Ещё в добавку к диагнозу рф…

Много попутешествовав по миру (около 100 стран), я заметил одну особенность. Страны, которые какое-то время находились под влиянием коммунистической идеологии несут на себе некую печать травмы. Сложно точно сказать что это. Чуть более потрескавшийся асфальт, чуть более угрюмые люди… Чуть менее дружелюбный сервис… Не могу сказать точно, но я начал это чувствовать давно. Причем эта травма не связана с реальным уровнем жизни. В достаточно богатых странах восточной Европы я это чувствую, а в бедных кварталах Индии — нет. Это не привязано к континенту. Советскую травму Лаоса и Вьетнама я чувствую так же, как и Польши или Чехии. Кстати, это ощущение невероятно хорошо можно актуализировать, перейдя через Мост Дружбы, связывающий Лаос и Тайланд. В Тае этого ощущения нет совсем… С годами пребывания в нормальном обществе эта травма ослабляется. В Чехии 2000-х я чувствал ее сильнее чем в 2015. Какова же природа этой травмы? Долгое время я думал, что она связана с аномальностью самой коммунистической идеологии. Но не все из стран находившихся под влиянием совка реально строили коммунизм. Особенно в Африке. В последнее время я начинаю думать что дело не в коммунизме, а самой россии. Действительно, можем ли мы вспомнить хотя бы один случай, когда путь страны, оказавшейся под влиянием россии был удачным. Тем более, что сравнить несложно. Северная и Южная Корея. Северный и Южный Вьетнам. Процветающее ФРГ и замученное гебешниками штази ГДР. Ангола и Ботсвана… Легко заметить, что страны оказавшиеся под влиянием россии приобретали только тоталитарных людоедских диктаторов, нищету, экономическую отсталость. Кстати про людоедство это не всегда только метафора. Вспомнить поддержанного СССр Бокасу, кушавшему своих оппонентов. Он даже в Артеке бывал… Ни одной, подчеркну, ни одной! стране дружба, а тем более влияние россии не принесло счастья. Афганистан, Ангола, Корея, Сирия, Ливия, ЦАР, Никарагуа… Сколько стран страдает до сих пор, живя в войне, нищете и религиозности. И только разрыв с россией давал шанс на восстановление. И то без гарантии. Китай, опираясь на колоссальный духовный и людской потенциал смог восстановить экономику. Но вот уйти от авторитаризма так и не смог. Помощь Ирану заморозила его в духовном средневековье. Афганская война добила экономику этой страны и способствовала прорастанию религиозного фундаментализм. А вот финны победив россию на поле боя и отстояв большую часть своей территории построили нормальное процветающее общество.
Нельзя забывать также, что усиление фашизма в Германии произошло при непосредственном участии российских ресурсов. Да и немецкие летчики тренировались на советских военных базах. Возможно, не будь этой сырьевой и идеологической поддержки (очень серьезной кстати) Второй Мировой войны и не было бы.
Самое удивительное состоит в том, что в отличии от колониальных стран Европы 18-19 вв, разрушение сателлитов никак не повышает уровня жизни и счастья в самой россии. Россияне забиты, бесправны и являются по-сути крепостными режима. Есть и еще одно отличие от колониальных стран типа Англии. Последняя, конечно, ломала традиционные культуры колоний, но при этом насыщала своей — передовой культурой. И индийцы и пакистанцы если хотят подчеркнуть качество говорят: «это еще британцы строили (придумали)». Россия же нигде не давала толчка к прогрессу, поскольку сама всегда отставала в этом смысле.
Удивительно и то, что росии ни разу не удавалось воспользоваться историческим шансом и начать строить нормальное (для собственных граждан) демократическое и сытое общество. НЭП, хрущевская оттепель, ельцинское десятилетие — все это снова заканчивалось периодом закручивания гаек, диктатурами, репрессиями, войнами.
Может россия и есть главный источник мировых проблем в последние 150 лет? Или ее кармическая задача — показывать как не надо делать. Последнее возможно. Но лично я уверен, что для разделение россии на несколько более мелких государств — единственная возможность выйти из порочного круга диктатур и отставания. Для людей, которые живут на этой территории это точно так.

Невозможно найти рациональное объяснение тому могилизационному абсурду, что происходит сейчас в рф. Рациональное - невозможно, зато можно - метафорическое.

Чем это не сакральная жертва старым богам для спасения от наступающего будущего, в котором нет места авторитарным режимам и империям, будущего, где нужно делать собственный выбор?

