Не знаю джерела, але хай буде )

Ну що ж , більшість проголосувала за думки про новостворені бригади.

Так от, здавалося б, що все просто : доцільності немає .
Але не все так просто як би воно хотілося.

Почну з того, що деяку частину військовослужбовців тренують/готують за кордоном, що відбивається на злагодженості і тактиці .
Логічно , що не треба перемішувати підрозділи з різною підготовкою.

Тому ми вже маємо питання: куди дівати тих кого підготували закордоном?

Доукомплектовувати старі новостворені? Можна , але слід врахувати, що на це піде не вся кількість підготовленого о/с (особового складу). Тому в будь-якому випадку є необхідність формування нових підрозділів які будуть комплектуватися виключно з о/с , що пройшов підготовку за кордоном.

Наче і логічно , але ж ми бачимо проблему з старими лінійними бригадами - що робити?

Тут треба пояснити, як закордоном з'являється майбутній о/с ЗСУ/ТрО/СБУ/ДПСУ/НГУ....

Туди їх відправляють з України - логічно ? Так .
Але питання - а в якій структурі вони рахуються з моменту мобілізації до моменту завершення навчання?
Тут 3 варіанти:
1. У вже новоствореній бригаді.
2. У складі навчального центру , але відкомандирований за кордон.
3. Рахується рекрутом і після навчання закордоном - розподіляється.

Якщо розглядати перший варіант, то звісно ж доцільності такого формування підрозділів - я особисто не бачу. Простіше перенаправити ці сили в лінійні підрозділи які не один рік тримають оборону.

Якщо розглядати другий варіант, то це частково логічно , враховуючи низьку пропускну здатність наших діючих навчальних центрів.

Якщо розглядати третій варіант - то він виглядає досить сумнівною ідеєю , через те , що після навчання втрачається вся злагодженість підрозділу (я дуже сумніваюся, що такий варіант взагалі існує) .


І от ми вперлися в варіант 2 .
Здавалося б, в чому проблема - нагнати інструкторів в навчальні центри і вони кратно збільшать випуск зольдатів для лінійних бригад.

Але якби ж то все так було просто.

Всі хто проходив КМБ чи фахову підготовку до 2022-го року чудово знають якість і стан навчальних центрів.

Особливо відомий "Десна" , всі знають , що краще зробити ніж поїхати в "Десну".
Репутація цього навчального центру тягнеться з глибокого совка , де центр був одним з "образцово показатєльних". Не просто так в "Десні" є статистика по самогубствам і вона там вище ніж будь-де.

Але це один з прикладів концерв.

Більшість центрів деградували як матеріально так і морально.

Наприклад я коли приїхав на КМБ в Старичі - через тиждень проводив заняття своїм же товаришам з якими приїхав. Заняття проводив різні , починаючи з медицини , закінчуючи інженерно-технічною справою і вибухотехнікою.
І мене по завершенню там мого "КМБ" вмовляли лишитись там - інструктором.

Але це лише як приклад - для розуміння.

Тому очевидно, що за 1-2 роки надзвичайно важко знайти вмотивованих , досвідчених фахівців які зможуть бути інструкторами - бо не кожен фахівець своєї справи гарний вчитель. Я мовчу за матеріальну частину підготовки, можливо зараз легше з вогневою підготовкою і не жаліють набоїв для стрільб. Але є не лише стрільби.

І от ми маємо дилему .

У нас є потреба в "Х" чоловік для поповнення лінійних підрозділів.

Навчальні центри України можуть забезпечити в кращому випадку "Х/3" чоловік.

Навчальні центри за кордоном можуть дати ще "Х/2" чоловік , але вони готують умовно "бригадні комплекти".

І чи можемо ми собі дозволити обнуляти мінімальну підготовку заради компенсації дефіциту від навчальних центрів України?

Як я бачу рішення цієї ситуації?

Є два шляхи :
Робити як роблять відомі підрозділи : створювати свої бази підготовки.

Розширяти спроможності навчальних центрів, а тут є ще 2 шляхи :

Умовно бартер : бригада дає толкових сержантів - які навчають умовно батальйон о/с , з якого ½ піде в цю бригаду . І умовно так мотивувати бригади надавати дійсно толкових сержантів.

Інший варіант: розширення штату навчальних центрів і залучати іноземних спеціалістів для покращення пропускної спроможності.

Який шлях обрало керівництво - мені не відомо , тому це обговорювати - не бачу сенсу .

Сподіваюсь я зміг трохи прояснити ситуацію з новоствореними бригадами.

Наступна тема яка була цікава значній частині підписників : "Проблеми з якими ми можемо зіткнутися у випадку стрімкого нашого прориву на якомусь напрямку"

Почнемо з півдня на північ .

