тому цей текст не про них.

Цей текст про "Андор".

Цей текст про те, чому "Андор" — це не "Зоряні війни".

І про те, чому це прекрасно».

Повний текст огляду телеграфуємо: «"Андор" — не "Зоряні війни". І це прекрасно»

Ціан,
29.12.2022

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#огляд

«Прижав к себе скомканное постельное, она шмыгнула мимо отца. Торопливо стучали каблуки по старым половицам, а затем громко хлопнула задняя дверь.

Кинув злой взгляд на сына, мужчина рыкнул, сжал кулаки и вернулся на кухню. Вероятно — чистить обувь, как всегда это бывало в воскресенье утром, а ещё через час он пойдёт в церковь, и лучше до тех пор ему на глаза не попадаться. С этими мыслями юноша также вышел на задний двор.

— Трикс? — окликнул сидевшую к нему спиной сестру.

По движениям рук понял, что она уже замочила постельное в лохани и тёрла мыло на тёрке. Обошёл валяющиеся полешки, сорванную верёвку для сушки белья и опустился на скамью рядом. Прядь, выбившаяся из неряшливого хвостика, не скрывала слёз девочки.

— Тебе помочь?

Она бросила мыло в воду и вытерла лицо о рукав.

— Ты ничем не можешь мне помочь, Рик. Разве что убить его, — отстранилась, когда брат попытался её приобнять».

Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Пролог, раздел 1».

Наступний розділ чекайте 31.01.2022.
Враженнями діліться у коментарях!

Алиса и Шон Амерте
2010-2022

Обкладинка книги — авторська.

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє

Дзвін

Вже є дзвін
І я знаю що то по мені
По мені по тобі по кожній душі
Гатить нежить
А ми
Як обіцяно
Палим вогні
І свічки
Будуть горіти у кожнім вікні

На війні
Той дзвін
Він один
А ти
Ні

Aeden PM
26.12.22

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#голоснароду #поезія

«Он вспомнил хруст её костей, следы ногтей на полу, запах из её комнаты – всё то, что так старательно не замечал. Старательно забыл.

Женщина в чёрной комнате, тянувшая руки к мальчику, — неужели этот чёрный, будто вылезший из-под земли, монстр и есть его мама? — он ловко увернулся от длинных, острых, как ножи, ногтей и убежал в другой угол.

— Нет, нет… — шептал он, смотря, как женщина снова приближается. — Не может… неправда...

И она, и это место страшно давили на него, как закрытая банка в тёмном подвале давит на запертого в ней мотылька. Что-то холодное кусало его за щеку. Он поднял руку, чтоб смахнуть это с лица, но остановился, смотря на свои ладони. Маленькие. С тонкими пальчиками.

Осознавая, что это просто сон, а женщина в этом сне не более, чем мертвец, он ощутил прилив уверенности и спокойствия. Поднял на неё глаза, произнес:

— Прости, мама».

Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Пролог, раздел 2».

Наступний розділ чекайте 07.02.2022.
Враженнями діліться у коментарях!

Алиса и Шон Амерте
2010-2022

Обкладинка книги — авторська.

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє

Розумієш
Я не підлягаю експлуатації
Колаборації
Використації
Та іншій підлягації

У мене немає гарантії та інструкції
І ресурс вимірюється напругою
Поки
Є
Електричний
Тік
Так
Пульс
Знак
Як
Ніяк

Бачиш
Немає кнопок
Все автономно
Це новий рівень
Працюю тихо
Поки не заспіває півень
А потім увімкнеться сонце

Сідай біля мене
Сонце
Вижени холод цей

Aaden PM
29.12.22

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#голоснароду #поезія

«Они спрашивали обо всём: об их отношениях с отцом, что происходило в их доме в последний день, когда они его видели в последний раз, спрашивали о каких-то вещах, которые только соседи-сплетники могли придумать, и снова о последнем дне и что тогда произошло, поинтересовались, откуда у него ссадины на лице и почему у сестры разбита губа, и опять вернулись ко дню, когда Ричард пропал... Эрик в свою очередь грубил и дерзил, как и подобает пареньку, чей отец махал кулаками направо и налево. Какие-то вопросы он игнорировал, какие-то высмеивал. Но ни разу не сказал неправду.

— Говорю же, он ещё был дома, когда я ушёл искать работу. Пил, орал и наверняка что-нибудь сломал, как и всегда. Может, напился до того, что заблудился под юбкой, или его кто-нибудь прижал за долги. Сходите в соседнюю деревню, спросите там. Не первый же раз, чего беспокоиться?

Он устал и чувствовал, как начинал злиться. Улыбка госпожи Мэриэл походила на хищный оскал, бросавший ему вызов. На миг почудилось, что не люди, а собаки допрашивали их, учуяв кровь. След на полу яркой картинкой встал перед глазами.

— …мы вынуждены будем поместить вас в приют для бездомных детей? — как через сон услышал конец вопроса».

Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Пролог, раздел 3».

Наступний розділ чекайте 14.02.2022.
Враженнями діліться у коментарях!

Алиса и Шон Амерте
2010-2022

Обкладинка книги — авторська.

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє