Сподіваюсь я зміг трохи прояснити ситуацію з новоствореними бригадами.

Наступна тема яка була цікава значній частині підписників : "Проблеми з якими ми можемо зіткнутися у випадку стрімкого нашого прориву на якомусь напрямку"

Почнемо з півдня на північ .

Херсонський напрямок: Тут всім загальновідомий факт який щодня омивається потом і кров'ю - логістика , забезпечення сил на лівому березі.

Припустимо , що нам вдалося просунутися на 5 км від берега в глиб території і ми налалили якусь переправу через Дніпро .

Очевидно, що ця переправа буде ціллю номер 1 для русаків. І очевидно, що будь-яка переправа - це дуже чутлива і скажем так відносно легка ціль для ураження - стаціонарна і габаритна .

Відповідно єдине рішення яке я бачу цієї ситуації: масове застосування поромів одночасно з переправою . Це скажем так - децентралізує забезпечення і зменшить ймовірну шкоду/збитки .

Наступна проблема яка виникне - переміщення тяжкої техніки на лівий берег - знову-таки це необхідно для підтримки сил які утримують плацдарм.

Але не кожен пором зможе перевозити важку техніку (приміром ОБТ вагою 60+ тон) . Це питання складно вирішити без довготривалої переправи.

Оскільки окрім Дніпра на херсонському напрямку більше немає значних географічних бар'єрів - при вирішенні 2-х вищеописаних проблем - подальше ймовірне просування - буде цілком можливе.

Запорізький напрямок: Перше з чим зіткнемося при прориві на умовних 10 км. це 3-я лінія оборони русаків з мінними полями. Також слід врахувати, що стрімкий прорив на вузькій ділянці фронту - створить дуже уразливий коридор забезпечення з флангів .
І тут дві проблеми які необхідно вирішити:

Розширяти коридор прориву за рахунок флангових ударів , для забезпечення безперебійного забезпечення передових підрозділів.

І одночасно з цим проводити бойові і штурмові дії з метою прориру 3-ї лінії оборони і вийти до Токмака. Це буде надзвичайно складно враховувати ландшаф регіону. Він одночасно буде і перевагою за умови взяття висоти - що дозволить контролювати Токмак і шляхи забезпечення (але слід врахувати, що до взяття висоти - ворог матиме цю перевагу) .

Наступна проблема - 4-а ліная оборони і глибина прориву , яка вимагатиме вирівнювання для більш раціонального використання сил підрозділів.

Також велика кількість річок є не сприятливим фактором для розширення прориву і будь-яких наступальних дій .

Моє бачення рішення деяких з цих проблем: застосування великої кількості інженерної броньованої техніки для створення проходів в загородженнях і переправ через річки та рови.

Використання умовних УР-77 на базі Т-55 для можливості їх застосування ближче до ЛБЗ .

Створення і застосування високомобільних вогневих груп , що будуть розширювати коридор при заході на укріплений рубіж - розчищати фланги укріплень .

Нажаль, я не бачу найближчим часом навіть теоретичної можливості такого прориву у зв'язку з великою насиченістю напрямку ворожими засобами РЕБ , ППО та авіації .

Донецький напрямок: При теоретичному прориві на 10 км. основною проблемою буде величезна агломерація і щільність населених пунктів, що обмежить сили і засоби в маневрах. І дозволить ворогу використовувати готові будівлі як довготривалі вогневі точки. Складнощі ведення міських боїв не бачу сенсу описувати - ви самі бачили десятки відео з Маріуполя та Сєвєродонецька.

Єдине теоретичне рішення яке я бачу при такому прориві - зробити все можливе, щоб зайти в населений пункт значними силами і закріпитися там.

Луганський напрямок: тут при теоретичному прориві на 10 км. на південній частині області ми зіткнемося з широкою лінією укріплень і щільним розміщенням населених пунктів - з відповідними проблемами описаними раніше .
При такому прориві на півночі області - ми виходимо на досить складний хоч і частково рівний ландшафт , де ворог контролює ключові висоти . Проблемою буде безпосередньо закріпитись на рубежах та подавлення ворога на висотах . Також наявність річок , які йдуть перпендикулярно напрямку прориву - не сприяють розвитку наступального успіху і ускладнюють логістику та забезпечення.