Херсонський напрямок: Тут всім загальновідомий факт який щодня омивається потом і кров'ю - логістика , забезпечення сил на лівому березі.

Припустимо , що нам вдалося просунутися на 5 км від берега в глиб території і ми налалили якусь переправу через Дніпро .

Очевидно, що ця переправа буде ціллю номер 1 для русаків. І очевидно, що будь-яка переправа - це дуже чутлива і скажем так відносно легка ціль для ураження - стаціонарна і габаритна .

Відповідно єдине рішення яке я бачу цієї ситуації: масове застосування поромів одночасно з переправою . Це скажем так - децентралізує забезпечення і зменшить ймовірну шкоду/збитки .

Наступна проблема яка виникне - переміщення тяжкої техніки на лівий берег - знову-таки це необхідно для підтримки сил які утримують плацдарм.

Але не кожен пором зможе перевозити важку техніку (приміром ОБТ вагою 60+ тон) . Це питання складно вирішити без довготривалої переправи.

Оскільки окрім Дніпра на херсонському напрямку більше немає значних географічних бар'єрів - при вирішенні 2-х вищеописаних проблем - подальше ймовірне просування - буде цілком можливе.

Запорізький напрямок: Перше з чим зіткнемося при прориві на умовних 10 км. це 3-я лінія оборони русаків з мінними полями. Також слід врахувати, що стрімкий прорив на вузькій ділянці фронту - створить дуже уразливий коридор забезпечення з флангів .
І тут дві проблеми які необхідно вирішити:

Розширяти коридор прориву за рахунок флангових ударів , для забезпечення безперебійного забезпечення передових підрозділів.

І одночасно з цим проводити бойові і штурмові дії з метою прориру 3-ї лінії оборони і вийти до Токмака. Це буде надзвичайно складно враховувати ландшаф регіону. Він одночасно буде і перевагою за умови взяття висоти - що дозволить контролювати Токмак і шляхи забезпечення (але слід врахувати, що до взяття висоти - ворог матиме цю перевагу) .

Наступна проблема - 4-а ліная оборони і глибина прориву , яка вимагатиме вирівнювання для більш раціонального використання сил підрозділів.

Також велика кількість річок є не сприятливим фактором для розширення прориву і будь-яких наступальних дій .

Моє бачення рішення деяких з цих проблем: застосування великої кількості інженерної броньованої техніки для створення проходів в загородженнях і переправ через річки та рови.

Використання умовних УР-77 на базі Т-55 для можливості їх застосування ближче до ЛБЗ .

Створення і застосування високомобільних вогневих груп , що будуть розширювати коридор при заході на укріплений рубіж - розчищати фланги укріплень .

Нажаль, я не бачу найближчим часом навіть теоретичної можливості такого прориву у зв'язку з великою насиченістю напрямку ворожими засобами РЕБ , ППО та авіації .

Донецький напрямок: При теоретичному прориві на 10 км. основною проблемою буде величезна агломерація і щільність населених пунктів, що обмежить сили і засоби в маневрах. І дозволить ворогу використовувати готові будівлі як довготривалі вогневі точки. Складнощі ведення міських боїв не бачу сенсу описувати - ви самі бачили десятки відео з Маріуполя та Сєвєродонецька.

Єдине теоретичне рішення яке я бачу при такому прориві - зробити все можливе, щоб зайти в населений пункт значними силами і закріпитися там.

Луганський напрямок: тут при теоретичному прориві на 10 км. на південній частині області ми зіткнемося з широкою лінією укріплень і щільним розміщенням населених пунктів - з відповідними проблемами описаними раніше .
При такому прориві на півночі області - ми виходимо на досить складний хоч і частково рівний ландшафт , де ворог контролює ключові висоти . Проблемою буде безпосередньо закріпитись на рубежах та подавлення ворога на висотах . Також наявність річок , які йдуть перпендикулярно напрямку прориву - не сприяють розвитку наступального успіху і ускладнюють логістику та забезпечення.

Я бачу цей напрямок як найбільш перспективний для розвитку такого наступу у зв'язку з меншою щільністю населених пунктів, менш масштабною лінією укріплень ворога та хоч і присутніми але не в значній кількості великими річками.

Рішенням деяких проблем , що можуть виникнути в ході такого прориву бачу наступне :
Застосування в достатній кількості інженерної броньованої техніки для прокладання проходів в укріпленнях та ровах/річках .


Тепер поговоримо про економічно технічні проблеми які можуть виникнути при прориві десь .

У нас як ми чудово розуміємо малий резерв техніки яку ми можемо відновити/відремонтувати за рахунок донорства. А будь-які активні бойові дії і маневри передбачають активне застосування техніки . Відповідно забезпечення підрозділів необхідними запчастинами та розхідними матеріалами стає питанням успіху подальших наступальних дій і підтримки боєздатності підрозділу.

