23 серпня – День Державного прапора України

Символ України, її суверенітету та єдності, давньої державницької традиції та військової звитяги. Під синьо-жовтими стягами руські лицарі йшли на Грюнвальдську битву в XV столітті. Сині з жовтим прапори майоріли над козацькими містами від Суджі до Маріуполя у XVІІІ столітті. Ці кольори стали символом національого відродження в ХІХ столітті. Під ними йшли в бій українські січові стрільці під час І-ї Світової війни. Синьо-жовті знамена здіймалися над Києвом, Львовом, Бахмутом і Севастополем у 1918 році. Під ними билися українські націоналісти середини ХХ століття, здобуваючи незалежність. І, нарешті, з моменту відновлення незалежності, синьо-жовтий прапор замайорів над усією Україною.

Це символ України, який так пече очі російським окупантам. За цей прапор ув’язнюють і катують, його зривають і зафарбовують. Російських солдат відправляють на вірну смерть, аби тільки прибрати з якоїсь будівлі в зруйнованому місті український прапор і встановити там свій бодай на кілька годин. Та вся їхня скажена ненависть до наших символів не змусить українців відмовитися від свого прапору, від незалежності, свободи та ідеї.

Бійці з вільних Чернігова та Одеси, Луцька та Запоріжжя, разом із бійцями з тимчасово окупованих Луганська та Сімферополя, Енергодара та Маріуполя, сьогодні роблять усе, щоб над кожним українським містом і селом здіймався синьо-жовтий стяг. Його ми взяли від тих, хто був до нас, і його передамо тим, хто буде розвивати й відстоювати Україну в майбутньому. Символ нашої волі. Наш оберіг від темряви.

З Днем Державного прапора України!

Незалежність, яку ми виборюємо щодня


Кожного дня українці захищають свою Незалежність. Вона полита кров’ю героїв, які віддали свої життя та здоров’я за право нації йти своїм шляхом. Країна та народ, які вороги хочуть розірвати на шматки, незважаючи ні на що, об’єднуються та продовжують боротьбу.

Чоловіки й жінки на фронті разом із тими, хто тримає тил, щодня віддають усі сили, щоб зберегти нашу ідентичність і не дати імперії зла знищити нас. Ця боротьба триває століттями. Ми знали перемоги й поразки, але незламний стрижень нації завжди залишався, дозволяючи нам вистояти й берегти себе. Саме за це ми сьогодні воюємо.

Україна в бою за власну незалежність. Так було на початку минулого століття, так відбувається і зараз, коли щохвилини, незалежно від того, на фронті ти чи в тилу, кожен може втратити життя. Це і є ціна Незалежності – життя тих, хто її виборює. Незалежність — це не просто символ, а жертви й страждання. І кожен із нас своїми діями виборює для країни ще один день свободи.