Сьогодні задумався над деякими речами - судячи з недавніх ударів , наше військове і сподіваюсь політичне керівництво прийняло рішення ламати глиняні ноги енергетичного колосу РФ .

Для розуміння як виглядає їх енергосистема.
Так , це план і деяких вузлів ще немає , але це дає розуміння як все виглядає зараз і які можливості для дублювання є у ворога.

Що це дає нам ? Ну як мінімум ворог в деяких регіонах матиме соціальну нестабільність і проблеми з промисловістю (наприклад металообробка і виробництво #### (привіт ####маш) ) , що дуже підкосить експортні можливості і виконання контрактів.
А це в свою чергу репутаційні втрати і безпосередньо фінансові , штрафні санкції ніхто не відміняв за зрив термінів .

Ну як виявилось вам (більшості) стало цікаво , як мене попаяло уві сні вперше за майже десяток років (саме тому і не люблю сни , добре , що більш не сняться) .

Перше зображення - умовна мапа місцевості.

Всі наступні зображення - це пейзажі які я зустрів у сні по черзі.

*І так , все так коряво бо краще я не вмію , ну як не вмію - вмію , але це забирає дуже багато сил.

Так от , сам сон :

Я знаходжусь неначе на виході з тунелю - навпроти мене пейзаж з величезних териконів і кар'єрних екскаваторів по типу Bagger 288 ,що активно працюють.
Мій товариш говорить:"Це не найкраща робота - їбашити в шахті."
І робітник - весь в вугільному пилі , касці і яскраво зеленому дорожньому жилеті , що стояв поруч посміхнувся. Підійшов до нас і я відповів товаришу - "а чим тут ще займатись на Донбасі ?."
Після чого робітник повів нас через тунель з коліями який переривався - розповів про столітню історію кар'єра , що він глибиною кілометр і величезну мережу шахт в цій горі. Ми вийшли ділянці між тунелями де стояли неначе на краю скелі з панорамним видом на десятки кар'єрних екскаваторів і клуби вугільного пилу що перетворювали день на ніч з бляклим відтінком жовтого кольору. Далі йшов наступний тунель , з котрого ми вийшли в хутір , він не мав назви і життя там було виключно у вигляді 4-х будинків з пенсіонерами. Неподалік був крутий спуск вниз до річки, де застряг на схилі в багні наш течик і легкова машина коли ми намагалися спуститися. Працівник згодився нам допомогти витягти машини назад до хутора, почали штовхати течик і ледь викотили на рівну поверхню. І тут цей робітник каже: "Треба поквапитись бо зараз будуть спускати воду , щоб сплавляти вугілля в море і тут все затопить по сам тунель." Ми побігли витягати легкову машину і як тільки вона зрушила з місця - почули шум води ,що неначе прорвала греблю хлинула зносячи все піднімаючись по схилу вище і вище. В якусь мить вона сповільнилась і почала плавно нас настигати - поступово затоплюючи все. Ледь вискочивши машиною до течика , ми чуємо голос з гучномовця: "Негайно всім покинути хутір!" Працівник же скеровує нас до колій де вхід в тунель , поки евакуюють хутір .
Ми біжимо поміж будинків в яких нікого нема і вікна коливаються зі скрипом вітру ,що наростає , відчуваючи як вода поступово піднімається до колін затоплюючи будинки - добігаємо до тунелю. Працівник виходить з нього і змахуючи рукою кличе за собою. Ми йдемо туди звідки прийшли - не поспішаючи , неначе все скінчилося. Зупиняємось там звідки все почалося і обговорюємо те як часто так сплавляють вугілля і як нормально спустися вниз, поки на фоні далі працюють величезні екскаватори і шум роботи перекриває шум води. Як тут чуємо в небі гул двигуна/пропелера і точку яка почала зближатися з нами - то був дрон , що прямо летів на нас. Товариш кричить: "До тунелю! Мерщій!" Ми біжимо до тунелю - я забігаю першим і одразу за мною розноситься вибух - завалюючи прохід і обвалюючи стіни - залишаючи мене відрізаним від інших. Я йду далі і підхожу до того перериву тунелю ,і спостерігаю за панорамою як величезна вода наповнила все - неначе безкрайній океан і несеться в невідомість. Хоча екскаватори попри часткову затопленість продовжували працювати. День вже закінчувався і вугільний дим змінив дим від пожежі , що викликав дрон. І тут чую звук ракетного двигуна і бачу на небі 2 вогника , що пірнають і зникають. В голові пролетіла думка:"Летять прямо на мене." - я забігаю назад до тунелю з якого вийшов і через секунд 15 завалює , на цей раз вихід . Я підхожу до тої частини яку завалило першою і намагаюсь розкидати завали, відкидаю деякі руїни цегляної кладки в бачу як порода засипає вільне місце - я не розкопаю вхід. І тут я усвідомлюю , що мене заблокувало в тунелі і треба було бігти до іншого кінця - в сторону затопленого хутору.


Ось така хуйньов мені сниться

Попередній сон був коротшим :

Я стою посеред степу безкрайнього , що поріс по пояс полинню. Перед мною пролітає потяг і між вагонами, що нескінченно летять на величезній швидкості на протилежному боці бачу себе - закривавленого з понівеченим обличчям.