Я бачу цей напрямок як найбільш перспективний для розвитку такого наступу у зв'язку з меншою щільністю населених пунктів, менш масштабною лінією укріплень ворога та хоч і присутніми але не в значній кількості великими річками.

Рішенням деяких проблем , що можуть виникнути в ході такого прориву бачу наступне :
Застосування в достатній кількості інженерної броньованої техніки для прокладання проходів в укріпленнях та ровах/річках .


Тепер поговоримо про економічно технічні проблеми які можуть виникнути при прориві десь .

У нас як ми чудово розуміємо малий резерв техніки яку ми можемо відновити/відремонтувати за рахунок донорства. А будь-які активні бойові дії і маневри передбачають активне застосування техніки . Відповідно забезпечення підрозділів необхідними запчастинами та розхідними матеріалами стає питанням успіху подальших наступальних дій і підтримки боєздатності підрозділу.

З приводу західних зразків озброєння питань не так багато (окрім Лео 1 ) , а от радянського зразка... Вже багато хто бачив Т-72 з опорними катками від Т-62/55/54 - і це не від хорошого життя, так само як і налагодження виробництва гусениць до них в Британії.
А це лиш приклад одного ОБТ , а радянської техніки у нас багато .

Як це вирішити швидко і просто - я не знаю .
Це в будь-якому випадку вимагає значних фінансових витрат на створення просто документації для виробництва тих чи інших запчастин

Ну от , сьогодні озвучу деякі думки стосовно можливих планів русаків.

Почну з півдня на північ:

Херсонський напрямок:
План мінімум: витіснити нас з плацдарму на лівому березі.

План максимум: відвести наші засоби ураження від берегової лінії.

Вони чудово усвідомлюють неможливість з свого боку створення плацдарму на правому березі і тим більше його утримання. Тому всіляко будуть намагатися зберегти статус КВО на напрямку , щоб звільнити сили для інших ділянок фронту.


Запорізький напрямок :
План мінімум - повернути втрачені рубежі 2023-го року.

План максимум - отримати таку ж ініціативу як на Донецькому напрямку, з можливим подальшим просуванням в сторону м.Оріхів. (далі ворог впреться в ситуацію де місто оточене висотами з деякими гарними оборонними рубежами)

Ворог намагається продавити оборону. Ми цю тактику не один раз бачили , проблема в тому, що надзвичайно складно протидіяти кількості коли відсутня якість або хоча б мінімальна кількість особового складу для утримання позицій при таких штурмових діях ворога.

Всім відома проблема з дефіцитом особового складу нікуди не зникла.

Донецький напрямок :

План мінімум: утримувати ініціативу і не дозволяти нам сформувати скійкі рубежі оборони , постійно прощупуючи їх і давлячи в різних напрямках для подальшого просування.

План максимум: розвиток тактичного успіху в оперативно-тактичний з відповідним просуванням вглиб території.

Ворог акцентує увагу на розв'язках і деяких населених пунктах з метою порушення логістики і забезпечення сил для перспективного їх ослаблення і збільшення часу на реакцію (часу прибуття посилення).

Луганський напрямок :

План мінімум: вийти до берегів річки Оскіл і таким чином стабілізувати Луганський напрямок по аналогії з Херсонським.

План максимум: протиснути наші оборонні рубежі і вийти до міста Ізюм (важливий транспортний вузол) та ймовірно створити декілька загроз оточення на лівому березі річки Оскіл.

Це все загальні речі , можливо вони очевидні . Я не можу назвати якісь точні плани русаків - бо я фактично і фізично їх знати не можу. Все озвучене мною - це по суті припущення , яке грунтується на деяких знаннях та оперативній ситуації з відкритих джерел.

Які з цього можна зробити висновки ?

Зараз ворог має пріоритетний напрямок на якому намагається розвивати свій успіх . В той же час він намагався отримати подібну ситуацію на Запорізькому напрямку (як ми бачимо не досить успішно , хоча певні просування ворог має - це факт) . Луганський напрямок виглядає як другорядний , в той же час Херсонський напрямок для ворога (за винятком нашого плацдарму в Кринках) взагалі вважається стабільним .

