This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Удар російського шахеда по житловому будинку в Києві.
Так звана "велика вітчизняна війна", що використовується росією як ідеологічний інструмент – це лише частина Другої світової війни, яка була значно більшою за це.
Підміна понять служить спробою рф приписати собі роль єдиного переможця, тоді як насправді перемога була результатом об’єднаних зусиль багатьох країн, включно з Україною та іншими республіками колишнього СРСР.
росіяни вклали в перемогу менше за українців та білорусів. І сьогодні, навіть попри те, що росія називає білорусів союзниками, вона нівелює подвиги не тільки українського народу, але й білоруського, не згадуючи взагалі про роль інших народів окрім російського.
Як я вже писав, російського народу в принципі не існує у біологічному, етнічному, антропологічному та культурному сенсах. Почитайте https://t.me/akovalenko1989/9191
Українці, білоруси, США, Велика Британія, сили спротиву у Франції, Польщі, індійський народ, який зробив значний внесок у британські війська, а також австралійці, жителі Нової Зеландії і Китаю. Це спільний внесок в перемогу над нацизмом. Росіяни грали свою роль, але значно меншу, ніж всі інші.
Підміна понять служить спробою рф приписати собі роль єдиного переможця, тоді як насправді перемога була результатом об’єднаних зусиль багатьох країн, включно з Україною та іншими республіками колишнього СРСР.
росіяни вклали в перемогу менше за українців та білорусів. І сьогодні, навіть попри те, що росія називає білорусів союзниками, вона нівелює подвиги не тільки українського народу, але й білоруського, не згадуючи взагалі про роль інших народів окрім російського.
Як я вже писав, російського народу в принципі не існує у біологічному, етнічному, антропологічному та культурному сенсах. Почитайте https://t.me/akovalenko1989/9191
Українці, білоруси, США, Велика Британія, сили спротиву у Франції, Польщі, індійський народ, який зробив значний внесок у британські війська, а також австралійці, жителі Нової Зеландії і Китаю. Це спільний внесок в перемогу над нацизмом. Росіяни грали свою роль, але значно меншу, ніж всі інші.
Telegram
КOVALENKO
Чи існує взагалі «російський народ», про який каже путін, продовжуючи брехню про нашу приналежність до нього? (Спойлер - ні).
Давайте подивимося на поняття «російський народ» з історичної, етнічної, імперської, лінгвістичної та ідеологічної сторони.
По…
Давайте подивимося на поняття «російський народ» з історичної, етнічної, імперської, лінгвістичної та ідеологічної сторони.
По…
росія порушує самопроголошене «перемир‘я», обстрілюючи Сумщину, а також на фронті Сходу, Харківщини. Самі оголосили, самі ж і порушують.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Хто насправді переміг нацизм під час Другої світової і чому роль росіян найменша.
росія бреше - оголошене ними «перемир‘я» досі не запрацювало, вони атакують на фронті. За перемир‘я хочуть видати тільки відсутність шахедів у небі, але перемир‘я - це коли ніхто з них не стріляє, не тривають їх штурмові дії, як зараз, і замовкає вся арта.
російські пропагандисти виявилися тупішими за радянських. Совєти так довго будували культ «побєди», в якості захисного протистояння з нацизмом, що змогли об‘єднати навколо цього частину суспільств країн Варшавського договору.
росіяни ж повністю все зруйнували в 2014 році, коли змінили культ «захисту від нацизму» на натягування «побєди» на наступальну геноцидну війну проти України. Ці йолопи зруйнували всю ідеологічну базу, тепер питань до неї більше, ніж відповідей.
І це добре, бо нам це полегшує роботу по знищенню міфу приналежності росіян до цієї перемоги.
Сама перемога над нацизмом - це заслуга американців, українців, британців й інших союзників, а також китайців, білорусів, казахів і решти. росіяни ж по своїй суті без нас всіх програли б, і були б у рабстві. Вони точно не титульна народність перемоги.
