​​Завжди був упевнений у тому, що у справді сильної нації обов'язково є дні, коли немає місця традиційній конфліктній політиці. Цьому остогидлому медійному з'ясуванню, хто краще або гірше розуміє філософію держуправління і хто «правильно любить країну» перед мікрофоном і телекамерами. З цих днів і починається справжня історія. Коли взагалі не потрібно думати, який вигляд ти матимеш в очах своїх прихильників і як можна буде спровокувати політичних суперників. Коли не потрібно рахувати відсотки рейтингів і кількість публікацій у популярних виданнях. Коли начебто звичайний день дійсно стає справжнім днем всієї країни. У сильних націй такі дні – дні справжнього, не показного єднання – є. Є такі дні і в нас... День прапора, за яким іде День нашої святої Незалежності. Основа всього. Те, з чого починається усвідомлення, заради чого ми живемо, будуємо нове, ламаємо старе й неефективне, проходимо через численні страждання, падаємо і знову встаємо. Щоб наполегливо йти вперед. Усвідомлення того, заради чого вмирають наші герої й заради чого живуть їхні нащадки. Це і є ті самі «дні сильних», коли потрібно просто стати поруч і відкрито подивитися навколо. Щоб усвідомити нарешті просту істину: ми дійсно сильна нація, сильна країна, сильний народ. Який точно вже довів світу все це. І який точно має право...

...Сьогодні я знову бачив рішучі обличчя наших військових. Без пафосу. Зосереджені, вольові, розумні. Обличчя людей, які точно ніколи не віддадуть ні шматочка нашої землі. Сьогодні поруч зі мною на «лінійці честі та пам'яті» стояли також усі президенти України, яких я запросив. Стояли для того, на мою думку, щоб разом усвідомити, яку країну ми побудували. Не сумніваюся, що кожен з нас, з президентів, напевно, по-своєму цінує й любить свою країну. Цінує те, що він сам зробив для неї. Розуміє те, що хоче зробити наступний Президент. І десь у серці відчуває, що кожен з нас ніколи не дозволить розірвати її заради швидкоплинних політичних цілей. Швидкоплинне минає, вічне залишається. Вічне – це Україна, в якій від кожного з нас є дуже вагома частинка щирої любові...

Наша країна така, якою її робиш ти!

Святкуймо разом! Будьмо єдиними та згуртованими! Слава Україні!

Увесь світ може досягати успіхів з Україною. Вже зараз!

Дорогі українці! Створити країну мрії ми можемо тільки разом. Усі 25 регіонів. Усі ми – команда. Дрім-тім з кожної області. Це – наша збірна України.

Запоріжжя, Херсонщина, Миколаївщина – ці три чудових регіони, що лежать на півдні й південному сході країни, вже отримали свої стратегії розвитку, за якими розбудовуватимуться до 2027 року.

Їх було створено не для «галочки». Стратегії справді дієві – над ними, з урахуванням усіх конкурентних переваг і унікальності областей, працювали найкращі фахівців з різних галузей і представники громад.

А ще приємніше те, що в кожному регіоні є команда розумних, сміливих і працьовитих людей, які готові втілювати план у життя.

Сьогодні – особливий день.

День, коли на нашій землі народилися двоє славетних діячів.

27 серпня 1856 року – видатний український поет, драматург, прозаїк, громадський і політичний діяч Іван Якович Франко.

А через 85 років, у 1941-му, – неперевершений актор театру й кіно, геній сцени та кадру, Герой України – Богдан Сильвестрович Ступка.

Цікаво, що підкорювати серце київського глядача Богдан Сильвестрович розпочав з вистави «Украдене щастя» за п’єсою Івана Франка на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Обидва вони були «синами народу, що вгору йде».

Обидва «любили Україну і вірили, що ми теж її любим».

Обидва були справді великими українцями!

Дякую поліції за швидкий результат із затриманням підозрюваних у стрілянині на Харківщині, де група озброєних молодиків скоїла напад на автобус. Така ефективність повинна стати нормою.