Короткий опис

Чому так ? На те є багато причин .

Але зараз розкажу одну цікаву історію і озвучу думку .

Одразу попереджаю : моя думка може співпадати з теоріями про рептилоїдів і жидо-масонський орден з Нібіру.

В далеких 2000-х роках , а саме в 2003 США купили в Україні 3 (три) ОБТ Т-80УД для полігонних випробувань.
Як мінімум саме так на паперах і в супроводжуючій документації назився Т-84 "Оплот" з КАЗ (Комплексом активного захисту) "Дрозд-2", що поїхав у США.

Нагадаю , що совок був першою країною яка створила і серійно випускала КАЗ ("Дрозд" ) і "Дрозд-2" був його подальшим розвитком.

Так от , відбулася ця напів таємна покупка і знищення в процесі тестувань як мінімум 2-х ОБТ Т-84 "Оплот" . І раптово , через 2 роки в Ізраїлі з'являється КАЗ "Trophy" . Який ну дуже нагадує особисто мені КАЗ "Дрозд-2" .

Зрозуміли до чого я веду?
Якщо ні - поясню хід своїх думок .

В процесі тестувань, очевидно техніка досліджувалась , тим більше це були передові напрацювання пізнього совка .

І очевидно деякі з рішень сподобалися деяким людям .

Тому я не виключаю , що поява КАЗ "Trophy" прямо пов'язана з дослідженням КАЗ "Дрозд-2" на Т-84 "Оплот" які під виглядом Т-80УД були доставлені в США.

Сьогодні озвучу думки про російський РЕБ і вундерваффе НАТО з GPS .

Так от , на самому початку 2022-го озброєння яке може вражати цілі з точністю до одного метра - здається неймовірним. З часом воно з'являється і створює фурор . Все - здається, що з такою зброєю перемога - це питання часу.

Але через рік , а точніше трохи менше - виявляється, що ось це високоточне озброєння жодним чином не пристосоване до роботи під впливом перешкод , не має дублюючих систем наведення . Що призвело до кратного падіння кількості уражених об'єктів і одночасно з цим збільшилась кількість боєприпасів які треба витрати на одну ціль.

Чому так сталося?

На мою думку країни заходу звикли воювати з племенами і мало технологічними аборигенами , для яких літак це вже вершина технологічного прогресу. Тому якось вплинути на роботу GPS вони не могли . Саме тому там ця зброя стала дуже популярною.

І от , ця зброя потрапляє в дійсно досить технологічний військовий конфлікт де застосовуються всі роди військ окрім стратегічних ракетних .

Ворог на початку 22-го був під впливом міфу про високотехнологічність західної зброї . Але досить швидко зрозумів, що високотехнологічність закінчується на плакатиках виставки аналогічно до їхнього озброєння.
І починають вносити перешкоди в сигнал GPS збиваючи з курсу ці високотехнологічні засоби ураження.

І зараз виникла ситуація, де у нас немає засобів гарантованого ураження на середні відстані (30-70 км) в глиб .
І якраз ворог цим користується тримаючи основні свої сили та засоби на такій глибині .

Ви скажете: є АТACMS , а я скажу, що ми не маємо стільки ракет , щоб вражати всі пріоритетні цілі , тому приходиться обирати . До того ж - їх теж збивають.

І повірте мені, на заході бачать свій про###б з "високотехнологічною" зброєю і думають як це вирішити.

Що ми можемо зараз зробити?

Я бачу єдиний вихід - знищення засобів РЕБ . Але це не завжди можливо, бо вони як і більшість інших засобів знаходяться на глибині 30+ км від ЛБЗ .

І от задача : Треба прибрати перешкоди для вільного застосування зброї на середні відстані , але ми не можемо її вразити через відсутність засобів ураження на таку глибину (30+ км) ?

Тут два напрямки :
або шукати нові засоби (яких дуже мало , бо більшість працює по GPS , це ж модно було)
або знищувати РЕБ наявними оперативно-стратегічними засобами - обмежуючи себе в знищені інших цілей.