🇺🇦Сьогодні вшановуємо пам'ять захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Смертельний «зелений коридор» під Іловайськом 29 серпня 2014 року показав, що віроломні домовленості і обіцянки росії нічого не варті.
Ми пам’ятаємо кожного полеглого героя у страшній 9-річній війні з російською навалою.
Вся Україна зараз бореться. Ми не віддамо ворогу жодного клаптика рідної землі.
Смертельний «зелений коридор» під Іловайськом 29 серпня 2014 року показав, що віроломні домовленості і обіцянки росії нічого не варті.
Ми пам’ятаємо кожного полеглого героя у страшній 9-річній війні з російською навалою.
Вся Україна зараз бореться. Ми не віддамо ворогу жодного клаптика рідної землі.
😢668👍114❤71🤬7😁3🔥1🎉1
Сьогодні восьма річниця Іловайської трагедії. Для нашої команди ця дата досить болюча. Одним із тих, хто був у розстріляній колоні під Іловайськом, був мій заступник Вячеслав Печененко
Він не лише вижив, а ще й вивів людей, врятувавши їм життя.
Сьогодні поділюся з вами його історією.
В'ячеслав Петрович − військовий. До 2011 року служив у Нацгвардії, а потім у званні полковника пішов на заслужений відпочинок за вислугою років.
Коли навесні 2014 році розпочалась війна на Донбасі, не міг лишатися вдома і пішов у добробат. Спочатку був замкомандира батальйону «Дніпро-1», а з кінця 2014 року став його командиром (на той час уже полку).
«Дніпро-1» брав участь у всіх гарячих точках: звільнення Маріуполя (червень 2014 року), Іловайськ, Піски, Мар’їнка, Красногорівка… І досі підрозділи полку виконують бойові завдання на Донбасі.
Він не лише вижив, а ще й вивів людей, врятувавши їм життя.
Сьогодні поділюся з вами його історією.
В'ячеслав Петрович − військовий. До 2011 року служив у Нацгвардії, а потім у званні полковника пішов на заслужений відпочинок за вислугою років.
Коли навесні 2014 році розпочалась війна на Донбасі, не міг лишатися вдома і пішов у добробат. Спочатку був замкомандира батальйону «Дніпро-1», а з кінця 2014 року став його командиром (на той час уже полку).
«Дніпро-1» брав участь у всіх гарячих точках: звільнення Маріуполя (червень 2014 року), Іловайськ, Піски, Мар’їнка, Красногорівка… І досі підрозділи полку виконують бойові завдання на Донбасі.
😢381👍154❤104👏8🔥2😁2👎1
Події Іловайська Вячеслав Печененко пам’ятає, ніби вони були вчора.
Розповідає, що була домовленість, що 29 серпня на світанку українські воїни мали виходити з Іловайську. Росіяни узгодили «зелений» коридор. Але не дотримали свого слова. І коли наші захисники сформували колону, росіяни почали її обстрілювати з мінометів.
«Ми йшли з піднятою зброєю, нікого не чіпали. Проїхали одне село, інше, блок-пости російські, було спокійно. Коли колона витягнулася уздовж скошених полів, виявилося, що в полях були підготовлені позиції росіян і вони почали нас розстрілювати наче в тирі. Почалося пекло. Це була якась жахлива гра у вибивного. Тільки ми програвали у цій грі, втрачаючи своїх побратимів».
Вячеславу Печененку та частині його побратимів з добробату та військових, яких вони забрали дорогою, на легкових автомобілях, вдалося полями залишити місце обстрілу. Але село, куди вони заїхали, теж було в оточенні. Приймати бій − був не варіант, адже сили не рівні. Здаватися в полон не хотіли. Тому спробували вийти через болото, яке виднілося в селі, за людськими хатами й городами.
"Із нашого добробату зі мною було 12 людей, та коли ми вирішили йти, інші військові теж доєдналися, загалом нас було 64 людини, у тому числі й поранені.
До темна ми перечекали у болотах, за селом. Як скінчився обстріл з важкої зброї, росіяни зайшли в село. Робили зачистку, ми чули чимало поодиноких пострілів, як потім розказували свідки тих подій - росіяни добивали наших поранених побратимів, які лишалися без можливості пересуватися і мали би стати полоненими...