По-перше, суспільство має згадати, що в державі є поліція і є Закон. А громадянин – отримати відчуття захищеності.
Ані належність до певних політичних сил, ані прихильність до різних ідеологій, віросповідань, поглядів тощо, якщо це не заборонено законодавством, не повинні бути виправданням злочинів.

По-друге, саме безкарність породжує вседозволеність, а отже, розслідування у таких справах повинне відбуватися якомога швидше, а суди повинні ухвалювати рішення, керуючись виключно буквою Закону, а не політичною кон’юнктурою.

Ми десятиріччями слухали гасло «Закон – один для всіх». Але бачимо, до чого призводять порожні обіцянки! Безліч правоохоронних органів зосередили увагу на економічних та корупційних злочинах, боротьба з якими, звичайно, важлива, але ми не повинні допустити повернення до «лихих 90-х» із зухвалими розбірками на вулицях. Тому гучні слова повинні нарешті перетворюватися на результат, а винні – отримувати реальне покарання.

На Дніпропетровщину завжди приїжджаю з особливим трепетом. Бо знаю її як свої п’ять – і всі сильні сторони, і всі вразливі. Радий, що є люди, які готові зробити так, аби перших стало в рази більше, ніж других. Впевнений – разом у нас все вийде!

​​Вітаю з початком нового навчального року викладачів і студентів, учителів і школярів, вихователів і дошкільнят! І, звичайно, всіх батьків.

Цей рік особливий.

До традиційного ранкового «візьми «змінку» додається «візьми маску». Окрім знайомого «не викрикуйте – піднімайте руки», кажуть «не забувайте і дезінфікуйте руки». А на зміну легендарному «не бігайте по коридорах» приходить «будь ласка, тримайте дистанцію».

Безпечні умови під час навчання – головний пріоритет. Ми віримо, що й освітяни, і батьки, і всі інші дотичні до освітнього процесу будуть відповідальними.

Маємо адаптуватися до ситуації, коли і знання, і здоров’я є надважливими.

Бажаю всім завжди 12 балів і 36,6.

Вірю, що тисячі українських першокласників, які сьогодні переступили поріг школи, стануть у майбутньому надійною опорою та запорукою успішної та квітучої незалежної України.

Вірю, що майбутні бакалаври, спеціалісти та магістри вже за рік приєднаються до спільної побудови такої держави.

Всіх з Днем знань!

В Одесі завжди тепло й красиво, це місто розумних і талановитих людей, куди завжди повертаєшся, як додому. З днем народження, наша перлино біля моря!

Кожен регіон країни має свій ключ до успіху. На Черкащині – це агропромисловість, туристична галузь, креативна економіка, ІТ-сектор. Справа за малим – знайти людей, які вміло скористаються цим ключем. Переконаний – земля лицарів Холодного Яру й українського велетня слова Тараса Шевченка вже зовсім скоро вийде на новий рівень розвитку.

Потенціал Полтавщини в різних галузях – просто неоціненний. І тут дійсно багато чесних і розумних людей, які готові його розвивати. Розвивати, щоб регіон став крутим, справжнім центром успіху, звідки молодь не захоче тікати до Харкова чи Києва.

Харків часто називають студентською та науковою столицею. Наше завдання – зробити регіон ще й столицею оборонпрому, машинобудування та ІТ, своєрідною українською Кремнієвою долиною.

Свого часу Павло Тичина питав: «Харків, Харків, де твоє обличчя?» Так от, переконаний – уже за кілька років і без того симпатичне обличчя Харківщини буде ще розумнішим, ще більш вольовим і ще щасливішим.

Минув рік, але я пам’ятаю майже кожну мить того дня.

Очі батьків, дружин і дітей. Щохвилинний погляд на годинник. Прискорене серцебиття. І нарешті мить, коли бажаний літак з’явився на горизонті.

А далі – усмішки, рукостискання, обійми, сльози. Донька біжить до батька на руки. Мама цілує й обіймає сина. Треба йти до преси і щось казати, але клубок у горлі заважає говорити.

Рік тому наші полонені моряки та політв’язні повернулися додому. Ми боролися за них усією країною. Ми чекали на них всією країною. І ми плакали від щастя всією країною.