Все более и более сбор дров для огня войны обретает черты виктимности. Толпа снимает на телефоны, то, как других забирают в автозаки. Хотя в толпе больше людей, чем жнецов человеческого урожая. Почему толпа остается, казалось бы, в роли зрителей на этой мистерии?

Потому что следующими будут забирать этих зрителей. И они, внешне сопротивляясь, все же внутренне готовы идти на заклание - покончить с существованием, в котором нет места личному выбору, нет воли и нет свободы. И тут еще вопрос – это империя хочет защититься от будущего или же люди таким странным способом пытаются избавиться от имперскости в себе?

И как-то понятно, что здравый выход для людей из этого театра абсурда не в смерть, а в осознание ложности собственного выбора, когда ложный выбор или его отсутствие осознается тоже, как СВОЙ выбор.

Знов про дебільні петиції.
Це хибна думка, що можна допомогти у перемозі через підщемлювання своїх, викликаючи у них провину та обмежуючи можливості дозвілля.

Мерзко…
Но не удивительно.
Диагноз известен - имперские конвульсии…

Ну, нарешті!
Києво-Печерська Лавра – це чудовий історичний та архітектурний комплекс.
А у всьому іншому - це опудало технологій управління, що давно зносилися, бо управління ними тільки й може, що утримувати людей в рабському стані. А також - оця вся потерть чудово ховає у собі паразитів.

Територія вчиняє терор, щоб перетворити міста - людські суспільства на своє продовження.
А нащо їм?
Та все заради спрощення, бо немає іншої волі - немає проблем…

Яка ціль ерефії щодо людей?
Не тільки нас, а - взагалі.
Звести та тримати людину на рівні споживача— виживальника, щоб не залишилося жодних цілей окрім того, щоб поїсти, зігрітися, створити запаси.

А ще задля чього їм руйнувати цивільну інфраструктуру?!

Звести так, щоб коли з’явиться щось з того, чого вони лишили - люди думали лише про одне, як не втратити «це»… але поряд з цим, щоб люди забули про те людське, що не зводиться до споживання, задля чого споживання є лише частковим підґрунтям.

Вважаю, що аполітична позиція руських саме результат такого зведення. Та так саме вони несуть руський мір іншим.

Тому протидія ворогу - не зводитись на цей рівень - за будь-яких умов, залишати увагу на більших цілях, на відносинах, на переживаннях, роздумах, розвитку…

Дуже легко перевірити, чи досягають вони цілі щодо зведення людини до рівня уразливого споживача: вони влучили, якщо відчуваєш, що охоплює суцільна пригниченність через їх капості.

Але цю пригниченість не слід уникати, мов, «це ж неприємно»…

Навпаки, її варто використати щоб зрозуміти, що їх влучання у ціль було значно раніше. Та використати поточний стан, щоб дослідити, коли та як це у них виходило.

Та ще, замість того, щоб страждати краще відштовхнутися від цих неприємних почуттів та почати пошук більшого, задля чого насправді варто жити ❤️‍🔥

2022 деякі висновки

✔️ треба вирощувати, живити, тренувати в собі політичну істоту, яка цікавиться соціальними відносинами - їх передумовами та наслідками, не менше, ніж своїм особистим життям

✔️ варто ретельніше перетрушувати свої уявлення про нормальність - оскільки виявляється, що імперські паразити дуже вміло маскуються під звичайне

✔️ слід утримувати спогад про той стан, коли на початку війни пішли лісом деякі емоційні уявлення, наприклад, відтінки розслаблюючої надії на «все буде добре»

✔️ довкладатись там, де можеш на 150-200%, тому що саме таке життя на піку сповнене і найвищім сенсом

✔️ розвивати та поглиблювати усвідомлення, рефлексію та емоційний контроль, бо вони завжди у нагоді!

Кожним таким кроком поборники московії лише доводять, що навіть їх імперскість - це карго-культ. Бо колись імперії несли передові ідеї та прогрес. А ці несуть лише свою ущербність та ресентимент.

Сьогодні день-тест на неопрацьовану «ватність».

Цікавий привід для пошуку амортизаційних стратегій

Как человеку «помогают» отвлечься от реальных проблем. И это один из множества других способов.

Вернемся к #даршана-карме, то есть подсаживании человека под систему взглядов, которая лишает его какого-то аспекта восприятия мира. Недавно узнал о "You Are Enough" #youareenough - это тренде на платформе TikTok, который поддерживает сообщество людей, «усталых от навязываемого в обществе стандарта красоты и успеха, напоминая им, что они уже достаточно хороши, как есть».

