В останній день Франкфуртського книжкового ярмарку у 2022 році Сергій Жадан отримав Премію миру  від Німецької асоціації видавців і книгорозповсюджувачів — почесну відзнаку, котру з 1950 року за утвердження ідеї миру отримували видатні діячі з усього світу, як-от Герман Гессе, Януш Корчак, Сьюзен Зонтаґ, Вацлав Гавел, Астрід Ліндрен, Орхан Памук чи Маргарет Етвуд.

Рекомендую прочитати промову письменника, яку він виголосив на врученні. Це дуже потужний і пронизливий текст, який хочеться розбирати на цитати.

Ось декілька:

«…миру без справедливості не буває».

«І закидаючи нині українцям готовність не здаватися як ледь не ознаку мілітаризму та радикалізму, частина європейців (мушу зазначити – доволі незначна, а втім) чинить дивовижну річ – намагаючись лишитися в зоні комфорту, вона благополучно виходить поза межі етики».

«ми допомагаємо своєму війську не тому, що нам хочеться війни, а саме тому, що нам дуже хочеться миру».

«Зрештою, що в нас є для того, аби виговорити себе, аби себе пояснити? Наша мова і наша пам’ять».

#війна #Жадан #мир #промови


 

Колись це потужна фортифікаційна споруда, фортеця, повз яку нереально було пройти, якщо ворог хотів загарбати навколишні землі. А зараз… зараз це експонат історії, пам’ять минулого. Кордони змінились, змінився характер, зброя і методи ведення війни, змінились виклики.

Мені здається, що християнство часто є отакою фортецею, яку дехто ще й досі вважає потужним захисним муром і завзято захищає, але це вже неактуально. Все змінилось. І замість того, щоб воювати за головне, ми віддаємо всі сили на боротьбу із зовнішнім, яке є лише пам’яттю.

#думки #християнство

«Отже, Ісусове вчення притягувало до себе нерелігійних людей, а віруючих у Писання, навпаки, відштовхувало й ображало. На жаль, сьогодні ж наші церкви здебільшого не мають такого впливу на життя людей.
Сучасні церкви, навіть найпрогресивніші, зазвичай не приваблюють тих, хто «зовні», яких притягував Ісус. Ми схильні показувати себе високоморальними, консервативними та віддаленими від інших. Аморальні й вільні від умовностей люди, як і ті, котрі духовно зламані та відкинуті суспільством — не поспішають до церкви.
І висновок тут може бути тільки один. Якщо проповіді наших служителів та життя наших прихожан не мають на людей такого впливу, як мав Ісус, то значить, ми проголошуємо не те послання, котре проголошував Христос. Якщо наші церкви не приваблюють «молодших братів», то значить, серед нас «старших братів» більше, ніж нам хотілося б думати».

«Марнотратний Бог»
Тім Келлер

#книги #цитати #Келлер #притчі

Коли стається так, що не знаєте, що робити, або щось йде не так, запитайте себе, щоб ви порадили в аналогічній ситуації другу чи подрузі. Дуже часто це й буде правильною відповіддю.

Останні кілька місяців час від часу приходить оця думка, що знаючи правильні відповіді у багатьох моментах не роблю цього, хоча саме так діяти порадив би іншим.

P.S. А коли у вас запитують поради, перше подумайте, чи порадили б собі свою пораду.
Так, кожна ситуація унікальна, але є базові моменти.

#думки #поради

Один чоловік якось сказав:

— Якщо у житті є всього дві речі, які треба знати, то запам’ятай:

1. Є Бог!
2. І це не ти!

#цитати #подкасти #Бог

Мова має значення?

#запитання

«Користування сумішшю з двох мов — це одно з найтривожніших явищ загальнопедагогічного характеру. Говорити такою скаліченою мовою — це все одно, що грати ... на розстроєній скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити ... тупою щербатою сокирою.
Скалічена мова — отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова — це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить, коли віконця — кіптяві, засновані павутинням, засиджені мухами?.. Отже, шлях боротьби за високу успішність лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура — це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності».

