#історії_героїв

З родини Євгена на захист України стали одразу троє: він, брат і батько. Бачити один одного зараз вони можуть лише на екрані телефону, адже воюють на різних напрямках. «Онлайн-зустрічі» зазвичай короткі, проте поділитися новинами й обговорити родинні справи встигають.

Війна, каже Євген, змінила кожного з них.
– Дивлюся на батька і брата і розумію, як ми всі постаріли, навіть я у свої двадцять п’ять, – говорить він.

Євген командує взводом у 25-й ОПДБр. Його бійці разом з іншими підрозділами виконували надзвичайно складну задачу – прорив передових позицій росіян на одній із ділянок фронту. Ця операція, яка була частиною Харківського контрнаступу, дозволила українським військам зайти у тил ворога і звільнити велику кількість територій. Зокрема, місто Ізюм на Харківщині.

– Ми діяли за чітким планом, саме тому кожен на своєму місці спрацював максимально ефективно, – розповідає командир взводу. – За один день ми звільняли по два-три села. Коли наші сили оборони зайшли в Ізюм, росіяни, які залишалися там, не знали, куди сховатися. Вони перевдягалися у цивільний одяг, тікаючи з міста, кидали танки, БТРи, БМД, склади з боєприпасами, зброєю.

Окупанти не могли збагнути, як у їхньому глибокому тилу раптом опинилися українські війська.
– На підході до Ізюму відбили село. Зайшли, закріпилися. Раптом на вулиці з’явився БТР. Ми швидко зрозуміли, що це росіяни. А от вони ні – привіталися з нами. Потім теж збагнули, що своїх тут немає. Почалася перестрілка. І подібних сутичок з окремими ворожими групами було багато. Одного разу разом із товаришем натрапили на двох росіян у формі ЗСУ, вони відкрили вогонь, ми теж. Вороги загинули у тому бою. Але і товариш мій, на жаль, теж… – говорить Євген.

Військовий упевнений, що усі його побратими, які брали участь у наступі, заслуговують на нагороду, адже кожен проявив справжній героїзм у складних і небезпечних ситуаціях.
– Під час оточення Лиману, де було дуже гаряче, хлопці робили неймовірні речі, знищуючи «вертушки», техніку. Нічого не давалося нам легко, – зізнається Євген. – Але, разом із тим, коли зустрічаєш місцевих мешканців, які плачуть від щастя від того, що їх нарешті звільнили, розумієш, що усі зусилля виправдані. Вороги дарма сподіваються нас завоювати. Забрати наші землі вони зможуть лише у тому випадку, якщо помре останній українець. Кожен з нас буде чинити спротив. Нехай навіть не сумніваються.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU

#історії_героїв

«У 2002 році вийшла заміж за роботу», – так про старт і, власне, сенс своєї служби у Збройних Силах України говорить Тетяна Миколаївна, начальниця логістики, заступниця командира бригади Запорізької окремої бригади ТРО.

Служба, зізнається вона, для неї завжди була на першому місці. А з початком повномасштабного вторгнення росії для інших справ тим паче не залишилося часу.

– Були часи, коли про кухарів у армії говорили зневажливо: що там той хліборіз, нижча ланка. Але ж насправді вона є однією з базових, бо, як говорять, війна війною, а обід – за розкладом. Пам’ятаю, якось під час чергового оголошення ракетної небезпеки усі спустилися в укриття. Раптом одна з кухарів зривається і біжить на кухню. «Куди ти?» – кричу їй. «Тетяно Миколаївно, в мене там какао на плиті, 200 літрів, зараз втече!» – згадує військовослужбовиця. – Тобто, розумієте, людина не думає про те, що може прилетіти ракета, для неї важливіше, щоб хлопці не залишилися голодними. Це для мене дуже показовий момент був!

Віднедавна Тетяна Миколаївна керує логістикою у бригаді. Для неї це – новий виклик і додатковий досвід. А ще – велика відповідальність.
«Я щиро переконана, що від логістики та забезпечення залежить якість виконання бойових завдань, ефективність роботи підрозділів. Тому ні я, ні мій колектив не маємо права підвести наших захисників. У логістів має бути одна мета – щоб кожен військовослужбовець був гідно забезпечений. Нагодований, вдягнений, у якісному індивідуальному захисті, з необхідною кількістю боєприпасів. Так, звісно, бувають і складні ситуації. Але я впевнена, що проблем, які не можна вирішити, не існує. На шляху до Перемоги подолати можна все!»

