Ну що ж , сьогодні по факту відбулася ще одна демонстрація того , що радянська система ППО (мова не про безпосередньо ЗРК , а про систему виявлення цілей) мала і досі має суттєвий недолік - відсутність в достатній кількості систем РЛС , що здатні моніторити ЛА (літальні апарати) на низьких і наднизьких висотах польоту.

Відповідно все , що лишається для РФ у спадок від СРСР - це системи типу ЗСУ-23-4 "Шилка" і мобільні вогневі групи (схожі за концепцією з нашими).

Але "Шилок" ми не побачимо в якості засобів оборони десь в РФ. З багатьох причин - починаючи з занедбаного стану на зберіганні , закінчуючи майже повністю відсутньою концепцією їх застосування в такій ролі.

З приводу вогневих груп - скоріше за все їх формування і застосування буде сконцентровано в прикордонних районах приблизно до 30-50 км. в глибину . Інакше їх ефективність через малу концентрацію буде - не надто великою навіть якщо ,уявити, вони отримуватимуть цілевказання з РЛС.

Що ми маємо на даний час ? Ми маємо вікно можливостей приблизно в 3-4 місяці поки РФ формує ці мобільні вогневі групи і відпрацьовує їх застосування. В межах цього вікна можливостей більшість ударів в тил і глибокий тил РФ матимуть великий шанс успішності (що ми якраз і бачимо в останні декілька тижнів).

У випадку провалу концепції застосування мобільних вогневих груп РФ (що цілком можливо враховуючи загальновійськові проблеми злагодження , зв'язку та управління) в середній перспективі з урахуванням вдосконалення засобів ураження цілком можливо відтворити сцену з приведеного фото вище.

На тему ЗСУ-23-4 "Шилка" - чому я запевняв , що РФ їх не буде застосовуватися для боротьби з БпЛА і низьколетячими цілями в цілому- тому, що велика їх кількість була продана в Сирію і бананові республіки Африки/Азії, також наявні на складах мають явно не боєздатний стан через те, що для них в концепції застосування "вундерваффе" "Панцирь-С" місця не було.
Також на це наводить ситуації такого характеру: в парах з ЗРК 9К35 "Стрела-10" їздять МТ-ЛБ з ЗУ-23-2 , хоча згідно з концепцією застосування "Стріл" з ними мали бути "Шилки".

Тобто ми прямо зараз бачимо , що у РФ надзвичайно обмежений перелік засобів які можуть здійснювати перехоплення низьколетячих цілей і БпЛА.

Якось давно нічого не писав , та і толком приводу не було .
Сьогодні я не буду писати про "виключення правок стосовно унормовування ротацій/демобілізації" оскільки за мене вже тисячі людей сказали все ,що можна і не можна сказати - а кого слухати - обирати вам.

Я думаю сьогодні можна було б поговорити про те , що прямо зараз русаки копають екскаваторами які вилучили у цивілів на окупованій території і копають вони ними в день та вночі 28/9 і найбільш цікаве те - що копають вони ними ± в 3-7 км від ЛБЗ.

І це проблема , проблема , бо ми вже давно перейшли в окопну війну зразка 1917-го і досі дозволяємо ворогу вільно посилювати свої позиції.

Перспективи? Я думаю щось говорити не доцільно, достатньо лиш нагадати наскільки важко даються прориви за укріплені рубежі.

Що ж нам робити? Тут є два варіанти.
Перший - також гнати техніку ближче до переднього краю , позиції за 7+ км від ЛБЗ це добре , але вони потрібні ближче.

Другий - всіляко знищувати інженерну техніку ворога , так , ви скажете - вони лопатами вириють - так , вириють , але не за тиждень, а за декілька місяців. А це час , додатковий час який нам дуже потрібен.

Що ж ми очікуємо? Ми очікуємо манни небесної інакше описати ситуацію я не можу.

Сьогодні ще окремо озвучу думки про резерви РФ в плані бронетехніки.

Деякі джерела і люди , що профільно займаються аналізом супутникових знімків деяких районів РФ ,стверджують, що запасів танків у них ще достатньо для ведення бойових дій в нинішньому темпі - приблизно на 2 роки.

Так от любі друзі, у нас таких запасів техніки немає. Так , благо ми втрачаємо кратно менше техніки за русаків , але ми її втрачаємо.

Що ми можемо зробити? Є декілька варіантів:
Перший - відновити виробництво умовних Т-64/80 за кордоном , умовно орендувати старий совковий танкобудівний завод десь в Чехії чи Польщі. Чому саме Т-64/80 а не Т-72? Тому, що більшість наших оборонних підприємств якраз працювало і сподіваюсь ,що працює над модернізацією саме цих ОБТ. Відповідно це замикання фінансових потоків в середині країни - відповідно стимулювання розвитку. Ми подібне бачимо з БпЛА та MRAP-ами , виробництво яких кратно збільшилося , але через відсутність держ.замовлення їм необхідно експортувати продукцію.

