В часи, коли оглядав Сирійський конфлікт, бачив дуже багато фото- та відеоматеріалу подібних VBIED-ов (термін, ще невідомий в цьому конфлікті, але можливо ненадовго).

Вони використовувалися переважно двома силами конфлікту: Ісламською Державою та Хайат Тахрір аш-Шамом. Їх використання обумовлюється необхідністю відправити на позиції противника щось співставне в тротиловому еквіваленті з ФАБ-500 в умовах, коли авіація відсутня / не може нанести подібний удар — тобто, умовами нашого конфлікту в тому числі.

Є два основних різновида таких VBIED-ов: RC-VBIED, тобто ті, що керуються віддалено оператором, та SVBIED — тобто, керовані смертником. Різні сторони конфлікту використовували смертників серед невиліковно хворих, що бажали здобути славу в бою — вони більш ефективні, проте в нашому конфлікті варто розглянути саме RC-VBIED, котрі розробляли різні сторони з різною успішністю.

Це — цілком реальна та працююча річ, котру не варто недооцінювати, й котра вироблялась ще в 2014ому році в кустарних умовах, а при поточному розвитку безпілотних апаратів цілком може бути поставлена на серійні рейки. Проте працює вона тільки тоді, коли її вірно використовують.

У випадку російського використання ми фіксуємо явний неуспіх — противник використав МТЛБ для того, щоб та застрягла в посадці та трохи злякала тих, хто в ній був. Їм дійсно пощастило, що цей VBIED був достатньо "тупий" (мабуть, на таймері) й вони встигли навіть відійти від нього на безпечну відстань, проте це чудо, що він взагалі доїхав — в Сирії такі авто, що їхали по голому полю, нерідко успішно знищувались протитанковими засобами ще на підході. Тому найбільш ефективним їх використанням є бої за населені пункти — переховуючись за будинками або в гаражах, Ісламська Держава ефективно атакувала ними колони супротивника під час руху вулицями населеного пункту, знищуючі як живу силу та авто противника, так й бронетехніку.

Використання дешевих віддалено-керованих цивільних авто, обшитих бронелистами, в умовах міських боїв, наприклад, на Донбасі, може виявитися дешевим та ефективним засобом для знищення ворожих позицій в місті перед початком наступальних дій або для зупинення просування живої сили ворога в умовах оборони населеного пункта.

Ілюстрація: Використання RC-VBIED на основі БМП-1 сирійським угрупованням Ахрар аш-Шам, 2015 рік.

Сподіваюся, що в керівництва певних країн вистачить політичної волі на давно назрілі колективні рішення щодо роззброєння незрозумілих озброєних формувань в нашому глибокому тилу, що до того ж підтримуються з боку РФ та переховують в себе російських військових та агентів спецслужб.

https://t.me/ukrpravda_news/27753

Жодних річних підсумків. Лише дещо.

Ця війна — злочин росіян, котрий ніколи не має мати вибачено. За нього треба лише помститися. Навіть якщо не вийде у цій війні — підготовка до помсти ніколи не має припинятися, для того, щоб зчинити її в момент їхньої слабкості.

Спокута має відбутися.

Проте є моменти, на котрі варто звернути увагу.

Своїми заявами Міністерство Оборони РФ свідомо намагається ескалювати ситуацію. Їхня ціль – спровокувати керівництво ПМР.

Якщо Придністров'є почне мобілізацію та підготовку населених пунктів до оборони, то це може спровокувати українське політичне керівництво до незважених дій, що може призвести до катастрофи та багатьох смертей. Цього сценарію бажають в Кремлі й його необхідно уникнути.

У Придністров'я є тільки одна доля – роззброєння. Навіть якщо буде необхідним введення українських військ для розпуску місцевих формувань та інтернування російського контингенту, народам Придністров'я та його політичному керівництву необхідно гарантувати безпеку. Придністровці не несуть загрози, їм просто не пощастило, що вони потрапили в сферу впливу РФ – багато з них українці як за походженням, так й за мовою та паспортом. Їх рідний край не заслуговує перетворитися на поле бою, тому українська держава має взяти на себе відповідальність за його безпеку як наразі, так і в майбутньому.

