Українські прикордонники – справжні герої. Кожного дня – і вдень, і вночі – ви стоїте на сторожі нашої безпеки. Ви першими зустрічаєте гостей нашої країни та українських громадян, які повертаються додому. І завжди першими готові боронити Батьківщину від загроз – чи то атак ворога, чи нового вірусу.

І навіть сьогодні, у день професійного свята, ви продовжуєте стійко нести службу, щоб наші громадяни знали – рубежі країни перебувають під цілодобовим надійним захистом.

Багато з вас віддали свої життя, боронячи кордони України. І всі ми віримо, що незабаром мир повернеться на наші рубежі.

А поки бажаю вам, дорогі прикордонники, незламного бойового духу та наснаги. Міцного здоров’я вам і вашим родинам!

Дякую за службу, яку ви несете з честю та гідністю.

Щиро вітаю з Днем прикордонника! Ми пишаємося вами!

Бажаю здоров’я, дорогі українці!

Ми забезпечили регулярну доставку в Україну вантажів з усім необхідним для боротьби з коронавірусом. Нам також вдалося швидко розгорнути виробництво експрес- та ПЛР-тестів, багаторазових захисних костюмів, ми змогли виготовляти до мільйона масок на добу.

Я знаю, що карантин приніс чимало труднощів бізнесу та громадянам. Ми робимо все, щоб хоч трішки полегшити вам життя. Хочу відзначити головні кроки в цьому напрямку.

✅ Програма кредитів для малого та середнього бізнесу під 3-5%. Загалом на неї заплановано до 30 мільярдів гривень.

✅ 6 мільярдів спрямовано на збільшення мінімальної допомоги з безробіття.

✅ Якщо ви фізична особа – підприємець 1-ї та 2-ї групи платників податку, ви зможете отримати допомогу на дитину віком до десяти років.

Попереду травневі вихідні. Святкуйте вдома. І не забувайте, що пом’якшення карантину заплановане з 11 травня. У нас є чіткий поетапний план, за яким все поступово буде відкриватись. Але як швидко це станеться – залежить тільки від вас.

Одеса – місто відкритих і щирих людей, неповторного колориту та особливого «одеського» оптимізму. Одеса – це синонім добра, тепла й сонця.

Та, на превеликий жаль, 2 травня 2014 року в історію цього прекрасного міста була вписана трагічна, кривава сторінка.

Сьогодні – шоста річниця загибелі людей під час масових акцій в Одесі. Я висловлюю щирі співчуття родинам усіх загиблих.

Той чорний день забрав майже півсотні людських життів. Це тяжкий епізод нашої нової історії, але ми обов’язково маємо його пам’ятати, якщо хочемо будувати сучасну та сильну Україну. Бо тільки сильна країна відверто говорить не лише про свої здобутки, а й про власні трагедії.

Сьогодні в нашому суспільстві є низка болючих запитань, які потребують чесних відповідей. «Хто винен у трагедії 2 травня 2014 року?» – одне з них.

Переконаний, що держава має зробити все, щоб забезпечити ефективне та неупереджене розслідування всіх обставин того жахливого дня. Кожен з нас має зробити все, щоб подібне більше ніколи не повторилося.

А наш спільний виклик – разом зробити все, щоб люди в Україні більше ніколи не гинули заради ідеологічних чи політичних «цілей». Щоб Україна була землею не розбрату, а братерства. Де Львів, Одеса, Дніпро, Донецьк і Сімферополь – мирна, квітуча та єдина країна.

Статистика захворювань на COVID-19 в Україні дає нам надію на майбутнє. Є дві причини, чому вдалося уникнути критичного сценарію. Перша – вчасно вжиті заходи. Друга – це заслуга наших українських лікарів.

Соцмережі та мій робочий стіл заповнені зверненнями лікарських колективів з усіх куточків країни. Всі вони стосуються другого етапу медичної реформи.

Ми створили робочу групу, куди увійшли академіки, професори та заслужені лікарі нашої країни. Вони спільно з новим керівництвом МОЗ проаналізували стан речей. Наше завдання – зберегти всі позитивні моменти й терміново виправити помилки.

Зокрема, через новий механізм фінансування може бути звільнено близько 50 тисяч медиків та закрито 332 лікарні. Майже 1000 лікарень отримає значно менше грошей, ніж у минулому році.

