Сьогодні озвучу думку про FPV-дрони , та і взагалі про захист ОБТ (основних бойових танків) від БпЛА.
Як ми бачимо по десятках/тисячах відео - засоби БпЛА є дуже суттєвою загрозою.
Це високоманеврений засіб з можливістю вражати об'єкти за лінією візирування (прямої лінії від очей спостерігача до об'єкта грубо кажучи) і одночасно з цим це відносно дешевий засіб.
Ми і русаки зараз використовуємо по суті лише пасивні елементи захисту в 90% випадків - це рознесені елементи бронювання різних конструкцій чи просто як елемент маскування, суть яких - ініціювати боєзаряд який несе БпЛА на максимально безпечній відстані.
Також в менших кількостях але використовується РЕБ , але на мою думку це перегони озброєнь, де РЕБ завжди буде доганяючим. Звісно ж є певний поріг цієї гонки де ціна БпЛА стане кратно підніматися порівняно з ціною РЕБ. Але до цього порогу надто багато часу і технічних можливостей.
На мою думку колесо сансари провернеться знову і ми згадаємо за зенітні кулемети. А поки я розповім коротку історію їх існування на радянських танках в певний період часу.
Під час другої світової їх стали повсюдно встановлювати з метою самозахисту танків від низьколетячих штурмовиків чи бомбардувальників , це давало не 100% захист , але як мінімум в багатьох ситуаціях відбивало бажання пілота йти на ще один захід .
Після другої світової з'явилися реактивні літаки і стрільба з кулемету по ним могла лиш морально заспокоювати екіпаж - що вони все ж дали відсіч вражому літаку. І по цій причині ми можемо бачити , що на багатьох Т-54/55 та Т-62 - зенітних кулеметів немає. Що логічно , це як з м'язами нашого організму - коли ми не маємо фізичного навантаження тривалий час - то організм скорочує об'єм м'язів - яка доцільність їх годувати? (Наш організм , ще той економіст 😂)
Але в кінці 60-х років минулого століття, на сцену вилетіли гвинтокрили , спочатку транспортні , а потім і штурмові. Танки знову стали основною здобиччю цих хижих люмінієвих птиць.
І тут згадали про зенітний кулемет який майже 20 років ніхто не використовував.
Так він знову-таки з'явився на танках , точніше вже на ОБТ.
Але в кінці 80/90-х кероване озброєння з гелікоптерів дозволяло їм вести вогонь по ОБТ за межами дії зенітного кулемету , тоді він перетворився в елемент самозахисту від піхоти.
І от у нас знову з'явилися хижі птахи , які полюють на танки (і не тільки) .
Що я пропоную в своїй голові (без інженерно-технічної освіти): встановити зенітний кулемет на окремій осі на якій буде розміщено ОЕП (Оптико-електронний пристрій , він же панорамний приціл , він же приціл-далекомір) , не обов'язково найдорожчий з можливістю бачити на 7+ км. достатньо до 1-2 км. На нього кріпимо лідар для пеленгу вражих птиць.
Алгоритм простий :
1) лідар пеленгує вражу птицю.
2) ОЕП наводиться по азимуту від пеленгу лідару
3) ОЕП на контрасті неба виявляє об'єкт
4) спарений з ОЕП кулемет (бажано 7,62 (а взагалі це просто про ПКТ думав) веде вогонь по об'єкту.
Навчити простий ШІ вести вогонь по контрастним об'єктам на фоні неба з кулемету на дистанції не більше 300-500 метрів - бачу цілком реальним.
Єдине , що - орнітологи мене за це повісять 😅
Що ми матимемо в кінці? Повноцінний ОБТ який не буде обвішаний різними конструкціями , що обмежують починаючи з огляду , закінчуючи взагалі будь-якою діяльністю і навіть обслуговування.
До того ж ОБТ стане додатково забезпечувати захист від FPV-дронів супроводжуючим засобам та піхоті. Що облегшить проведення будь-які маневри - на мою думку.
