⚡️ Легалізація рейдерства, знищення OSINT-розслідувань та інші корупційні ризики нового Цивільного кодексу

Мабуть, ви вже втомилися від цих слів, але знову Парламент намагається в «турборежимі» проштовхнути зашкварні норми. 800 сторінок проєкту Цивільного кодексу ухвалили в першому читанні за 22 хвилини.

Звісно, ми не могли проаналізувати 100% надскладного документу, та занурилися в текст і коментарі експертів, вочевидь, уважніше за більшість нардепів. Ось наш топ-5 корупційних ризиків:

1️⃣ У вас можуть забрати квартиру (ст. 367, 427, 1919)
Перший ризик стосується кожного, у кого є нерухомість. Якщо вашого права немає в електронному реєстрі (а він запрацював лише у 2013-му), для третьої особи воно фактично «не існує».

👉 Приклад: Ви успадкували квартиру в 90-х і маєте лише паперові документи. Шахрай підробляє угоду, продає квартиру покупцю. За новим ЦК покупець уже «добросовісний набувач» і має легальне право на це житло. Сьогодні в більшості таких справ Верховний Суд стає на бік справжнього власника. За новим ЦК такого не буде.

2️⃣ Легалізація рейдерства (ст. 442, 495)
Автори проєкту заклали норму: якщо майно було виведено з державної чи комунальної власності й з моменту реєстрації минуло 10 років, держава втрачає право витребувати його назад у «добросовісного набувача».

👉 Реальний кейс: Справа ексміністра агрополітики Сольського. За даними НАБУ, він привласнив тисячі гектарів державної землі. За новим кодексом, якщо продати цю землю агрохолдингу, через 10 років повернути її буде майже неможливо.

3️⃣ «Віджим» пам'яток (ст. 1918, 1919)
За новим Кодексом, якщо охоронного статусу лісу, узбережжя чи історичного об'єкта немає в електронному реєстрі нерухомості — держава не зможе захистити їх від забудовника.

👉 Реальний кейс: Гостинний двір у Києві. У 2011 році уряд Азарова просто викреслив будівлю з реєстру пам'яток — і одразу почалися спроби забудови. У 2018-му суд таки повернув будівлю державі. Якби новий ЦК діяв тоді, забудовник став би «легальним власником», бо у реєстрі статусу не було.

4️⃣ Знищення OSINT-розслідувань (ст. 345, 350, 353)
Проєкт уводить абсолютний нонсенс для європейського права — дає компаніям право на власний «цифровий простір» і «цифрову приватність».

👉 Приклад: Фірма з російськими бенефіціарами виграє тендер. Журналісти збирають дані з відкритих баз і хочуть опублікувати статтю. А компанія подає в суд за «порушення її цифрової приватності». Навіть якщо суд потім стане на бік медіа, це відкриває шлях до масових SLAPP-позовів, мета яких — виснажити розслідувачів судами та заблокувати публікації.

5️⃣ «Право на забуття» для схематозників (ст. 328)
Проєкт дозволяє фізичним особам вимагати видалення інформації про себе зі загальнодоступних джерел та медіа, якщо вона «втратила суспільний інтерес».

Так, є виняток щодо інформації про публічних осіб. Та формулювання дає колишнім посадовцям шанс довести, що вони є приватними особами. А головне — лазівка залишається для олігархів та інших бенефіціарів схем.

👉 Приклад: Експосадовець звинувачувався у багатомільйонних відкатах 5 років тому. Він іде до суду з вимогою видалити всі розслідування про нього, бо «інтерес суспільства втрачено». Суд зобов'язує видалити статті, і ми отримуємо нібито чистого кандидата.

➕ Наскрізний ризик: «доброзвичайність» (ст. 6 та ще понад 40 згадок)
Проєкт уводить «доброзвичайність» як один із головних критеріїв для вирішення спорів. Це сукупність моральних норм, які закон описує максимально розмито. Корумповані судді отримають право суб'єктивно ухвалювати рішення, просто заявивши, що одна зі сторін діяла «недоброзвичайно».

Що далі?
Проєкт готують до другого читання, та немає жодних згадок про плани залучати громадянське суспільство.

Що робити?
Фундаментальні закони не можна приймати в «турборежимі». Вимагай від депутатів антикорупційної експертизи проєкту №15150 та відкритого діалогу щодо норм, які визначають життя кожного з нас.

Адже коли діалог не працює в кабінетах влади, розмова продовжується на вулиці.

- - - - - - - - -
Підписуйся, щоб бути в курсі:
Inst | TG | FB | X | Threads