Треба об’єктивно дивитися на ситуацію. Ще від початку глобальної пандемії я зрозумів, що ковід точно не пройде і повз мене. Навіть трохи здивувався, як інфекція оминула мене, коли захворіли рідні. На жаль, маємо прийняти для себе таку аксіому: поки не буде надійної вакцини – кожен під загрозою. Єдине, що можемо зробити, це спробувати розірвати ланцюжки зараження і тим самим суттєво знизити навантаження на лікарні й отримати можливість «витягнути» важкі форми.

Зрозуміло, що робота Президента не дозволяє бути повністю ізольованим. Ти завжди у спілкуванні, бо без цього не будеш ефективним. Президент – це перш за все зустрічі, комунікації, особиста модерація. Тому я одразу був у зоні великого ризику.

Але ми всі переносимо ковід неоднаково. Комусь щастить більше, і почуваєшся непогано, навіть маючи невелику підвищену температуру. Це мій випадок. Принаймні поки що. Це життя. І все можливо.

З іншого боку, бачу й те, що вже почалося в соцмережах: реєстрові «експерти» від наших політичних опонентів радіють моїй хворобі. Це вже за межею людяності. Що ж, на мій погляд, це люди з ампутованою совістю, і вони доводили це неодноразово. Мені нічого про них сказати. Крім одного: зло повертається обов’язково й стократно.

Коронавірус не може бути причиною для радощів, навіть коли хворіють опоненти. Це дуже підступна інфекція. Головна її небезпека в тому, що негативні наслідки можуть проявитися з часом. Тому нікому цього не бажав і не побажаю. Навпаки, я особисто щиро всім, зокрема політичним опонентам, бажаю тільки здоров’я та обов’язкового одужання. Сподіваюсь, і для більшості українців ковід не буде приводом для зловтіхи. Бо ми нормальні. Абсолютно. За винятком невеликої кількості суб’єктів, які зовсім втратили людські якості.

Ми обов'язково переможемо в цій складній битві. Людство за цей рік навчилося багато чого. Є й протоколи лікування, є дієві препарати, є розуміння того, як і коли світ побачить вакцини. Україна також пройшла великий шлях від майже повністю розвалених медичної та лабораторної систем до здатності справлятися, коли в нас і 10 тисяч заражень щодоби, і робити вже по 50 тисяч тестів щодоби. Рік тому такого потенціалу не було й близько. Ми працюємо. Хоча декому подобається самих себе принижувати. Вони це робили протягом п’яти років. Продовжують принижувати свою країну, відмовляти їй у силі й хисті сьогодні.

Так чи інакше, вже до кінця року зможемо ще більше. Бо ми – велика нація, і варто тільки відродити віру в себе, упевненість у своїх силах і йти в цьому світі разом з найкращими. Всім гарного здоров'я. І вдячний кожному, хто бажає мені швидкого одужання. Вірю, коронавірус не витримає теплоти ваших слів 😃

In partnership with our friends and allies the Ukrainian nation has won victories around the world. Today marks a day of tribute and respect to the warriors of our strategic partner and ally, the United States. Ukrainian Americans have served with honor and dignity in the ranks of the US Armed Forces. Great American heroes such as Sgt. Michael Strank, USMC whose squad erected the legendary flag on the black sands of Iwo Jima. No less significant are those Ukrainian Americans who have been awarded the US Armed Forces highest award for valor, the Medal of Honor. Those legendary Ukrainian American warriors: Nicholas Minue, John Dutko, and Nicholas Oresko, serve as living testament to American values. Another example of quiet, dedicated service is that of Roman Kupchynsky, a man who quietly made history. I would like to congratulate the American Veterans Service Organization, the Ukrainian American Veterans (UAV). Today, Veterans Day in America, the Ukrainian American veterans reverently preserve Ukrainian culture and martial spirit of the Cossacks. Thank you for your continued support of Ukraine during these trying times. Glory to Ukraine! God bless America! 🇺🇸🇺🇦

Декілька думок про коронавірус, вакцину, Конституційний Суд та 100 днів тиші.