В. Сухомлинський

#мова

Дивлюсь зворушливі фото і відео зі звільненого Херсону: люди, які у центрі міста чекають ЗСУ із жовто-блакитними прапорами, дівчина, яка грає гімн, обійми містян з військовими… І згадується цитата із листа Ап. Павла до Римлян, про який нещодавно говорили на молодіжному:

«Бо творіння з нетерпінням чекає відкриття синів Божих. Бо творіння підкорилося марноті не добровільно, а з волі Того, Хто підкорив його, в надії, що й саме творіння звільниться від рабства тління у славну свободу дітей Божих. Бо ми знаємо, що все творіння разом стогне й мучиться донині. І не тільки воно, а й ми самі, маючи первоплід Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення — викуплення нашого тіла».
Римлян 8:19-23 НУП

Ми в окупації гріха і чекаємо Звільнення. Не тільки ми — природа теж. Це буде велике і яскраве свято, це буде повна та остаточна перемога Добра.

А поки радіємо локальним перемогам добра і справедливості на нашій землі. Попереду ще багато складного, тому продовжуймо молитись за наш народ. І як воїни Христа працюймо для звільнення грішників)

#хроніки #думки #перемога #звільнення

До речі… Треба було, мабуть, раніше написати про це, але краще пізно, ніж ніколи.

У нашій церкві було кілька братерських стосовно війни ще у перші дні вторгнення, де ми окреслили свою позицію стосовно подій. А не так давно кілька обговорень було стосовно заяв представників МСЦ щодо війни. Оскільки союз не окреслив свою позицію стосовно агресії РФ проти України, а десь і підіграє політиці Путіна, веде внутрішню цензуру тощо, а члени помісної церкви є представниками МСЦ, принаймі офіційно, то хотіли коротко сказати свою позицію стосовно усіх публічних і не дуже заяв.

Ось текст:

Спостерігаючи за реакцією російських братів на російсько-українську війну та їхньою позицією щодо неї (інтерв’ю Єфремова, заява про «зміну географії братства» та інші…), вважаємо за необхідне висловити власну позицію стосовно заяв, подій та найпоширеніших тез окремих публічних представників братства МРЦ ЄХБ:

1. Російська влада, яка розпочала війну проти іншої держави, у цьому випадку проти України, — чинить злочин. І всякий, хто підтримує владу у загарбницькій війні, є співучасником злочину. Замовчування, чи ігнорування цього факту приносить шкоду Божій церкві та є свідомою чи несвідомою грою на користь чинного злочинного політичного режиму РФ та їхнім діям.

2. Бути мобілізованим в армію під час загарбницької війни — не є питанням особистої совісті, як сказав у своєму інтерв’ю Г. С. Єфремов. Заклики до «спасіння душ та життя в святості» не повинні використовуватися як виправдання для участі у злочинах, які чинить армія РФ.

3. Використання тексту: «А хто силувати тебе бу́де відбу́ти подорожнє на милю одну, — іди з ним навіть дві. (Вiд Матвiя 5:41)» не стосується виконання злочинних наказів у допомозі окупації іншої країни. Тому використання цього тексту щодо мобілізації в РФ вважаємо неприйнятим та маніпулятивним.

4. Використання тези «війни завжди були» , не може бути виправданням загарбницької війни Росії проти України. А тези про те що така «Божа воля» сприймаються як перекладання відповідальності за злочини та зло у цій війні на Бога.

5. Ми вважаємо непотрібною та шкідливою заяву про «зміну географії братства» і приєднання Запорізької та Херсонської областей до Кавказького об’єднання під час воєнних дій армії РФ в Україні. Тому що в такий час це більше схоже на геополітичний жест, ніж на піклування про душі.

6. Теза про єдність розуміння в братстві є помилковою, свідченням чого є це звернення.

Закликаємо вас до молитви щодо цих питань та перегляду власної позиції в світлі Писання.


#хроніки

​​​​Йду неосвітленими вулицями міста. Автомобільні фари вихоплюють з темряви архітектуру міста. Вона різна: радянські «хрущовки» із різнорідними на всякий смак та несмак пластиковими вікнами і балконами, багатоповерхівки радянського конструктивізму, будівлі, яким сто й кількасот років, недобудовані новострої. Під ногами розбитий, мабуть востаннє у нульових ремонтований, тротуар, та й дороги тут такі ж (це одна з найбільших проблем Кам’янця, як на мене).

