Сьогодні хочу озвучити деякі думки про ППО і ПРО.

Всі чудово знають , що наявних систем не достатньо.

(Я не буду нагадувати скільки десятків систем С-300П ми втратили в перші півроку 2022-го , сподіваюсь, що хоч якісь висновки з цього зроблять.)

І додаткова наявність 2-3 систем Петріот ,цю ситуацію не виправлять , по деяким причинам - в основному конструктивним (дана система жорстко орієнтована і не може вражати цілі у всіх напрямках, обмежена строго одним сектором куди дивиться ПУ і РЛС )

Іріс-Т - в цьому плані більш вдала , але її проблема обмежена дальність .

Відповідно для прикриття міста з усіх напрямків, нам потрібно мінімум 4 Петріот або 3 Іріс-Т (це мої умовні розрахунки , які не базуються на реальних експлуатаційних можливостях та практиках застосування)

Забезпечити повне перекриття повітряного простору України - мрія , не більше. Особливо враховуючи, що РФ не може забезпечити з своєю чисельністю засобів ППО прикриття близького тилу (до 100 км.) , я мовчу про глибокий тил.

Ні звісно , якщо колись доведуть до фіналу СД-300 чи іншу подібну систему і налагодять її масове виробництво за рахунок якихось коштів , то можливо в перспективі до 2030-го ми зможемо власними комплексами перекривати деякі ділянки і бути менш залежними від доброї волі партнерів.

Але поки , що у нас є пряма залежність від доброї волі партнерів в плані забезпечення боєкомплекту до наявних комплексів і самих комплексів ППО.

Створення гібридів з Р-73 - не погане тимчасове рішення, але воно нажаль не вирішує і не може вирішити всі проблеми.

Створення виробничих ліній ракет до ЗРК Оса і Тор - я вважаю досить таки важливим рішенням . У нас повно цих комплексів і що головне - їх ракети по суті майже ідентичні .

Звісно це не справа 3-х днів чи місяців , але на мою скромну думку це можна реалізувати протягом півтора року.

І відповідно ми отримаємо військове ППО (переднього краю) і зможемо більш ефективно знищувати Ка-52 і Су-25 які , повірте мені останнім часом дуже нахабно себе ведуть.

Наступний комплекс ППО який би я хотів бачити в виробництві після СД-300 , ЗКР (ЗУР) до ЗРК Оса і Тор це - Тунгуски або умовні їх копії . Це дуже ефективна і універсальна річ на мою думку, особливо враховуючи, що у неї немає таких проблем як у Панцирь-С .
Так , вона не ідеальна і не сучасна , без повітряного підриву снарядів . Але чи потрібна нам надскладна система з величезною ціною і часом виробництва для боротьби з БпЛА і низьколетячими цілями ? Стріла-10 теж ефективна але нажаль не універсальна , саме тому в доктрині вона існує разом з Шилкою , а в реаліях з ЗУ-23-2 на Уралах/КамАЗах.

Звісно просто виробництво ЗКР (ЗУР) до стрела-10 теж кратно підвищить спроможності нашого ППО . Але я вважаю, що це буде раціональним за умови дійсності створення комплексу що по концепції і суті схожий на Тунгуску , оскільки вона по суті заміняє стрілу-10 і шилку. І створення ракет до стріли-10 буде гарним рішення лише для того, щоб забезпечити наявні комплекси ППО до моменту забезпечення їх комплексами подібними до Тунгуски .

Звісно ж стріли-10 це не поганий комплекс ППО - це маленька машина яку максимально просто замаскувати під звичайну МТ-ЛБ , яка не може бути виявлена по радіовипромінюванню . Але у неї є свої мінуси , не просто так совєти вирішили її замінити.


Сподіваюсь, що я зміг хоч якось сформулювати свої думки стосовно ППО

Це не реклама , просто натрапив на дуже гарну статтю про нюанси будівництва НЕМОЖЛИВИХ 5-го і 6-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС.

Ось без обмежень доступу - ексклюзивно для вас любі читачі та друзі .



Вибачте, що одразу не допетрав так зробити

Озвучу деякі думки стосовно нинішнього стану речей.

Почну з ЛБЗ : скоріше за все русаки втратили свою ініціативу на донецькому напрямку, їх просування є - але воно останні декілька днів значно сповільнилося , що говорить про те, що сил оборони України на цій ділянці змогли зупинити стрімке просування ворога і реалізацію опетативно-тактичного успіху.

Беззаперечно, досі зберігається загроза повторення попередньої ситуації, оскільки нові рубежі оборони не мають попередньо створених опорних пунктів чи інших польових фортифікацій.

Стосовно харківського напрямку : аналогічно до донецького - ворог втратив ініціативу і його вікно можливостей стрімко звужується у зв'язку з посиленням цього напрямку іншими підрозділами сил оборони України. Ймовірно ворог буде намагатися утримувати ці анклави ще декілька тижнів (можливо місяців) з метою збереження стану загрози для логістичних шляхів.

Запорізький напрямок - ворог має певні просування, мета яких повернути втрачені рубежі минулого року. Тактика трохи видозмінилася в останніх штурмах . Спочатку йдуть декілька груп по 2-3 людини , намагаючись обійти флангово або зайняти позиції між нашими опорними пунктами. Після цього через деякий час (декілька днів) можливе застосування бронетехніки з метою протискання наших позицій , де під прикриттям бронетехніки ці малі групи намагаються здійснити прохід вглиб позицій , таким чином змушуючи наші сили оборони здійснювати маневри або відхід при загрозі заходу з тилу , або флангового обходу.

Знову-таки проблема з дефіцитом особового складу нікуди не зникала і бійці сил оборони проявляють неспівставну мужність в боях з переважаючим ворогом.

Процитую слова однієї розумної людини: "Необхідність героїзму - це недолік планування і управління"

Перейду до більш приємних новин

Останнім часом помічаю появу копій/клонів/аналогів деякого радянського озброєння і спорядження для різних цілей, починаючи від вибухотехнічної справи, закінчуючи безпосередньо боєприпасами. Це тішить , особливо враховуючи, що більшість з них вже не мають більшості недоліків безпосередньо радянських оригіналів і більш безпечні у виконанні малодосвідченим о/с .