Адже хвороба хворобою, а роботу ніхто припиняти не збирається!

Мій другий влог із самоізоляції.

Цього разу з Русланом Стефанчуком та Олексієм Резніковим говоримо про карантин вихідного дня, вибори у США, роботу Верховної Ради, нові КПВВ та здоров’я українців.

​​Україну не можна уявити без полів зеленого жита, жовтогарячої пшениці, круглолицих соняхів і кучерявої кукурудзи. Це вишневі та яблуневі сади, над якими, як відомо, гудуть хрущі. Це поважні череди корів у полтавському лузі та отари білих овечок на карпатській полонині. Це буханець свіжоспеченого хліба та чашка парного молока. Все це дарує нам родюча українська земля. А піклуються про неї дбайливі руки наших працівників сільського господарства.

Саме від їхньої відданої та сумлінної праці залежить урожай в Україні, а відтак – і продовольча безпека та економічний розвиток. Сільське господарство формує близько 14% ВВП нашої держави. Завдяки успіхам наших аграріїв Україна з кожним роком зміцнює свої позиції на світовому ринку, відкриває нові експортні напрями та розширює перелік пропонованих товарів.

Та ще й досі наша країна не розкрила всього величезного потенціалу сільськогосподарської галузі. Поштовхом для її розвитку стане відкриття ринку землі та впровадження новітніх технологій. А рушієм – багатий досвід, мудрість і працелюбність наших аграріїв.

Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем працівників сільського господарства. Вдячний усім, хто пов’язав своє життя з формуванням продовольчої незалежності нашої держави.

Бажаю вам і вашим родинам міцного здоров’я, миру, добра, щастя, творчої наснаги, злагоди й достатку в кожній оселі!

Захищаючи свою свободу, Україна високо цінує та підтримує важливу місію ЮНЕСКО. Саме тому сьогодні спільно з Національною комісією у справах ЮНЕСКО я запускаю міжнародний флешмоб відеопривітань з нагоди 75-річчя організації. Долучайтеся!

P.S. Для любителів вишукувати зраду – цей ролик ми записали за кілька днів до того, як я отримав позитивний тест на COVID-19.

Продовжую хорошу традицію – перебуваючи на самоізоляції, розповідати про нашу роботу та успіхи України.

Сьогодні з Віктором Ляшком і Денисом Шмигалем говоримо про фінансування боротьби з COVID-19, РРО для ФОПів, допомогу від МВФ, підтримку українського бізнесу та «5 елемент», на жаль, без Мілли Йовович та Брюса Вілліса.

Кожного дня разом з вами, не слухаючи старих політиків, ми маємо продовжувати нелегке будівництво дійсно нової України – вільної та гідної. України, де на першому місці завжди буде закон, а не прізвища чи колишні заслуги, де гідність, свобода, рівність, порядність і чесність будуть не тимчасовими конструкціями, а непорушними цінностями.

З Днем Гідності та Свободи вас!

Переглянув відео про нашу сучасну Україну, про молоді покоління свободи, народжені в незалежній країні. Вільні, красиві, сильні! Це та Україна, у яку я вірю!

А погляньмо, у яку Україну вірить наша молодь! Якщо тобі до 30 чи й 30, надсилай відео про те, що ти робиш для майбутнього нашої держави, на https://www.facebook.com/UkraineNOWOfficial. Там – усі деталі. Із десятьма переможцями побачимося на День Незалежності, у 30-ту річницю України!

У мене, нарешті, негативний результат тесту на коронавірус.

Маємо розуміти нові ризики і максимально себе берегти. Як і розуміти, що обов’язковими зараз є медичні маски, самоізоляція, соціальна дистанція, збалансовані вітамінні програми, спортивний режим. Усе це вкрай важливо, і все це разом дає нам надію.

Так чи інакше, відсьогодні я вже на роботі. День буде насиченим, але я дуже радий зануритися в роботу у звичайному режимі.

