Провів чергову розмову з моїм американським колегою - Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі. Вважаю цю глибоко шановану мною Людину своїм наставником, повідомив і подякував за це.
Поінформував генерала Міллі про поточну оперативну обстановку. Так, наголосив, що противник сконцентрував головні зусилля на півночі Луганської області. Він масово застосуває артилерію і, на жаль, має десятикратну вогневу перевагу. Але, попри все, ми продовжуємо утримувати позиції. Кожен метр української землі там политий кров‘ю, але не тільки нашою, а й окупанта.
Складною є ситуація, зокрема, у місті Сєвєродонецьк. Туди ворогом було перекинуто до 7 батальйонно-тактичних груп. Незважаючи на щільний вогонь, нам вдалося зупинити противника.
Зазнаючи невдач на Луганському напрямку, російські окупаційні війська відновили обстріли житлових кварталів Харкова, що вимагає від нас адекватних дій.
Збройні сили РФ продовжують обстрілювати артилерією та мінометами підрозділи наших сил оборони у Чернігівській та Сумській областях. Ми ведемо вогонь у відповідь.
На окремих напрямках ми перейшли до контрнаступальних дій.
Станом на сьогодні маємо ширину фронту 2450 км, з яких на 1105 км ведуться активні бойові дії.
Я вкотре повторив генералу Міллі своє прохання - у найкоротші терміни допомогти нам отримати більше артилерійських систем калібру 155 мм.
Також поділився зі своїм візаві стратегічними цілями Генерального штабу Збройних Сил України. Розуміння стратегії нашої збройної боротьби і проведення операцій допоможе забезпечити прозорість взаємин з партнерами, чіткі і зрозумілі кількісні та часові рамки міжнародної технічної допомоги, про яку ми просимо.
Ми обмінялися думками про хід передачі і застосування вже наданого озброєння, провели аналогії з ленд-лізом часів Другої світової війни і обговорили сценарії подальшого розвитку ситуації.
I had another conversation with my American counterpart General Mark A. MILLEY, the Chairman of the Joint Chiefs of Staff. I consider this highly honored person to be my mentor, whom I informed and thanked for it.
I have informed General MILLEY about the operational situation. Thus, he emphasized that the enemy concentrated its main efforts in the north of Luhansk region. He uses artillery en masse and unfortunately has a tenfold fire superiority. Despite everything, we keep holding our positions. Every meter of Ukrainian land there is spilled by blood, not only by ours, but also by the occupier`s one.
The situation is complicated, in particular, in the city of Severodonetsk. Up to 7 battalion tactical groups were deployed by the enemy there. Despite the heavy fire, we managed to stop the enemy.
Failing in the Luhansk direction, the Russian occupation forces resumed shelling the residential areas of Kharkiv, which requires us to take adequate action.
The armed forces of the Russian Federation continue to deliver artillery and mortar fire at our defense forces units in the Chernihiv and Sumy regions. We're firing back.
In certain areas, we launched counter-attack actions.
As of today, we have a frontline width of 2450 km, among which 1105 km are active hostilities.
I once again reiterated to General Millie my request - to help us get more 155 mm caliber artillery systems in the shortest possible time.
I also shared with counterpart the strategic goals of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine. Understanding the strategy of our armed struggle and operations will help to ensure transparency of relations with partners, clear and understandable quantitative and time frames of the international technical assistance we are asking for.
We shared views on the progress of the transfer and use of weapons already provided, made comparisons with the World War II lend-lease and discussed scenarios for further development of the situation.
@CinCAFU
Поінформував генерала Міллі про поточну оперативну обстановку. Так, наголосив, що противник сконцентрував головні зусилля на півночі Луганської області. Він масово застосуває артилерію і, на жаль, має десятикратну вогневу перевагу. Але, попри все, ми продовжуємо утримувати позиції. Кожен метр української землі там политий кров‘ю, але не тільки нашою, а й окупанта.
Складною є ситуація, зокрема, у місті Сєвєродонецьк. Туди ворогом було перекинуто до 7 батальйонно-тактичних груп. Незважаючи на щільний вогонь, нам вдалося зупинити противника.
Зазнаючи невдач на Луганському напрямку, російські окупаційні війська відновили обстріли житлових кварталів Харкова, що вимагає від нас адекватних дій.
Збройні сили РФ продовжують обстрілювати артилерією та мінометами підрозділи наших сил оборони у Чернігівській та Сумській областях. Ми ведемо вогонь у відповідь.
На окремих напрямках ми перейшли до контрнаступальних дій.
Станом на сьогодні маємо ширину фронту 2450 км, з яких на 1105 км ведуться активні бойові дії.
Я вкотре повторив генералу Міллі своє прохання - у найкоротші терміни допомогти нам отримати більше артилерійських систем калібру 155 мм.
Також поділився зі своїм візаві стратегічними цілями Генерального штабу Збройних Сил України. Розуміння стратегії нашої збройної боротьби і проведення операцій допоможе забезпечити прозорість взаємин з партнерами, чіткі і зрозумілі кількісні та часові рамки міжнародної технічної допомоги, про яку ми просимо.
Ми обмінялися думками про хід передачі і застосування вже наданого озброєння, провели аналогії з ленд-лізом часів Другої світової війни і обговорили сценарії подальшого розвитку ситуації.
I had another conversation with my American counterpart General Mark A. MILLEY, the Chairman of the Joint Chiefs of Staff. I consider this highly honored person to be my mentor, whom I informed and thanked for it.
I have informed General MILLEY about the operational situation. Thus, he emphasized that the enemy concentrated its main efforts in the north of Luhansk region. He uses artillery en masse and unfortunately has a tenfold fire superiority. Despite everything, we keep holding our positions. Every meter of Ukrainian land there is spilled by blood, not only by ours, but also by the occupier`s one.
The situation is complicated, in particular, in the city of Severodonetsk. Up to 7 battalion tactical groups were deployed by the enemy there. Despite the heavy fire, we managed to stop the enemy.
Failing in the Luhansk direction, the Russian occupation forces resumed shelling the residential areas of Kharkiv, which requires us to take adequate action.
The armed forces of the Russian Federation continue to deliver artillery and mortar fire at our defense forces units in the Chernihiv and Sumy regions. We're firing back.
In certain areas, we launched counter-attack actions.
As of today, we have a frontline width of 2450 km, among which 1105 km are active hostilities.
I once again reiterated to General Millie my request - to help us get more 155 mm caliber artillery systems in the shortest possible time.
I also shared with counterpart the strategic goals of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine. Understanding the strategy of our armed struggle and operations will help to ensure transparency of relations with partners, clear and understandable quantitative and time frames of the international technical assistance we are asking for.
We shared views on the progress of the transfer and use of weapons already provided, made comparisons with the World War II lend-lease and discussed scenarios for further development of the situation.