І тепер, коли культ перемоги асоціюється з геноцидною війною, цей міф буде набагато легше помножити на нуль, і локалізувати хіба в самій росії.
Все це буде. Все це зробимо.
росіяни ж повністю все зруйнували в 2014 році, коли змінили культ «захисту від нацизму» на натягування «побєди» на наступальну геноцидну війну проти України. Ці йолопи зруйнували всю ідеологічну базу, тепер питань до неї більше, ніж відповідей.
І це добре, бо нам це полегшує роботу по знищенню міфу приналежності росіян до цієї перемоги.
Сама перемога над нацизмом - це заслуга американців, українців, британців й інших союзників, а також китайців, білорусів, казахів і решти. росіяни ж по своїй суті без нас всіх програли б, і були б у рабстві. Вони точно не титульна народність перемоги.
І тепер, коли культ перемоги асоціюється з геноцидною війною, цей міф буде набагато легше помножити на нуль, і локалізувати хіба в самій росії.
Все це буде. Все це зробимо.
Японські ОСІНтери виявили, що росія замінила частину пускових установок ППО С400 та С300 на Далекому Сході - макетами.
Зазначу, що за наявною інформацією, росія дійсно перетягнула частину ППО з Далекого Сходу поближче до європейської частини росії, а саме: до порту Усть-Луга, аеродромів Енгельс, Саваслейка, і до Московської області.
Раніше на Далекому Сході росія тримала приблизно 24 пускові установки С400 та 12 пускових С300. Зараз їхня кількість там скоротилася.
У росії є втрати ППО внаслідок ударів, через що вони тягнуть їх з Далекого Сходу і намагаються це замаскувати макетами.
Зазначу, що за наявною інформацією, росія дійсно перетягнула частину ППО з Далекого Сходу поближче до європейської частини росії, а саме: до порту Усть-Луга, аеродромів Енгельс, Саваслейка, і до Московської області.
Раніше на Далекому Сході росія тримала приблизно 24 пускові установки С400 та 12 пускових С300. Зараз їхня кількість там скоротилася.
У росії є втрати ППО внаслідок ударів, через що вони тягнуть їх з Далекого Сходу і намагаються це замаскувати макетами.
Повне припинення вогню в повітрі і на фронті - росія повинна на це погодитись так чи інакше, бо інформаційно вона давно програла трек з перекиданням відповідальності за небажання миру на нас.
Бажання рф зрозуміле - видавати за припинення вогню виключно відсутність далекобійних дронових та ракетних атак не рахуючи фронт, але половинчасте припинення вогню не сприймається ніким, лише повне.
Подивимось, що буде далі. Україна давно позицію озвучила і погодилась на пропозицію США про повне припинення вогню.
Бажання рф зрозуміле - видавати за припинення вогню виключно відсутність далекобійних дронових та ракетних атак не рахуючи фронт, але половинчасте припинення вогню не сприймається ніким, лише повне.
Подивимось, що буде далі. Україна давно позицію озвучила і погодилась на пропозицію США про повне припинення вогню.
Пєсков чомусь забув сказати, що кндр постачає левову частку боєприпасів росії на фронт, від яких москва відмовлятися не хоче.
Логіка москви: ви відмовтесь від зброї, а ми погодимось на 30 днів, правда фронт зупиняти не будемо, в кндр і далі будемо брати боєприпаси, ну і через 30 днів теж не зупинимось та придумаємо як продовжити війну далі.
Не знаю, на кого це розраховано. росія продовжує показувати, що миру не хоче.
Не знаю, на кого це розраховано. росія продовжує показувати, що миру не хоче.
От і стане остаточно зрозуміло скоро - росія за мир чи війну.
Я вважаю, що миру вони не хотіли і не хочуть. Але ж на бажання завжди впливають інструменти та аргументи можливих втрат.
Побачимо.
Я вважаю, що миру вони не хотіли і не хочуть. Але ж на бажання завжди впливають інструменти та аргументи можливих втрат.
