Сьогодні ми стикаємося з фактом того , що за нашою спиною нічого немає.

Це тяжко усвідомити , але треба прийняти факт того , що ніхто крім нас не зацікавлений в веденні бойових дій.

Вся ця підтримка України в більшості своїй націлена на підтримку життєдіяльності, але не більше.

Згадайте основні фрази лідерів заходу :
"Ми не дозволимо Україні програти" саме "не дозволимо програти" , не "Ми допоможемо Україні перемогти" , а саме лиш "не програти" . Як це розуміти? По факту варіантів багато , це досить туманний вислів. Але враховуючи рівень підтримки - це виглядає як : Україна однозначно буде існувати як країна , але не в тих межах яких вона визнана світом.

І це ми бачимо у всій підтримці - обмеження стосовно застосування, обмеження в кількості і постійне затягування строків - оскільки це не пріоритет для них.

Порівняння з Ізраілем (звісно там інший рівень співпраці) : Коли Тель-Авіву необхідні були терміново ракети для систем ППО/ПРО - США доставили їх літаком протягом декількох днів.

В нашому випадку, ми отримуємо лиш необхідний для існування мінімум.

Що ж ми можемо/маємо зробити?

Основний акцент - виробництво власних засобів ураження, відповідно і свобода їх застосування.

Війна буде тривалою , не варто розраховувати, що через 2 роки вона завершиться.

Тому слід готуватися , слід створювати виробничі потужності, слід знищувати виробничі потужності ворога .

Удари по НПЗ прекрасний тому приклад . І таких об'єктів ще дуже багато. Не всі вони сховані за Уралом.

Через декілька років при нинішній тенденції - ми обов'язково перейдемо на карткову систему з повною мобілізацією населення і залученням його в пріоритетних напрямках ВПК . Це і жінок стосується також , війна зрівняє всіх - хочете ви того чи ні - це стосується всіх.

Ті хто покинули країну - я вас вітаю , ви маєте декілька років на підготовку . Після чого буде дуже багато роботи у Міністерстві закордонних справ в плані вашого примусового повернення. І повірте , якщо зараз Мугабдінов і Нванбе повертають в Африку і Сирію - то і вас обов'язково повернуть , особливо коли це буде безкоштовною акцією для держави в якій ви зараз.

Також сьогодні озвучу думки про ППО і те ,що ми могли б отримати в теорії, в близькій перспективі:
СД-300
Гібридні системи ППО на основі :
УП-277
Р-27

Про СД-300 - це умовний аналог С-300 , на вітчизняному обладнанні з новими ракетами дальністю ураження до 100 км. (Так , не так далеко як у С-300ПМ-2) .

В 2021-му році було заявлено, що на доведення цієї системи потрібно ~2 роки. Припустимо, що роботи проводилися - відповідно, теоретично через рік , або в кінці року можливе перше застосування цієї системи .
Якщо роботи не проводилися , то є мало причин по яким ми не маємо це робити.

З приводу Р-27 - адаптувати її для наземного пуску , або для пуску з 9К35 "Стрела-10" , що зменшить дефіцит засобів ураження і дозволить застосовувати їх з більшої кількості носіїв для оборони від ракет і низьколетячих цілей.

З приводу УП-277 - ситуація нагадує, щось середнє між СД-300 і Р-27 .

Всі ці системи і ракети в тій чи іншій мірі існували , як і виробничі потужності для них .
Відповідно реалізація в тій чи іншій мірі озвучених мною проектів цілком можлива в близькій перспективі.
Єдине, це питання фінансування.

"Там очевидно відбувається щось не святе" Неподалік від Маріуполя, також 16.04.

Постараюсь в ідеалі щодня додавати одне фото такого ж дня якогось минулого року. (Не гарантую , що зможу дотримуватися цього в силу різних обставин - але постараюсь)


Як не як , не одними текстами без суті вас забезпечувати.

Інколи задаюсь питанням :
Чому не існує якихось умовних аналітичних груп які їздять по підрозділам і ДІЗНАЮТЬСЯ їх методики і практики з відповідними результатами? (Комісій які будуть розказувати як правильно а як не правильно і без того вистачає.)
Тут мова йде про збір найбільш результативних практик і тактик застосування як зброї і обладнання так і безпосередньо сил .