@CinCAFU
Триває запекла боротьба за Луганщину. Противник зосередив на півночі області свої основні ударні сили і намагається атакувати одночасно на девʼяти напрямках. Наступ ведеться з півдня на північ на напрямках Попасна-Комишуваха і далі на Лисичанськ, Попасна-Миколаївка, Попасна-Берестове, з півночі на південь на напрямках Богородичне-Словʼянськ, Ізюм-Словʼянськ, нижче - Попасна-Світлодарськ, зі сходу на захід у напрямку Сєвєродонецьк-Лисичанськ, а також на напрямках Сєвєродонецьк-Метьолкіне, Тошківка-Комишуваха.
З метою витіснення наших військ ворог застосовує авіацію, реактивні системи залпового вогню, артилерію.
Сєвєродонецьк - це ключова точка в системі оборонної операції Луганської області. Місто не може розглядатися ніяк інакше.
Всі, хто сьогодні в строю, - герої. Дякую вам за службу!
Дякую всім, хто підтримує і вірить у Збройні Сили України!
Вічна Памʼять і слава полеглим воїнам!
Ми українці! Ми вистоїмо! Ми переможемо!
Слава Україні!
#тримаємо_Сєвєр
@CinCAFU
З метою витіснення наших військ ворог застосовує авіацію, реактивні системи залпового вогню, артилерію.
Сєвєродонецьк - це ключова точка в системі оборонної операції Луганської області. Місто не може розглядатися ніяк інакше.
Всі, хто сьогодні в строю, - герої. Дякую вам за службу!
Дякую всім, хто підтримує і вірить у Збройні Сили України!
Вічна Памʼять і слава полеглим воїнам!
Ми українці! Ми вистоїмо! Ми переможемо!
Слава Україні!
#тримаємо_Сєвєр
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
- У мене така черга стоїть на призов! Всі всіх знають, всі за всіх переживають і всі всіх підтримують. Кожен хоче зробити свій вклад для того, щоб раз і назавжди поставити крапку в цих незрозумілих відносинах Росії і України, - Роман Грищенко "дядя Рома", командир 127-ї бригади #ТРО.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
Він – розвідник, вона – снайпер. Бійці 97 бат 60 ОПБр, які боронять від російської навали один із найнебезпечніших напрямків і, водночас, щасливе подружжя. Кажуть, що мали зустрітися ще у 2014-му на Донбасі, бо воювали зовсім поруч і могли перетнутися будь-де. Однак склалося інакше.
До 2014 року «Білка» була дизайнером одягу, мала власне ательє. Шиття кинула, щойно почалася війна.
– Просто не могла себе змусити шити комусь сукню, знаючи, що в цей час на фронті гинуть люди, – зізнається вона. – Я раніше не мала жодного уявлення про військову справу, але розуміла, що руки потрібні, була готова навіть їжу готувати. Віддала ключі від будинку і ательє друзям і поїхала до підрозділу. Два місяці була на навчанні в учбовому центрі. Спочатку вчилася на штурмовика, потім на санінструктора. Потім взяла до рук СВД і стала снайпером. Звідки вправність? Завдяки тому, що я шию, в мене хороший окомір.
«Кіт» та «Білка» свого часу залишили військо за станом здоров’я, після отриманих поранень. Попри це, дуже хотіли повернутися у стрій. Тож коли «Кіт» у фейсбуці написав, що збирає групу і йому потрібен снайпер, «Білка» одразу відповіла, що готова долучитися. Почалося листування, а згодом і романтичні стосунки. Саме кохання допомогло обом оговтатися від війни. Вони одружилися, придбали затишний будинок, запланували вінчання. Але вранці 24 лютого всі плани різко змінилися. «Кіт» пішов до військкомату, сказав, що не має права залишатися на «цивілці» з бойовим досвідом. Те ж саме зробила і «Білка». З того часу подружнє життя продовжилося на передовій.
– Від самого початку на місці не сиділи. Спали по 2-3 години. Росіяни заходили великими колонами, не завжди було зрозуміло, звідки. Але й вони часом «губилися», адже використовували старі мапи, на яких села ще не перейменовані. Наприклад, в Новоселівку колона з 120 машин заїхала випадково, одразу ж виїхала. Щоправда, перед тим розграбували хати, вбили кілька цивільних, – розповідає «Кіт». – В Білогір’ї вороги мародерили дуже сильно, в основному, якути та кадирівці. Знущалися над людьми, шукали молодих дівчат. Люди були голодні, налякані. Ми зустрічали ворога відповідно, щоб йому не було у нас смачно. Особисто бачив, як вони добивали своїх поранених і пострілами гнали бійців у бій.
За словами розвідника, у підрозділі активно використовують озброєння від союзників і навіть за необхідності його удосконалюють.
– У нас на позиціях є MG-38 від партнерів, наприклад. Він ще під час Другої світової війни лупив росіян, успішно робить це й тепер. Працює безвідмовно, – пояснює «Кіт». – До наших реалій ми пристосовуємо будь-що.
На фронті «Кота» та «Білку» повінчав військовий капелан. Попри те, що війна триває, подружжя вже будує плани після Перемоги.
– Найближча мрія – дійти до Бердянська, звільнити його і покупатися у морі. Я дружині це обіцяв, – сміється розвідник. – Потім хочеться, звичайно, повернутися додому, закінчити ремонт у будинку.
– А ще після Перемоги ми хочемо всиновити дітей, – додає «Білка». – Як мінімум, двох, а там, як вийде.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Він – розвідник, вона – снайпер. Бійці 97 бат 60 ОПБр, які боронять від російської навали один із найнебезпечніших напрямків і, водночас, щасливе подружжя. Кажуть, що мали зустрітися ще у 2014-му на Донбасі, бо воювали зовсім поруч і могли перетнутися будь-де. Однак склалося інакше.
До 2014 року «Білка» була дизайнером одягу, мала власне ательє. Шиття кинула, щойно почалася війна.
– Просто не могла себе змусити шити комусь сукню, знаючи, що в цей час на фронті гинуть люди, – зізнається вона. – Я раніше не мала жодного уявлення про військову справу, але розуміла, що руки потрібні, була готова навіть їжу готувати. Віддала ключі від будинку і ательє друзям і поїхала до підрозділу. Два місяці була на навчанні в учбовому центрі. Спочатку вчилася на штурмовика, потім на санінструктора. Потім взяла до рук СВД і стала снайпером. Звідки вправність? Завдяки тому, що я шию, в мене хороший окомір.
«Кіт» та «Білка» свого часу залишили військо за станом здоров’я, після отриманих поранень. Попри це, дуже хотіли повернутися у стрій. Тож коли «Кіт» у фейсбуці написав, що збирає групу і йому потрібен снайпер, «Білка» одразу відповіла, що готова долучитися. Почалося листування, а згодом і романтичні стосунки. Саме кохання допомогло обом оговтатися від війни. Вони одружилися, придбали затишний будинок, запланували вінчання. Але вранці 24 лютого всі плани різко змінилися. «Кіт» пішов до військкомату, сказав, що не має права залишатися на «цивілці» з бойовим досвідом. Те ж саме зробила і «Білка». З того часу подружнє життя продовжилося на передовій.