Другий - зібрати все трофеї і вже виходячи з їх кількості формувати підрозділи без асорті яке зараз присутнє , де в одному підрозділі може бути і Т-72 і Т-80 і Т-62 ...
Так , це кардинально не вирішить кількісну перевагу ворога , але зменшить навантаження на логістику і навіть в деяких випадках дозволить отримати додаткову техніку яку відновлять (не всі експлуатанти Т-80 здатні його обслуговувати правильно , що призводить до поломок (не критичний) які не дозволяють його подальшу експлуатацію) .

Третій - все ж намагатися виторгувати залишки радянської техніки і озброєння з Африки, Азії і т.д. Це найскладніший варіант , бо в нинішній час всі кратно піднімають ціни на все , що ми можемо експлуатувати.

*Я як завжди забуваю додати фото*

Сьогодні ми стикаємося з фактом того , що за нашою спиною нічого немає.

Це тяжко усвідомити , але треба прийняти факт того , що ніхто крім нас не зацікавлений в веденні бойових дій.

Вся ця підтримка України в більшості своїй націлена на підтримку життєдіяльності, але не більше.

Згадайте основні фрази лідерів заходу :
"Ми не дозволимо Україні програти" саме "не дозволимо програти" , не "Ми допоможемо Україні перемогти" , а саме лиш "не програти" . Як це розуміти? По факту варіантів багато , це досить туманний вислів. Але враховуючи рівень підтримки - це виглядає як : Україна однозначно буде існувати як країна , але не в тих межах яких вона визнана світом.

І це ми бачимо у всій підтримці - обмеження стосовно застосування, обмеження в кількості і постійне затягування строків - оскільки це не пріоритет для них.

Порівняння з Ізраілем (звісно там інший рівень співпраці) : Коли Тель-Авіву необхідні були терміново ракети для систем ППО/ПРО - США доставили їх літаком протягом декількох днів.

В нашому випадку, ми отримуємо лиш необхідний для існування мінімум.

Що ж ми можемо/маємо зробити?

Основний акцент - виробництво власних засобів ураження, відповідно і свобода їх застосування.

Війна буде тривалою , не варто розраховувати, що через 2 роки вона завершиться.

Тому слід готуватися , слід створювати виробничі потужності, слід знищувати виробничі потужності ворога .

Удари по НПЗ прекрасний тому приклад . І таких об'єктів ще дуже багато. Не всі вони сховані за Уралом.

Через декілька років при нинішній тенденції - ми обов'язково перейдемо на карткову систему з повною мобілізацією населення і залученням його в пріоритетних напрямках ВПК . Це і жінок стосується також , війна зрівняє всіх - хочете ви того чи ні - це стосується всіх.

Ті хто покинули країну - я вас вітаю , ви маєте декілька років на підготовку . Після чого буде дуже багато роботи у Міністерстві закордонних справ в плані вашого примусового повернення. І повірте , якщо зараз Мугабдінов і Нванбе повертають в Африку і Сирію - то і вас обов'язково повернуть , особливо коли це буде безкоштовною акцією для держави в якій ви зараз.

Також сьогодні озвучу думки про ППО і те ,що ми могли б отримати в теорії, в близькій перспективі:
СД-300
Гібридні системи ППО на основі :
УП-277
Р-27

Про СД-300 - це умовний аналог С-300 , на вітчизняному обладнанні з новими ракетами дальністю ураження до 100 км. (Так , не так далеко як у С-300ПМ-2) .

В 2021-му році було заявлено, що на доведення цієї системи потрібно ~2 роки. Припустимо, що роботи проводилися - відповідно, теоретично через рік , або в кінці року можливе перше застосування цієї системи .
Якщо роботи не проводилися , то є мало причин по яким ми не маємо це робити.

З приводу Р-27 - адаптувати її для наземного пуску , або для пуску з 9К35 "Стрела-10" , що зменшить дефіцит засобів ураження і дозволить застосовувати їх з більшої кількості носіїв для оборони від ракет і низьколетячих цілей.

З приводу УП-277 - ситуація нагадує, щось середнє між СД-300 і Р-27 .

Всі ці системи і ракети в тій чи іншій мірі існували , як і виробничі потужності для них .
Відповідно реалізація в тій чи іншій мірі озвучених мною проектів цілком можлива в близькій перспективі.
Єдине, це питання фінансування.

"Там очевидно відбувається щось не святе" Неподалік від Маріуполя, також 16.04.