Саме тому я закликаю міністра охорони здоров’я, голову профільного комітету ВР та головного санітарного лікаря України невідкладно запропонувати шляхи вирішення цих питань. Нам потрібне не згортання реформи, а її покращення.

Щодня кількість українців, які одужали від коронавірусу, стабільно зростає. Це додає оптимізму. Водночас ми не повинні розслаблятися, треба виходити з карантину дисципліновано та згідно з поетапним планом.

А тепер – про ставлення до наших лікарів у окремих регіонах. Нагадую, що ще в середині квітня уряд переказав кошти для виплати надбавок медикам, які протидіють COVID-19. Проте в окремих областях ці кошти не було виплачено.

Шановні голови ОДА, доручаю якнайшвидше погасити заборгованість перед лікарями, інакше можете залишитися не тільки без заробітної плати, а й без посади. На наступному тижні ми отримаємо інформацію по кожній лікарні та кожному медичному працівнику щодо одержання зарплати та надбавок.

Далі кілька слів про політику. Розуміючи свої мізерні шанси на місцевих виборах, деякі партії намагаються змінити законодавство і встановити надумані бар’єри для регіональних партій. Я цього не допущу. Тому ніяких 2/3, 5% чи інших «схем» не буде. Це позиція і моя, і партії «Слуга Народу».

Дорогі українці!

Зараз я перебуваю на Луганщині, у Міловському районі, неподалік села Півнівка. Тут у грудні 1942 року почалося вигнання гітлерівських окупантів з української землі. До завершення війни ще було далеко. Але наші дідусі та бабусі з кожного куточка країни боролися з нацизмом, захищали рідну землю, гинули за Батьківщину та перемогли заради нас з вами.

У День пам’яті та примирення ми вклоняємось усім, хто відстояв світ перед загрозою нацизму. Захищав рідну українську землю та загинув у роки Другої світової війни.

Вклоняємося й перед нашими мужніми хлопцями та дівчатами, які сьогодні боронять Українську державу, наш суверенітет і територіальну цілісність. Заради миру, якого ми так потребуємо. Заради процвітання незалежної України. Заради наступних поколінь.

Дорогі громадяни!

75 років тому ми здобули перемогу над нацизмом. Знадобилося ще 46 років, щоб ми здобули незалежну Українську державу. І сьогодні вже шостий рік поспіль ми її захищаємо.

Сьогодні я оголошую про проект меморіальних символів. У межах нього ми хочемо встановити в Україні чотири дзвони. Вчора я був на Луганщині, біля селища, де у 42-му році почалося звільнення України. І там буде встановлено перший дзвін – Дзвін Пам’яті.

Зараз я на Закарпатті, поруч із місцем, де завершилося вигнання загарбників. Тут буде встановлено Дзвін Перемоги.

Ми віримо і зробимо все, щоб обов’язково настав день, коли буде встановлено ще два дзвони: Дзвін Миру в Донецьку та Дзвін Єдності – у Сімферополі.

І в мить, коли в Україні настане мир і ми повернемо своїх людей і свою землю, чотири дзвони одночасно сповістять про цю знакову подію в історії України.

І кожний їхній удар закарбує в нашій свідомості: «Пам’ятаймо, що єдність – це запорука нашого миру та нашої перемоги».

​​Мама.

Перше слово, яке вимовляємо в житті.
Мами віддають без останку всі свої сили від нашого першого подиху.
Це вони цілують ніжки немовляти до того, як воно зробить перший крок.
Вони міцно тримають за руку, коли вчимося ходити.
Вони витримують наші «Не хочу шапку», «Не піду до школи», «Ти нічого не розумієш!»
Терпляче чекають дзвінка, розуміючи, що ми по вуха зайняті роботою.
Не ображаються.
Ображаються, але продовжують нас любити. Ні за що, без причини, просто тому, що ми – їхні діти.
До них ми йдемо у складні часи, щоб почути таке важливе «Все буде добре».

І тільки ставши батьками, ми усвідомлюємо, скільки праці, терпіння та любові вартує щасливе дитинство.

Телефонуйте своїй мамі кожного дня!
Кажіть, як сильно любите її, кожного дня!
Дякуйте їй кожного дня!
А сьогодні, у День матері, знайдіть особливі слова. Щоб усмішка не сходила з обличчя найріднішої людини увесь день!

Я дякую своїй найріднішій матусі Риммі Володимирівні та коханій Олені. Мені поталанило мати поруч двох жінок, яких я сміливо можу назвати найкращими мамами у світі.