– Від самого початку на місці не сиділи. Спали по 2-3 години. Росіяни заходили великими колонами, не завжди було зрозуміло, звідки. Але й вони часом «губилися», адже використовували старі мапи, на яких села ще не перейменовані. Наприклад, в Новоселівку колона з 120 машин заїхала випадково, одразу ж виїхала. Щоправда, перед тим розграбували хати, вбили кілька цивільних, – розповідає «Кіт». – В Білогір’ї вороги мародерили дуже сильно, в основному, якути та кадирівці. Знущалися над людьми, шукали молодих дівчат. Люди були голодні, налякані. Ми зустрічали ворога відповідно, щоб йому не було у нас смачно. Особисто бачив, як вони добивали своїх поранених і пострілами гнали бійців у бій.
За словами розвідника, у підрозділі активно використовують озброєння від союзників і навіть за необхідності його удосконалюють.
– У нас на позиціях є MG-38 від партнерів, наприклад. Він ще під час Другої світової війни лупив росіян, успішно робить це й тепер. Працює безвідмовно, – пояснює «Кіт». – До наших реалій ми пристосовуємо будь-що.
На фронті «Кота» та «Білку» повінчав військовий капелан. Попри те, що війна триває, подружжя вже будує плани після Перемоги.
– Найближча мрія – дійти до Бердянська, звільнити його і покупатися у морі. Я дружині це обіцяв, – сміється розвідник. – Потім хочеться, звичайно, повернутися додому, закінчити ремонт у будинку.
– А ще після Перемоги ми хочемо всиновити дітей, – додає «Білка». – Як мінімум, двох, а там, як вийде.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Із Днем медичного працівника!
Ви рятуєте життя інших, ризикуючи в умовах війни своїм. Це більше, ніж професія. Це служіння людям і своїй державі!
Слава медичним працівникам України! Слава військовим медикам! Слава Україні!
#історії_героїв
#більшеніждок
«На нашу країну напав ворог. Тому війна – це справа кожного. Незалежно від того, чоловік ти чи жінка. Я прийшла на війну, щоб допомагати бійцям, рятувати життя, зробити все, щоб їм було легше», – говорить бойовий медик 113 ОБрТрО «Луна».
На захист рідного Харкова дівчина стала першого ж дня повномасштабного вторгнення – разом із старшим братом. Попросилася до його підрозділу медиком.
– Ми з Дімою пішли разом воювати. А 2 березня брат загинув під час бомбардування Харкова російськими літаками… Це була невимовна трагедія. Знаєте, до 24 лютого я жодного разу не брала зброї до рук. Коли вчилася стріляти з РПГ, спершу ніяк не виходило опанувати цю зброю. «А ти уяви щось на місці мішені», – сказав мені інструктор. Я уявила пілота, який скинув бомбу на Харків. Бомбу, яка вбила мого брата, мирних харків’ян, зруйнувала житлові будинки. Після цього я поцілила в мішень безпомилково, – говорить «Луна».
За словами медика, вона, як і більшість її знайомих у Харкові, до 24 лютого розмовляла російською.
– А от з цього дня немов відрізало, спілкуюся лише українською. Багато містян переходять на рідну мову. Адже не хочуть ідентифікувати себе з росіянами, які принесла нашому місту й іншим містам і селам України багато горя, – зізнається «Луна».
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Ви рятуєте життя інших, ризикуючи в умовах війни своїм. Це більше, ніж професія. Це служіння людям і своїй державі!
Слава медичним працівникам України! Слава військовим медикам! Слава Україні!
#історії_героїв
#більшеніждок
«На нашу країну напав ворог. Тому війна – це справа кожного. Незалежно від того, чоловік ти чи жінка. Я прийшла на війну, щоб допомагати бійцям, рятувати життя, зробити все, щоб їм було легше», – говорить бойовий медик 113 ОБрТрО «Луна».
На захист рідного Харкова дівчина стала першого ж дня повномасштабного вторгнення – разом із старшим братом. Попросилася до його підрозділу медиком.
– Ми з Дімою пішли разом воювати. А 2 березня брат загинув під час бомбардування Харкова російськими літаками… Це була невимовна трагедія. Знаєте, до 24 лютого я жодного разу не брала зброї до рук. Коли вчилася стріляти з РПГ, спершу ніяк не виходило опанувати цю зброю. «А ти уяви щось на місці мішені», – сказав мені інструктор. Я уявила пілота, який скинув бомбу на Харків. Бомбу, яка вбила мого брата, мирних харків’ян, зруйнувала житлові будинки. Після цього я поцілила в мішень безпомилково, – говорить «Луна».
За словами медика, вона, як і більшість її знайомих у Харкові, до 24 лютого розмовляла російською.
– А от з цього дня немов відрізало, спілкуюся лише українською. Багато містян переходять на рідну мову. Адже не хочуть ідентифікувати себе з росіянами, які принесла нашому місту й іншим містам і селам України багато горя, – зізнається «Луна».
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
«Я на Донбасі був з 2014-го по 2018-й. І чесно скажу, що за ці кілька місяців воювати довелося більше, ніж за ті чотири роки», – зізнається «Писар».
Боєць 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади не мав сумнівів, що Росія почне повномасштабне вторгнення, тому події ранку 24 лютого не застали його зненацька.
– Насправді, це було лише питання часу, ну, не могла окопна війна тривати вічно, – говорить він. – Десь о 4:30 у Харкові почалися перші обстріли. Я швидко зібрався, вивіз родину і вже через добу приїхав до військової частини. Спочатку був у Авдіївці, потім сформували окрему групу для оборони харківського напрямку і я попросився туди.
Першого ж дня підрозділ рушив у напрямку Грушувахи, де вже точилися важкі бої.
– Ми виїхали на висоту перед Грушувахою і побачили, що у село спускається велика колона ворожої техніки: танки з понтонами. Колона йшла до підірваного мосту, щоб навести переправу. Зв’язку на той момент не було взагалі. Роль рації виконала «легковушка», на якій ми полетіли, щоб доповісти про ситуацію, – переповідає березневі події «Писар». – Запросили підтримку артилерії, того ж дня і колона, і переправа, яку намагалися встановити, була знищена. Велика заслуга у цьому нашого комбата «Руслана», який втримав цей важливий напрямок невеликими силами і засобами. Якщо б росіяни тоді звели переправу, думаю, ситуація розвивалася б набагато гірше, адже ворог мав би змогу просунутися швидше і на набагато більшу відстань. На жаль, були і втрати… Розумієте, кількість обстрілів і техніки, яку використовував ворог, не йшла у жодне порівняння з АТО. Там один ворожий танк не завжди можна було побачити, а тут з’являється 5, потім одразу 15, 30… Хлопці героїчно стримували цю навалу, не залишаючи позицій.
Характер бойових дій, за словами військовослужбовця, змінився близько місяця тому.