Стартовая точка этого тренда произошла еще в 2014 году, когда автор поста и терапевт Марлиса Коули из Айовы, опубликовала в своем блоге статью "You are enough" ("Ты уже достаточно хорош... как есть"). Тренд набрал популярность в 2021 году на TikTok благодаря поддержке некоторых «звезд» массовой культуры.

В принципе ничего нового. Очередные спекуляции вокруг темы «прими себя таким какой ты есть». То есть отказа от идеи социального, личностного и духовного развития; усилия по самотрансформации. В качестве бонуса — игнорирование требований окружающих людей к себе. Зачем развиваться если ты уже достаточен? В принципе «приятие себя» — неплохая идея, если ты уже состоявшаяся звезда Голивуда, наследник хорошего состояния или хотя бы тунеядец сытой страны, уверенно живущий на пособие. Но когда эти идеи высказывают люди, живущие в состоянии необходимости выживания, в воюющей стране, которую еще надо будет восстанавливать после войны… Я изумляюсь людскому умению пребывать в иллюзиях…

Щодо пропозиції заборони так званих «слів ненависті».

Лунає наче класно, заради всього гарного проти всього поганого.

Але будь-яке «добро», що йде через обмеження свободи треба бачити, як симулякр турботи.

Заборона - це простіше ніж навчання людей більш складному мисленню, яке й створює імунітет до будь-яких вербальних атак.

Замість ускладнення мислення пропонують ампутацію цієї можливості. Бо мислення повʼязано із свободою розглядати різні точки зору, задля чого потрібні не обмеження, а методи вдосконалення та їх втілення у життя.

Ми - люди маємо схильність наслідувати тих, хто нам здається успішним, повторюючи за ними те, як нам здається, є причиною удачі.

Та у цьому копіюванні трапляються баги.
Наприклад, колі діти злизують з дорослих не дуже вдалі форми, що ведуть у протилежний від успіху бік - навчаються, як ображатися, жалітися, соромитися та безліч всього іншого. Дорослий сильніший та міцніший за дитину, лише тому й здається належним зразком для копіювання.

Або те, що дослідники назвали карго-культом. Це відоме спостереження за туземцями, які з прильотом літака отримували їжу та інші корисності, а коли манна небесна закінчувалася, копіювали те, що, на їх розсуд, було причиною благодаті та має її «належним чином» викликати - робили солом’яні літаки та повторювати рухи тих, хто спрямовував посадку рукотворних птахів.

Ах, та ж це туземці!
Колись ми б сказали, пардон, що це відстала культура та притаманна їй магічна свідомість.

Й зазвичай ніхто не хоче уявляти, що так само може наслідувати пусту форму, що ніякім чином не пов’язана з надбаннями та успіхами більш досконалої людської істоти чи більш розвиненої культури.

Але якщо спиратися на якесь переконання, робити те, що з нього виходить але при цьому жодного разу не пропустити через сумнів, не перевірити розумом, як воно працює, чому це власно не карго-культ?

Вчора у таксі.
Водій: чи ви не проти музики?
Я: вмикайте.
Вмикає та каже посміхаючись: будуть українські пісні.
Я: авжеж, гаразд.
Щось лунає, але попри очікувань, що це буде щось сучасно-драйвове, відчуваю, що тхне якимось ресторанним егегейчіком 90их.
Прошу поставити щось інше.

Водій чемний хлопець, відкриває додаток у якому обирає ніби інший альбом…

Але й нова мелодія складається з таких самих надпростих тра-та-та, та все яскравіше відчуваю ту саму шорсткість, що проходить по сприйняттю.
Даю водію шанс на поліпшення ситуції - прошу ще перемотати.
Нарешті - відома ще з часів пішки-під-стіл грайлива пісенька "Ти ж мене підманула…" але замість головного сенсу, що дівчина хлопця "…з уму-розуму звела" лунає "первака не налила…", й так кожен приспів.

Ось що цепляло - в усіх ціх піснях була нав'язлива алко-тема!

***

Стало цікаво, якщо взяти ставлення до пияцтва - прийняття у надмірних дозах тяжкого наркотику, то його хоча засуджують, але відносяться з якимось розумінням (й ці пісню цьому доказ): ну, що поробиш… хоче людина розваг!
Так, такі розваги, коли маємо пригнічену сексуальність.
Це підсвітилося на тлі скіпання у захисників моралі щодо недавньої пропозиції легалізувати більш здорові дорослі втіхи.