Радий повернутися до роботи у звичному режимі. Радий побачити дружину та дітей не через екран телефона, а нарешті обійняти їх і розцілувати. Радий долучитися до команди з 287 тисяч співгромадян, які перемогли COVID-19. Радий з усіма українцями продовжувати будувати нову державу.

Доки новинарі мовчать про хороше, бо впадуть рейтинги, і продають вам жахіття, зраду та ненависть, я розкажу про важливі здобутки й перемоги, яких ми досягли разом. Без посередників. Без маніпуляцій. Але з антитілами – проти COVID-19 та проти брехні. Поїхали!

​​Подія, про яку варто сказати. Сьогодні у Києві стартує 36-й чемпіонат Європи з художньої гімнастики.

У цей емоційно важкий час пандемії дуже важливі саме ось такі події, які об’єднують людей, дають змогу порадіти за своїх та заряджають позитивом. А головне – це своєрідна маніфестація, що життя обов’язково переможе пандемію.

Чемпіонат планувався ще на травень цього року. Але був перенесений, як і сотні інших спортивних подій. Вважаю, це правильно, що змагання все ж організовані. Це важливий і вкрай потрібний сигнал для всіх спортсменів світу: повернення до звичної нормальності – вже скоро.

Вдячний за дотримання всіх вимог, які маємо через загрозу ковіду. Звісно, чемпіонат відбудеться без глядачів.

Художня гімнастика – один із найкрасивіших видів спорту, який поєднує зовнішню тендітність і неперевершену внутрішню міцність. Ми маємо сильну національну школу гімнастики, й усьому світові відомі такі імена, як Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна, Катерина Серебрянська, Олена Вітриченко, Ганна Безсонова, Анна Різатдінова. Зараз Україну представлятимуть 12 спортсменок – майбутніх зірок.

Упевнений, що й наші гості з 23 країн, які беруть участь у чемпіонаті, вкотре переконаються у щирій українській гостинності та відкритості, в тому, що Україна – це територія сили та надзвичайної, доброї енергії.

Бажаю успіху кожній з учасниць чемпіонату!

Сьогодні, о 16-й годині запаліть у своїх вікнах свічки пам’яті. Нехай вони зігріють своїм теплом душі безневинних жертв голодоморів.

Хоч це й не передбачено правилами правопису, але я гадаю, що слово «Незалежність» варто писати з великої літери.
На знак безмежної поваги до всіх, хто століттями за неї боровся, та як символ того, як багато вона для нас означає.

Вперше розповідаючи дітям, що таке Незалежність України, її суверенітет, свобода та самостійність, можна почути їхнє щире здивування: «А що, хіба може бути якось інакше?»

На це запитання 29 років тому наше суспільство дало, без перебільшення, історичну відповідь: інакше бути не може.
1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому понад 90% громадян сказали незалежній Україні «так».

Понад 28 мільйонів голосів стали одним, потужним голосом українського народу, щоб промовити на весь світ: «Ми хочемо й будемо жити у своїй державі – у вільній Україні».

Згодом ми зрозуміємо, що здобуття Незалежності не означає остаточного завершення боротьби. Що її потрібно захищати зі зброєю в руках, ціною власного життя.

Ми робимо це сьомий рік поспіль. Робимо все для настання миру та повернення своїх територій.

Заради майбутніх поколінь та їхніх щирих здивувань: «А хіба може бути інакше, як вільна, єдина та незалежна Україна?»
Давайте задумаємося про це й будемо пам’ятати щоразу, коли так кортить розпочати фейсбук-баталію з власними співвітчизниками на тему «Хто більше, краще та правильніше любить Україну?»

Головне ж сьогодні полягає в тому, що у нас є все необхідне, аби ми стали потужною та конкурентоспроможною країною. І Україна має всі шанси бути саме такою вже незабаром. Але це можливо за однієї простої умови – якщо всі ми разом докладемо для цього свої зусилля.