– Ворог почав економити техніку, що тішить, адже це означає, що її менше, – аналізує «Писар». – Раніше, виконуючи завдання, росіяни могли «покласти» до 70% техніки і особового складу. І вони це рахували за перемогу.
Сили, каже «Писар», йому дає віра у майбутнє нашої країни.
– У нас один шлях – до перемоги, – упевнений він. – Хочу, щоб наші діти, наступні покоління жили у незалежній державі, де не узгоджуватимуть з росією сценарій святкування дня народження Тараса Шевченка, як це було за часів Януковича, наприклад, де буде сильна армія, спроможна економіка, міцна соціальна база. Але наша незалежність не дається задарма, її треба виборювати. І, повірте, ми на фронті готові тяжко працювати заради цього.
#25ОПДБр
#Україна_тримається_на_наших_плечах
«Я на Донбасі був з 2014-го по 2018-й. І чесно скажу, що за ці кілька місяців воювати довелося більше, ніж за ті чотири роки», – зізнається «Писар».
Боєць 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади не мав сумнівів, що Росія почне повномасштабне вторгнення, тому події ранку 24 лютого не застали його зненацька.
– Насправді, це було лише питання часу, ну, не могла окопна війна тривати вічно, – говорить він. – Десь о 4:30 у Харкові почалися перші обстріли. Я швидко зібрався, вивіз родину і вже через добу приїхав до військової частини. Спочатку був у Авдіївці, потім сформували окрему групу для оборони харківського напрямку і я попросився туди.
Першого ж дня підрозділ рушив у напрямку Грушувахи, де вже точилися важкі бої.
– Ми виїхали на висоту перед Грушувахою і побачили, що у село спускається велика колона ворожої техніки: танки з понтонами. Колона йшла до підірваного мосту, щоб навести переправу. Зв’язку на той момент не було взагалі. Роль рації виконала «легковушка», на якій ми полетіли, щоб доповісти про ситуацію, – переповідає березневі події «Писар». – Запросили підтримку артилерії, того ж дня і колона, і переправа, яку намагалися встановити, була знищена. Велика заслуга у цьому нашого комбата «Руслана», який втримав цей важливий напрямок невеликими силами і засобами. Якщо б росіяни тоді звели переправу, думаю, ситуація розвивалася б набагато гірше, адже ворог мав би змогу просунутися швидше і на набагато більшу відстань. На жаль, були і втрати… Розумієте, кількість обстрілів і техніки, яку використовував ворог, не йшла у жодне порівняння з АТО. Там один ворожий танк не завжди можна було побачити, а тут з’являється 5, потім одразу 15, 30… Хлопці героїчно стримували цю навалу, не залишаючи позицій.
Характер бойових дій, за словами військовослужбовця, змінився близько місяця тому.
– Ворог почав економити техніку, що тішить, адже це означає, що її менше, – аналізує «Писар». – Раніше, виконуючи завдання, росіяни могли «покласти» до 70% техніки і особового складу. І вони це рахували за перемогу.
Сили, каже «Писар», йому дає віра у майбутнє нашої країни.
– У нас один шлях – до перемоги, – упевнений він. – Хочу, щоб наші діти, наступні покоління жили у незалежній державі, де не узгоджуватимуть з росією сценарій святкування дня народження Тараса Шевченка, як це було за часів Януковича, наприклад, де буде сильна армія, спроможна економіка, міцна соціальна база. Але наша незалежність не дається задарма, її треба виборювати. І, повірте, ми на фронті готові тяжко працювати заради цього.
#25ОПДБр
#Україна_тримається_на_наших_плечах
#історії_героїв
«Коли я був маленьким, дід з бабою багато розповідали про Другу світову. Що вони робили, як жили. І я завжди думав: «Пощастило ж людям застати такі часи, зробити свій внесок у перемогу. От було б класно, якби я спромігся на щось подібне». Домріявся... Але ні про що не жалкую! Ми вже перемогли. Україна однозначно визнана світом, а росія заблокована. І це вже не зміниться», – упевнений Герой України, танкіст Сергій Пономаренко на псевдо «34».
До 2014 року Сергій не мав жодного стосунку до військової справи. Працював менеджером у сфері логістики, а перед самим початком російської агресії – керуючим магазину. Втім, коли почалася війна, одразу пішов до військкомату.
Після демобілізації у 2015 році Сергій повернувся додому, до цивільної роботи. Потім працював у військовому комісаріаті. Незадовго до повномасштабного вторгнення росії звільнився з лав Збройних Сил України. Як виявилося, ненадовго.
– Я очікував нападу. Ще на початку лютого зв’язався з побратимами, з якими воював на Донбасі. Я був упевнений, що росіяни одразу вимкнуть зв'язок по всій країні, тому ми заздалегідь прописали маршрути висування, години і місця зустрічі, – згадує він. – Зв'язок не вимкнули, а повномасштабне вторгнення відбулося. 24 лютого я закрив усі нагальні справи на роботі, 25-го виїхав, а 26-го вже був у 3-й ОТБр.
Ці кілька місяців, за словами Сергія, промайнули, як один довгий день. Сон по 2-3 години на добу, кілька виїздів щодня, постійні бої. Аналізуючи цей період, він зауважує: наш ворог підлий і підступний, не зупиняється ні перед чим.
– Ця війна нагадує партію в шахи між розумною людиною і клінічним ідіотом. І всі ніби розуміють, що розумний переможе, але є нюанс – у розумного 16 фігур на полі, а в ідіота – 160. Разом із тим, вже усі зрозуміли, що їхнє «потужне військо» – міф. Друга армія світу?! Та вас прості менеджери б’ють, як мух на підвіконні! – говорить Сергій.
За словами командира, в його підрозділі усі бійці мотивовані і завзяті, навіть ті, хто до кінця лютого не мав жодного бойового досвіду. Кожен готовий битися і захищати свою землю.
– Про такий колектив можна тільки мріяти. Коли готуємося до виїзду і я визначаю екіпажі, які будуть виїжджати, хлопці навіть ображаються: «А чому знову вони, вони минулого разу їздили, тепер давайте ми поїдемо». Це дуже класно. З такими людьми хочеться працювати, – говорить Сергій. – Знаю багато мобілізованих хлопців, які дадуть фору кадровим військовим.
У командира, до речі, є правило, якому він не зраджує з 2014 року – не відпускати хлопців самих на завдання.
– Якщо виїзд потрібно робити однією машиною, їду я. Якщо більше, ніж однією – я і ще хтось. Розумієте, якщо відправляєш бійців, а сам лишаєшся, ти сієш зерно сумніву: наскільки ж це небезпечно, якщо він сам не хоче їхати, а нас посилає, – пояснює Сергій.
Після запитання про життєві орієнтири, які допомагають йому витримати важкі випробування, Сергій Пономаренко на мить замислюється.
– Мій старший брат помер, коли йому було два роки, і я завжди розумів, якою болючою була ця втрата для батьків, – зізнається він. – Мати часто казала: «Ти в нас лишився один, тому дуже хочеться, щоб своє життя ти прожив правильно». І це відчуття, що потрібно жити за двох, тримає мене і підштовхує.