Якщо подібної операції неможливо буде провести, необхідно продовжувати економічний та дипломатичний тиск на керівництво регіону. Кровопролиття не можна допустити.

В вихорі інфоподій вчорашньої ночі, спричиненої звинуваченнями МО РФ в підготовці до вторгнення в Придністров'я, були ЗМІ, котрі повністю проігнорували цю подію, не допустивши публікації цієї новини в жодному вигляді як вчора, так й сьогодні.

Це ЗМІ Придністровської Молдовської Республіки.

Схоже, найвище придністровське керівництво наклало повну цензуру навіть на російські заяви з приводу Придністров'я, хоча до того охоче їх публікували. Подібні радикальні дії на кшталт "Лебединого озера", коли населення повністю намагаються ізолювати від певних новин, свідчать про те, що ці новини викликають неабиякий стрес у найвищого керівництва.

Це може бути гарною новиною та сигналом того, що керівництво ПМР на російські провокації реагувати не збирається, й свідомо намагається уникнути будь якого роздмухування. Це — гарна ознака договороздатності її керівництва.

Побачив цю публікацію від відомого та впливового журналіста й не побоюсь повторюватися.

1) Російські військові об'єкти в ПМР розташовані переважно в міській забудові. Ракетні або артилерійські удари (я так розумію, мова про ці "удари") по ним не гарантовано нанесуть істотну шкоду російській групі військ у Придністров'ї, не кажучи вже про "повну демілітаризацію", проте цілком ймовірно заподіють шкоду мирному населенню.

Можливість подібного удару — ризики, з котрими має рахуватися керівництво ПМР, проте це крайня міра, котрої, на мою думку, треба уникнути.

Ототожнення ПМР з РФ та її квазі-формування — помилка. Це дійсно не міжнародно визнаний суб'єкт, й це дійсно протекторат РФ, проте місцеві не є загрозою для нас та не бажають війни.

2) Сценарію, при котрому ПМР повністю реінтегрується в Молдову, не існує. Сепарація там вже відбулась — це дві різних держави, котрі взаємно визнають, наприклад, документи один одного та не бажають возз'єднання.

Проте роззброєння та виведення російського контингенту зі збереженням місцевих поліцейських сил дасть регіону можливість скинути російське ярмо та сформувати нові, добросусідські стосунки з її безпосередніми сусідами, а не з фашистським режимом по інший бік моря. Але про яке добросусідство буде мова, якщо жителі Тирасполя прокинуться від ударів по їхньому місту?

Звернув увагу на це депресивне відео: зруйноване шосе Ясинувата — Константинівка, знищені посадки, старі українські окопи, що зараз утримує ворог, та понівечений війною український степ до самого горизонту.

Зняте воно біля с. Новоселівка Друга, тут: 48.203769, 37.778253

Здалося мені цікавим тут те, що позиції виглядають майже безлюдними, хоча це майже лінія боєзіткнення й плацдарм для охоплення Авдіївки з півночі.

Можливо, це свідчить про те, що напрямок Авдіївки, як й багато інших ділянок фронту, вже давно не пріоритетний, й ворог, задля концентрації сил на Бахмуті, Вугледарі та Кремінної, пожертвував всіма іншими напрямками. Але це спостереження потребує ще подальших підтверджень.

Слава всім, хто ходить за ЛБЗ та наводить шороху на території ворога. Події, котрих нібито "не було" — слава, про котру багато хто може тільки мріяти.

Не вірте в російську пропаганду про якихось заручників та вбитих дітей. У страха очі великі — а росіяни українських військових дуже бояться. Особливо, коли вони заходять до них по справах.

Прямо сейчас на всех интернет-ресурсах вы можете увидеть новости об «украинских ДРГ», которые убили детей, взяли заложников, но, одновременно, спешно ушли и так далее.

Всё это ложь кремлевских пропагандистов.
Русский Добровольческий Корпус пришел в Брянскую область, чтобы показать соотечественникам, что надежда есть, что свободные русские люди с оружием в руках могут бороться с режимом.

P.S. Чуть позже мы поделимся с вами фильмом-опровержением о наших похождениях.