У переддень виходу нового видання ми потроху викладаємо інтерв’ю з 7-го випуску. Адже специфіка таких розмов — це актуальність питань сьогодення. Минув рік, і тепер люди мають змогу ознайомитися з думками наших співрозмовників уже крізь призму часу.
Тож наступний респондент — представник харківського «Металіста», наш давній друг і колега. Це інтерв’ю стало одним із найбільших на той момент, а також — одним із найцікавіших та найвідвертіших.
Тож наступний респондент — представник харківського «Металіста», наш давній друг і колега. Це інтерв’ю стало одним із найбільших на той момент, а також — одним із найцікавіших та найвідвертіших.
Medium
Інтерв’ю з лідером «Simmer Polecats Crew» («Металіст», Харків)
Привіт, друже. Особисто тебе знаємо вже дуже багато років, раді, що ти знайшов час між бойовими виїздами та погодився з нами…
🔥9
3rd Time: ANALYTICS
У переддень виходу нового видання ми потроху викладаємо інтерв’ю з 7-го випуску. Адже специфіка таких розмов — це актуальність питань сьогодення. Минув рік, і тепер люди мають змогу ознайомитися з думками наших співрозмовників уже крізь призму часу. Тож наступний…
Так, як наш проект більше випав на суцільні фанатські некрологи. Давай згадаємо представників твоєї фірми, які віддали життя за нашу свободу?
Євген «Лис» Заливацький
Євген Заливацький (1994-2022) – фанат «Металіста», представник колективу «Simmer Polecats Crew», воїн та патріот. Народився в Лисичанську, змалку займався боксом, активно розвивався фізично. Закінчив Лисичанську багатопрофільну гімназію, після чого вступив на службу до Державної прикордонної служби України.
З початком війни у 2014 році боронив країну в АТО, отримав звання старшого сержанта. У 2018 році закінчив Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, після чого приєднався до Національної поліції України, де став лейтенантом поліції.
24 лютого 2022 року, не вагаючись, взяв до рук зброю і став на захист України. "Нехай я загину, але не дам ворогові пройти на нашу землю, і колись про мене і таких, як я, складатимуть пісні та легенди", – казав він.
Загинув 2 березня 2022 року під час ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові.
Андрій «Богатир» Попович
Андрій Попович – справжній воїн, фанат «Металіста» та член SPC Division. З юних років активно їздив на виїзди, підтримував рідний клуб, брав участь у навколофутбольних зустрічах і був одним із найкращих вихованців.
Ще до повномасштабного вторгнення Андрій вступив до лав 92-ї ОМБр, де з перших днів війни зустрів ворога і брав участь у деокупації рідної Балаклії. Спочатку служив у артилерії, але перейшов у піхоту – до славетного 1-го батальйону, бо завжди прагнув більшого. Там отримав свій позивний "Богатир". Після загибелі командира взяв на себе відповідальність за групу та вів побратимів вперед.
Загинув 19 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання, як справжній воїн, що пройшов гідний шлях і поліг у бою за свою країну. Пам’ять про нього житиме в серцях побратимів, фанатського руху та всіх, хто знав його особисто.
Олександр «Тренер» Клушин (1994-2022)
Боєць, фанат «Металіста», тренер і наставник молодого покоління. Народився та мешкав у Харкові, з дитинства займався футболом і боксом, а з 18 років присвятив себе ММА. Провів понад 50 аматорських та 3 професійні бої, став чемпіоном світу з ММА, отримав звання майстра спорту та синій пояс з бразильського джиу-джитсу.
Він був щирий, скромний, надійний – людина, на яку завжди можна було покластися.
Активний учасник ультрас-руху, один із лідерів колективу SPC. Заснував і тренував спортивно-патріотичний клуб «SPCMMATEAM», виховавши не одне покоління бійців. У 2014-2016 роках воював у складі «Східного корпусу», а у 2022-му сформував і підготував добровольчу групу з фанатів «Металіста», яка з перших днів війни стала на захист Харкова.
Загинув 2 березня 2022 року під час ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові. Йому було 28 років. Похований на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
Денис «Береза» Герасимов
Денис Герасимов (2003-2023) – фанат «Металіста», представник колективу SPC, боєць "Азову". З дитинства займався футболом, а у 2020 році став частиною фанатського руху SPC. Перед початком повномасштабної війни проходив підготовку в добровольчій групі при спецпідрозділі поліції «Схід».