Вже вночі ми, болотами, вийшли до кукурудзяного поля, в мене був телефон та павербанк, я зміг додзвонитися у штаб. Нам повідомили, що маємо рухатись в Комсомольське і випустили звідти три зелені ракети, аби вказати напрямок руху.
На п'яту ранку ми дісталися місця, там були наші Нацгвардійці.
На все життя запам'ятав, як всю ніч ми одного з поранених несли на руках. Хлопець був танкістом зі Збройних Сил України. А на ранок лікарі, вже в Комсомольську, не змогли надати йому необхідну медичну допомогу. Ми, нажаль, його втратили.
Один з незнайомих мені чоловік, колишній ДАЇшкик з Києва, тепер, доречі, мій товариш, знайшов нам десь на місці два КаМАЗа. Туди усіх бійців, що вийшли зі мною з Ілловайська, і всадили та змогли виїхати далі, на більш безпечну територію."
З батальйону "Дніпро-1" в боях за Ілловайськ загинуло 15 воїнів, близько 30 були поранені.
На сьогодні кожен із загиблих знайдений та захоронений. Усіх, хто потрапив у полон - повернули.
Із дня виходу українських військ з Іловайська пройшло 8 років. Те, що називали «зеленим коридором», всупереч домовленостям із російським Генштабом, перетворилося на дорогу смерті, на якій розстріляли українських військових і добровольців. Сотні загинули. Десятки зникли безвісти.
"Багато змінилося за ці роки, та незмінним лишається те, що життя кожного українця для нас - важливе. Кожен квадратний метр нашої землі - має бути нашим, українським" - додає В'ячеслав Петрович.
*Згідно з даними Національного військово-історичного музею та Офісу генпрокурора, за весь час Іловайської операції (6 серпня − 31 серпня) загинуло 368 українських військових (понад 250 − при виході з коридору). Понад 400 бійців було поранено, близько 300 — потрапили в полон. Ще 18 досі вважаються зниклими безвісти.
Розповідає, що була домовленість, що 29 серпня на світанку українські воїни мали виходити з Іловайську. Росіяни узгодили «зелений» коридор. Але не дотримали свого слова. І коли наші захисники сформували колону, росіяни почали її обстрілювати з мінометів.
«Ми йшли з піднятою зброєю, нікого не чіпали. Проїхали одне село, інше, блок-пости російські, було спокійно. Коли колона витягнулася уздовж скошених полів, виявилося, що в полях були підготовлені позиції росіян і вони почали нас розстрілювати наче в тирі. Почалося пекло. Це була якась жахлива гра у вибивного. Тільки ми програвали у цій грі, втрачаючи своїх побратимів».
Вячеславу Печененку та частині його побратимів з добробату та військових, яких вони забрали дорогою, на легкових автомобілях, вдалося полями залишити місце обстрілу. Але село, куди вони заїхали, теж було в оточенні. Приймати бій − був не варіант, адже сили не рівні. Здаватися в полон не хотіли. Тому спробували вийти через болото, яке виднілося в селі, за людськими хатами й городами.
"Із нашого добробату зі мною було 12 людей, та коли ми вирішили йти, інші військові теж доєдналися, загалом нас було 64 людини, у тому числі й поранені.
До темна ми перечекали у болотах, за селом. Як скінчився обстріл з важкої зброї, росіяни зайшли в село. Робили зачистку, ми чули чимало поодиноких пострілів, як потім розказували свідки тих подій - росіяни добивали наших поранених побратимів, які лишалися без можливості пересуватися і мали би стати полоненими...
Вже вночі ми, болотами, вийшли до кукурудзяного поля, в мене був телефон та павербанк, я зміг додзвонитися у штаб. Нам повідомили, що маємо рухатись в Комсомольське і випустили звідти три зелені ракети, аби вказати напрямок руху.
На п'яту ранку ми дісталися місця, там були наші Нацгвардійці.
На все життя запам'ятав, як всю ніч ми одного з поранених несли на руках. Хлопець був танкістом зі Збройних Сил України. А на ранок лікарі, вже в Комсомольську, не змогли надати йому необхідну медичну допомогу. Ми, нажаль, його втратили.
Один з незнайомих мені чоловік, колишній ДАЇшкик з Києва, тепер, доречі, мій товариш, знайшов нам десь на місці два КаМАЗа. Туди усіх бійців, що вийшли зі мною з Ілловайська, і всадили та змогли виїхати далі, на більш безпечну територію."