Як ми бачимо по десятках/тисячах відео - засоби БпЛА є дуже суттєвою загрозою.
Це високоманеврений засіб з можливістю вражати об'єкти за лінією візирування (прямої лінії від очей спостерігача до об'єкта грубо кажучи) і одночасно з цим це відносно дешевий засіб.
Ми і русаки зараз використовуємо по суті лише пасивні елементи захисту в 90% випадків - це рознесені елементи бронювання різних конструкцій чи просто як елемент маскування, суть яких - ініціювати боєзаряд який несе БпЛА на максимально безпечній відстані.
Також в менших кількостях але використовується РЕБ , але на мою думку це перегони озброєнь, де РЕБ завжди буде доганяючим. Звісно ж є певний поріг цієї гонки де ціна БпЛА стане кратно підніматися порівняно з ціною РЕБ. Але до цього порогу надто багато часу і технічних можливостей.
На мою думку колесо сансари провернеться знову і ми згадаємо за зенітні кулемети. А поки я розповім коротку історію їх існування на радянських танках в певний період часу.
Під час другої світової їх стали повсюдно встановлювати з метою самозахисту танків від низьколетячих штурмовиків чи бомбардувальників , це давало не 100% захист , але як мінімум в багатьох ситуаціях відбивало бажання пілота йти на ще один захід .
Після другої світової з'явилися реактивні літаки і стрільба з кулемету по ним могла лиш морально заспокоювати екіпаж - що вони все ж дали відсіч вражому літаку. І по цій причині ми можемо бачити , що на багатьох Т-54/55 та Т-62 - зенітних кулеметів немає. Що логічно , це як з м'язами нашого організму - коли ми не маємо фізичного навантаження тривалий час - то організм скорочує об'єм м'язів - яка доцільність їх годувати? (Наш організм , ще той економіст 😂)
Але в кінці 60-х років минулого століття, на сцену вилетіли гвинтокрили , спочатку транспортні , а потім і штурмові. Танки знову стали основною здобиччю цих хижих люмінієвих птиць.
І тут згадали про зенітний кулемет який майже 20 років ніхто не використовував.
Так він знову-таки з'явився на танках , точніше вже на ОБТ.
Але в кінці 80/90-х кероване озброєння з гелікоптерів дозволяло їм вести вогонь по ОБТ за межами дії зенітного кулемету , тоді він перетворився в елемент самозахисту від піхоти.
І от у нас знову з'явилися хижі птахи , які полюють на танки (і не тільки) .
Що я пропоную в своїй голові (без інженерно-технічної освіти): встановити зенітний кулемет на окремій осі на якій буде розміщено ОЕП (Оптико-електронний пристрій , він же панорамний приціл , він же приціл-далекомір) , не обов'язково найдорожчий з можливістю бачити на 7+ км. достатньо до 1-2 км. На нього кріпимо лідар для пеленгу вражих птиць.
Алгоритм простий :
1) лідар пеленгує вражу птицю.
2) ОЕП наводиться по азимуту від пеленгу лідару
3) ОЕП на контрасті неба виявляє об'єкт
4) спарений з ОЕП кулемет (бажано 7,62 (а взагалі це просто про ПКТ думав) веде вогонь по об'єкту.
Навчити простий ШІ вести вогонь по контрастним об'єктам на фоні неба з кулемету на дистанції не більше 300-500 метрів - бачу цілком реальним.
Єдине , що - орнітологи мене за це повісять 😅
Що ми матимемо в кінці? Повноцінний ОБТ який не буде обвішаний різними конструкціями , що обмежують починаючи з огляду , закінчуючи взагалі будь-якою діяльністю і навіть обслуговування.
До того ж ОБТ стане додатково забезпечувати захист від FPV-дронів супроводжуючим засобам та піхоті. Що облегшить проведення будь-які маневри - на мою думку.