​​Сьогодні додому повертаються наші молоді боксери. З чемпіонату Європи вони везуть 20 медалей: 5 золотих 🥇, 4 срібних 🥈та 11 бронзових 🥉. Це – найкращий результат в історії юніорської збірної з боксу за роки незалежності 🇺🇦 Наші чемпіони, #Україна пишається вами! 🏆

Звертаюся до тих, у чиєму серці назавжди є два слова – Кривий Ріг, адже в якому б статусі я не був, доля рідного міста хвилює мене завжди. 6 грудня ви обиратимете людину, якій на п’ять років довірите долю нашого міста. Не лінуйтеся, прийдіть на дільниці та поставтеся до цього вибору відповідально!

І знову про головні перемоги тижня – відверто й без брехні. Отже, в грудні локдауну не буде. Чи буде він у січні? Побачимо. Якщо й буде, то не таким страшним, як його дехто малює. Крім того, Верховна Рада вже проголосувала за законопроекти, що допоможуть громадянам і бізнесу, які опинилися в скруті через пандемію. Компенсації, списання боргів, податкові канікули. Все це запрацює найближчим часом.

Є дещо в характері України, що дає нам велику надію та надихає. Для нас держава це не просто якась суто політична категорія, не щось абстрактне. Це справді у відчуттях людей – мати свою державу на своїй землі.

Саме сьогодні, у Міжнародний день волонтерів, сказати про це дуже важливо.

Волонтерський рух в Україні помітно відрізняється від такої ж діяльності в інших державах. І це зумовлено не тільки конкретними історичними обставинами початку війни, коли волонтери України оформились як потужна сила.

Наші волонтери не обмежуються завданням, вирішення якого забезпечують. І в тому, що стосується питань фронту, і в багатьох аспектах соціального життя, де роль волонтерів є дуже цінною. Українське волонтерство – це перш за все про цінності, про вибір, про готовність жертвувати собою заради мети.

Волонтерство у нас за своїм сенсом завжди про набагато більше – про те, як має бути влаштоване життя в Україні і якою бути нашій долі.

Дехто з політиків казав, ніби держава у 2014 році могла обійтись і без волонтерів. Ні, не могла. Тому що це було не просто про матеріальне забезпечення війська.

Волонтери допомагали Збройним силам та нашим добровольцям усім необхідним, коли держава не здатна була це забезпечити. І саме волонтери, а не політики згуртували тоді суспільство на захист держави.

Волонтерський рух дав усій Україні найважливішу емоцію, яка допомогла вистояти у важкий час, – це впевненість, що зможемо захиститись, якщо будемо діяти спільно у власних інтересах. Це й був конкретний прояв саме народного прагнення до нашої державної самостійності.

До речі, часто спадає на думку, що було б набагато краще, якби у 2014-2015 роках волонтерів допустили й до виконання особливих дипломатичних завдань держави. Тоді Україна не припустилася б низки політичних помилок, з наслідками яких доводиться ще й досі боротися в переговорному процесі.

Тож сьогодні ми кажемо слова подяки кожному з наших волонтерів, кожному з багатьох українців, які долучилися до допомоги армії та державі.

І додам: вже зрозуміло, що наша держава базується саме на народному прагненні до самостійності, а український волонтерський рух відображає це прагнення найочевидніше.

Щиро дякую кожному з вас! І слава Україні!

Сьогодні одне з найважливіших наших свят – День Збройних сил України. День, коли треба бути лаконічнішим, змістовнішим, конкретнішим і щирим. Тому скажу лише декілька речей. Найважливіших.

Перше. Кожен з нас може жити своїм звичним життям, реалізовувати мрії та планувати майбутнє виключно завдяки тим чоловікам і жінкам, які захищають нашу державу у Збройних силах.

Саме вони забезпечують для нас свободу. Можливість будувати свій комфорт, шукати своє щастя. Коли вповні це усвідомлюєш, вдячність за це – безмежна.

Кожному українцю сьогодні варто про це замислитись.

Друге. Зазвичай цього не роблять, але включив би до кола тих, кого вітають у цей день, також військових кореспондентів і наших волонтерів.

Бо таке щире захоплення армією й таку повагу до бійців, як у них, мало в кого ще можна зустріти. А що особливо цінне, то це емоційна підтримка ними воїнів на фронті та після повернення.

