Сьогодні хочу озвучити деякі думки про ППО і ПРО.

Всі чудово знають , що наявних систем не достатньо.

(Я не буду нагадувати скільки десятків систем С-300П ми втратили в перші півроку 2022-го , сподіваюсь, що хоч якісь висновки з цього зроблять.)

І додаткова наявність 2-3 систем Петріот ,цю ситуацію не виправлять , по деяким причинам - в основному конструктивним (дана система жорстко орієнтована і не може вражати цілі у всіх напрямках, обмежена строго одним сектором куди дивиться ПУ і РЛС )

Іріс-Т - в цьому плані більш вдала , але її проблема обмежена дальність .

Відповідно для прикриття міста з усіх напрямків, нам потрібно мінімум 4 Петріот або 3 Іріс-Т (це мої умовні розрахунки , які не базуються на реальних експлуатаційних можливостях та практиках застосування)

Забезпечити повне перекриття повітряного простору України - мрія , не більше. Особливо враховуючи, що РФ не може забезпечити з своєю чисельністю засобів ППО прикриття близького тилу (до 100 км.) , я мовчу про глибокий тил.

Ні звісно , якщо колись доведуть до фіналу СД-300 чи іншу подібну систему і налагодять її масове виробництво за рахунок якихось коштів , то можливо в перспективі до 2030-го ми зможемо власними комплексами перекривати деякі ділянки і бути менш залежними від доброї волі партнерів.

Але поки , що у нас є пряма залежність від доброї волі партнерів в плані забезпечення боєкомплекту до наявних комплексів і самих комплексів ППО.

Створення гібридів з Р-73 - не погане тимчасове рішення, але воно нажаль не вирішує і не може вирішити всі проблеми.

Створення виробничих ліній ракет до ЗРК Оса і Тор - я вважаю досить таки важливим рішенням . У нас повно цих комплексів і що головне - їх ракети по суті майже ідентичні .

Звісно це не справа 3-х днів чи місяців , але на мою скромну думку це можна реалізувати протягом півтора року.

І відповідно ми отримаємо військове ППО (переднього краю) і зможемо більш ефективно знищувати Ка-52 і Су-25 які , повірте мені останнім часом дуже нахабно себе ведуть.

Наступний комплекс ППО який би я хотів бачити в виробництві після СД-300 , ЗКР (ЗУР) до ЗРК Оса і Тор це - Тунгуски або умовні їх копії . Це дуже ефективна і універсальна річ на мою думку, особливо враховуючи, що у неї немає таких проблем як у Панцирь-С .
Так , вона не ідеальна і не сучасна , без повітряного підриву снарядів . Але чи потрібна нам надскладна система з величезною ціною і часом виробництва для боротьби з БпЛА і низьколетячими цілями ? Стріла-10 теж ефективна але нажаль не універсальна , саме тому в доктрині вона існує разом з Шилкою , а в реаліях з ЗУ-23-2 на Уралах/КамАЗах.

Звісно просто виробництво ЗКР (ЗУР) до стрела-10 теж кратно підвищить спроможності нашого ППО . Але я вважаю, що це буде раціональним за умови дійсності створення комплексу що по концепції і суті схожий на Тунгуску , оскільки вона по суті заміняє стрілу-10 і шилку. І створення ракет до стріли-10 буде гарним рішення лише для того, щоб забезпечити наявні комплекси ППО до моменту забезпечення їх комплексами подібними до Тунгуски .

Звісно ж стріли-10 це не поганий комплекс ППО - це маленька машина яку максимально просто замаскувати під звичайну МТ-ЛБ , яка не може бути виявлена по радіовипромінюванню . Але у неї є свої мінуси , не просто так совєти вирішили її замінити.


Сподіваюсь, що я зміг хоч якось сформулювати свої думки стосовно ППО

Це не реклама , просто натрапив на дуже гарну статтю про нюанси будівництва НЕМОЖЛИВИХ 5-го і 6-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС.

Ось без обмежень доступу - ексклюзивно для вас любі читачі та друзі .



Вибачте, що одразу не допетрав так зробити

Озвучу деякі думки стосовно нинішнього стану речей.

Почну з ЛБЗ : скоріше за все русаки втратили свою ініціативу на донецькому напрямку, їх просування є - але воно останні декілька днів значно сповільнилося , що говорить про те, що сил оборони України на цій ділянці змогли зупинити стрімке просування ворога і реалізацію опетативно-тактичного успіху.

Беззаперечно, досі зберігається загроза повторення попередньої ситуації, оскільки нові рубежі оборони не мають попередньо створених опорних пунктів чи інших польових фортифікацій.

Стосовно харківського напрямку : аналогічно до донецького - ворог втратив ініціативу і його вікно можливостей стрімко звужується у зв'язку з посиленням цього напрямку іншими підрозділами сил оборони України. Ймовірно ворог буде намагатися утримувати ці анклави ще декілька тижнів (можливо місяців) з метою збереження стану загрози для логістичних шляхів.