👍9🤔5😁2❤1🤬1🖕1
Forwarded from Хлопці з Лісу ✙
Трохи номенклатури боєприпасів до 12,7-мм кулемета Browning M2:
М962 - SLAP-T, бронебійний підкаліберний трасуючий
М903 - SLAP, бронебійний підкаліберний
Mk211 - MP, мультифункціональний, в нас його ще іноді називають бронебійно-запалювально-фугасним
М33 - звичайний валовий
М17 - Т, трасуючий
М8 - АРІ, бронебійно-запалювальний
М8 - АРІ, бронебійно-запалювальний (іншого виробника)
М20 - АРІ-Т, бронебійно-запалювально-трасуючий
Mk263 - АР, бронебійний
NM140 - МР, мультифункціональний
M1 - T, трасуючий
NM160 - MPT, мультифункціональний трасуючий
Боєприпаси на фото виготовлені у різних країнах - здебільшого США, Канада, Норвегія. У різних країнах боєприпаси однакового типу можуть мати різні маркування за кольором.
М962 - SLAP-T, бронебійний підкаліберний трасуючий
М903 - SLAP, бронебійний підкаліберний
Mk211 - MP, мультифункціональний, в нас його ще іноді називають бронебійно-запалювально-фугасним
М33 - звичайний валовий
М17 - Т, трасуючий
М8 - АРІ, бронебійно-запалювальний
М8 - АРІ, бронебійно-запалювальний (іншого виробника)
М20 - АРІ-Т, бронебійно-запалювально-трасуючий
Mk263 - АР, бронебійний
NM140 - МР, мультифункціональний
M1 - T, трасуючий
NM160 - MPT, мультифункціональний трасуючий
Боєприпаси на фото виготовлені у різних країнах - здебільшого США, Канада, Норвегія. У різних країнах боєприпаси однакового типу можуть мати різні маркування за кольором.
👍7❤1🖕1
Сьогодні озвучу думки стосовно вичерпання запасів радянського озброєння, не у нас , а в Європі .
І це проблема , бо наприклад ракети до деяких ЗРК ми отримуємо через Європу від деяких країн Азії/Африки . Русаки про це чудово знають і стараються мінімізувати можливості закупівлі ракет і не тільки ракет.
І з кожним місяцем ми стаємо все ближче до моменту коли не зможемо взагалі отримати будь-які ракети до ЗРК радянського зразка.
Звісно в Європі є деякі країни які мають деякі запаси - Чехія , Польща , Сербія .
Там ще можна вициганити деякі комплекси і боєзапас до них .
Європа ж поки навіть не задається цим питанням, сподіваючись , що наявні у нас ЗРК західного зразка перекриють всі наші потреби (відповідь - ні) .
Саме тому я в минулому пості хотів би , щоб у нас налагодили якесь виробництво ЗКР(ЗУР) для наявних ЗРК.
Також скажу , що в Європі теж є обмеженим число ЗРК які вони можуть передати , бо є обов'язки НАТО , де кожна країна має забезпечити квоту на ту чи іншу діяльність, в тому числі ППО .
І от ми прийшли до того, що є обмеження в надходженні як ЗКР до радянських ЗРК так і обмеження в поставках ЗРК західного зразка.
Ситуація очевидно не найкраща , але поки не найгірша .
І це проблема , бо наприклад ракети до деяких ЗРК ми отримуємо через Європу від деяких країн Азії/Африки . Русаки про це чудово знають і стараються мінімізувати можливості закупівлі ракет і не тільки ракет.
І з кожним місяцем ми стаємо все ближче до моменту коли не зможемо взагалі отримати будь-які ракети до ЗРК радянського зразка.
Звісно в Європі є деякі країни які мають деякі запаси - Чехія , Польща , Сербія .
Там ще можна вициганити деякі комплекси і боєзапас до них .
Європа ж поки навіть не задається цим питанням, сподіваючись , що наявні у нас ЗРК західного зразка перекриють всі наші потреби (відповідь - ні) .