Постараюсь в ідеалі щодня додавати одне фото такого ж дня якогось минулого року. (Не гарантую , що зможу дотримуватися цього в силу різних обставин - але постараюсь)


Як не як , не одними текстами без суті вас забезпечувати.

Інколи задаюсь питанням :
Чому не існує якихось умовних аналітичних груп які їздять по підрозділам і ДІЗНАЮТЬСЯ їх методики і практики з відповідними результатами? (Комісій які будуть розказувати як правильно а як не правильно і без того вистачає.)
Тут мова йде про збір найбільш результативних практик і тактик застосування як зброї і обладнання так і безпосередньо сил .

Я як мінімум не чув за таке - але така умовна комісія дозволила б розповсюдити деякі дуже гарні тактичні і технічні рішення деяких підрозділів у вигляді рекомендацій чи методичок.

Ще одне питання яким я давно задаюсь :
Чому у нас ніхто не займається системним збором трофейної техніки , обладнання та озброєння?
Через це є підрозділи у яких на озброєнні припустимо є Т-72АВ/Б/М, а вони затрофеїли умовний Т-80БВМ.
Ви запитаєте "в чому проблема ?" , а я скажу , що проблема в тому, що:
1) у цьому підрозділі немає запчастин для Т-80БВМ чи його двигуна (ГДТ-1000/1200/1250)
2) у цьому підрозділі немає спеціалістів які можуть обслуговувати двигуни Т-80БВМ
3) для обслуговування Т-80БВМ потрібні відповідні мастила і інші ПММ , яких може не бути у цьому підрозділі у зв'язку з їх специфічністю.

І ми отримуємо , що даний вид техніки боєздатний до першої поломки (не критичної) і по суті стає нікому не потрібним.

В той же час цей трофей можна було б вилучити - відремонтувати на підприємстві "N" і передати підрозділу який використовує однотипні машини (наприклад Т-80БВ в нашому випадку)

І цей приклад стосується всіх видів бронетехніки і більшої частини озброєння.

Уявіть наскільки довго може служити умовний Т-72Б в бригаді ТрО в якій структурно не передбачено наявності бронетехніки і відповідно забезпечення запчастинами і ПММ .

Тому необхідність в централізованому зборі військових трофеїв (техніки , обладнання і озброєння) - є нагальною , особливо враховуючи, що у нас кількісно менше техніки ніж у ворога .

Тому ми маємо максимально раціонально використовувати наш обмежений ресурс.

UPD: Мені зауважили про існування і активну роботу структури по збору трофейної техніки. Тому всі відомі мені випадки не раціонального використання трофейного озброєння - це виключення/недопрацювання.

Телемарафон вже хто тільки не критикував - і по суті правильно, він втратив свою доцільність в тому вигляді в якому він є, ще в червні 2022-го.

Чому?

До червня місяця він виконував важливу функцію з організації евакуації, з забезпечення необхідною інформацією (що брати і куди йти), забезпечував в цілому суспільство важливими тезами.

Але , вже з червня місяця стало зрозуміло, що нажаль не буде все так швидко і добре як ми того хочемо.

*Вже були заклики через недоцільність телемарафону - закрити його і перенаправити кошти на потреби армії, але я хочу запропонувати одну ідею , яку ви зрозумієте самі прочитавши далі.*

Тому на мою думку, ще тоді з липня місяця 2022-го року варто було б почати відправляти журналістів в бойові бригади , щоб вони знімали там буденне життя конкретного підрозділу (припустимо артилерії) протягом 2-х тижнів. Потім десь через місяця півтора вийде сюжет в форматі кінохроніки. Де люди бачитимуть як насправді все відбувається прямо звідти , які умови і що цінують ті хто знаходяться там.
І так по кожному підрозділу випускати кінохроніку з відтермінуванням 1,5-2 місяці ,щоб мінімізувати, ймовірну шкоду від зафіксованих орієнтирів/місцевості .

Всім же цікаво бачити як БпЛА/Арта/Піхота/... знищують ворога

Тому необхідно демонструвати те якою працею і в яких умовах їм це вдається. І на мою думку людям буде цікаво подивитися сюжет, або декілька сюжетів тривалістю до 3-4-х годин про життя того чи іншого підрозділу.

Що б це дало? Це прибрало в суспільстві перемогойобство і зрадойобство . Бо люди самі бачили б , що ситуація складна і необхідно допомагати і долучатися до тих хто там.

Ми ж всі чудово розуміємо , що ці всі поеми про наступ і перемогу за 5 днів тільки ще більше створювали проблем в суспільстві ніж вирішували.

І я вважаю, що хоч ми і пройобуємо медійку на державному рівні , це не означає, що не варто пробувати щось змінити.