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU

Сьогодні вся країна вшановує памʼять Героїв Небесної Сотні.
Це нагадування про високу ціну нашої свободи і про цінності, за які ми воюємо.
Тоді, на зламі 2013-2014-го, українці зробили свій цивілізаційний вибір.
Прямо з Майдану тисячі добровольців одразу пішли на фронт. З 24 лютого 2022-го цей фронт розтягнувся на понад 3000 км. Але нас це не злякало. Ми продовжуємо боротьбу.
І ми переможемо.

@CinCAFU

У війнах такої інтенсивності і такого масштабу технології відіграють важливу роль. Аеророзвідка підвищує ситуаційну обізнаність командирів на полі бою.

“Птахи Мадяра” - це різні, але дуже файні хлопці, котрі об'єдналися навколо однієї ідеї: ми прийшли на війну добровільно, своїми діями в цій війні хочемо максимально підняти коефіцієнт корисної дії і ми тут до Перемоги!", - говорить Роберт, "Мадяр", командир групи.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU

Основа нашої стійкості - ЛЮДИ.
Звичайні люди. Звичайні Герої. Серед нас. З нами в строю.

Це люди, які взяли до рук зброю, щоб захистити своїх рідних, свої оселі і свою державу від ворожої неспровокованої та невиправданої агресії. Це люди, які зараз, у цю хвилину, бʼють окупанта, тримають позиції, мерзнуть в холодній, але рідній землі, рятують життя побратимам, допомагають війську всім, чим тільки можна допомогти.

За девʼять років війни ми стали міцнішими за бетон і сталь, бо памʼятаємо приклади незламності оборонців ДАПу й Азовсталі.

Дякую вам, українці! Усім, хто служить у лавах Збройних Сил та інших складових сил оборони України, - повага і глибока вдячність. Усім, хто допомагає, підтримує, вірить - доземний уклін. Усім полеглим за свободу - Вічна Памʼять і шана.

Ми вистоїмо. І ПЕРЕМОЖЕМО!

@CinCAFU

#історії_героїв

Ще на початку повномасштабного вторгнення росії, говорить розвідник 60-ї ОМБр «Золотий» , було зрозуміло, які важкі випробування чекають на Україну та український народ. Однак, до страждань мирного населення, особливо дітей, він так і не зміг звикнути.

– Неможливо спокійно сприймати те, що маленька дитина, першокласник, вже розуміє, що таке виходи, прильоти, куди треба бігти і де ховатися. Знає, як це – недоїдати, ділити одну хлібину та пляшку води на 20 людей, – розповідає військовий про побачене у селах, які були окуповані росіянами. – Мій дід був ветераном Другої світової війни. Щось подібне він переповідав про нацистів, від яких тоді звільняли Україну. Такі ж звірства чинять тепер росіяни.

За плечима «Золотого» довгий бойовий шлях. У складі 60-ї ОМБр він обороняв та звільняв правобережжя Херсонщини. Брав участь у запеклих боях на Бахмутському напрямку, де нашим Силам оборони протистоять російські найманці з ЧВК «Вагнер».

– Від людського у них тільки тіло, – говорить про вагнерівців «Золотий». – А у всьому іншому людьми їх назвати не можна… Переважна більшість – ґвалтівники, наркомани, вбивці, яких набрали до ЧВК з російських в’язниць.
Ворожі штурми на Бахмутському напрямку відбуваються майже цілодобово, тактика противника однакова на усіх ділянках – наступи малими групами.

– Діють вони таким чином: спочатку починають працювати мінометні розрахунки. Мінометний вогонь завжди передує штурму піхоти. Доки працюють міномети, вагнерівці повзуть до наших окопів, наближаються на таку відстань, щоб докинути гранату та заскочити в окоп. Далі вже відбувається ближній стрілецький бій, – пояснює «Золотий». – Ворог працює малими групами і штурми веде хвилями практично цілодобово. Одну хвилю знищуємо, за нею одразу просувається інша. Там просто гори їхніх трупів лежать. Вони ідуть, немов роботи. Одного вбивають, інший через нього переступає і суне далі. Про причину цього «феномену» розповіли полонені. Перед кожним наступом вагнерівців ведуть на так зване «опромінення» – вводять ін’єкцію димедролу з трамадолом. Тому вони не відчувають ні болю, ні страху.

Українські військові не обмежуються оборонними діями, активно дошкуляючи ворогу атаками та контрнаступами.
– Один із успішних контрнаступів був здійснений нами південніше Бахмуту. Противник зайняв міст через Сіверський Донець, що створювало загрозу оперативного оточення наших військ. Командування поставило задачу відбити міст і закріпитися там. Зібрали зведений загін розвідувальних груп з різних підрозділів, противника вибили і знищили. Далі вже наші піхотинці закріпилися на цих позиціях, – розповідає розвідник.