Щиро вітаю всіх матерів України!
Будьте здоровими й завжди майте привід пишатися собою та своїми дітьми!
З Днем матері!

Від щирого серця хочу привітати з професійним святом наших медичних сестер і братів. Завжди, а особливо в часи протидії коронавірусу, ви є надійною опорою для наших лікарів. Ваша праця – невід’ємна запорука здоров’я та життя українців. Дякую за все, що ви робите. Бажаю вам і вашим родинам міцного здоров’я, добробуту та якнайшвидшого завершення епідемії.

В останні дні тема пожеж втратила хайп для деяких ЗМІ. Однак наші пожежники й рятувальники продовжували свою щоденну роботу. І станом на сьогодні в Житомирській області подолано більшість осередків вогню, а на території Зони відчуження всі пожежі у лісових масивах ліквідовано. Дякую за вашу тяжку працю.

Крім того, сьогодні відбулося засідання Верховної Ради України. Депутати ухвалили багатостраждальний «банківський закон». Ваше рішення стало зеленим світлом для отримання Україною важливої фінансової підтримки – це мільярди доларів США.

І про найголовніше. Уже третій день ми з вами живемо в режимі першого етапу пом’якшення карантину. Не скасування, не кінець, а саме пом’якшення. Другий етап пом’якшення карантину планується на 22 травня. Він торкнеться, зокрема, спортивних змагань, роботи готелів, проведення ЗНО та іншого.

Будьте відповідальними – залишайтеся вдома, носіть маски, дотримуйтеся заходів гігієни. Кожен з нас має бути невід’ємною частиною єдиного війська – і тільки тоді ми переможемо хворобу.

Сьогодні ми відзначаємо особливе свято – День Європи. Впевнений, що «Україна – це Європа» не повинно стати просто формальним гаслом, яке ми згадуємо раз на рік. Це має бути частиною нашої свідомості.

Я завжди казав, що Європа – це насамперед спосіб мислення. Європа починається з кожного з нас. З кожного громадянина. З дотримання законів, сплати податків, захисту демократичних цінностей та громадянського суспільства, вільного волевиявлення, свободи слова, думки та віросповідання, рівності та поваги. З «алергії» на те, щоб брати чи давати хабарі, з правильно запаркованого авто та недопалка, викинутого в смітник. Давайте робити так, щоб День Європи був у нас кожного дня.

Цьогоріч наші європейські друзі відзначили 70-річчя проголошення Декларації Шумана, з якої фактично почав свій відлік Європейський Союз. Слова Робера Шумана актуальні й сьогодні: «Європа не буде побудована одразу або за єдиним планом». Побудова об’єднаної, квітучої та успішної Європи триває. Для мене очевидно, що цей процес не може вважатися завершеним без України.

Віримо, що цей день обов’язково настане, і наша держава буде повноправною частиною європейської родини!

🇺🇦🇺🇦🇺🇦 🇪🇺🇪🇺🇪🇺

Сьогодні, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, ми згадуємо про страшний злочин, наслідком якого стали тисячі людських життів і скалічених доль. Людей саджали у вагони та відправляли за тисячі кілометрів від рідної землі. Багато кримських татар повернулися з війни з медалями за взяття Берліна. І побачили порожні домівки.

Той ранок у 1944-му називають трагічним світанком у житті кримськотатарського народу. Лише через понад 40 років вони отримали змогу повернутися додому. Здавалося, всі лиха позаду. Та у 2014 році внаслідок анексії Криму багато українців і кримських татар були змушені знову покинути свою землю.
А ті, хто залишився, страждають від ув’язнень, обшуків та утисків.

Ми віримо, що обов’язково настане день, коли Крим повернеться до України. Кримські татари та українці повернуться до рідних домівок, зберуться за одним столом, щоб разом промовити: Bizim ve siziñ azatlığıñız içün! За вашу і нашу свободу!

Вічна пам’ять усім жертвам геноциду кримськотатарського народу.

Зі Всесвітнім днем вишиванки! 🇺🇦❤️

Цими вихідними відзначають свої дні народження два моїх рідних міста. Першому виповнюється 1538 років. Друге – трішки молодше. Йому 245. Це Київ та Кривий Ріг.

Чи можливо їх порівнювати? Ні. Це все одно, що обирати, кого ти любиш більше – маму чи тата.