Про свою особисту мотивацію до Перемоги Сергій Пономаренко говорить коротко: «Троє дітей».
– Я дуже не хотів, щоб наші діти бачили війну. І розповідати їм про неї теж не дуже хочу, – зауважує він. – Єдине, що сказав би: вчіть історію, тому що часи змінюються, а наш ворог з давніх часів – ні. І якщо так складеться, що ця війна не закінчиться розпадом росії, гадаю, через 50-100 років ми знову повернемося на це саме коло. Вони не можуть по-іншому. У них на підсвідомому рівні закладено, що треба не розвивати своє, а забирати чуже. Тому маємо зробити все можливе, аби цього не трапилося знову.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
«Коли я був маленьким, дід з бабою багато розповідали про Другу світову. Що вони робили, як жили. І я завжди думав: «Пощастило ж людям застати такі часи, зробити свій внесок у перемогу. От було б класно, якби я спромігся на щось подібне». Домріявся... Але ні про що не жалкую! Ми вже перемогли. Україна однозначно визнана світом, а росія заблокована. І це вже не зміниться», – упевнений Герой України, танкіст Сергій Пономаренко на псевдо «34».
До 2014 року Сергій не мав жодного стосунку до військової справи. Працював менеджером у сфері логістики, а перед самим початком російської агресії – керуючим магазину. Втім, коли почалася війна, одразу пішов до військкомату.
Після демобілізації у 2015 році Сергій повернувся додому, до цивільної роботи. Потім працював у військовому комісаріаті. Незадовго до повномасштабного вторгнення росії звільнився з лав Збройних Сил України. Як виявилося, ненадовго.
– Я очікував нападу. Ще на початку лютого зв’язався з побратимами, з якими воював на Донбасі. Я був упевнений, що росіяни одразу вимкнуть зв'язок по всій країні, тому ми заздалегідь прописали маршрути висування, години і місця зустрічі, – згадує він. – Зв'язок не вимкнули, а повномасштабне вторгнення відбулося. 24 лютого я закрив усі нагальні справи на роботі, 25-го виїхав, а 26-го вже був у 3-й ОТБр.
Ці кілька місяців, за словами Сергія, промайнули, як один довгий день. Сон по 2-3 години на добу, кілька виїздів щодня, постійні бої. Аналізуючи цей період, він зауважує: наш ворог підлий і підступний, не зупиняється ні перед чим.
– Ця війна нагадує партію в шахи між розумною людиною і клінічним ідіотом. І всі ніби розуміють, що розумний переможе, але є нюанс – у розумного 16 фігур на полі, а в ідіота – 160. Разом із тим, вже усі зрозуміли, що їхнє «потужне військо» – міф. Друга армія світу?! Та вас прості менеджери б’ють, як мух на підвіконні! – говорить Сергій.
За словами командира, в його підрозділі усі бійці мотивовані і завзяті, навіть ті, хто до кінця лютого не мав жодного бойового досвіду. Кожен готовий битися і захищати свою землю.
– Про такий колектив можна тільки мріяти. Коли готуємося до виїзду і я визначаю екіпажі, які будуть виїжджати, хлопці навіть ображаються: «А чому знову вони, вони минулого разу їздили, тепер давайте ми поїдемо». Це дуже класно. З такими людьми хочеться працювати, – говорить Сергій. – Знаю багато мобілізованих хлопців, які дадуть фору кадровим військовим.
У командира, до речі, є правило, якому він не зраджує з 2014 року – не відпускати хлопців самих на завдання.
– Якщо виїзд потрібно робити однією машиною, їду я. Якщо більше, ніж однією – я і ще хтось. Розумієте, якщо відправляєш бійців, а сам лишаєшся, ти сієш зерно сумніву: наскільки ж це небезпечно, якщо він сам не хоче їхати, а нас посилає, – пояснює Сергій.
Після запитання про життєві орієнтири, які допомагають йому витримати важкі випробування, Сергій Пономаренко на мить замислюється.
– Мій старший брат помер, коли йому було два роки, і я завжди розумів, якою болючою була ця втрата для батьків, – зізнається він. – Мати часто казала: «Ти в нас лишився один, тому дуже хочеться, щоб своє життя ти прожив правильно». І це відчуття, що потрібно жити за двох, тримає мене і підштовхує.
Про свою особисту мотивацію до Перемоги Сергій Пономаренко говорить коротко: «Троє дітей».
– Я дуже не хотів, щоб наші діти бачили війну. І розповідати їм про неї теж не дуже хочу, – зауважує він. – Єдине, що сказав би: вчіть історію, тому що часи змінюються, а наш ворог з давніх часів – ні. І якщо так складеться, що ця війна не закінчиться розпадом росії, гадаю, через 50-100 років ми знову повернемося на це саме коло. Вони не можуть по-іншому. У них на підсвідомому рівні закладено, що треба не розвивати своє, а забирати чуже. Тому маємо зробити все можливе, аби цього не трапилося знову.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
- Існують речі цінніші за життя. Ми воюємо не просто за землю. Ми воюємо за те, щоб у наших дітей було майбутнє, - офіцер 95 ОДШБр Юрій Кочевенко.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
#історії_героїв
@CinCAFU
#Україна_тримається_на_наших_плечах
#історії_героїв
@CinCAFU
#історії_героїв
«Мої бійці для мене вже переможці», – командир 93-тя ОМБр Холодний Яр Руслан Шевчук про своїх «холодноярців» говорить з гордістю. Бійці стоять на рубежах і добряче, каже комбриг, «перемелюють ворога і ламають йому зуби».
– Можу навести безліч прикладів їхнього героїзму, – говорить Руслан Шевчук. – Коли одна рота дві доби поспіль веде бій з переважаючими силами противника, ми проводимо ротацію, наступна рота так само важко б’ється, але не відходить. Коли на мотопіхотні підрозділи виходять танкові колони, а вони все одно ведуть бій. Коли взвод не утримує позицію, ми розуміємо, що йому треба відходити, а командир взводу приймає рішення залишитися, віддає свої документи і телефон, відправляє свій особовий склад і сам прикриває їхній відхід попри поранення. Це героїчні вчинки! І вони бувають щодня.
Характер дій російських військ, наголошує комбриг, зараз суттєво змінився. Якщо на початку повномасштабного вторгнення характерними були глибокі танкові прориви, то зараз ворог використовує тактику «ударного кулака»: спочатку йде бронетехніка – не менше роти танків, далі піхота.
– Тобто пробили на невелику глибину, розширили плацдарм, закріпилися і тільки потім намагаються нарощувати темп. Ворог зараз більш обережний, бо вже встиг відчути нашу протидію, – пояснює командир. – Наша піхота в ближньому бою не беззбройна навіть проти танків противника. Зокрема, завдяки новітнім зразкам протитанкового озброєння ближньої дії, яке ми отримали від наших союзників – Javelin, NLAW. Воювати є чим. Був випадок, наприклад, коли на одну роту вийшло 6 танків. За 10 хвилин бою три танки було знищено, решта відступили. Я думаю, що коли 50% сили противника, що наступає, знищено, то у противника зникає бажання продовжувати наступ. Також досить непогано зарекомендували себе наші протитанкові комплекси – «Стугна», «Корсар».