Саме тому я в минулому пості хотів би , щоб у нас налагодили якесь виробництво ЗКР(ЗУР) для наявних ЗРК.
Також скажу , що в Європі теж є обмеженим число ЗРК які вони можуть передати , бо є обов'язки НАТО , де кожна країна має забезпечити квоту на ту чи іншу діяльність, в тому числі ППО .
І от ми прийшли до того, що є обмеження в надходженні як ЗКР до радянських ЗРК так і обмеження в поставках ЗРК західного зразка.
Ситуація очевидно не найкраща , але поки не найгірша .
😢4✍3👍3🖕1
Forwarded from НІП «Тиск»
Тред про еволюцію артилерії у війні 22-24 років на основі спостережень і власного досвіду командира БМ-21 «Град». Фото ілюстративне.
22 рік. початок війни, перша її фаза - це був час мобільності, постійних переміщень і великих цілей: колон, зосереджень живої сили і техніки.
Моїй батареї БМ-21 лише в перший місяць війни доводилось працювати залпом декількома машинами одразу - в найефективнішому режимі роботи для реактивних систем залпового вогню, бо хоч вогонь ворога і був не дуже точним, але надміру масованим.
Вже з квітня місяця 22 року ми перейшли на роботу однією бойовою машиною(далі - бм), але в комбінації з іншою артилерією (тоді це були 122 мм. 2С1, 155 мм. 2С3, а також БМ-27 Ураган).
Добова витрата снарядів машини становила від 80 до 160 снарядів. кілка слів про роботу в арті.
Снаряд до Граду важить 65 кг, і вантажиться/заряджається він вручну, тож, окрім безпосередньої бойової роботи, один розрахунок з чотирьох чоловік піднімав від 6 до 10 тонн заліза в день.
Після того як відгоріли перші кацапські колони, ми перейшли на контрбатарейну боротьбу.
Артилерії ворога було в рази більше. траплялось, що по одній бм, яка виїхала на бойове завдання, працювало одразу 5 різних систем ворога: 2С19, 2С7, БМ-21, БМ-27, Гіацинт Б... але на наше щастя на початку війни ворог мав проблеми з розвідкою і корегуванням, ворогу не вистачало дронів, він не вмів ними користуватись. на початку у нас також було мало аеророзвідувальної компоненти, але тут ми були ефективнішими (передаю привіт в пекло "Тоболу" і дивізіону 2С19). у той час як росіяни посипали тоннами снарядів поля, б'ючи по площинам.
У нас не було ні стільки гармат, ні снарядів.
Це була епоха "Валькірій" та "Лелек". "Мавіки" ще були не такими масовими, і велика частина фронту залишалась незакритою очами. забігаючи наперед, скажу, що дрони, які мали прислужитися артилерії, згодом її добряче потіснять.
Лінія зіткнення ставала статичною, дронів ставало більше. відтоді райони вогневих позицій контролювались ворогом цілодобово, і нам стало складно.
Нас бачили ще під час висування і відкривали по нам вогонь ще у час заняття вогневої позиції. перший постріл ворога завжди був неточним, далі йшло корегування. нашею задачею було встигнути виконати бойове завдання максимум за 15 хв.
Але кількість арт систем та снарядів у ворога не стала його перевагою. хто краще і швидше давав корегування, хто краще та оперативніше взаємодіяв і керував різними арт системами - той перемагав. стояти на місці було самогубством. гасло 22 року: ніколи не зупиняйся.
Для зміни балансу сил на нашому напрямку з'явилися перші буксовані гаубиці M777, з першими високоточними снарядами. влітку 22 року я вперше побачив залп M142 HIMARS, але GMLRS ще не працювали по артилерії ворога, це стане нормою згодом. в основному воювали ще радянські калібри.