Та, незважаючи на сльози, тоді ми всі відчули себе неймовірно сильними. Бо лише сильна країна бореться за кожного свого громадянина і повертає його додому.

Без жодних «але».

Так було рік тому. Так було під час наступних обмінів, повернень та евакуацій. Так було, так є і так буде завжди.

Бо Україна своїх не залишає!

Свого часу батько космонавтики, славетний уродженець Житомира Сергій Корольов говорив: «Можна зробити швидко, але погано, а можна – повільно, але добре. Люди забудуть, що було швидко, але пам’ятатимуть, що було погано».

У жодному разі не сперечатимуся з видатним ученим, але хотів би закликати: робімо і добре, і по можливості – максимально швидко. Всі житомиряни цього чекають.

Сумщина має достатньо переваг, аби бути лідером Північної України. Головне – використати їх із розумом. І тоді регіон здобуде безліч перемог – як його уродженці в зимових видах спорту.

​​Спорт і фізична культура – простий і доступний всім спосіб зберегти здоров'я та уникнути багатьох серйозних хвороб. Профілактика завжди краще, ніж лікування. А здоровий громадянин – це здорова нація.

Регулярні фізичні навантаження покращують самопочуття, настрій та сон. До того ж спорт, та ще й у гарній компанії – з друзями чи коханими – може бути цікавим і веселим. Це доводить і той факт, що руханка була одним з найпопулярніших предметів нашої «Всеукраїнської школи онлайн».

Біг чи плавання, теніс чи гімнастика, футбол чи баскетбол, вейксерфінг чи скейт – світ спорту такий різноманітний, що кожен може знайти собі заняття до смаку! А мудрі тренери та інструктори завжди порадять, як уникнути травм та отримати від спорту максимальне задоволення. Яке навантаження найкраще саме для вас.

А якщо ви захочете піти далі, у спорт високих досягнень, досвідчені наставники допоможуть розкрити ваш потенціал. І через роки наполегливих тренувань та роботи над собою ви підніметесь на спортивний п'єдестал, лунатиме Гімн України, і вся країна пишатиметься вами. А на очах ваших батьків і наставників бринітимуть сльози. Все це також може дати спорт. І неважливо, заради чого ви тренується: для себе чи заради нагород, ми всі – частина великого спортивного всесвіту.

Вітаю з Днем фізичної культури і спорту та бажаю нових перемог!

​​Люди однієї професії неймовірно щасливі, коли розбивається посуд. Це – кіношники. Адже, за традицією, саме з розбиття режисером тарілки починаються зйомки будь-якої стрічки чи серіалу.

Важко уявити більш популярне та масове мистецтво, ніж кінематограф. У кінотеатрі чи вдома, в літаку чи у смартфоні в метро – кіно давно стало частиною нашого повсякденного життя.

Сьогодні в масштабній світовій кіноіндустрії своє гідне місце завойовує й українське кіно. Стоячи на плечах таких легенд, як «Земля» Довженка та «Тіні забутих предків» Параджанова, наше кіно рухається вперед, поступово набуваючи своєї неповторної стилістики та ідентичності.

Були часи, коли повна глядацька зала кінотеатру в Україні могла зібратися лише на відомий голлівудський хіт. Останні ж роки українські комедії, драми, мультфільми, історичні та військові саги захоплюють нашого глядача та збирають аншлаги в кінотеатрах.

Звісно, сьогодні через пандемію та заходи задля безпеки громадян, на жаль, існують певні обмеження. Але я вірю, що ми обов’язково це подолаємо, і українські стрічки ще не раз будуть нагороджені як бурхливими оваціями повної зали, так і високими оцінками вітчизняних та міжнародних премій і фестивалів.

Вітаю всіх причетних з Днем українського кіно! Нехай усе бажане вдається з першого дубля, а складнощі та негаразди завжди залишаються за кадром вашого життя.

Постараємося зробити все, щоб невдовзі можна було сказати – успіх Хмельниччини мотивує Україну та прославляє її.