Командир бригади переконаний, що нинішню війну не можна порівнювати з жодною попередньою.
– Так ще ніхто у світі не воював. Це війна артилерії і бронетехніки, вони застосовуються дуже потужно. Звичайному піхотинцю в таких умовах виживати дуже тяжко. Вогонь артилерії й танків сьогодні коригується за допомогою безпілотної авіації. Розвідка місцевості відбувається динамічніше. Хто швидше отримує інформацію, той швидше приймає рішення і, відповідно, підвищує ефективність техніки, заощаджує боєприпаси та зберігає особовий склад. Має бути постійний розвиток озброєння як для знищення противника, так і для захисту. Увесь час потрібно вчитися. Так, непросто. Але ми на своїй землі, ми ні до кого в гості не приходили, «руський мір» не кликали, – говорить командир.
Формат ведення бойових дій, безперечно, увійде до підручників з військової науки, упевнений комбриг.
– Те, що «пише книжка», те, чому навчають у військових інститутах та академіях, суттєво відрізняється від того, що зараз відбувається. Є багато тактичних прикладів військових хитрощів, які доводиться застосовувати, але про це зараз зарано розповідати. Про це можна буде розмовляти після закінчення війни. Це все зафіксовано в бойових наказах та розпорядженнях, в журналах ведення бойових дій. Це свого роду історичні документи, – підсумовує Руслан Шевчук.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
«Мої бійці для мене вже переможці», – командир 93-тя ОМБр Холодний Яр Руслан Шевчук про своїх «холодноярців» говорить з гордістю. Бійці стоять на рубежах і добряче, каже комбриг, «перемелюють ворога і ламають йому зуби».
– Можу навести безліч прикладів їхнього героїзму, – говорить Руслан Шевчук. – Коли одна рота дві доби поспіль веде бій з переважаючими силами противника, ми проводимо ротацію, наступна рота так само важко б’ється, але не відходить. Коли на мотопіхотні підрозділи виходять танкові колони, а вони все одно ведуть бій. Коли взвод не утримує позицію, ми розуміємо, що йому треба відходити, а командир взводу приймає рішення залишитися, віддає свої документи і телефон, відправляє свій особовий склад і сам прикриває їхній відхід попри поранення. Це героїчні вчинки! І вони бувають щодня.
Характер дій російських військ, наголошує комбриг, зараз суттєво змінився. Якщо на початку повномасштабного вторгнення характерними були глибокі танкові прориви, то зараз ворог використовує тактику «ударного кулака»: спочатку йде бронетехніка – не менше роти танків, далі піхота.
– Тобто пробили на невелику глибину, розширили плацдарм, закріпилися і тільки потім намагаються нарощувати темп. Ворог зараз більш обережний, бо вже встиг відчути нашу протидію, – пояснює командир. – Наша піхота в ближньому бою не беззбройна навіть проти танків противника. Зокрема, завдяки новітнім зразкам протитанкового озброєння ближньої дії, яке ми отримали від наших союзників – Javelin, NLAW. Воювати є чим. Був випадок, наприклад, коли на одну роту вийшло 6 танків. За 10 хвилин бою три танки було знищено, решта відступили. Я думаю, що коли 50% сили противника, що наступає, знищено, то у противника зникає бажання продовжувати наступ. Також досить непогано зарекомендували себе наші протитанкові комплекси – «Стугна», «Корсар».
Командир бригади переконаний, що нинішню війну не можна порівнювати з жодною попередньою.
– Так ще ніхто у світі не воював. Це війна артилерії і бронетехніки, вони застосовуються дуже потужно. Звичайному піхотинцю в таких умовах виживати дуже тяжко. Вогонь артилерії й танків сьогодні коригується за допомогою безпілотної авіації. Розвідка місцевості відбувається динамічніше. Хто швидше отримує інформацію, той швидше приймає рішення і, відповідно, підвищує ефективність техніки, заощаджує боєприпаси та зберігає особовий склад. Має бути постійний розвиток озброєння як для знищення противника, так і для захисту. Увесь час потрібно вчитися. Так, непросто. Але ми на своїй землі, ми ні до кого в гості не приходили, «руський мір» не кликали, – говорить командир.
Формат ведення бойових дій, безперечно, увійде до підручників з військової науки, упевнений комбриг.
– Те, що «пише книжка», те, чому навчають у військових інститутах та академіях, суттєво відрізняється від того, що зараз відбувається. Є багато тактичних прикладів військових хитрощів, які доводиться застосовувати, але про це зараз зарано розповідати. Про це можна буде розмовляти після закінчення війни. Це все зафіксовано в бойових наказах та розпорядженнях, в журналах ведення бойових дій. Це свого роду історичні документи, – підсумовує Руслан Шевчук.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Ціна свободи висока.
Нам дуже важко, адже вогнева перевага на боці противника. Попри все, ми тримаємося. Ситуація складна, однак контрольована.
Ми вимушені вести маневрену оборону, займати більш вигідні рубежі та позиції. Але кожний метр захопленої окупантом землі залитий його кровʼю.
Тримаймо стрій!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Нам дуже важко, адже вогнева перевага на боці противника. Попри все, ми тримаємося. Ситуація складна, однак контрольована.
Ми вимушені вести маневрену оборону, займати більш вигідні рубежі та позиції. Але кожний метр захопленої окупантом землі залитий його кровʼю.
Тримаймо стрій!
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
З приємністю і глибокою повагою підтримую сталий зв’язок із Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі.
Сьогодні під час телефонної розмови обговорили оперативну обстановку та хід постачання міжнародної технічної допомоги Силам оборони України. Я загострив увагу на необхідності встановлення вогневого паритету з противником, що дасть змогу стабілізувати ситуацію на найбільш загрозливому Луганському напрямку.
Подякував генералу Міллі за глибоке розуміння ситуації, самовідданість і провідну роль у справі надання військової допомоги нашій державі.
With pleasure and deep respect, I maintain continuous communication with General Mark A. MILLEY, the Chairman of the Joint Chiefs of Staff.
Today during a telephone conversation, we discussed the operational situation and the delivery flow of international technical assistance to the Defence Forces of Ukraine. I have empathized the necessity to attain fire parity with the enemy, which will allow us to stabilize the situation in the most threatening Luhansk direction.
I have thanked to General MILLEY for the deep understanding of the situation, devotion, and leading role in the military assistance provision to our Nation.
@CinCAFU
Сьогодні під час телефонної розмови обговорили оперативну обстановку та хід постачання міжнародної технічної допомоги Силам оборони України. Я загострив увагу на необхідності встановлення вогневого паритету з противником, що дасть змогу стабілізувати ситуацію на найбільш загрозливому Луганському напрямку.
