Майже всю ніч в Україні лунала тривога – у нашому небі було 477 дронів, більшість із яких російсько-іранські «шахеди», та 60 ракет різних типів. Били «рускіє» по всьому, що забезпечує життя. Є влучання й по житловому будинку в Смілі, поранена дитина. Екстрені служби працюють усюди, де необхідно.

На жаль, відбиваючи атаку, загинув наш пілот F-16 Максим Устименко. Сьогодні він знищив сім повітряних цілей. Мої співчуття родині та побратимам. Доручив з’ясовувати всі обставини загибелі. Українська авіація героїчно боронить небо. Дякую кожному, хто захищає Україну.

Москва не зупиниться, поки має змогу завдавати масованих ударів. Лише за цей тиждень було понад 114 ракет, більш ніж 1270 дронів і майже 1100 КАБів. Путін давно вирішив, що буде воювати далі попри заклики світу до миру. Потрібно завершити війну, потрібний тиск на агресора, потрібний захист. Від балістики, ракет і дронів, від терору. Україні потрібно посилювати ППО. Те, що найкраще захищає життя. Це американські системи, які ми готові купити. Розраховуємо на лідерство, політичну волю та підтримку Сполучених Штатів, Європи та всіх наших партнерів. Дякую всім, хто допомагає.

У 2005 році Україна ратифікувала Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, відому під назвою "Оттавська конвенція", та з того часу сумлінно виконувала її положення.

Водночас Російська Федерація, не будучи державою-учасницею Оттавської конвенції, розв’язала проти України збройну агресію та з 2014 року широко використовує протипіхотні міни як метод ведення війни. З 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію нашої держави, масове використання нею таких засобів створило асиметричну перевагу для агресора.

Наголошуємо, що на час підписання та ратифікації нашою державою Оттавської конвенції такі обставини були відсутні та не могли бути передбачені.

Таким чином, Україна опинилася в нерівній і несправедливій ситуації, яка обмежує її право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН.

Україна не єдина, хто постав перед складним вибором між виконанням зобов’язань за Оттавською конвенцією та ефективністю захисту своєї Батьківщини від жорсткого агресора, який нехтує усіма міжнародно-правовими нормами.

Збройна агресія Російської Федерації проти України вже змусила низку держав — Латвію, Литву, Естонію, Польщу та Фінляндію — переглянути свою позицію та ухвалити спільне політичне рішення щодо виходу з Оттавської конвенції.

Міжнародна спільнота має усвідомлювати, що з моменту приєднання України та цих держав до Оттавської конвенції ситуація з регіональною безпекою суттєво погіршилася.

Відтак, враховуючи безумовний пріоритет оборони нашої держави від жорсткої російської агресії, нашої землі від окупації, а людей — від жахливих російських звірств, Україна ухвалила непросте, але необхідне політичне рішення про припинення виконання нерелевантних зобов’язань за Оттавською конвенцією. Переконані, що цей крок є необхідним та відповідним рівню загроз, адже йдеться про виживання та збереження України як суверенної, незалежної та вільної держави.

В умовах, коли Росія здійснює геноцид з метою знищення України як держави і українців як нації, Україна змушена надавати безумовний пріоритет безпеці своїх громадян та обороні своєї держави. Це стосується зокрема й участі нашої держави у міжнародно-правових документах та механізмах.

#UkraineAfricaConnections 🌍🤝 100 років діалогу та співпраці – цього червня саме стільки років виповнилося офіційним міждержавним відносинам України з державами Африки.

19 червня 1925 року, Голова Директорії УНР Симон Петлюра передав політичному та церковному діячеві Євгену Бачинському повноваження для проведення офіційних переговорів з представниками уряду Абіссинії – так тоді називалась Ефіопська імперія.

Хоча Євген Бачинський ніколи не відвідував Ефіопію, він допомагав українським біженцям, які емігрували туди після Першої світової війни. Його діяльність стала підґрунтям для зміцнення українсько-ефіопських відносин 🇪🇹

Зв'язки між Україною та країнами Африки не почали формуватися лише зараз. Однак сьогодні вони набули нових форм і динаміки, зокрема завдяки спільній меті – подолати загрози, спричинені вторгненням Росії в Україну.

📲 Слідкуйте за оновленнями на сторінках МЗС – у рубриці #UkraineAfricaConnections розповідаємо більше фактів про зв’язки України та Африки й маловідомі сторінки нашої спільної історії.