Інтенсивність бойових дій на Бахмутському напрямку просто шалена.
– Тут постійні бої, сьогодні один, завтра три і так безперервно. Навіть час спливає по-іншому. Місяць пролітає, немов хвилина. А секунда бою триває, як ціле життя, – говорить «Золотий». – Кожен, хто зараз воює, вже герой. І про вчинки, які варті найвищих нагород, можна розповідати довго. А тим, хто зараз ховається від повісток, хочу сказати одне: зберіть волю в кулак. Скажіть собі: «Я маю захистити свою країну, батьків, дітей, дім, зрештою», і йдіть до військкомату. Для перемоги важливий кожен.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU

Минуло 40 днів від дня трагічної загибелі Міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського, першого заступника Євгенія Єніна, їхніх колег з МВС, екіпажу гелікоптера ДСНС та людей поруч з місцем його падіння.

У моїй пам’яті Денис і Женя залишаться назавжди. Ця світлина зроблена у перші дні відкритої війни з рф. Я відчував від них колосальну моральну підтримку і фахову допомогу. Це непоправна втрата для всієї держави і особисто для мене.

Поділяю біль і співчуваю рідним загиблих у цій жахливій авіакатастрофі та внаслідок неї.

@CinCAFU

У сьогоднішній телефонній розмові з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі ми традиційно приділили увагу питанням постачання військової техніки, озброєння і боєприпасів у рамках міжнародної технічної допомоги Україні, ситуації на лінії фронту та подальшим планам Сил оборони нашої держави щодо деокупації її території.

Актуалізував необхідність посилення спроможностей системи протиповітряної оборони України, зокрема й за рахунок надання багатоцільових бойових літаків F16.

Подякував генералові Міллі, керівництву та народу Сполучених Штатів Америки за послідовну підтримку нашої держави у боротьбі з неспровокованою та невиправданою агресією росії. Кожний отриманий снаряд, кожна одиниця озброєння і техніки - це врятовані життя українських військових та мирних громадян. Завдяки допомозі партнерів ми тримаємося і неодмінно переможемо.

@CinCAFU

"У нас дійсно багато солдатів - герої. Можна розповідати про те, як люди з пораненнями повертаються до строю. Коли командир отримує поранення в шию, його евакуюють, витягають той уламок, він перебинтувався і повертається в стрій. Саме на таких людях усе тримається. Саме такі люди і принесуть нам Перемогу", - Олександр Бакулін, командир 57 ОМПБр.

57 ОМПБр воює з 2014 року і брала участь у найзапекліших боях. За час повномасштабної війни вона, зокрема, боролася за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, звільняла Херсонщину. "Як сказав один із моїх начальників колись: «Не наступав, не воював». Бригада наступала, тепер я сміливо всім кажу, що ми дійсно воювали", - з гордістю говорить командир. Сьогодні підрозділ виконує бойові завдання біля Бахмуту - у найгарячішій точці фронту.

Бригада має відзнаку Президента "За мужність та відвагу", четверо її командирів отримали звання "Героя України".

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU

Навесні 2022 року в Посад-Покровському на підступах до Миколаєва 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу змогла зупинити просування ворога.

"На початку березня перевага противника була колосальна! Колони з Херсону йшли і йшли в напрямку до Миколаєва. Ми зіткнулися з дуже сильним артилерійським впливом противника. Він використовував й армійську авіацію", - розповідає "Несквік", командир батальйону 28 ОМБр.

Вже у жовтні Посад-Покровське стало плацдармом для успішного контрнаступу на Херсон.

"На жаль, маємо двох таких сусідів [рф і рб], але все одно можна починати вже будувати паркан величезний, від них відгороджуватися і йти в цивілізований світ. Цю війну треба однозначно закінчувати, але лише нашою перемогою. Жодних перемовин на їхніх умовах не може бути", - підкреслює комбат.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU

🇺🇦🇨🇦Радий вітати в Україні начальника Штабу оборони Збройних Сил Канади генерала Вейна Ейра.

Мали відверту розмову. Детально поінформував колегу щодо оперативної ситуації на фронті. Особливу увагу звернув на Східний напрямок.

Обговорили питання постачання військової допомоги: озброєння та боєприпасів.

Україна та Канада й надалі розвиватимуть співпрацю у сфері безпеки та оборони.

Вдячний генералу Ейру, уряду та всьому канадському народу за послідовну і чітку підтримку нашої держави.

@CinCAFU