Великодник від верстальника =)))

​Що б ви порекомендували собі колишньому, коли тільки починали перекладати/клінити/тайпити/звучити/тощо? На яких помилках ви набили собі ґулю?

Нагадування

Існує японсько-український тематичний словник ономатопеїчної лексики (звуконаслідування).

https://drive.google.com/file/d/12gc-k-RyBskNVVgC1q8u38oRirY5OrW8/view?usp=sharing

​Ніколи такого не було, і от знову. Ви знаєте, що робити — скаржитися на товари на цих маркетплейсах.

Повний тред тут.

Приїхали стікери з "Путівки в Потойбіччя"😊

Сьогодні якийсь день про ліцензії. Тож розповідайте, яка ліцензійна манґа українською вам найбільше сподобалась 🙂
...а яка найменше.

​#вечірня_гра

Адмін переконаний, що ви можете виправити цей переклад, зменшивши його на одне слово.

І вони кохали…
Один одного?
Одна одну?
Одне одного?

Правило просте: звичайна романтика (стосунки між хлопцем і дівчиною) - одне одного; яой - один одного; юрі - одна одну. Ну, і якщо стать невідома, то краще "одне одного".
Оце й усе.

163
就職活動（就活）　しゅうしょくかつどう　шю:шьоку кацудо: - діяльність з пошуку роботи
(«Полювання на роботу»)
 
Після невеличкої перерви повертаюся до дописів, які будуть найближчим часом переважно соціологічного спрямування. Спочатку - стаття про пошуки роботи в Японії, яку я написав ще 2014 року для одного журналу. Деякі цифри змінилися, але загалом усе залишилося так само.
—————————-
 (Частина 1) Давно вже минули ті часи, коли Японія була прикладом для наслідування для решти частини світу, про стиль управління японських підприємств писали цілі книги, а сарарі:ман (дослівно - “людина зарплати”, офісний робітник) міг трохи зверхньо дивитися на своїх заокеанських колег. “Мильна бульбашка” економічного зростання лопнула на початку 90-х років минулого століття, залишивши по собі збанкрутілі банки, нікому не потрібні культурні центри в регіонах та величезні розміри боргів, зокрема і у держави. (За останніми оцінками, внутрішній борг Японії складає 231% від ВВП (станом на 2022 рік – 170%), і це найгірший показник серед розвинених країн. Японці намагаються втішати себе тим, що більша частина цього боргу - зобов’язання всередині країни).
 Традиційна японська система управління містила в собі три основних взаємопов’язаних компоненти: пожиттєвий найм, підвищення зарплатні відповідно до того, скільки ти пропрацював на компанію, і профспілки, що не об’єднані в Асоціацію, а створені при кожній компанії окремо. Японські фірми потроху почали втомлюватися від 50-60-літніх “дідусів”, які знають, що їх усе одно ніхто не вижене, тому не поспішаючи працюють (або роблять вигляд, що працюють), отримуючи визначену заздалегідь і на кілька років наперед зарплату і чекаючи чергового підвищення. Міністерство внутрішніх справ оприлюднило статистику, що по всій країні таких “дідусів” близько 25 мільйонів (загальна кількість населення зараз сягає 128 мільйонів).
 Багато писалося про таку традиційну систему “роботи по-японськи”, але трохи менше, як на мене, було згадок про те, як саме вся та численна армія майбутніх “сарарі:манів” влаштовується на роботу, і що чекає на студентів 3-4 курсу бакалаврата в процесі пошуку роботи. У цьому нарисі я спробую дуже схематично окреслити особливості пошуку роботи в Японії.
 У заголовку цей процес я назвав не “пошуком”, а полюванням, і досвідчений (а також з інтересом до Японії) читач зможе розпізнати тут алюзію на назву відомого роману Харукі Муракамі “Полювання на вівцю” (або “на овець”, є різні варіанти перекладу). У випадку з пошуком роботи в Японії, цей процес дійсно інколи більше нагадує полювання: що називається, як не ти - то тебе. І зараз я спробую пояснити, чому це саме так.
 Спочатку варто сказати кілька слів про особливості освіти по-японськи, оскільки вона безпосередньо пов’зана із подальшими пошуками роботи. Якщо коротко - то все крутиться довкола престижності та статусності. Остаточна мета пересічних японських батьків - віддати дитину в університет, завершення якого дасть змогу влаштуватися на роботу у якесь міністерство чи відомство, велику фінансову корпорацію і так далі. Зазвичай такі університети розташовані в Токіо (державний Токійський, а також приватні Васеда та Кейо:), і для того, аби в них потрапити, треба пройти всі сходинки “престижності” - дитсадок, молодшу, середню та старшу школу. Випускники таких університетів, а також найбільших державних (особливо колишніх “імператорських”, яких є 7 по всій країні) вишів, роботу отримають майже автоматично, від них вимагається тільки дотримуватися всіх необхідних правил.
 Але таких елітних свіжоспечених бакалаврів у Японії не так уже й багато, тому я більше зосереджуся на пересічних студентах. Які вже з початку 3 курсу (тобто близько 20 років) починають думати, як казала моя бабуся, “як у світі жити”, тобто куди вони хочуть піти працювати, аналізують свої слабкі та сильні риси, і заповнюють так звані “енторі: ші:то” (entry sheet), в яких пишуть базову інформацію про себе.
 Загалом процес пошуку роботи в Японії складається із наступних етапів (навчальний, як і фіскальний, рік у Японії починається у квітні):