#ІсторіяНашоїДипломатії — це історія опору, відданості місії та боротьби. Протягом століть українські діячі відстоювали право України бути вільною. Вони творили політику, зберігали дипломатичні архіви й передавали наступним поколінням навіть у вигнанні.

Українська дипломатія — це не лише інституції. Це люди. Історії, які тривають. У новій серії публікацій від МЗС розповімо про тяглість нашої дипломатії впродовж десятків і сотень років, а також українців, які її творили.

Олександр Шульгин (1889–1960) — дипломат, історик, публіцист, перший міністр закордонних справ УНР. Один із творців української зовнішньої політики в добу визвольних змагань. Представляв Україну на світовій арені з гідністю, послідовністю та далекоглядністю.

У грудні 1917 року, у часи великої невизначеності й боротьби за міжнародне визнання, Шульгин очолив Генеральне секретарство міжнародних справ УНР. Згодом став Послом Української Держави в Республіці Болгарія, а з 1919 — членом делегації УНР на Мирній конференції в Парижі, був Головою Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Франції та міністром закордонних справ Державного центру УНР у екзилі.

Після втрати незалежності УНР Шульгин залишився активним діячем українського уряду в екзилі. Його дипломатична діяльність тісно поєднувалася з академічною працею: викладав в українських університетах у Празі, редагував наукові журнали, писав ґрунтовні дослідження з історії та міжнародної політики.

Він був серед тих, хто порушував українське питання перед світом тоді, коли воно здавалося похованим під уламками поразки. Опікувався українськими біженцями, публічно виступав проти Голодомору та радянських репресій.

Помер у Парижі 4 березня 1960 року, але був похований на кладовищі в місті Сарсель — передмісті Парижа. Хоч він і не дожив до відновлення української державності, його праця, незламний дух і віра в свободу залишилися міцним фундаментом для майбутніх поколінь.

📂 Більше про історію української дипломатії — у фондах Дипломатичного е-Архіву: https://earchive.mfa.gov.ua/.

Рубрика #ІсторіяНашоїДипломатії втілюється за наукової консультації Почесної амбасадорки МЗС України, професорки Ірини Матяш.

Відсьогодні, за сприянням міністра Андрія Сибіги, МЗС відкриває для українців доступ до автоматизованої процедури подачі документів для вчинення нотаріальних дій в 40 посольствах і консульствах України по світу

У рамках продовження реформи консульських послуг МЗС відбувається постійна робота над їх автоматизацією, вдосконаленням та спрощенням доступу. Головне завдання: громадянин за кордоном має відчувати опіку, турботу та повагу своєї держави. Це також про збереження звʼязків нашого великого народу зі своєю державою.

Сьогодні стартує пілотний запуск у перших 40 закордонних дипломатичних установах нової послуги в одній з ключових консульських сфер. Це автоматизована подача документів для вчинення нотаріальних дій.

З 1 липня українці за кордоном отримали можливість через електронний кабінет заявника інформаційно-комунікаційної системи МЗС «е-Консул» подавати інформацію та документи в електронній формі для вчинення нотаріальних дій.

Головне нововведення полягає в тому, що всі процедури подачі та обробки документів тепер можна зробити онлайн, без потреби фізичного відвідання дипустанови. Замість довгого очікування, подорожей, оформлення — тепер зручна онлайн процедура і згодом короткий візит, щоб лише забрати готовий документ.

Раніше для вчинення нотаріальної дії в консульстві громадянин мав особисто прийти та подати всі необхідні документи в паперовому вигляді, написати заяву власноруч; повідомити, які саме повноваження він збирається передати іншій особі, узгодити з консулом текст необхідної довіреності; оплатити консульський збір (зазвичай на пошті або в банку), а потім очікувати на друк довіреності консулом та її отримання у другій половині дня. Інколи, у разі відсутності якогось документа або невпевненості у тому, який саме текст довіреності підійде для подальшого використання, громадянину доводилося відвідувати дипломатичну установу ще раз в інший день. Все це забирало час, кошти, ресурси.

Відтепер громадянин у зручний для нього час через надійну та доступну систему е-Консул подає онлайн заяву на вчинення нотаріальної дії, завантажує зразок необхідної довіреності чи нотаріальної заяви, підвантажує усі необхідні документи.

Система підказує, які документи мають бути подані для вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії.

Консульська посадова особа опрацьовує подану інформацію без фізичної присутності заявника та у разі її відповідності вимогам законодавства підтверджує право заявника звернутися за вчиненням нотаріальної дії.

