Катря | Не лише йога

Дублюю тепер тут на випадок видалення з інших соцмереж.

Я встигла почитати сотні коментарів до попереднього посту (поки його не видалили з інста) та вловити одну з течій, де мені докоряли, начебто, я розділяю людей за мовними ознаками.

Нагадаю уривок про мову з попереднього поста, де зачіпалося це питання.

“І мову свою вивчати, берегти, плекати і всім, хто вважає себе українцем - нею розмовляти.
Щоб ніхто, ніколи в житті не ототожнював нас з тими, хто на півночі втратив здоровий глузд і зв‘язок з реальністю.”

Ніколи в житті мова не була для мене характеристикою людини. Про це свідчить те, що серед моїх близьких друзів багато російськомовних українців.

Мені цілком зрозуміло, як так склалося історично, що більшість людей на території України спілкувалася (саме так, в минулому часі, бо сподіваюся цей час вже пройшов) не рідною мовою.

Проте, зі шкільних років нам відомо, що є кілька основотворчих символів, що ідентифікують націю - це спільне походження, мова та культура.

Те, що більшість в Україні говорять російською мовою - важливий фактор, який вплинув на сприйняття цілого світу нас схожими до росіян.

Зараз ми маємо переломний момент.

Країна, яка займала для світу незрозумілу позицію. Країна, яку очолює президент-шоумен. Народ, який не мав в більшості, яскраво виражених ідентифікаційних ознак - зараз на чолі всього, що відбувається. На нас дивляться знизу вгору, нам відкривають кордони і уступають найпочесніше місце у власних домівках, до нас дослухаються і з нами рахуються.

Це шанс, який дає змогу зробити квантовий стрибок вперед.

Так, ми платимо неймовірно високу ціну за це, але коли щось велике давалося легко?

Зараз наше завдання - цінувати ставлення світу до себе і не просрати момент, що нам подарувала історія.

Саме так я сприймаю події, що відбуваються навколо.

І про мову.

Це один з найважливіших аспектів, який маємо берегти, як дорогий дарунок. Щоб ніхто ніколи не плутав нас і чітко розумів різницю між Україною і російським дном.

5.1K views17:10