Подякував генералу Міллі за глибоке розуміння ситуації, самовідданість і провідну роль у справі надання військової допомоги нашій державі.
With pleasure and deep respect, I maintain continuous communication with General Mark A. MILLEY, the Chairman of the Joint Chiefs of Staff.
Today during a telephone conversation, we discussed the operational situation and the delivery flow of international technical assistance to the Defence Forces of Ukraine. I have empathized the necessity to attain fire parity with the enemy, which will allow us to stabilize the situation in the most threatening Luhansk direction.
I have thanked to General MILLEY for the deep understanding of the situation, devotion, and leading role in the military assistance provision to our Nation.
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Реактивні системи залпового вогню M142 HIMARS вже працюють в інтересах оборони України. Артилеристи ЗСУ майстерно вражають визначені цілі - військові об’єкти ворога на нашій, українській, території.
Дякуємо Американському народу за надане озброєння!
Наша мета - Перемога.
M142 HIMARS multiple launch rocket systems are already working towards Ukraine's defense. Artillerymen of the Armed Forces of Ukraine skillfully hit certain targets - military targets of the enemy on our, Ukrainian, territory.
Many thanks to the American people for providing weapons!
Our goal is Victory.
@CinCAFU
Дякуємо Американському народу за надане озброєння!
Наша мета - Перемога.
M142 HIMARS multiple launch rocket systems are already working towards Ukraine's defense. Artillerymen of the Armed Forces of Ukraine skillfully hit certain targets - military targets of the enemy on our, Ukrainian, territory.
Many thanks to the American people for providing weapons!
Our goal is Victory.
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Стаття 17 Конституції України: Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Кращі із кращих віддають життя за Україну.
Ціна свободи висока. Памʼятаймо про це!
Богдан Кривицький, командир взводу 95 ОДШБр, 26.10.1995-25.05.2022.
"Я мрію про те, щоб люди це памʼятали, щоб це не забулося..."
@CinCAFU
Кращі із кращих віддають життя за Україну.
Ціна свободи висока. Памʼятаймо про це!
Богдан Кривицький, командир взводу 95 ОДШБр, 26.10.1995-25.05.2022.
"Я мрію про те, щоб люди це памʼятали, щоб це не забулося..."
@CinCAFU
Цієї ночі провів телефонну розмову із Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі та Начальником Штабу оборони Великої Британії адміралом сером Тоні Радакіном.
Почав із того, що противник демонструє неабияку зухвалість у нанесенні ракетних ударів по території нашої держави. Так, 4 дні тому ним із різних платформ базування було випущено 53 крилатих ракети, 3 дні тому - 26 ракет, 2 дні тому - майже 40, за минулу добу - 12. На превеликий жаль, прицільний ракетний обстріл торговельного центру у Кременчуці забрав життя і призвів до травмування мирних мешканців.
Поінформував своїх американського та британського колег про оперативну обстановку. Сьогодні район активних бойових дій починається на півночі Харківської області і закінчується на лівому березі Дніпра в районі населеного пункту Василівка. Найбільш інтенсивні бойові дії ведуться на півночі Луганської та Харківської областей. У цьому районі тільки за минулу добу противник здійснив 270 артилерійських нальотів, застосувавши 45 тисяч боєприпасів, наніс 2 ракетних та 32 авіаційних удари. Ситуація дуже складна, але контрольована.
На нашій землі триває запекла боротьба, масштабів якої світ не бачив із часів Другої світової. Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей. Ворога потрібно знищити тут і зараз, інакше він не зупиниться. І ми це можемо зробити. Наші люди готові ціною власних життів захистити свою державу і своїх дітей, але нам потрібно більше зброї і боєприпасів.
Сподіваюся, що разом із партнерами ми зможемо здолати агресора і не допустити поширення цього збройного конфлікту на інші країни.
I had a telephone conversation with General Mark MILLEY, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, and Admiral Sir Tony RADAKIN, Chief of the British Defence Staff, last night.
I began with the fact that the enemy demonstrates remarkable audacity in launching missile strikes on the territory of our state. So, 4 days ago, the enemy fired 53 cruise missiles from various platforms, 3 days ago - 26 missiles, 2 days ago - almost 40, and 12 in the last 24 hours. Unfortunately, targeted missile fire at the shopping mall in Kremenchuk took lives and resulted in injury to civilians.
I informed my American and British colleagues about the operational situation. Today, the area of active hostilities begins in the north of Kharkiv region and ends on the left bank of the Dnipro in the area of Vasylivka settlement. The most intense hostilities are conducted in the north of Luhansk and Kharkiv regions. In this area, in the last 24 hours alone, the enemy carried out 270 artillery raids, using 45,000 rounds of ammunition, 2 missile and 32 air strikes. The situation is very difficult but controlled.
A fierce struggle continues on our soil, the scale of which the world has not seen since the Second World War. We have no right to hand over this war to our children. The enemy must be destroyed here and now, otherwise, it will not stop. And we can do that. Our people are ready to protect their own nation and own children at the expense of their own lives, but we need more weapons and ammunition.
I hope that, together with our partners, we will be able to overcome the aggressor and prevent the spread of this armed conflict to other countries.
@CinCAFU
Почав із того, що противник демонструє неабияку зухвалість у нанесенні ракетних ударів по території нашої держави. Так, 4 дні тому ним із різних платформ базування було випущено 53 крилатих ракети, 3 дні тому - 26 ракет, 2 дні тому - майже 40, за минулу добу - 12. На превеликий жаль, прицільний ракетний обстріл торговельного центру у Кременчуці забрав життя і призвів до травмування мирних мешканців.
Поінформував своїх американського та британського колег про оперативну обстановку. Сьогодні район активних бойових дій починається на півночі Харківської області і закінчується на лівому березі Дніпра в районі населеного пункту Василівка. Найбільш інтенсивні бойові дії ведуться на півночі Луганської та Харківської областей. У цьому районі тільки за минулу добу противник здійснив 270 артилерійських нальотів, застосувавши 45 тисяч боєприпасів, наніс 2 ракетних та 32 авіаційних удари. Ситуація дуже складна, але контрольована.
На нашій землі триває запекла боротьба, масштабів якої світ не бачив із часів Другої світової. Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей. Ворога потрібно знищити тут і зараз, інакше він не зупиниться. І ми це можемо зробити. Наші люди готові ціною власних життів захистити свою державу і своїх дітей, але нам потрібно більше зброї і боєприпасів.
Сподіваюся, що разом із партнерами ми зможемо здолати агресора і не допустити поширення цього збройного конфлікту на інші країни.
I had a telephone conversation with General Mark MILLEY, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, and Admiral Sir Tony RADAKIN, Chief of the British Defence Staff, last night.