Снаряди 152 мм. закінчувались. їх заміняли системи калібру 155 мм. основним вогневим засобом механізованих частин (отже - самим масовим) ставали старі, не те щоб якісні американські/норвезькі/італійські самохідні гаубиці M109, їх наші артилеристи гордо називали "Паладини". Але вояки передивились TikTok, бо на кінець 2022 року до нас прийшли давні модифікації M109A3, тоді як Paladin - це порівняно сучасна M109A6, де вже встановлена автоматична система управління вогнем, а це швидкість розгортання, бойової роботи і відходу з вогневої позиції.
Проте фактор швидкості роботи самохідних артилерійських систем в 2023 році перестав бути визначальним, бо самоходки перестали їздити. у ворога масово з'являються Ланцети, що ставить всю бригадну артилерію "на прикол".
22 рік. початок війни, перша її фаза - це був час мобільності, постійних переміщень і великих цілей: колон, зосереджень живої сили і техніки.
Моїй батареї БМ-21 лише в перший місяць війни доводилось працювати залпом декількома машинами одразу - в найефективнішому режимі роботи для реактивних систем залпового вогню, бо хоч вогонь ворога і був не дуже точним, але надміру масованим.
Вже з квітня місяця 22 року ми перейшли на роботу однією бойовою машиною(далі - бм), але в комбінації з іншою артилерією (тоді це були 122 мм. 2С1, 155 мм. 2С3, а також БМ-27 Ураган).
Добова витрата снарядів машини становила від 80 до 160 снарядів. кілка слів про роботу в арті.
Снаряд до Граду важить 65 кг, і вантажиться/заряджається він вручну, тож, окрім безпосередньої бойової роботи, один розрахунок з чотирьох чоловік піднімав від 6 до 10 тонн заліза в день.
Після того як відгоріли перші кацапські колони, ми перейшли на контрбатарейну боротьбу.
Артилерії ворога було в рази більше. траплялось, що по одній бм, яка виїхала на бойове завдання, працювало одразу 5 різних систем ворога: 2С19, 2С7, БМ-21, БМ-27, Гіацинт Б... але на наше щастя на початку війни ворог мав проблеми з розвідкою і корегуванням, ворогу не вистачало дронів, він не вмів ними користуватись. на початку у нас також було мало аеророзвідувальної компоненти, але тут ми були ефективнішими (передаю привіт в пекло "Тоболу" і дивізіону 2С19). у той час як росіяни посипали тоннами снарядів поля, б'ючи по площинам.
У нас не було ні стільки гармат, ні снарядів.
Це була епоха "Валькірій" та "Лелек". "Мавіки" ще були не такими масовими, і велика частина фронту залишалась незакритою очами. забігаючи наперед, скажу, що дрони, які мали прислужитися артилерії, згодом її добряче потіснять.
Лінія зіткнення ставала статичною, дронів ставало більше. відтоді райони вогневих позицій контролювались ворогом цілодобово, і нам стало складно.
Нас бачили ще під час висування і відкривали по нам вогонь ще у час заняття вогневої позиції. перший постріл ворога завжди був неточним, далі йшло корегування. нашею задачею було встигнути виконати бойове завдання максимум за 15 хв.
Але кількість арт систем та снарядів у ворога не стала його перевагою. хто краще і швидше давав корегування, хто краще та оперативніше взаємодіяв і керував різними арт системами - той перемагав. стояти на місці було самогубством. гасло 22 року: ніколи не зупиняйся.
Для зміни балансу сил на нашому напрямку з'явилися перші буксовані гаубиці M777, з першими високоточними снарядами. влітку 22 року я вперше побачив залп M142 HIMARS, але GMLRS ще не працювали по артилерії ворога, це стане нормою згодом. в основному воювали ще радянські калібри.
Снаряди 152 мм. закінчувались. їх заміняли системи калібру 155 мм. основним вогневим засобом механізованих частин (отже - самим масовим) ставали старі, не те щоб якісні американські/норвезькі/італійські самохідні гаубиці M109, їх наші артилеристи гордо називали "Паладини". Але вояки передивились TikTok, бо на кінець 2022 року до нас прийшли давні модифікації M109A3, тоді як Paladin - це порівняно сучасна M109A6, де вже встановлена автоматична система управління вогнем, а це швидкість розгортання, бойової роботи і відходу з вогневої позиції.