З приводу західних зразків озброєння питань не так багато (окрім Лео 1 ) , а от радянського зразка... Вже багато хто бачив Т-72 з опорними катками від Т-62/55/54 - і це не від хорошого життя, так само як і налагодження виробництва гусениць до них в Британії.
А це лиш приклад одного ОБТ , а радянської техніки у нас багато .

Як це вирішити швидко і просто - я не знаю .
Це в будь-якому випадку вимагає значних фінансових витрат на створення просто документації для виробництва тих чи інших запчастин

Ну от , сьогодні озвучу деякі думки стосовно можливих планів русаків.

Почну з півдня на північ:

Херсонський напрямок:
План мінімум: витіснити нас з плацдарму на лівому березі.

План максимум: відвести наші засоби ураження від берегової лінії.

Вони чудово усвідомлюють неможливість з свого боку створення плацдарму на правому березі і тим більше його утримання. Тому всіляко будуть намагатися зберегти статус КВО на напрямку , щоб звільнити сили для інших ділянок фронту.


Запорізький напрямок :
План мінімум - повернути втрачені рубежі 2023-го року.

План максимум - отримати таку ж ініціативу як на Донецькому напрямку, з можливим подальшим просуванням в сторону м.Оріхів. (далі ворог впреться в ситуацію де місто оточене висотами з деякими гарними оборонними рубежами)

Ворог намагається продавити оборону. Ми цю тактику не один раз бачили , проблема в тому, що надзвичайно складно протидіяти кількості коли відсутня якість або хоча б мінімальна кількість особового складу для утримання позицій при таких штурмових діях ворога.

Всім відома проблема з дефіцитом особового складу нікуди не зникла.

Донецький напрямок :

План мінімум: утримувати ініціативу і не дозволяти нам сформувати скійкі рубежі оборони , постійно прощупуючи їх і давлячи в різних напрямках для подальшого просування.

План максимум: розвиток тактичного успіху в оперативно-тактичний з відповідним просуванням вглиб території.

Ворог акцентує увагу на розв'язках і деяких населених пунктах з метою порушення логістики і забезпечення сил для перспективного їх ослаблення і збільшення часу на реакцію (часу прибуття посилення).

Луганський напрямок :

План мінімум: вийти до берегів річки Оскіл і таким чином стабілізувати Луганський напрямок по аналогії з Херсонським.

План максимум: протиснути наші оборонні рубежі і вийти до міста Ізюм (важливий транспортний вузол) та ймовірно створити декілька загроз оточення на лівому березі річки Оскіл.

Це все загальні речі , можливо вони очевидні . Я не можу назвати якісь точні плани русаків - бо я фактично і фізично їх знати не можу. Все озвучене мною - це по суті припущення , яке грунтується на деяких знаннях та оперативній ситуації з відкритих джерел.

Які з цього можна зробити висновки ?

Зараз ворог має пріоритетний напрямок на якому намагається розвивати свій успіх . В той же час він намагався отримати подібну ситуацію на Запорізькому напрямку (як ми бачимо не досить успішно , хоча певні просування ворог має - це факт) . Луганський напрямок виглядає як другорядний , в той же час Херсонський напрямок для ворога (за винятком нашого плацдарму в Кринках) взагалі вважається стабільним .

Короткий опис

Чому так ? На те є багато причин .

Але зараз розкажу одну цікаву історію і озвучу думку .

Одразу попереджаю : моя думка може співпадати з теоріями про рептилоїдів і жидо-масонський орден з Нібіру.

В далеких 2000-х роках , а саме в 2003 США купили в Україні 3 (три) ОБТ Т-80УД для полігонних випробувань.
Як мінімум саме так на паперах і в супроводжуючій документації назився Т-84 "Оплот" з КАЗ (Комплексом активного захисту) "Дрозд-2", що поїхав у США.

Нагадаю , що совок був першою країною яка створила і серійно випускала КАЗ ("Дрозд" ) і "Дрозд-2" був його подальшим розвитком.

Так от , відбулася ця напів таємна покупка і знищення в процесі тестувань як мінімум 2-х ОБТ Т-84 "Оплот" . І раптово , через 2 роки в Ізраїлі з'являється КАЗ "Trophy" . Який ну дуже нагадує особисто мені КАЗ "Дрозд-2" .

Зрозуміли до чого я веду?
Якщо ні - поясню хід своїх думок .

В процесі тестувань, очевидно техніка досліджувалась , тим більше це були передові напрацювання пізнього совка .

І очевидно деякі з рішень сподобалися деяким людям .

Тому я не виключаю , що поява КАЗ "Trophy" прямо пов'язана з дослідженням КАЗ "Дрозд-2" на Т-84 "Оплот" які під виглядом Т-80УД були доставлені в США.