У Кривому Розі я народився, а в Києві остаточно став саме тим, ким я є. Кривий Ріг подарував перших друзів і перше кохання. І всі ми разом опинились у Києві, який зробив і дружбу, і кохання тільки міцнішими. У Кривому Розі народилася моя донька. У Києві народився мій син. У Києві – найзапашніша кава. У Кривому – найсмачніший мамин борщ.

Між ними – відстань у 417 кілометрів і різниця у 1293 роки, але є те, що беззаперечно об’єднує ці міста. Це неймовірні, талановиті, сміливі, світлі та добрі люди. Власне, як і в усій нашій Україні.

І до Києва, і до Кривого Рогу мені завжди хочеться повертатись. У Кривому Розі, в РАЦСі, я дав обітницю вірності своїй дружині. У Києві, в Парламенті, я присягнув на вірність українському народові. В обох випадках я прагнув зробити людей щасливими. І не має значення – це одна людина чи багатомільйонна країна. Головне – бути вірним своїм клятвам кожного дня та кожної миті.

Знаєте, зараз на будь-яке свято традиційне побажання здоров’я стало особливо цінним та актуальним. І сьогодні – не виняток. Тож хочеться побажати Києву та Кривому Рогу завжди бути здоровими. В усіх сенсах цього слова. Бути здоровими в питаннях комфорту, безпеки, затишку та дозвілля. Мати міцний імунітет від «вірусу поганих доріг», тримати дистанцію від заторів і хаотичної забудови. Регулярно одержувати вітамінний заряд від івентів, концертів, змагань і масштабних інвестицій. На повні груди дихати чистим повітрям. Бути, жити і квітнути ще не одну тисячу років!

Уродженець Кривого Рогу,
мешканець Києва,
громадянин України
Володимир Зеленський

​​«Ти – найталановитіший!» «Ти найрозумніша і найкрасивіша!» «Ти все зможеш!» «Ти – моя гордість!» Я впевнений, що ці слова для будь-якої дитини набагато важливіші від традиційних «Чи зробив ти «домашку?», «Перехочеш» та «Надягни шапку». Ми часто кажемо: «Діти – це наше майбутнє». Та чи достатньо ми, дорослі, робимо для нашого майбутнього?

Я вважаю, що фундаментальним правом кожної дитини, яке ми повинні забезпечувати та захищати, є право на щасливе дитинство. Адже це – не тільки про дитячу освіту та здоров’я, безпеку та розвиток, дозвілля та відпочинок. Це й радісні дитячі очі. Це дитяча усмішка. Це приємні спогади про найкращий період життя.

Будьмо для наших дітей супергероями! І для цього не обов’язково потрібне вміння літати чи проходити крізь стіни. Нашою суперсилою можуть бути порядність і чесність, повага та толерантність, добрі слова та гарні справи. Знаходьте якомога більше часу для дітей. Здійснюйте їхні мрії. Інколи це так просто. Вислухайте їх. Інколи це так потрібно. Просто міцно обійміть їх і скажіть: «Я тебе люблю». Інколи це найважливіше.

Сьогодні, на жаль, є багато дітей, позбавлених батьківської опіки, дітей з особливими освітніми потребами. Держава має бути для них джерелом турботи та піклування. Україна має бути для них захисником і добродієм.

У цей день я хочу окремо подякувати всім, хто працює з дітьми. Це освітяни та соціальні працівники, дитячі лікарі, правозахисники та психологи, благодійники та меценати, дитячі художники, письменники, музиканти, аніматори й багато-багато інших.

Я впевнений, що День захисту дітей – це не тільки 1 червня. Це має бути кожен день нашого життя. І давайте пам’ятати, що чужих дітей не буває.

Сьогодні Україна втратила генія нашого часу.
Музиканта, композитора, творця й людину з великої літери.

Пішов з життя Герой України, професор Національної музичної академії України, народний артист України Мирослав Михайлович Скорик.

Опера «Мойсей», «Карпатський концерт», «Гуцульський триптих», музика до фільмів «Тіні забутих предків» та «Високий перевал» – все це лише невелика частина його легендарного творчого доробку.

Я назавжди запам’ятаю, як на День Незалежності у 2019 році неймовірно звучав гімн України у його виконанні.

Вічна пам’ять, Мирославе Михайловичу!