I began with the fact that the enemy demonstrates remarkable audacity in launching missile strikes on the territory of our state. So, 4 days ago, the enemy fired 53 cruise missiles from various platforms, 3 days ago - 26 missiles, 2 days ago - almost 40, and 12 in the last 24 hours. Unfortunately, targeted missile fire at the shopping mall in Kremenchuk took lives and resulted in injury to civilians.
I informed my American and British colleagues about the operational situation. Today, the area of active hostilities begins in the north of Kharkiv region and ends on the left bank of the Dnipro in the area of Vasylivka settlement. The most intense hostilities are conducted in the north of Luhansk and Kharkiv regions. In this area, in the last 24 hours alone, the enemy carried out 270 artillery raids, using 45,000 rounds of ammunition, 2 missile and 32 air strikes. The situation is very difficult but controlled.
A fierce struggle continues on our soil, the scale of which the world has not seen since the Second World War. We have no right to hand over this war to our children. The enemy must be destroyed here and now, otherwise, it will not stop. And we can do that. Our people are ready to protect their own nation and own children at the expense of their own lives, but we need more weapons and ammunition.
I hope that, together with our partners, we will be able to overcome the aggressor and prevent the spread of this armed conflict to other countries.
@CinCAFU
Польські “Краби” успішно працюють на передовій.
САУ AHS Krab (САУ «Краб») - це сучасна самохідна гаубиця, що розміщується на гусеничному шасі та має баштове компонування. Максимальна скорострільність гармати становить 6 пострілів за хвилину. Доступна стрільба серіями снарядів. Практична скорострільність у бойових умовах, за яких екіпаж може ефективно працювати протягом тривалого часу, становить 2 постріли за хвилину. Ці гаубиці здатні вражати цілі на відстані до 40 км.
Збройні Сили України щиро вдячні польському народу за дієву підтримку і допомогу. Ми відчуваємо ваше надійне плече!
Разом до Перемоги!
@CinCAFU
САУ AHS Krab (САУ «Краб») - це сучасна самохідна гаубиця, що розміщується на гусеничному шасі та має баштове компонування. Максимальна скорострільність гармати становить 6 пострілів за хвилину. Доступна стрільба серіями снарядів. Практична скорострільність у бойових умовах, за яких екіпаж може ефективно працювати протягом тривалого часу, становить 2 постріли за хвилину. Ці гаубиці здатні вражати цілі на відстані до 40 км.
Збройні Сили України щиро вдячні польському народу за дієву підтримку і допомогу. Ми відчуваємо ваше надійне плече!
Разом до Перемоги!
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Не витримавши вогню наших артилерійських, ракетних та авіаційних ударів, окупанти залишили острів Зміїний.
Дякую захисникам Одещини, які вжили максимальних заходів для звільнення стратегічно важливої ділянки нашої території. Низький уклін конструкторам та виробникам української самохідної гаубиці “Богдана”, яка відіграла важливу роль у звільненні острова. Подяка іноземним партнерам за надані засоби ураження.
Дякую всім, хто допомагає боронити кожний метр української землі і вірить у Збройні Сили України.
Разом до Перемоги!
@CinCAFU
Дякую захисникам Одещини, які вжили максимальних заходів для звільнення стратегічно важливої ділянки нашої території. Низький уклін конструкторам та виробникам української самохідної гаубиці “Богдана”, яка відіграла важливу роль у звільненні острова. Подяка іноземним партнерам за надані засоби ураження.
Дякую всім, хто допомагає боронити кожний метр української землі і вірить у Збройні Сили України.
Разом до Перемоги!
@CinCAFU
У сьогоднішній телефонній розмові з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі ми торкнулися питання реалізації стратегічних завдань Сил оборони України, головним з яких є звільнення українських земель в межах міжнародно визнаних кордонів. Важливою умовою успіху наших оборонних і контрнаступальних дій є забезпечення відповідним матеріально-технічним ресурсом. Ми щиро вдячні за надану і дуже розраховуємо на подальшу допомогу від партнерів.
Генерал Міллі передав запевнення Президента США Джо Байдена та Міністра оборони Ллойда Остіна, що Сполучені Штати будуть підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. Мій колега також зазначив, що пишається Збройними Силами України і Українським народом, які викликають захоплення усіх людей світу, яким дорога свобода.
In today's telephone conversation with General Mark Milley, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, we touched upon the implementation of strategic goals of the Defense Forces of Ukraine, the main of which is the liberation of Ukrainian soil within internationally recognized borders. An essential condition for the success of our defensive and counter-offensive actions is the provision of appropriate material and technical resources. We are sincerely grateful for the assistance provided and look forward to further assistance from our partners.
General Milley conveyed assurances from US President Joe Biden and Secretary of Defense Lloyd Austin that the United States would support Ukraine as long as needed. My counterpart also noted that he is proud of the Armed Forces of Ukraine and the Ukrainian people, who are the inspiration to all freedom-loving human beings around the world.
@CinCAFU
Генерал Міллі передав запевнення Президента США Джо Байдена та Міністра оборони Ллойда Остіна, що Сполучені Штати будуть підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. Мій колега також зазначив, що пишається Збройними Силами України і Українським народом, які викликають захоплення усіх людей світу, яким дорога свобода.
In today's telephone conversation with General Mark Milley, Chairman of the Joint Chiefs of Staff, we touched upon the implementation of strategic goals of the Defense Forces of Ukraine, the main of which is the liberation of Ukrainian soil within internationally recognized borders. An essential condition for the success of our defensive and counter-offensive actions is the provision of appropriate material and technical resources. We are sincerely grateful for the assistance provided and look forward to further assistance from our partners.
General Milley conveyed assurances from US President Joe Biden and Secretary of Defense Lloyd Austin that the United States would support Ukraine as long as needed. My counterpart also noted that he is proud of the Armed Forces of Ukraine and the Ukrainian people, who are the inspiration to all freedom-loving human beings around the world.
@CinCAFU
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Керівництво збройних сил рф не дотримується навіть власних заяв, які декларують «жест доброї волі». Сьогодні близько 18:00 з аеродрому Бельбек пара літаків Су-30 ВКС ЗС РФ двічі нанесла авіаційний удар фосфорними бомбами по острову Зміїний, де нібито «завершили виконання завдань».
Усім, хто говорить про домовленості з росією, варто знати ці факти.
Єдине, в чому противник послідовний, це незмінна «влучність» нанесення ударів. Увага на відео.
@CinCAFU
Усім, хто говорить про домовленості з росією, варто знати ці факти.
Єдине, в чому противник послідовний, це незмінна «влучність» нанесення ударів. Увага на відео.
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Вчорашніми авіаударами росіяни намагалися знищити свою техніку, озброєння і майно на острові Зміїний. Однак, традиційно не впоралися з поставленим завданням.
Ми «допомогли» окупантам остаточно евакуювати залишки свого гарнізону з нашого острова.
Більше там «русскім духом» не пахне.
Все буде Україна!
@CinCAFU
Ми «допомогли» окупантам остаточно евакуювати залишки свого гарнізону з нашого острова.
Більше там «русскім духом» не пахне.
Все буде Україна!
@CinCAFU