(Частина 2)
1)     стажування в компаніях, які майбутньому працівнику до вподоби (з липня по листопад 3 курсу)
2)     самоаналіз та самооцінка, розгляд потенційно привабливих галузей або конкретних компаній (з липня по березень 3 курсу)
3)     надсилання запитів у фірми, які студентів зацікавили, із проханням вислати документи для самооцінки, написання резюме і так далі (грудень 3 - травень 4 курсу)
4)     семінари та інші роз’яснювальні заходи, часто у них беруть участь ще й колишні випускники університету, які працюють у відповідних компаніях (грудень 3 – травень 4 курсу)
5)     тести на визначення основних рис характеру, кмітливості, загального рівня знань і так далі (грудень 3 - травень 4 курсу)
6)     письмові тести, співбесіди, групові дискусії і так далі (березень 3 - травень 4 курсу)
7)     отримання найтей (попереднього повідомлення про прийняття на роботу) (квітень - червень 4 курсу).
 Тобто в ідеалі студент 4 курсу може спокійно готуватися до написання бакалаврської роботи вже десь із початком навчання на 4 курсі. Але на практиці не все відбувається так безпроблемно, багато хто продовжує пошуки роботи (тобто проходити всі стадії вищенаведеного циклу) і восени, і навіть взимку - тобто за кілька місяців до випуску. Нижче наведу кілька цікавих, на мою думку, деталей, які добре характеризують японську систему пошуку роботи.
-    Якщо майбутній сарарі:ман - не з Кіотського або Токійського чи іншого “великого” університету, то місця на заходах компаній чи семінарах будуть скоріш за все “зайняті” (хоча його друзі з колишніх Імператорських універів можуть абсолютно спокійно проходити на ті самі заходи. Бронювання участі у таких заходах відбувається онлайн, тому система сказала “місць немає” - значить, їх дійсно немає, якщо тільки ти не з престижного вишу).
-    Cтуденти часто просять своїх викладачів, аби ті залишили їх повчитися ще на пару років - бо фірми хочуть “свіжовипущених” і “незашорених” фрешменів, а не таких, що мають уже якийсь схиблений досвід. Інколи це призводить до того, що офіційний статус деяких студентів або студенток - 6-курсник (загалом можна бути студентом до 8 років, здається). Один поважний журналіст із “Кіотської газети” якось пошепки зізнався мені після кількасот мілілітрів гарячого саке, що він теж “вчився” 5 років - бо не зміг за 4 знайти пристойну роботу.
-    Так само і з власниками Ph. D. - ніхто не хоче їх брати на більшу, ніж у звичайних робітників, зарплату, коли незрозуміло, чи вони працюватимуть як слід, чи ні. Може, видадуть у кращому випадку кілька блискучих ідей, але клопоту скільки..Тому простіше взяти свіжовипущеного бакалавра, навчити його всьому, що треба знати, і “створити” людину, яка потрібна фірмі.
-    Кілька слів про те, як роботу шукали знайомі. росіянин В. ще коли навчався у магістратурі, протягом десь півроку активно шукав роботу, їздив за власні кошти на співбесіди в Токіо, пройшов майже все “пекло” пошуків роботи - але зрештою не виправдав покладені на нього сподівання відомого виробника сантехніки TOTO, який хотів відправити його на батьківщину, розширювати сферу діяльності. Зараз Віктор влаштувався у приватний університет у Токіо викладачем, за допомоги свого наукового керівника.
Киргиз А. почав пошуки роботи ще з середини 1 курсу магістратури, і ледве встиг знайти більш-менш пристойне місце за місяць до випуску. А тепер шукає, куди б перевестися. А от полька К., яка закінчила аспірантуру в Осакському університеті, знайшла роботу і повернулася на півроку додому в Краків - бо працювати треба з квітня. Створюватиме тури Польщею для японських туристів.
Був у мене ще японський друг К., який хотів стати держслужбовцем, прокидався щоранку о 5-30 і вчився, вчився, вчився…Настільки інтенсивно, що зрештою залишився в магістратурі на третій рік. Але іспит для отримання кваліфікації держслужбовця два рази не склав, і повернувся на рідний острів Кю:сю: на півдні Японії - працює тепер на фірмі свого батька.

(Частина 3)
Студент Університету Хоккайдо: (до речі, одного з колишніх імператорських) розчарувався у пошуках роботи (невдалих), коханої (так само) і взагалі у “цьому вигаданому світові” (тобто в сучасному японському суспільстві), і, прагнучи іншого вигаданого світу, абсолютно серйозно готувався допомагати сумнозвісній Ісламській Державі будувати новий світовий порядок. Зібрав гроші, налагодив контакти - і потрапив у руки японській поліції, з якою радо і поділився своїми благородними намірами. Соціолог у “Газеті Асахі” називає такі наміри абсолютно природніми: ніж придумувати не завжди правдиві причини того, чому ти “дуже підходиш” тій чи іншій компанії за сумою різних параметрів, особистісними якостями та рисами характеру, а потім крокувати тернистими щаблями кар’єрного зростання із перспективою стати черговим “непрацюючим дідусем”, набагато доцільніше, можливо, воювати у бідному, проте чесному середовищі “братів і сестер” і захищати спільні із ними високі ідеали.

​Перевірка українського тексту на основі LanguageTool.
Сервіс виділить для вас усі помилки та неправильний слововжиток і запропонує варіанти для виправлення.


🔆 https://languagetool.org/uk
🔆 https://ukr-mova.in.ua/perevirka-tekstu

Хибний друг · 15

Англійське слово check у половині випадків означає «рахунок», а не «чек». Як, наприклад, отут. Ти в ресторані оплачуєш «рахунок» (сheck), а потім тобі, буває, приносять «чек» (receipt).

#переклад

Тільки мені не подобається переклад назви "Бродячі пси літератури"? 🤔
Бентежить словосполучення "бродячі пси".😔

Проблеми глядачів
Аніме: забагато озвучення, немає субтитрів
Дорами: забагато субтитрів, немає озвучення