Вчора у мене була надзвичайно змістовна та конструктивна зустріч з представниками закладів вищої освіти з усієї України. Востаннє Глава держави спілкувався з ними в такому форматі 15 років тому. Ми змінюємо це, адже якісна освіта для українців є нашим стратегічним пріоритетом.

Зазначені в указі завдання уряду – це першочергові кроки, на важливості та невідкладності яких наголосили всі представники вищої освіти.

Ми повинні сформувати чіткі цілі та готувати конкурентоспроможних фахівців – відповідно до потреб української економіки. Визначити, якими професіями ринок перенасичений, а які, навпаки, будуть гостро затребувані у найближчі роки.

Не менш важливою є й розбудова мережі студентських гуртожитків. Сучасних, комфортних, а головне – в достатній кількості для потреб іногородніх студентів.

Серед іншого, потрібно популяризувати вивчення математичних і природничих наук. Україна – це земля винахідників і першовідкривачів, визнаних усім світом. У нас повинні з’явитися нові Сікорські, Корольови та Вернадські. Для цього маємо розвивати наукову діяльність у вишах, розбудовувати науково-дослідницьку інфраструктуру, зокрема галузеві лабораторії. Не може бути успішною країна, яка пропонує науковцю тільки стілець, аркуш паперу і ручку. Це треба змінювати.

Окрему увагу ми будемо приділяти популяризації нашої освіти серед іноземних студентів. Це й важливі для економіки надходження, і встановлення міцних міждержавних зв’язків.

Указом https://bit.ly/3dtVq7z створюється Рада з питань розвитку вищої освіти при Президентові України. Її завданнями, серед іншого, будуть вдосконалення якості та змісту вищої освіти в Україні, підготовка пропозицій для вдосконалення законодавства України у цій галузі, зокрема щодо фінансової автономії закладів вищої освіти, механізму залучення приватних інвестицій та розвитку державно-приватного партнерства.

Хочу наголосити, що ми не зосереджені лише на вищій освіті.

Найближчим часом ми проведемо зустрічі з представниками дошкільної, середньої та професійно-технічної освіти та разом визначимо шляхи розвитку та вдосконалення цих рівнів.

Олена зробила рестарт дуже крутого проекту – тепер українська мова звучатиме в одному з найбільших музеїв Австрії! З її ініціативи у художній галереї Альбертіна з’явився україномовний аудіогід, і тепер українці зможуть почути рідну мову на музейних експозиціях «Від Моне до Пікассо», під час екскурсії залами палацу, збудованого в дусі епохи Габсбургів, а також на майбутній виставці творів, де будуть представлені роботи Ван Гога, Сезанна, Годлера.

Як на мене, це – чи не один з найкрасивіших і найприємніших способів популяризації української мови у світі. І галерея Альбертіна – лише початок. Наснаги тобі, моя кохана.

Хмельниччино, дякую за теплий і позитивний прийом! За два дні нам вдалося вирішити безліч питань і провести важливі перемовини, що допоможуть вашому краю ще швидше досягнути позитивних змін.

Допитливі, оперативні, уважні до деталей, швидкі на слово й ноги, інколи настирливі, але завжди із загостреним почуттям справедливості. Це все – про наших українських журналістів.

І хоч за перший рік на посаді Президента я вже сповна відчув гостроту вашого пера, але не припиню вас поважати й захищати. І надалі відповідатиму на ваші запитання. Навіть у несподіваних місцях та умовах! Як-от за кермом велосипеда.

Бо ви – це запорука демократії та розвитку громадянського суспільства і ще один канал спілкування влади та народу. Ви й самі – четверта влада. А влада – це ще й відповідальність. Про це теж не слід забувати.

Сил і натхнення вам, шановні журналісти! Зі святом!

Дорогі українці, хочу привітати всіх нас із днем Святої Трійці.

Кожен відзначатиме це свято по-своєму. Хтось, за прикладом пращурів, прикрашатиме оселю скошеною травою й зеленим гіллям. Хтось молитиметься. Хтось збере за святковим столом родину. Хтось вшановуватиме пам’ять рідних, яких уже немає.

Та що б хто не робив цього світлого дня, вірю – всі ми дотримаємося старовинного народного звичаю: не будемо сваритися, тримати на когось зла й заздрити. Гадаю, ніхто не буде проти, щоб у цьому плані кожен новий день був, як свято Трійці. Бо тільки з чистою душею й серцем, без зла, образ і лихих думок ми з вами зможемо зробити нашу країну кращою.