З батальйону "Дніпро-1" в боях за Ілловайськ загинуло 15 воїнів, близько 30 були поранені.
На сьогодні кожен із загиблих знайдений та захоронений. Усіх, хто потрапив у полон - повернули.
Із дня виходу українських військ з Іловайська пройшло 8 років. Те, що називали «зеленим коридором», всупереч домовленостям із російським Генштабом, перетворилося на дорогу смерті, на якій розстріляли українських військових і добровольців. Сотні загинули. Десятки зникли безвісти.
"Багато змінилося за ці роки, та незмінним лишається те, що життя кожного українця для нас - важливе. Кожен квадратний метр нашої землі - має бути нашим, українським" - додає В'ячеслав Петрович.
*Згідно з даними Національного військово-історичного музею та Офісу генпрокурора, за весь час Іловайської операції (6 серпня − 31 серпня) загинуло 368 українських військових (понад 250 − при виході з коридору). Понад 400 бійців було поранено, близько 300 — потрапили в полон. Ще 18 досі вважаються зниклими безвісти.
😢803👍182❤40😁4👎3👏3🎉3🤬1
⚡ Сумщина
Ситуація станом на 22 годину
29 серпня 2022
За день, з 10 ранку до 22 вечора, росіяни чотири рази відкривали вогонь по території області, зокрема по Краснопільській, Есманській, Шалигинській, Зноб-Новгородській та Буринській громадах.
Усього 43 прильоти. Ворог використовував САУ та міномети.
Обійшлося без жертв та руйнувань.
Дякую нашим захисникам та захисницям 🇺🇦
Ситуація станом на 22 годину
29 серпня 2022
За день, з 10 ранку до 22 вечора, росіяни чотири рази відкривали вогонь по території області, зокрема по Краснопільській, Есманській, Шалигинській, Зноб-Новгородській та Буринській громадах.
Усього 43 прильоти. Ворог використовував САУ та міномети.
Обійшлося без жертв та руйнувань.
Дякую нашим захисникам та захисницям 🇺🇦
👍401🤬122❤59😢25🔥15👎1
✅Сьогодні на Конотопщині відкрили перший відновлений міст, який був зруйнований через військові дії.
☝️Всього зруйнованих, через російську наволоч, мостів на Сумщині - п’ятнадцять.
🏗Дві частини моста з’єднали надійною бетонною конструкцією, встановили огорожу, облаштували тротуари.
▪️Це артерія життя, яка поєднує не тільки дві громади, а й кілька районів області.
▪️Відтепер до людей зможуть вчасно доїхати екстрені служби, почнуть курсувати рейсові автобуси.
Також цей міст є важливим об’єктом для розвитку економіки району і області.
☝️Він значно скорочує шлях зібраного збіжжя від поля до місць переробки, зберігання.
🤝Дякую Державній спеціальній службі транспорту, яка у найкоротші терміни відновила мостовий перехід. Нашим комерційним підприємствам, які займаються будівництвом, варто взяти приклад з військових.
🤝Дякую аграріям, Віктору Галі та Олександру Андрущенку, які допомагали у відновленні моста.
Працюємо далі над відновленням транспортного сполучення у межах Сумщини.🇺🇦
☝️Всього зруйнованих, через російську наволоч, мостів на Сумщині - п’ятнадцять.
🏗Дві частини моста з’єднали надійною бетонною конструкцією, встановили огорожу, облаштували тротуари.
▪️Це артерія життя, яка поєднує не тільки дві громади, а й кілька районів області.
▪️Відтепер до людей зможуть вчасно доїхати екстрені служби, почнуть курсувати рейсові автобуси.
Також цей міст є важливим об’єктом для розвитку економіки району і області.
☝️Він значно скорочує шлях зібраного збіжжя від поля до місць переробки, зберігання.
🤝Дякую Державній спеціальній службі транспорту, яка у найкоротші терміни відновила мостовий перехід. Нашим комерційним підприємствам, які займаються будівництвом, варто взяти приклад з військових.
🤝Дякую аграріям, Віктору Галі та Олександру Андрущенку, які допомагали у відновленні моста.
Працюємо далі над відновленням транспортного сполучення у межах Сумщини.🇺🇦
👍605❤107👏26