Проте фактор швидкості роботи самохідних артилерійських систем в 2023 році перестав бути визначальним, бо самоходки перестали їздити. у ворога масово з'являються Ланцети, що ставить всю бригадну артилерію "на прикол".
👍5🫡4🖕1
Forwarded from НІП «Тиск»
НІП «Тиск»
Тред про еволюцію артилерії у війні 22-24 років на основі спостережень і власного досвіду командира БМ-21 «Град». Фото ілюстративне. 22 рік. початок війни, перша її фаза - це був час мобільності, постійних переміщень і великих цілей: колон, зосереджень живої…
Відбувається радикальна зміна методів роботи артилерії. Якщо у 22 році нашею задачею було постійне переміщення, то у 23 році ми мали не переміщуватись по можливості взагалі.
Зимою 23 року наш підрозділ перекидають на південь від Бахмуту.
Ми знаходимо всю ворожу арту на своєму напрямку і вибиваємо її. якщо літом 22 року під Миколаєвом не було жодного бойового виїзду, щоб мій розрахунок не був обстріляний ворогом, то зимою-весною 23 року на Донбасі була протилежна ситуація - ворог програв контрбатарейну боротьбу.
У самому Бахмуті і на північ від нього ситуація була іншою, там артилерія супротивника продовжувала працювати. причиною частково могла бути наша низька ефективність управління та розвідки.
Більшає кількість розвідувальних дронів, а вже на кінець 2023 року масово з'являються fpv. кожен сантиметр фронту стає видно. ми закопуємо і закриваємо в капонірах свої гармати, тим самим втрачаємо в мобільності і швидкості реагування.
Напрямок вогню ствольної артилерії став обмежуватись анти-дроновим каркасом.
малу ефективність артилерії механізованих бригад лише малою мірою компенсує активність гармат спеціалізованих артилерійських бригад, які мають більшу дальність (2С22, Ceasar, PzH 2000, Archer).
Окрім того ворог маскується краще і окопується краще. щоб розібрати один бліндаж витрачається по 20 155 мм. снарядів, що не гарантує кінцевого успіху. великих скупчень сил і засобів ворога на відстані 20 км немає вже дуже давно.
В умовах такої позиційної боротьби ефективність БМ-21 стає критично низькою: бити по окремим малим цілям - це не наша сильна сторона, також виникає дефіцит реактивних 122 мм. снарядів. реактивні дивізіони розформовують, залишаючи окремі батареї, але альтернативи Градам досі немає.
Знижується і ефективність ствольної артилерії. не від хорошого життя основним засобом ураження стають скиди і fpv дрони. на нашому напрямку на них припадає 80% знищених ворожих цілей. виявилось, що це дешевше, швидше і ефективніше. проте від цього не зменшується значення арти.
Тут слід роз'яснити принцип роботи артилерії в позиційному захисті (домінуюча позиція для ЗСУ в 24 році). першочергова задача артилерії за таких умов - не розбивати атакуючі колони ворога, а за рахунок системної та перманентної роботи не дати супротивнику здійснити свій наступ.
Артилерія, яка працює по концентрації сил супротивника - це профілактика наступу, а своє вагоме слово, якщо наступ вже стався, арта вже сказала на кордоні Харківської області, коли знову з'явилися відповідні за масштабами цілі.
Але в чому артилерії взагалі немає альтернатив - це в нашому майбуиньому наступі. за 2023-24 роки ми мали розібратись з експлуатацією різноманітної номенклатури озброєнь і боєприпасів, тож як тільки з'явиться нагода - ми знову заговоримо у повний голос. Слава Україні!
Зимою 23 року наш підрозділ перекидають на південь від Бахмуту.