У разі виявлення якихось невідповідностей, заявнику надсилається повідомлення з конкретними рекомендаціями щодо їх усунення. Система формує нотаріальний документ та надсилає особі повідомлення про готовність консульської посадової особи його посвідчити та необхідність оплатити консульський збір.

Особі залишається записатися в е-Чергу для вчинення нотаріальної дії, прибути до дипломатичної установи у визначений час, подати документи, які надсилались в електронній формі, особисто підписати попереднього узгоджений через систему е-Консул нотаріальний документ та, після внесення консулом інформації до реєстру нотаріальних дій, отримати оформлений документ.

Відсьогодні громадяни України вже мають доступ до цього пілотного проєкту в посольствах України в Австралії, Алжирі, Анголі, Аргентині, Ботсвані, В’єтнамі, Гані, Ефіопії, Індії, Індонезії, Катарі, Кенії, КНР, генконсульствах у Гуанчжоу та Шанхаї, посольствах в Конго, Кореї, Кот-д’Івуарі, Кубі, Кувейті, Латвії, Малайзії, Марокко, Мексиці, Мозамбіку, ОАЕ, Омані, ПАР, Перу, Руанді, Саудівській Аравії, Сенегалі, Сінгапурі, Таїланді, Тунісі, Чилі, Японії, генконсульствах в Мілані, Гамбурзі та Гданську.

Всі циркуляри та інструкції розіслані, тож користуватися можна вже відсьогодні. МЗС також буде збирати відгуки та зворотній звʼязок для покращення роботи системи.

Інформація та відповіді на розповсюджені питання будуть доступні сьогодні на ресурсах дипустанов та Департаменту консульської служби МЗС.

Після оцінки результатів пілотного етапу планується вже невдовзі розширити його на інші дипломатичні та консульські установи
України за кордоном.

Щойно підписав документи для ратифікації Угоди про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України.

Угода була підписана нещодавно між нашою державою та Радою Європи і тепер має бути оперативно ратифікована, щоб розпочати процес реального створення трибуналу. Доручив також якнайшвидше опрацювати та внести на розгляд Верховної Ради України необхідні законодавчі зміни, щоб з нашого боку все було забезпечено на сто відсотків заради повної реалізації угоди про створення трибуналу. Прошу народних депутатів розглянути це питання невідкладно.

Очікую і на швидке представлення командами Міністерства закордонних справ України та Офісу відповідного графіка роботи з партнерами для імплементації угоди про створення трибуналу та фактичного запуску інституції.

Уже цього року в Росії мають відчути, що їхня відповідальність за злочин агресії є неминучою і що реально розпочався міжнародний юридичний процес для притягнення Росії до відповідальності. Агресія є злочином, і дійсно невідворотне покарання Росії за цей злочин є глобальним інтересом всіх у світі, хто хоче для своїх людей мирного життя.

У середу, 2 липня, на доручення міністра закордонних справ Андрія Сибіги до Міністерства закордонних справ України був запрошений тимчасовий повірений у справах США в Україні Джон Гінкель.

Ключовою темою розмови з американським дипломатом стала військова допомога США та оборонна співпраця двох держав на тлі ескалації Росією агресії та терору проти України.

Заступниця міністра закордонних справ України Мар’яна Беца висловила вдячність США за надану з початку повномасштабного вторгнення Росії підтримку та підкреслила критичну важливість продовження постачань виділених раніше оборонних пакетів, з особливим акцентом на зміцнення протиповітряної оборони України.

З української сторони було підкреслено, що будь-яка затримка чи зволікання з підтримкою оборонних спроможностей України лише спонукатиме агресора продовжувати війну та терор, а не шукати миру.

Заступниця міністра нагадала, що Росія не лише відкидає повне та безумовне припинення вогню, на яке Україна погодилася ще 11 березня, але і продовжує посилювати повітряний терор проти українських міст і громад, вбивства цивільних людей, атаки на полі бою.

Україна підтримує мирні зусилля та позицію США щодо необхідності негайного припинення вбивств і завершення війни та наголошує на необхідності примусу Росії до миру. У цих умовах критично важливе посилення обороноздатності України та збільшення скоординованого трансатлантичного тиску на агресора.

Сторони обговорили консультації щодо оборонних постачань, які тривають зараз на всіх рівнях, і подальші контакти між Україною та США, які сприятимуть пошуку взаємовигідних рішень для посилення обороноздатності нашої держави, збільшення тиску на Росію для просування мирних зусиль.