Я як мінімум не чув за таке - але така умовна комісія дозволила б розповсюдити деякі дуже гарні тактичні і технічні рішення деяких підрозділів у вигляді рекомендацій чи методичок.

Ще одне питання яким я давно задаюсь :
Чому у нас ніхто не займається системним збором трофейної техніки , обладнання та озброєння?
Через це є підрозділи у яких на озброєнні припустимо є Т-72АВ/Б/М, а вони затрофеїли умовний Т-80БВМ.
Ви запитаєте "в чому проблема ?" , а я скажу , що проблема в тому, що:
1) у цьому підрозділі немає запчастин для Т-80БВМ чи його двигуна (ГДТ-1000/1200/1250)
2) у цьому підрозділі немає спеціалістів які можуть обслуговувати двигуни Т-80БВМ
3) для обслуговування Т-80БВМ потрібні відповідні мастила і інші ПММ , яких може не бути у цьому підрозділі у зв'язку з їх специфічністю.

І ми отримуємо , що даний вид техніки боєздатний до першої поломки (не критичної) і по суті стає нікому не потрібним.

В той же час цей трофей можна було б вилучити - відремонтувати на підприємстві "N" і передати підрозділу який використовує однотипні машини (наприклад Т-80БВ в нашому випадку)

І цей приклад стосується всіх видів бронетехніки і більшої частини озброєння.

Уявіть наскільки довго може служити умовний Т-72Б в бригаді ТрО в якій структурно не передбачено наявності бронетехніки і відповідно забезпечення запчастинами і ПММ .

Тому необхідність в централізованому зборі військових трофеїв (техніки , обладнання і озброєння) - є нагальною , особливо враховуючи, що у нас кількісно менше техніки ніж у ворога .

Тому ми маємо максимально раціонально використовувати наш обмежений ресурс.

UPD: Мені зауважили про існування і активну роботу структури по збору трофейної техніки. Тому всі відомі мені випадки не раціонального використання трофейного озброєння - це виключення/недопрацювання.

Телемарафон вже хто тільки не критикував - і по суті правильно, він втратив свою доцільність в тому вигляді в якому він є, ще в червні 2022-го.

Чому?

До червня місяця він виконував важливу функцію з організації евакуації, з забезпечення необхідною інформацією (що брати і куди йти), забезпечував в цілому суспільство важливими тезами.

Але , вже з червня місяця стало зрозуміло, що нажаль не буде все так швидко і добре як ми того хочемо.

*Вже були заклики через недоцільність телемарафону - закрити його і перенаправити кошти на потреби армії, але я хочу запропонувати одну ідею , яку ви зрозумієте самі прочитавши далі.*

Тому на мою думку, ще тоді з липня місяця 2022-го року варто було б почати відправляти журналістів в бойові бригади , щоб вони знімали там буденне життя конкретного підрозділу (припустимо артилерії) протягом 2-х тижнів. Потім десь через місяця півтора вийде сюжет в форматі кінохроніки. Де люди бачитимуть як насправді все відбувається прямо звідти , які умови і що цінують ті хто знаходяться там.
І так по кожному підрозділу випускати кінохроніку з відтермінуванням 1,5-2 місяці ,щоб мінімізувати, ймовірну шкоду від зафіксованих орієнтирів/місцевості .

Всім же цікаво бачити як БпЛА/Арта/Піхота/... знищують ворога

Тому необхідно демонструвати те якою працею і в яких умовах їм це вдається. І на мою думку людям буде цікаво подивитися сюжет, або декілька сюжетів тривалістю до 3-4-х годин про життя того чи іншого підрозділу.

Що б це дало? Це прибрало в суспільстві перемогойобство і зрадойобство . Бо люди самі бачили б , що ситуація складна і необхідно допомагати і долучатися до тих хто там.

Ми ж всі чудово розуміємо , що ці всі поеми про наступ і перемогу за 5 днів тільки ще більше створювали проблем в суспільстві ніж вирішували.

І я вважаю, що хоч ми і пройобуємо медійку на державному рівні , це не означає, що не варто пробувати щось змінити.

Дрон. На щиті. Ми небагато але плідно встигли попрацювати на цій ротації. Хороший молодий офіцер, талановитий розвідник, класний пацанюра. Спи спокійно Юр, ти був хорошим воякою. F🫡

5375411512223558

Це карта взаємодопомоги роти
Вся сума карти буде перерахована мамі Юри