Військові кореспонденти та волонтери за роки війни стали невід'ємною частиною Збройних сил, це рідні люди та дуже значна допомога. В усіх сенсах.

Тож наша подяка сьогодні має бути і їм.

І третє. День Збройних сил – це час сказати не тільки про те, що було, і про нашу вдячність воїнам, які врятували Україну від агресії Росії, а й про перспективу.

Світ змінюється. Іншим скоро буде й те, як людство воює. Отже, маємо приділяти ще більше, набагато більше уваги розвитку наших Збройних сил, всієї системи оборони держави й, відповідно, ставленню суспільства до цього завдання. Маємо вкладати в це суттєві кошти.
Хоча не тільки в нас, а всюди у світі люди ще не звикли до думки, що поле бою вже в наступному десятилітті кардинально відрізнятиметься від того, яке ми бачили раніше.

Штучний інтелект, роботизація, безпілотники, нові форми та методи агресивного впливу на країни та інформаційної боротьби – все це робить загрози в майбутньому ще більш серйозними та потребує від нас ще більш активної модернізації.

Українці – мирний народ. Ми справді хочемо чесного припинення війни на Донбасі, повернення всіх наших тимчасово окупованих територій і людей. Але не маємо ілюзії, що після цього можна буде розслабитись і не дбати про оборону. Не маємо також жодних ілюзій щодо справжніх намірів країни-агресора.

Стільки наших захисників віддали свої життя, щоб Україна вистояла, що жоден з нас тепер не має права допускати халатності, як раніше. Коли керівники держави зосереджувалися на чому завгодно, крім Збройних сил.

Тож дякую за службу! І вітаю всіх з Днем Збройних сил України! Зі святом тих, хто щоденно дарує нам вільне життя.

Слава Україні!

Ще ніколи на місцевому рівні в Україні не було стільки владних і фінансових можливостей, як тепер. Внаслідок децентралізації місцеві бюджети збільшились у декілька разів, загалом по країні це колосальна сума: щороку – сотні мільярдів гривень. Перейшли на місця й повноваження.

Саме це й зумовлює настільки відчайдушну боротьбу за вплив у громадах майже по всій Україні. Аж таких емоцій, інтриг і сутичок, як у місцевих радах протягом останніх тижнів, давно не було навіть у національному парламенті.

Це й окреслює один з головних викликів для всього нашого суспільства, про який важливо сказати саме сьогодні, у День місцевого самоврядування.

Децентралізація – це не просто про гроші, про розподіл можливостей. Перш за все це про розвиток. Гроші, як і повноваження, можуть бути тільки інструментом, що застосовується в інтересах громади. Але ж очевидно, що точно не заради втілення у життя тієї чи іншої стратегії розвитку громад точиться така боротьба на місцях.

Ось чому завданням конструктивних сил у місцевих радах, центральної влади та суспільства загалом бачу стримування апетитів ділків, які розглядають місцеві бюджети та нові повноваження виключно як особисту годівницю чи компенсатор втрачених можливостей на національному рівні. Час ділків минув.

Якщо декому з них ще вдалося переграти інтереси громади, обманувши частину виборців, то це зовсім не означає, що наступні п'ять років можуть бути для них часом особистого збагачення та «князювання», як це бувало раніше.

Маємо продовжувати реформу децентралізації саме так, як вона й планувалася. Заради розвитку громад, створення нових можливостей і комфортного середовища для життя людей. Запрошую всіх представників місцевої влади та нових політиків у громадах до дискусії про те, як нам усім разом досягти такої якості життя у громадах по всій країні, щоб люди бачили: децентралізація – це успіх України. До речі, одним з найбільш перспективних напрямків вважаю реанімацію Ради регіонального розвитку, яка дасть змогу суттєво покращити комунікацію між мерами, головами обласних адміністрацій, центральними органами влади. Місцеве самоврядування – це якраз про якість життя.

​​6-Б з Вербки на Волині цьогоріч першим надіслав новорічні привітання. Від них затишно й тепло на душі. Усі побажання взаємні! Я обов’язково завітаю ще!