З першого дня вторгнення взяв до рук зброю, ставши наймолодшим бійцем SPC Division. Брав участь у обороні Харкова, допомагаючи 92-й ОМБр. Мріяв приєднатися до "Бешкетників Сірка", але через вік не зміг. Пройшов навчання в "Азові", став гранатометником 3-го батальйону 12-го БСВП "Азов".
Загинув 20 вересня 2023 року під час бою в Серебрянському лісі на Луганщині. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Похований на Алеї Слави в Харкові. (с)
Євген «Лис» Заливацький
Євген Заливацький (1994-2022) – фанат «Металіста», представник колективу «Simmer Polecats Crew», воїн та патріот. Народився в Лисичанську, змалку займався боксом, активно розвивався фізично. Закінчив Лисичанську багатопрофільну гімназію, після чого вступив на службу до Державної прикордонної служби України.
З початком війни у 2014 році боронив країну в АТО, отримав звання старшого сержанта. У 2018 році закінчив Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, після чого приєднався до Національної поліції України, де став лейтенантом поліції.
24 лютого 2022 року, не вагаючись, взяв до рук зброю і став на захист України. "Нехай я загину, але не дам ворогові пройти на нашу землю, і колись про мене і таких, як я, складатимуть пісні та легенди", – казав він.
Загинув 2 березня 2022 року під час ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові.
Андрій «Богатир» Попович
Андрій Попович – справжній воїн, фанат «Металіста» та член SPC Division. З юних років активно їздив на виїзди, підтримував рідний клуб, брав участь у навколофутбольних зустрічах і був одним із найкращих вихованців.
Ще до повномасштабного вторгнення Андрій вступив до лав 92-ї ОМБр, де з перших днів війни зустрів ворога і брав участь у деокупації рідної Балаклії. Спочатку служив у артилерії, але перейшов у піхоту – до славетного 1-го батальйону, бо завжди прагнув більшого. Там отримав свій позивний "Богатир". Після загибелі командира взяв на себе відповідальність за групу та вів побратимів вперед.
Загинув 19 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання, як справжній воїн, що пройшов гідний шлях і поліг у бою за свою країну. Пам’ять про нього житиме в серцях побратимів, фанатського руху та всіх, хто знав його особисто.
Олександр «Тренер» Клушин (1994-2022)
Боєць, фанат «Металіста», тренер і наставник молодого покоління. Народився та мешкав у Харкові, з дитинства займався футболом і боксом, а з 18 років присвятив себе ММА. Провів понад 50 аматорських та 3 професійні бої, став чемпіоном світу з ММА, отримав звання майстра спорту та синій пояс з бразильського джиу-джитсу.
Він був щирий, скромний, надійний – людина, на яку завжди можна було покластися.
Активний учасник ультрас-руху, один із лідерів колективу SPC. Заснував і тренував спортивно-патріотичний клуб «SPCMMATEAM», виховавши не одне покоління бійців. У 2014-2016 роках воював у складі «Східного корпусу», а у 2022-му сформував і підготував добровольчу групу з фанатів «Металіста», яка з перших днів війни стала на захист Харкова.
Загинув 2 березня 2022 року під час ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові. Йому було 28 років. Похований на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
Денис «Береза» Герасимов
Денис Герасимов (2003-2023) – фанат «Металіста», представник колективу SPC, боєць "Азову". З дитинства займався футболом, а у 2020 році став частиною фанатського руху SPC. Перед початком повномасштабної війни проходив підготовку в добровольчій групі при спецпідрозділі поліції «Схід».
З першого дня вторгнення взяв до рук зброю, ставши наймолодшим бійцем SPC Division. Брав участь у обороні Харкова, допомагаючи 92-й ОМБр. Мріяв приєднатися до "Бешкетників Сірка", але через вік не зміг. Пройшов навчання в "Азові", став гранатометником 3-го батальйону 12-го БСВП "Азов".
Загинув 20 вересня 2023 року під час бою в Серебрянському лісі на Луганщині. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Похований на Алеї Слави в Харкові. (с)
💔8
3rd Time: ANALYTICS
У переддень виходу нового видання ми потроху викладаємо інтерв’ю з 7-го випуску. Адже специфіка таких розмов — це актуальність питань сьогодення. Минув рік, і тепер люди мають змогу ознайомитися з думками наших співрозмовників уже крізь призму часу. Тож наступний…
Іван «Щегол» Щоголев
Іван Щоголев (1998-2023) – фанат «Металіста», учасник Революції Гідності, воїн 92-ї ОМБр, засновник і командир розвідгрупи «Бешкетники Сірка», яку очолював до самої смерті.