Побачимо.
Обожнюю оцю дурню пєскова про те, що «москва не боїться санкцій». Чому ж тоді росія всюди і завжди першим ділом вимагає зняття санкцій, у всіх питаннях, завжди, якщо їх не боїться і все Ок?
На кого розрахована ця локшина? Хіба на внутрішнього споживача, якому потрібно показати, що росію «не прогнули».
На кого розрахована ця локшина? Хіба на внутрішнього споживача, якому потрібно показати, що росію «не прогнули».
О 21:00 проведу стрім в Instagram.
Підписуйтесь і приєднуйтесь, поговоримо.
https://instagram.com/andrii___kovalenko
Підписуйтесь і приєднуйтесь, поговоримо.
https://instagram.com/andrii___kovalenko
Повне припинення вогню, росія повинна погодитись на те, чого постійно намагається уникнути.
Індія та Пакистан. Хто у виграші від короткотривалого конфлікту.
Конфлікт між Індією та Пакистаном, що спалахнув у травні 2025 року після теракту в Кашмірі та операції Індії "Сіндур", став найсерйознішою ескалацією між цими ядерними державами з 1971 року. Повномасштабної війни вдалося уникнути завдяки посередництву США та припиненню вогню 10 травня. Наслідки конфлікту все ж є.
Індія втратила п’ять бойових літаків і безпілотник Heron, що є значним ударом по престижу ВПС.
За даними Пакистану, індійські удари призвели до загибелі 26 цивільних і поранення 46 осіб. Індія заперечує атаки на цивільні об’єкти, наполягаючи, що ціллю були "табори терористів". Економічні втрати Індії пов’язані з припиненням торгівлі з Пакистаном, закриттям 32 аеропортів та дипломатичною ізоляцією від сусіда.
Пакистан постраждав від індійських ударів по інфраструктурі, зокрема авіабазах, що послабило його військову готовність.
Закриття повітряного простору та економічні санкції з боку Індії завдали удару по і без того слабкій економіці, бо ВВП Пакистану в 10 разів менший за індійський.
Політичні та дипломатичні наслідки для країн.
Індія:
- Прем’єр-міністр Нарендра Моді зміцнив імідж "сильного лідера" всередині країни, адже операція "Сіндур" позиціонувалася як "історичний успіх" у боротьбі з тероризмом".
- Індія отримала підтримку США, які розглядають її як ключового партнера в регіоні для стримування Китаю. Це контрастує з послабленням зв’язків США з Пакистаном після виведення військ з Афганістану.
- Проте вихід з Договору про води Інду викликав міжнародну критику, адже це загрожує гуманітарною кризою в Пакистані, де сільське господарство залежить від річки Інд. Зараз воду знову пустили.
Пакистан:
- Уряд Шаріфа використав конфлікт для консолідації суспільства навколо націоналістичних гасел, звинувачуючи Індію в "неспровокованій агресії".
- Пакистан здобув дипломатичну перемогу, змусивши Індію погодитися на припинення вогню, що дозволило Ісламабаду заявити про "відсіч сильнішому противнику".
- Підтримка Китаю, стратегічного союзника Пакистану, посилила позиції Ісламабада. Китай, ймовірно, використає цей конфлікт для стримування Індії в регіоні.
Військовий та економічний баланс.
Індія має значну перевагу: військовий бюджет у 2024 році склав 86,1 млрд доларів проти 10,2 млрд у Пакистану, армія налічує 1,5 млн активних військових проти 650 тис. у Пакистану, а ВВП у 10 разів більший (3,9 трлн доларів проти 373,1 млрд).
Пакистан компенсує це завдяки підтримці Китаю та ефективному використанню авіації, зокрема китайських J-10C для збиття індійських літаків.
Індія зміцнила внутрішню підтримку уряду Моді та міжнародний імідж як регіональної потуги.
Контроль над водними ресурсами Інду дає стратегічний важіль тиску на Пакистан, хоча це може спровокувати довгострокову нестабільність.