Я намагаюсь уявити на своєму місці такого ж умовного «себе» через років 80. Що тут буде? На що подивившись він зможе сказати: «Ооо, це архітектура незалежної України, XXI століття»? Що продукує покоління міленіалів, покоління Z? Сьогодні друг надіслав сайт, куди закидають вірші про війну. Так от, за 8 місяців там вже понад 24 000 віршів. Ми нація поетів? Ні) Більшість віршів там — графоманство, бездарність і знущання з поезії. Але подумалось — ми, мабуть, перше покоління, більшість спадщини якого — нематеріальне. Наш спадок — просто неймовірні обсяги цифрової інформації. Ми все більше стаємо віртуальними, там наша ідентичність, наш світ, наші почуття, емоціі, наше життя. Навіть не заздрю антропологам майбутнього, хоча це буде, мабуть, дуже цікава наука. А як щодо епістолярію?🤔😳

Це все класно і зручно, я вдячний Богові за інтернет — я звідти взяв і беру купу хорошого, зарядки йому можу робити безліч колись недоступних речей. Але…Зараз забери електроенергію — і все. Нас не стає. Майже у прямому сенсі. Збій Інтернету і у когось повністю зникає сенс життя, та й саме життя, схоже, бо воно там, у віртуалі. Мені здаєтся, що часто ми просто обманюємо себе: оці десятки тисяч фото на телефоні, мільйони треків на платформах, мільярди текстів. Така собі нереальна реальність. І це лякає. Може саме тому я люблю фізичні речі. Не просто гарні речі, а речі з ім’ям з історією, які про щось можуть розповісти, про які я можу щось розповісти. Саме тому люблю друковані книги, хоча більшість читаю в ел. форматі. Це історія. Моя реальна історія.


P.S. На фото моя чашка, яку знайшли у руїнах одного з будинків Бородянки влітку

#думки #реальність #історія

Перед світанком, кажуть, сама темрява…

На роботі слухаю зараз «Тореадори з Васюківки» Нестайка. Цікава з багатьох аспектів книга. Зараз намагаюсь «ловити» погляди головних героїв та їхню реакцію на пізню радянську реальність. Ось так Павлик роздумує про Бога, коли в гостях у артиста бачить на звичному місці ікон власне портрет артиста:

«А в кутку, де в богомільних людей ікони, — висить щось. Я спершу подумав, що таки ікона, бо й рушники вишивані по боках, і рама золотом виблискує. Придивився гарненько, а там якийсь дядечко усміхнений в окулярах-пенсне і з цигаркою. Не ікона. Бо господь, як бабусі кажуть, не курив і окулярів не носив. Та й не усміхався ніколи. В усякому разі, не бачив я жодної ікони, де був би намальований бог з цигаркою, в окулярах або навіть просто з усмішкою Завжди серйозний і нахмурений. Не бачив я ніколи усміхненого бога. І як в нього тільки вірять, в такого невеселого!»

І подумалось мені: а якого Бога транслюю я? Чи хочуть люди після зустрічей зі мною познайомитись із моїм Богом? Чи також задаются запитанням «як він у це вірить?» Я дивлюсь в обличчя людей на богослужіннях і дуже часто не бачу там жодної радості. Наші богослужіння, зазвичай, мають не зовсім природню сумно-урочисту атмосферу. Але… Все ж має бути трохи не так.

#думки #Бог #церква #цитати

Друзі, хто йде, хто не йде у сховище — вибір ваш. Але…помоліться!

Ціна свободи — життя і здоров’я військових. Ціна свободи — життя без можливості планувати. Ціна свободи — життя без світла, води, тепла, адекватного зв’язку, з фінансовими проблемами. І ми ще не закінчили платити цю ціну. Далі буде складніше. Але…майбутнє варте того. Ціна майбутнього — жертви зараз.

Вчора думав про ремонтні бригади енергетичних об’єктів. Це той момент, коли фразеологізм «сізіфова праця» перестає бути фразеологізмом. Найскладніше робити ту роботу, яка, як ти знаєш, буде зруйнована. Коли життя перетворюється у суцільний день бабака і кожний наступний ракетний удар у будь-яку погоду ти йдеш ремонтувати і відновлювати вже неодноразово тобою ремонтоване, не раз відновлене. А ситуація щоразу все гірша.

Зараз, коли всім складно, коли українці буквально переходять у режим виживання, хочеться бачити знову єднання суспільства, яке було на початку повномасштабного вторгнення. Тільки так вдасться вистояти. І та, Бог з нами, впевнений у цьому!

#думки #війна #хроніки #свобода

«Зате буде, що дітям розказати!» — каже мама мені 😂