З 18 років став добровольцем, спочатку у ДУК «Правий Сектор», пізніше підписав контракт зі ЗСУ. Брав участь у складних операціях у глибокому тилу ворога, проявляючи лідерські та бойові якості. У 2022 році отримав орден «За мужність» III ступеня, у 2023 – «Хрест хоробрих».
Загинув 25 березня 2023 року під час повернення з позицій. Похований на Алеї Слави в Харкові. Посмертно удостоєний звання «Герой України», на його честь перейменували вулицю у рідному місті.
Коломієць Руслан Олександрович 16.04.2001 – 02.03.2022
Загинув у будівлі ГУНП у Харкові під час ракетного удару.
Руслан народився в Харківській області. Після закінчення дев’яти класів вступив до залізничного училища, де здобув фах автослюсаря та наглядача шляхів. З раннього віку цікавився спортом та фанатським рухом.
Фанатське життя Руслана розпочалося ще у підлітковому віці, коли він приєднався до SPC. Важливу роль у цьому відіграв його старший брат, який був одним із ключових учасників колективу. Руслан швидко влився у рух, проявляв відданість і ставав надійним побратимом для своїх товаришів.
Спорт займав значну частину його життя. Він тренувався у залі Сашка Клушина, розвивався у бойових дисциплінах і постійно вдосконалював свої фізичні показники. Його наполегливість і прагнення до самовдосконалення зробили його сильним бійцем і фанатом.
Він був щирим і відданим прихильником «Металіста», активно їздив на виїзди, брав участь у перфомансах та навколофутбольних подіях, завжди залишаючись частиною фанатської спільноти.
Загинув у березні 2022 року під час ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові. (с)
Іван Щоголев (1998-2023) – фанат «Металіста», учасник Революції Гідності, воїн 92-ї ОМБр, засновник і командир розвідгрупи «Бешкетники Сірка», яку очолював до самої смерті.
З 18 років став добровольцем, спочатку у ДУК «Правий Сектор», пізніше підписав контракт зі ЗСУ. Брав участь у складних операціях у глибокому тилу ворога, проявляючи лідерські та бойові якості. У 2022 році отримав орден «За мужність» III ступеня, у 2023 – «Хрест хоробрих».
Загинув 25 березня 2023 року під час повернення з позицій. Похований на Алеї Слави в Харкові. Посмертно удостоєний звання «Герой України», на його честь перейменували вулицю у рідному місті.
Коломієць Руслан Олександрович 16.04.2001 – 02.03.2022
Загинув у будівлі ГУНП у Харкові під час ракетного удару.
Руслан народився в Харківській області. Після закінчення дев’яти класів вступив до залізничного училища, де здобув фах автослюсаря та наглядача шляхів. З раннього віку цікавився спортом та фанатським рухом.
Фанатське життя Руслана розпочалося ще у підлітковому віці, коли він приєднався до SPC. Важливу роль у цьому відіграв його старший брат, який був одним із ключових учасників колективу. Руслан швидко влився у рух, проявляв відданість і ставав надійним побратимом для своїх товаришів.
Спорт займав значну частину його життя. Він тренувався у залі Сашка Клушина, розвивався у бойових дисциплінах і постійно вдосконалював свої фізичні показники. Його наполегливість і прагнення до самовдосконалення зробили його сильним бійцем і фанатом.
Він був щирим і відданим прихильником «Металіста», активно їздив на виїзди, брав участь у перфомансах та навколофутбольних подіях, завжди залишаючись частиною фанатської спільноти.
Загинув у березні 2022 року під час ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові. (с)
💔12
Перший меморіальний турнір пам'яті Миколая "Утки" - представника колективу River Sharks Firm , олдскульного хулігана руху Дніпра, який поліг боронячи Україну.
Захід відвідали різні покоління дніпрян, та деякі зірки футболу.
Захід відвідали різні покоління дніпрян, та деякі зірки футболу.
👍15
3rd Time: ANALYTICS pinned «У переддень виходу нового видання ми потроху викладаємо інтерв’ю з 7-го випуску. Адже специфіка таких розмов — це актуальність питань сьогодення. Минув рік, і тепер люди мають змогу ознайомитися з думками наших співрозмовників уже крізь призму часу. Тож наступний…»