Запорізький напрямок - ворог має певні просування, мета яких повернути втрачені рубежі минулого року. Тактика трохи видозмінилася в останніх штурмах . Спочатку йдуть декілька груп по 2-3 людини , намагаючись обійти флангово або зайняти позиції між нашими опорними пунктами. Після цього через деякий час (декілька днів) можливе застосування бронетехніки з метою протискання наших позицій , де під прикриттям бронетехніки ці малі групи намагаються здійснити прохід вглиб позицій , таким чином змушуючи наші сили оборони здійснювати маневри або відхід при загрозі заходу з тилу , або флангового обходу.

Знову-таки проблема з дефіцитом особового складу нікуди не зникала і бійці сил оборони проявляють неспівставну мужність в боях з переважаючим ворогом.

Процитую слова однієї розумної людини: "Необхідність героїзму - це недолік планування і управління"

Перейду до більш приємних новин

Останнім часом помічаю появу копій/клонів/аналогів деякого радянського озброєння і спорядження для різних цілей, починаючи від вибухотехнічної справи, закінчуючи безпосередньо боєприпасами. Це тішить , особливо враховуючи, що більшість з них вже не мають більшості недоліків безпосередньо радянських оригіналів і більш безпечні у виконанні малодосвідченим о/с .

Сьогодні озвучу деякі думки про те , які можливі подальші кроки РФ (не лише військові маневри) :

Враховуючи те що ми змогли завдати декілька дуже болючих ударів по специфічним цілям - це змушує РФ приймати складне рішення:

А) Обмеженим числом засобів ППО прикрити майже не обмежене число важливих об'єктів.
Б) Більш щільно зосередити засоби ППО на кордоні з Україною, щоб перехоплювати їх там.

У першому варіанті очевидно, що немає можливості перекрити всі об'єкти.
У другому варіанті - є велика загроза ураження цих об'єктів. До того ж слід врахувати, що до кордону їдуть більш застарілі комплекси , наприклад Бук-М1, що говорить про дефіцит безпосередньо нового або більш сучасного озброєння.

В медійному просторі з того , що я помітив - вони починають акцентувати на 2-х моментах : Президент - не президент і ТЦК - то не армія .

Звісно ж не все то ІПСО де деякі представники , деяких структур ведуть себе скажем так - не дуже добре.

Керівництво цих структур знайшло універсальну відмазку - це все ІПСО .

І це просто постріл собі не те що б в ногу - в голову . Будь-яке заперечення власних помилок призводить до трагедій. Оскільки ці помилки переростають в системні проблеми.


Але я веду мову про РФ і там теж є проблеми з мобілізацією . Так так , якщо ви не бачите відео де русаків пакують на ЕсВеО то не означає що вони йдуть прямо добровільно .

І РФ запровадила аналогічний крок до нашої влади - обмеживши видачу закордонних паспортів. І як ми бачимо бунтів там немає , бо за бунт там можна і швабру отримати , тільки не в руки.

Багато хто напевно чудово розуміє, що в РФ так само як і у нас багато підрозділів можна сказати вже існують лише на папері враховуючи їх низьку чисельність о/с. Саме тому в останніх штурмах у русаків йде асорті (орієнтуюсь по техніці) : Т-72 (Т-72Б3 і Т-72Б зр.1985) з Т-80БВ під Старомлинівкою, що говорить про те , що в штурмі приймали участь як мінімум 2 різних підрозділи.
Сказати, що цей штурм був успішним - не можу , але це не був повний провал.

Наступне ,що я помітив - зараз масово в мотопіхотні підрозділи замість БМП-1/2 йде МТ-ЛБ , знову-таки не від хорошо життя.

Тому РФ очевидно буде намагатися нарощування скудне виробництво БМП-3 і БМД-4М з люмінію. А відповідно обходити деякі санкції.

Авіація - нещодавно, всі рознесли новину , що от на аеродромі десь там в єбєнях - ангари збудували русаки.
Ну не ангари а скоріше арки з металопрофілю. І нюанс в тому , що якщо я не помиляюсь то літаки з люмінію а не броневої сталі і детонація суббоєприпасу на металопрофілі чи в передній частині арки може призвести до того, що літак відправиться на ремонт через численні осколкові ураження . Та і до того ж, чому так далеко укриття будують , а на аеродромах що в зоні нашого ураження - ні? Чи це просто на один аеродром пішло 3 роки часу?

Єдиний плюс який я бачу від цих арок - неможливо встановити чи є там літаки .

Захистити літаки вони не можуть, як мінімум в повній мірі.

Тому скоріше за все даний аеродром це перевалочна база для маршів літаків , щоб важко було встановити хто куди і навіщо