Проте втрата літаків і міжнародна критика через "водну війну" послаблюють її позиції в очах світової спільноти.
Пакистан уникнув повномасштабної війни, що було б катастрофою через економічну слабкість.
Дипломатична перемога через припинення вогню та підтримка Китаю дозволяють Пакистану позиціонувати себе як "стійкого гравця".
Однак економічна вразливість і залежність від зовнішньої допомоги обмежують його маневреність.
Конфлікт між Індією та Пакистаном, що спалахнув у травні 2025 року після теракту в Кашмірі та операції Індії "Сіндур", став найсерйознішою ескалацією між цими ядерними державами з 1971 року. Повномасштабної війни вдалося уникнути завдяки посередництву США та припиненню вогню 10 травня. Наслідки конфлікту все ж є.
Індія втратила п’ять бойових літаків і безпілотник Heron, що є значним ударом по престижу ВПС.
За даними Пакистану, індійські удари призвели до загибелі 26 цивільних і поранення 46 осіб. Індія заперечує атаки на цивільні об’єкти, наполягаючи, що ціллю були "табори терористів". Економічні втрати Індії пов’язані з припиненням торгівлі з Пакистаном, закриттям 32 аеропортів та дипломатичною ізоляцією від сусіда.
Пакистан постраждав від індійських ударів по інфраструктурі, зокрема авіабазах, що послабило його військову готовність.
Закриття повітряного простору та економічні санкції з боку Індії завдали удару по і без того слабкій економіці, бо ВВП Пакистану в 10 разів менший за індійський.
Політичні та дипломатичні наслідки для країн.
Індія:
- Прем’єр-міністр Нарендра Моді зміцнив імідж "сильного лідера" всередині країни, адже операція "Сіндур" позиціонувалася як "історичний успіх" у боротьбі з тероризмом".
- Індія отримала підтримку США, які розглядають її як ключового партнера в регіоні для стримування Китаю. Це контрастує з послабленням зв’язків США з Пакистаном після виведення військ з Афганістану.
- Проте вихід з Договору про води Інду викликав міжнародну критику, адже це загрожує гуманітарною кризою в Пакистані, де сільське господарство залежить від річки Інд. Зараз воду знову пустили.
Пакистан:
- Уряд Шаріфа використав конфлікт для консолідації суспільства навколо націоналістичних гасел, звинувачуючи Індію в "неспровокованій агресії".
- Пакистан здобув дипломатичну перемогу, змусивши Індію погодитися на припинення вогню, що дозволило Ісламабаду заявити про "відсіч сильнішому противнику".
- Підтримка Китаю, стратегічного союзника Пакистану, посилила позиції Ісламабада. Китай, ймовірно, використає цей конфлікт для стримування Індії в регіоні.
Військовий та економічний баланс.
Індія має значну перевагу: військовий бюджет у 2024 році склав 86,1 млрд доларів проти 10,2 млрд у Пакистану, армія налічує 1,5 млн активних військових проти 650 тис. у Пакистану, а ВВП у 10 разів більший (3,9 трлн доларів проти 373,1 млрд).
Пакистан компенсує це завдяки підтримці Китаю та ефективному використанню авіації, зокрема китайських J-10C для збиття індійських літаків.
Індія зміцнила внутрішню підтримку уряду Моді та міжнародний імідж як регіональної потуги.
Контроль над водними ресурсами Інду дає стратегічний важіль тиску на Пакистан, хоча це може спровокувати довгострокову нестабільність.
Проте втрата літаків і міжнародна критика через "водну війну" послаблюють її позиції в очах світової спільноти.
Пакистан уникнув повномасштабної війни, що було б катастрофою через економічну слабкість.
Дипломатична перемога через припинення вогню та підтримка Китаю дозволяють Пакистану позиціонувати себе як "стійкого гравця".
Однак економічна вразливість і залежність від зовнішньої допомоги обмежують його маневреність.