Ми знаходимо всю ворожу арту на своєму напрямку і вибиваємо її. якщо літом 22 року під Миколаєвом не було жодного бойового виїзду, щоб мій розрахунок не був обстріляний ворогом, то зимою-весною 23 року на Донбасі була протилежна ситуація - ворог програв контрбатарейну боротьбу.
У самому Бахмуті і на північ від нього ситуація була іншою, там артилерія супротивника продовжувала працювати. причиною частково могла бути наша низька ефективність управління та розвідки.
Більшає кількість розвідувальних дронів, а вже на кінець 2023 року масово з'являються fpv. кожен сантиметр фронту стає видно. ми закопуємо і закриваємо в капонірах свої гармати, тим самим втрачаємо в мобільності і швидкості реагування.
Напрямок вогню ствольної артилерії став обмежуватись анти-дроновим каркасом.
малу ефективність артилерії механізованих бригад лише малою мірою компенсує активність гармат спеціалізованих артилерійських бригад, які мають більшу дальність (2С22, Ceasar, PzH 2000, Archer).
Окрім того ворог маскується краще і окопується краще. щоб розібрати один бліндаж витрачається по 20 155 мм. снарядів, що не гарантує кінцевого успіху. великих скупчень сил і засобів ворога на відстані 20 км немає вже дуже давно.
В умовах такої позиційної боротьби ефективність БМ-21 стає критично низькою: бити по окремим малим цілям - це не наша сильна сторона, також виникає дефіцит реактивних 122 мм. снарядів. реактивні дивізіони розформовують, залишаючи окремі батареї, але альтернативи Градам досі немає.
Знижується і ефективність ствольної артилерії. не від хорошого життя основним засобом ураження стають скиди і fpv дрони. на нашому напрямку на них припадає 80% знищених ворожих цілей. виявилось, що це дешевше, швидше і ефективніше. проте від цього не зменшується значення арти.
Тут слід роз'яснити принцип роботи артилерії в позиційному захисті (домінуюча позиція для ЗСУ в 24 році). першочергова задача артилерії за таких умов - не розбивати атакуючі колони ворога, а за рахунок системної та перманентної роботи не дати супротивнику здійснити свій наступ.
Артилерія, яка працює по концентрації сил супротивника - це профілактика наступу, а своє вагоме слово, якщо наступ вже стався, арта вже сказала на кордоні Харківської області, коли знову з'явилися відповідні за масштабами цілі.
Але в чому артилерії взагалі немає альтернатив - це в нашому майбуиньому наступі. за 2023-24 роки ми мали розібратись з експлуатацією різноманітної номенклатури озброєнь і боєприпасів, тож як тільки з'явиться нагода - ми знову заговоримо у повний голос. Слава Україні!
👍6🫡6❤2🖕1
Ось це , здавалося б просте фото - ховає за собою один маленький факт .
До того дня коли було зроблено це фото - це приміщення було повністю забите боєприпасами і буквально за декілька днів - ви бачите те ,що лишилося. І ні - їх не перевезли в інше місце - їх використали.
Це були перші тижні 2022-го , здавалося радянські боєприпаси нескінченні і відповідно ніхто не думав економити їх на підарах.
Ешелони з вагонами забитими до самого верху розвантажували за ніч , а інколи і раніше.
Бойовий дух і в цілому порив емоцій переважав над фізичною втомою.
До того дня коли було зроблено це фото - це приміщення було повністю забите боєприпасами і буквально за декілька днів - ви бачите те ,що лишилося. І ні - їх не перевезли в інше місце - їх використали.
Це були перші тижні 2022-го , здавалося радянські боєприпаси нескінченні і відповідно ніхто не думав економити їх на підарах.
Ешелони з вагонами забитими до самого верху розвантажували за ніч , а інколи і раніше.
Бойовий дух і в цілому порив емоцій переважав над фізичною втомою.
❤12🔥6🖕1
Forwarded from Гальванічно зав'язаний
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
😁5🥰1🖕1